19 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 926/383/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Мамалуя О.О., Студенця В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О. В.,
за участю представників:
Позивача: Лисенко В.О.
Відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020
(головуючий - Скрипчук О.С., судді Кордюк Г.Т., Мирутенка О.Л.)
та рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020
(суддя Проскурняк О.Г.)
у справі №926/383/20
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"
про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання в сумі 25 791 582,05 грн,
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (далі- АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (МКП "Чернівцітеплокомуненерго") про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та пені у загальному розмірі 25 791 582,05 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 5175/1718-ТЕ-38 від 29.09.2017, щодо повної оплати отриманого відповідачем природного газу, на суму 177 758 904,44 грн, у встановлені договором строки.
3. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 1 884 151,45 грн пені, 1 931 760,18 грн 3% річних, 3 853 559,60 грн інфляційних втрат та 143 304,34 грн судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 16 237 959,37 грн основного боргу, 1 884 151,45 грн пені.
4. Судові рішення мотивовано тим, що на момент розгляду справи відповідач розрахувався за поставлений позивачем природний газ, а тому в частині основної заборгованості суди дійшли висновку про наявність підстав для відмови у позові. Оскільки, за поставлений природний газ відповідач розрахувався з порушенням строків, встановлених договором, суди дійшли висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних втрат, пені, 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених нарахувань суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 931 760,18 грн 3% річних, 3 853 559,60 грн інфляційних втрат. Щодо пені, нарахованої позивачем у розмірі 3 768 302, 90 грн, суди встановивши, що відповідачем подано до суду клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені на 90 %, а також зважаючи, що відповідач є комунальним підприємством і купує газ для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, здійснення оплати відповідачем поставленого позивачем газу залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію, водночас, відповідач змушений надавати послуги теплопостачання за зниженою собівартістю, збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства, при цьому, відповідачем вчинялись дії щодо своєчасного виконання зобов'язань за договором, тоді як відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем оплати природного газу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суди дійшли висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% та стягнули з відповідача на користь позивача 1 884 151,45 грн пені.
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 884 151,45 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.
7. Посилаючись на неврахування судами правового висновку у справі № 908/1453/14 скаржник стверджує, що всупереч висновкам, викладеним у цій постанові, суди попередніх інстанцій не врахували майновий стан позивача, а саме, його податковий борг, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача.
8. Відповідачем відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
9. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.
10. Відповідно до ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
11. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
12. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
13. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави визначених цими положеннями, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
14. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де подібними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
15. Так, скаржник оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 884 151,45 грн.
16. Згідно зі ст. 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
17. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
18. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
19. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
20. Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
21. У даній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%. Таких висновків суди дійшли проаналізувавши надані сторонами докази, а саме: суди встановили, що відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію.
22. Зменшуючи розмір пені суди, також врахували ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого природного газу за договором, прийнявши до уваги поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання, визнали вищезазначені обставини винятковими, та дотримуючись необхідного балансу інтересів обох сторін, встановили відсутність доказів, які свідчать про завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.
23. Як зазначалось, скаржник звертаючись із скаргою вказував на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах,
24. Водночас у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.
25. Таким чином, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.
26. Враховуючи зазначене, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, судом касаційної інстанції встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, отже колегія суддів, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020 у справі №926/383/20.
27. У зв'язку з тим, що касаційне провадження у справі закривається, судові витрати в даній справі, з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України, розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись ст.ст. 129, 233, 234, 235, 296, 300, 301, 308, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020 у справі №926/383/20 відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О.О. Мамалуй
В.І. Студенець