20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/129/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020
(головуючий - Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.)
у справі №906/129/20 Господарського суду Житомирської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро"
про стягнення 5 658 140, 31 грн,
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" (далі -ТОВ "Гор.Інвест Агро") про стягнення з 2 882 210,69 грн основного боргу, 1 040 053,70 грн 24% річних, 454 093,71 грн пені та 1 218 782,21 грн штрафу.
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1300020477 від 01.01.2018.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2 882 210,69 грн основного боргу, 1 040 053,70 грн 24 % річних, 454 093,71 грн пені. На вказану суму основного боргу нараховувати 24 % річних на фактичну (несплачену) суму основного боргу починаючи з 30.01.2020 до повної сплати суми основного боргу. Відмовлено у позові про стягнення 1 281 782,21 грн штрафу.
4. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу на вказане судове рішення.
5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарський суду від 18.11.2020 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/1063/20 за позовом ТОВ "Гор.Інвест Агро" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання недійсною частини правочину.
6. Ухвалу мотивовано тим, що судом першої інстанції рішення про стягнення 24 % річних прийнято саме на підставі пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019. Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1063/20 про визнання недійсним пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019. Отже, дана справа та справа №902/1063/20 є взаємопов'язаними і судове рішення прийняте у справі №902/1063/20 матиме істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі, при цьому, зміст апеляційної скарги відповідача ґрунтується на запереченнях щодо законності та правильності стягнення 24 % річних, нарахованих на підставі пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019, водночас, колегія суддів зазначає про неможливість самостійного встановлення наявності обставин та дослідження доказів у даній справи, оскільки, по- перше, встановлення таких обставин (щодо дійсності договору в частині та законності його укладання) не є предметом розгляду у даній справі, по-друге, зважаючи на межі перегляду справи та докази, зібрані судом першої інстанції в даній справі, судова колегії позбавлена можливості в межах розгляду даної справи, отримати відповідні докази та надати їм оцінку. Зважаючи на положення пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Суффле Агро Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
8. У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення апеляційним судом положень пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України та зазначає про безпідставне зупинення провадження у справі, затягування строків розгляду справи. Так, скаржник зазначає, що апеляційний суд не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановлення та оцінки певних конкретних обставин (фактів), що мають істотне значення для вирішення спору на підставі наявних доказів, судом не наведено відповідного правового обґрунтування, тоді як висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Відповідачем подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
Позиція Верховного Суду
10. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, дослідивши правильність застосування та дотримання апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
11. Частиною першою статті 2 ГПК України (тут і далі в редакції чинній на момент прийняття судових рішень у справі) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
12. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
13. Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
14. Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справ, на підставі і пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.
15. Приймаючи ухвалу про зупинення провадження апеляційний суд посилався на те, що:
- предметом апеляційного оскарження в даній справі є нараховані позивачем 24% річних на підставі пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019, в той час як в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1063/20 за позовом ТОВ "Гор.Інвест Агро" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про визнання недійсною частини правочину (пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019) отже, справи №906/129/20 та №902/1063/20 є взаємопов'язаними, зважаючи на обставини та докази, заявлені в даній справі, результати розгляду справи №902/1063/20 матимуть істотне значення для правильного вирішення спору у справі №906/129/20, оскільки можуть вплинути на дійсність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 24% річних.
- при цьому, колегія суддів зазначає про неможливість самостійного встановлення наявності обставин та дослідження доказів у даній справи, оскільки: по перше, встановлення таких обставин (щодо дійсності договору в частині та законності його укладання ) не є предметом розгляду у даній справі; по-друге, зважаючи на межі перегляду справи та докази, зібрані судом першої інстанції в даній справі, судова колегії позбавлена можливості в площинні предмета та меж розгляду даної позовної заяви, отримати відповідні докази та надати їм оцінку в даній справі.
16. Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
17. Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
18. За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
19. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
20. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.
21. За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
22. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати, як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
23. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
24. У разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
25. Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.
26. Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №902/1063/20, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.
27. При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що у справі №902/1063/20 встановлюється дійсність правочину - пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019, укладеного між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ТОВ "Гор.Інвест Агро", який є доказом у даній справі, не свідчить про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 Цивільного кодексу України.
28. Так, суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи позивача про можливість розгляду даної справи та його заперечення щодо зупинення провадження, вказув на наявність сумніву щодо дійсності та законності правочину, пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019, та відсутність презумпції правомірності правочину, визначеної у ст. 204 ЦК України. При цьому апеляційний суд не дав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
29. В даному випадку судове рішення, яким визнано недійсним пункт 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 відсутнє, тобто вказаний пункт угоди є чинним і підлягає виконанню сторонами.
30. При цьому, посилаючись на ст. 270 ГПК України, та вказуючи на процесуальну неможливість розгляду даної справи, зважаючи на предмет, підстави позову у даній справі та обставини встановлені судом першої інстанції, апеляційним судом не враховано положень ст. 269 ГПК України, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
31. Так, суд не надав належної правової оцінки тому, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих сторонами доказів. При цьому, під час розгляду спору в частині нарахування позивачем 24 % річних, на підставі пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019, відповідач заперечуючи вказані нарахування вказував лише на не подання позивачем обґрунтованого розрахунку цих нарахувань, водночас, відповідач не висловлював сумніву щодо дійсності цього пункту угоди.
32. Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на можливе подальше визнання недійсним пункту 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019, не врахував, що вказана обставина може бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
33. Отже, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, не дотримавшись при цьому приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
34. Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
35. Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
36. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі ?Фрідлендер проти Франції?, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі ?Смірнова проти України?). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі ?Красношапка проти України?).
37. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19.
38. Отже, оскаржувана ухвала постановлена з неповним дотриманням пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № №902/1063/20, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
39. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
40. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, а саме положень пункту 5 частини 1 статті 227, що згідно із статтею 311 зазначеного Кодексу є підставою для скасування оскаржуваної ухвали у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
41. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
42. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК України).
43 Оскільки апеляційний господарський суд допустив порушення вимог ГПК України, ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, відповідно до ст. 310 ГПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Судові витрати
44. Оскільки, суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" задовольнити частково.
2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №906/129/20 скасувати.
3. Справу № 906/129/20 передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді Н.М. Губенко
В.І. Студенець