Рішення від 22.01.2021 по справі 910/14172/20

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2021 року м. Чернігів справа № 910/14172/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Фізична особа-підприємець Ковальчук Руслан Степанович,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

адреса для листування: АДРЕСА_2

Відповідач: Айдамиров Мурад Махмудагаєвич ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_3

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Костяков Олексій Вікторович

АДРЕСА_4

2. Фізична особа-підприємець Юдін Віталій Володимирович

АДРЕСА_5

Предмет спору: про повернення авансу за договором у розмірі 465 820,00 грн

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ковальчук Руслан Степанович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Айдамирова Мурада Махмудагаєвича , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 465 820,00 грн.

Дії суду, пов'язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою суду від 23.11.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

Також ухвалою від 23.11.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 23.11.2020 відповідач отримав 25.11.2020.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 30.11.2020, а відзиву - 10.12.2020.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у встановлені строки відповідач суду не надав.

09.12.2020, тобто у встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами їх направлення позивачу.

Ухвалою суду від 14.12.2020 залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Костякова Олексія Вікторовича та Фізичну особу-підприємця Юдіна Віталія Володимировича.

Також ухвалою від 14.12.2020 зобов'язано позивача та відповідача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та відзиву на позовну заяву, відповідно, третім особам - Костякову Олексію Вікторовичу та Фізичній особі-підприємцю Юдіну Віталію Володимировичу; встановлено третім особам строки для подання заяв по суті, а саме:

- п'ятиденний строк з дня отримання позовної заяви для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами;

- десятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами.

На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020 позивач та відповідач надали суду докази направлення копії позовної заяви та відзиву на позовну заяву з доданими до них документами третім особам, відповідно, які суд долучив до матеріалів справи.

У встановлені судом строки учасники справи направили до суду заяви по суті, а саме: позивач - відповідь на відзив з доданими до них документами, у тому числі доказами їх направлення відповідачу; відповідач - заперечення, які були направлені представнику позивача електронною поштою; треті особи - письмові пояснення щодо позову та письмові пояснення щодо відзиву з доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті з доданими до них документами (відзив, відповідь на відзив, заперечення, письмові пояснення третіх осіб щодо позову та щодо відзиву), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Крім того, 28.12.2020 від відповідача надійшли:

- доповнення до відзиву на позовну заяву від 24.12.2020, у яких він просить суд прийняти доповнення до відзиву на позовну заяву, долучити їх до матеріалів справи, продовжити строк для надання доказів та заяв по суті справи та відмовити у задоволенні позовних вимог;

- заява від 24.12.2020 про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у якій він просить постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміни засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням;

- клопотання від 24.12.2020, у якому він просить залучити до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: фізичну особу (без зазначення будь-яких ідентифікаційних даних), що проживає по АДРЕСА_6 (Замовлення № 1-№7, додаткові угоди № 1- № 7 від 07.11.2016 до договору № 112 від 107.11.2016); фізичну особу ОСОБА_7, що проживає по АДРЕСА_7 (Замовлення № 10, додаткова угода № 10 від 15.03.2017 до договору № 112 від 07.11.2016); фізичну особу ОСОБА_6, що проживає по АДРЕСА_8 (Замовлення № 11, додаткова угода № 11 від 15.03.2017 до договору № 112 від 07.11.2016); фізичну особу ОСОБА_3 , що проживає по АДРЕСА_9 (Замовлення № 16, додаткова угода № 16 від 27.04.2017 до договору № 112 від 07.11.2016); фізичну особу ОСОБА_8, що проживає по АДРЕСА_10 (Замовлення № 18, додаткова угода № 18 від 12.06.2017 до договору № 112 від 07.11.2016); фізичну особу ОСОБА_4 , що проживає по АДРЕСА_11 (Замовлення № 23 (додаткова угода № 23 від 29.09.2017 до договору № 112 від 07.11.2016); фізичну особу ОСОБА_5 , що проживає по АДРЕСА_12 (Замовлення № 24 (додаткова угода № 24 від 09.10.2017 до договору № 112 від 07.11.2016);

- клопотання від 24.12.2020 про допит свідків, у якому він просить викликати у судове засідання та допитати у якості свідків усіх зазначених вище фізичних осіб;

- клопотання від 24.12.2020 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, у якому він просить здійснити огляд доказів за місцем їх знаходження, а саме у помешканнях усіх зазначених вище фізичних осіб або надати судове доручення відповідно до ст. 84, 85 ГПК України щодо збирання доказів;

- клопотання від 24.12.2020 про витребування доказів, у якому він просить витребувати у позивача ФОП Ковальчука Р.С. докази, перелік яких навів у відповідному клопотанні.

Ухвалою від 04.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про долучення доповнення до відзиву на позовну заяву, у продовженні процесуального строку для подання доказів та заяв по суті справи, про витребування доказів, про залучення до участі у справі третіх осіб, про допит свідків, про огляд доказів у їх місцезнаходженні. Відповідні мотиви викладені в ухвалі суду від 04.01.2021.

18.01.2021 від позивача надійшло клопотання, у якому він просить суд: долучити до матеріалів справи копії письмових доказів: відповіді ФОП Юдіна В. В. №1 від 28.12.2020 на адвокатський запит представника позивача від 15.12.2020 та відповіді Костякова О. В. від 30.12.2020 на адвокатський запит представника позивача №2 від 15.12.2020; визнати поважними причини неподання їх разом з позовною заявою та поновити строк на подання таких доказів. До клопотання додані докази направлення цього клопотання з доданими документами іншим учасникам справи.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що до відзиву на позов відповідач додав докази, посилаючись на які, він стверджував про виконання робіт за спірним договором, а прийняття робіт здійснювалось третіми особами ФОП Юдіним В. В. та Костяковим О. В . З метою отримання інформації щодо факту підписання вказаних відповідачем актів приймання-передачі, здійснення представництва позивача тощо, представник позивача звернувся із відповідними адвокатськими запитами 15.12.2020 до ФОП Юдіна В. В. та Костякова О. В . Представник позивача зазначає, що станом на момент подання відповіді на відзив представник позивача не отримав відповіді на адвокатські запити, що є обставиною, яка вказує на неможливість подання таких доказів разом і з відповіддю на відзив.

Відповідно до ч. 2, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з наданих відповідей ФОП Юдіна В. В. від 28.12.2020 та Костякова О. В. від 30.12.2020, вони були надані на адвокатські запити від 15.12.2020, а отже позивач не міг подати ці докази разом з поданням позовної заяви або відповіддю на відзив.

Крім того, у відповіді на відзив представник позивача зазначив про направлення таких адвокатських запитів та про неотримання відповідей на них станом на день подання заяви по суті.

За таких обставин, суд вважає, що позивач обґрунтував причини неможливості подання цих доказів у встановлений строк з причин, які не залежали від нього, а тому прийняв їх до розгляду та спір вирішується з їх урахуванням.

Також до клопотання позивач додав заяву про сумнів з приводу достовірності доказів, з урахуванням ознак підробки, у якій відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України висловлює сумнів з приводу достовірності наданих відповідачем актів виконаних робіт (наданих послуг) (замовлення №1-7 від 07.11.2016, №10 від 15.03.2017, №11 від 15.03.2017, №16 від 27.04.2017, №18 від 12.06.2017, №23 від 29.09.2017, №24 від 09.10.2017), оскільки треті особи - ФОП Юдін В. В. та Костяков О. В . , підписи нібито яких містяться на цих актах, заявили про неналежність їм підписів на наданих актах. Отже, позивач вважає, що наявні ознаки підробки цих доказів, а тому просить суд взяти до уваги зазначені обставини та надати критичну оцінку таким доказам.

Відповідно до ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Від відповідача, який надав ці докази, заяви про виключення цих документів з числа доказів до суду не надходило.

Позивач не просить суд виключити ці докази - акти виконаних робіт (наданих послуг) (замовлення №1-7 від 07.11.2016, №10 від 15.03.2017, №11 від 15.03.2017, №16 від 27.04.2017, №18 від 12.06.2017, №23 від 29.09.2017, №24 від 09.10.2017) з числа доказів.

Крім того, суд не може виключити такі доказів з числа доказів, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд зазначає, що розгляд справи по суті розпочався 24.12.2020, а заява про сумнів з приводу достовірності доказів, з урахуванням ознак підробки, позивач направив до суду 15.01.2021, тобто вже під час розгляду справи по суті та після закінчення строків, визначених у ч. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Відповідно до ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу.

Ця норма містить виключний перелік таких підстав і розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, суд не може зупинити провадження у справі на стадії її розгляду по суті з підстав, визначених у п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Зважаючи на те, що останнім днем розгляду справи по суті є 22.01.2021, пояснення третіх осіб надійшли до суду 30.12.2020 та 04.01.2021, а заява позивача про сумнів з приводу достовірності доказів надійшла до суду лише 18.01.2021, суд не вбачав можливості для призначення судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення приналежності (неприналежності) підписів, поставлених на наданих відповідачем актах виконаних робіт (наданих послуг), ФОП Юдіну В. В. та Костякову О. В. через фізичну неможливість її проведення у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України для розгляду цієї справи без зупинення провадження.

Крім того, до клопотання про приєднання доказів додано заяву про збільшення фактично понесених витрат на надання правової допомоги, у якій зазначено, що розмір понесених судових витрат становить 29 870,30 грн, з яких 6987,30 грн витрат зі сплати судового збору та 22 000,00 грн витрат за надання правової допомоги адвокатом.

До заяви додано копії листів-повідомлень від 14.12.2020, від 16.12.2020, копію додаткової угоди №1 до договору №30/07/2020-2 від 16.12.2020.

Суд долучив вказані документи до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №112 від 07.11.2016, за умовами якого відповідач зобов'язався за завданням позивача виготовити з власних матеріалів, доставити та провести установку корпусних меблів. До цього договору між сторонами були підписані додаткові угоди, у яких зазначались, зокрема строки виготовлення та установки товару. На виконання умов спірного договору та додаткових угод позивач перерахував відповідач кошти у загальному розмірі 465 820,00 грн, проте відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав та не виготовив меблі, які були предметом додаткових угод. Враховуючи те, що відповідач не приступив до виконання робіт, передбачених договором та додатковими угодами, у строк понад 2 роки, позивач на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України направив відповідачу повідомлення про розірвання договору та додаткових угод до нього. На підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача перераховані ним кошти у розмірі 465 820,00 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки спірні зобов'язання за договором купівлі-продажу № 112 від 07.11.2016 та додатковими угодами №1-7 від 07.11.2016, №10 та №11 від 15.03.2017, №16 від 27.04.2017, №18 від 12.06.2017, №23 від 19.09.2017, №24 від 09.10.2017 були виконані відповідачем повністю, а виготовлені меблі за спірним договором були прийняті представниками позивача ФОП Костяковим О.В. та ФОП Юдіним В. В., що підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг). Відповідач заперечує проти отримання ним письмової претензії позивача від 20.03.2020 та повідомлення від 11.08.2020 про розірвання договору. Відповідач вважає, що оскільки зобов'язання за спірним договором та додатковими угодами ним були виконані, підстави для припинення зобов'язань (розірвання договору) відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України відсутні, а відтак і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також у відзиві на позов відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру судових витрат, які він поніс та очікує понести, а саме щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

У наданій відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що надані Айдамировим М. М. акти виконаних робіт (наданих послуг) не є належними доказами виконання відповідачем спірних зобов'язань, оскільки позивач не складав ці акти та не уповноважував зазначених у цих актах осіб - ФОП Костякова О. В. та ФОП Юдіна В. В. на їх підписання. Позивач наголошує на тому, що ним жодним чином та ніколи не уповноважувались особи - ФОП Костяков О. В. та ФОП Юдін В. В. на здійснення його представництва або вчинення інших будь-яких дій в його інтересах; позивач не перебував у трудових відносинах із вказаними особами та вони не є його «менеджерами», як про це зазначає відповідач.

Позивач вважає, що спірний договір та додаткові угоди були розірвані шляхом надсилання відповідачу відповідного повідомлення, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 465 820,00 грн відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Також у відповіді на відзив позивач вважає необґрунтованими заперечення відповідача стосовно заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у наданих запереченнях стверджує про виконання ним умов спірного договору та додаткових угод до нього; меблі отримані покупцями та розташовуються за їх адресами; позивач не надав будь-яких претензій, листів, скарг, які надходили йому від замовників меблів з вимогою виконати умови договору щодо виготовлення, доставки та установки меблів.

Третя особа ФОП Юдін В. В. у наданих поясненнях щодо позову та відзиву заперечує проти доводів відповідача та вказує, що він не брав участі на боці жодної із сторін договору купівлі-продажу № 112 від 07.11.2016 та додаткових угод (замовлень) до даного договору, а спірні правовідносини не мають жодного до нього відношення. Третя особа зазначає, що не здійснював жодних робіт за спірним договором ані щодо прийняття товару, ані щодо отримання коштів; він не є співробітником або представником жодної із сторін договору, не перебуває з ними у господарських, трудових, цивільно-правових або інших відносинах в рамках виконання спірного договору та заперечує проти підписання ним акту прийому - передачі товару від 23.03.2017, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 06.06.2017, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 27.11.2017.

Третя особа Костяков О.В. у наданих поясненнях щодо позову та відзиву заперечує проти доводів відповідача та вказує, що на момент здійснення господарської діяльності як фізичною особою- підприємцем, так і після припинення ведення господарської діяльності, він не брав участі в укладанні, виконанні, складанні правочинів, договорів, документів, у представництві будь-якої із сторін тощо за договором купівлі-продажу № 112 від 07.11.2016, який був укладений між ФОП Ковальчук P.C. та ФОП Айдамировим М.М., а також не був учасником правовідносин в рамках укладених до вказаного договору додаткових угод (замовлень). Третя особа зазначає, що він не виконував будь-яких робіт та не надавав послуг, не здійснював представництво будь-кого із сторін спірного договору, а також в рамках укладених до нього додаткових угод та замовлень; будь-які довіреності на його ім'я з боку ФОП Ковальчука P. C. не видавались, будь- яких договорів доручення із ФОП Ковальчуком P.C. він не укладав, повноважень діяти в рамках виконання спірного договору та додаткових угод до нього він не мав. Також він заперечує проти підписання ним актів прийому - передачі товару від 04.08.2017, від 18.12.2017, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2017 та інших документів, що стосуються спірного договору.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

07.11.2016 між Фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Русланом Степановичем (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Айдамировим Мурадом Махмудагаєвичем (далі - Виконавець) укладено договір купівлі-продажу №112 (далі - Договір) (а.с. 16).

Відповідно до п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Покупця виготовити з власних матеріалів, доставити та провести установку корпусних та/або кухонних меблів (далі - Товар) згідно із погодженими Сторонами Замовленнями, передати у власність Покупця Товар, а Замовник сплачує вартість товару на користь Продавця та приймає Товар після виконання робіт з установки Товару.

Вартість Товару включає його установку та визначається у Замовленні (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору приймання Товару здійснюється сторонами шляхом складання та підписанням відповідного Акту прийому-передачі Товару.

У п. 3.2-3.5 Договору сторони визначили, що вартість Товару визначається у додатковій угоді до Договору. Передплата за Товар по Замовленню здійснюється в день підписання відповідної додаткової угоди до договору в розмірі 70% її загальної вартості. Залишкова вартість Товару у розмірі 30% від загальної вартості Замовлення здійснюється протягом 3 робочих днів після проведення робіт з установки Товару. Документом, який підтверджує внесення оплати за Товар, є товарний чек, виданий Виконавцем.

Відповідно до п. 4.1-4.3 Договору строк виготовлення, доставки та установки Товару визначається в додатковій угоді до Договору. Право власності на Товар від Виконавця до Замовника переходить з моменту підписання Акту прийому, який підписується сторонами після установки Товару. Доставка та установка Товару здійснюється за адресою, визначеною Замовником в Замовленні.

Згідно з п. 8.1 Договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за ним.

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №1 до Договору - Замовлення №1, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення меблі - Гардероб 1 вартістю 45 675,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 18).

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №2 до Договору - Замовлення №2, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення меблі - Гардероб 2 вартістю 22 050,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 19).

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №3 до Договору - Замовлення №3, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення меблі господарська кімната вартістю 10 764,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 20).

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №4 до Договору - Замовлення №4, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення меблі - кабінет вартістю 61 542,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 21).

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №5 до договору №112 від 07.11.2016, Замовлення №5, згідно якої замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити, відповідно до Замовлення меблі - спальня та тумба в вітальню вартістю 44 568,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 22).

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №6 до Договору - Замовлення №6, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до замовлення меблі - розсувні двері до гардеробу вартістю 28 000,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 23).

07.11.2016 сторони підписали додаткову угоду №7 до Договору - Замовлення №7, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення меблі - тумба в коридор вартістю 18 000,00 грн. Місце доставки товару: АДРЕСА_6. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 24).

15.03.2017 сторони підписали додаткову угоду №10 до Договору - Замовлення №10, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до замовлення (ОСОБА_7.) кухню вартістю 77 350,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_7. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 26).

15.03.2017 сторони підписали додаткову угоду №11 до Договору - Замовлення №11, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до замовлення ( ОСОБА_6 ) кухню вартістю 13 650,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_8. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 28).

27.04.2017 сторони підписали додаткову угоду №16 до Договору - Замовлення №16, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення (ОСОБА_3) гардероб вартістю 64 000,00 грн. Місце доставки Товару: м. Київ. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с 30).

12.06.2017 сторони підписали додаткову угоду №18 до Договору - Замовлення №18, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення (ОСОБА_8.) кухню вартістю 104 330,00 грн. Місце доставки Товару: АДРЕСА_10. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 32).

29.09.2017 сторони підписали додаткову угоду №23 до Договору - Замовлення №23, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення (ОСОБА_9) кухню вартістю 119 583,00 грн. Місце доставки товару: м. Київ. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 34).

09.10.2017 сторони підписали додаткову угоду №24 до Договору - Замовлення №24, згідно з якою Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити відповідно до Замовлення (ОСОБА_10) кухню вартістю 56 000,00 грн. Місце доставки Товару: м. Київ. Строк виготовлення та установки Товару складає 45 календарних днів з моменту підписання Замовлення. Виконавець підтверджує, що отримав всю необхідну інформацію для виготовлення Товару відповідно до вимог Замовника (а.с. 36).

На виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу кошти як попередню оплату, а саме:

- за Замовленням №1-7 кошти у розмірі 161 420,00 грн, на підтвердження чого надано товарний чек №1 від 07.11.2016;

- за Замовленням №10 кошти у розмірі 54 145,00 грн, на підтвердження чого надано видатковий касовий ордер №409 від 20.03.2017;

- за Замовленням №11 кошти у розмірі 9555,00 грн, на підтвердження чого надано видатковий касовий ордер №410 від 20.03.2017;

- за Замовленням №16 кошти у розмірі 44 800,00 грн, на підтвердження чого надано видатковий касовий ордер №670 від 27.04.2017;

- за Замовленням №18 кошти у розмірі 73 000,00 грн, на підтвердження чого надано видатковий касовий ордер №982 від 12.06.2017;

- за Замовленням №23 кошти у розмірі 83 700,00 грн, на підтвердження чого надано видатковий касовий ордер №2327 від 27.10.2017;

- за Замовленням №24 кошти у розмірі 39 200,00 грн, на підтвердження чого надано видатковий касовий ордер №2114 від 09.10.2017 (а.с. 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37).

Всього позивач сплатив відповідачу як попередню оплату за Договором 465 820,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав роботи, передбачені Договором та додатковими угодами до нього, у зв'язку з чим направив йому претензію від 20.03.2020, у якій вимагав повернути безпідставно отримані кошти за спірним договором у розмірі 465 820,00 грн (а. с. 38-40).

11.08.2020 позивач направив відповідачу повідомлення про припинення зобов'язань за договором купівлі-продажу №112 від 07.11.2016 (розірвання договору) та про припинення зобов'язань (розірвання) щодо укладених до нього додаткових угод, у якому просив вважати договір купівлі-продажу від 07.11.2016 та укладені в рамках даного договору додаткові угоди розірваними (припиненими) та повернути безпідставно отримані кошти в сумі 465 820,00 грн (а.с. 41-42).

Відповідач кошти у розмірі 465 820,00 грн позивачу не повернув, оскільки, як він зазначає, роботи з виготовлення, доставки та установки меблів за Договором та додатковими угодами до нього ним були виконані у повному обсязі.

Як докази виконання спірних робіт, відповідач надав суду наступні документи:

- за Замовленнями №1-7 від 07.11.2016 - акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Костякова О. В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «роботу здав представнику ФОП Ковальчук Р. С.»;

- за Замовленням №10 від 15.03.2017 - акт прийому-передачі товару від 27.04.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Юдіна В.В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «товар передав представнику ФОП Ковальчук Р. С.»;

- за Замовленням №11 від 15.03.2017 - акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.03.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Юдіна В.В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «роботу здав представнику ФОП Ковальчук Р. С.»;

- за Замовленням №16 від 27.04.2017 - акт виконаних робіт (наданих послуг) від 06.06.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Юдіна В.В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «роботу здав представнику ФОП Ковальчук Р. С.»;

- за Замовленням №18 від 12.06.2017 - акт прийому-передачі товару від 04.08.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Костякова О. В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «товар передав представнику ФОП Ковальчук Р. С.»;

- за Замовленням №23 від 29.09.2017 - акт прийому-передачі товару від 18.12.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Костякова О. В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «товар передав представнику ФОП Ковальчук Р. С.»;

- за Замовленням №24 від 09.10.2017 - акт прийому-передачі товару від 27.11.2017, на якому від імені Продавця міститься підпис особи, скріплений печаткою ФОП Юдіна В. В., а від імені Покупця підпис та печатка ФОП Айдамирова М. М. На вказаному акті міститься напис: «товар передав представнику ФОП Ковальчук Р. С.».

На підтвердження оплати відповідач надав товарні чеки, а саме:

- за Замовленням №1-7: товарний чек №9 від 09.01.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 30%, що становить 69 180,00 грн;

- за Замовленням №10: товарний чек №3 від 20.03.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 70%, що становить 54 145,00 грн, товарний чек №7 від 27.04.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 30%, що становить 23 205,00 грн;

- за Замовленням №11: товарний чек №2 від 20.03.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 70%, що становить 9555,00 грн, товарний чек №4 від 23.03.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 30%, що становить 4095,00 грн;

- за Замовленням №16: товарний чек №16 від 27.04.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 70%, що становить 44 800,00 грн, товарний чек №10 від 06.06.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 30%, що становить 19 200,00 грн;

- за Замовленням №18: товарний чек №18 від 12.06.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 70%, що становить 73 000,00 грн, товарний чек №18 від 04.08.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 30%, що становить 31 330,00 грн;

- за Замовленням №23: товарний чек №18 від 27.10.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 70%, що становить 83 700,00 грн;

- за Замовленням №24: товарний чек №27 від 09.10.2017 про отримання плати за Договором у розмірі 70%, що становить 39 200,00 грн.

Доказів на підтвердження оплати в розмірі 30% за Замовленнями № 23, 24 відповідач суду взагалі не надав.

У листі від 28.12.2020 Фізична особа-підприємець Юдін В. В. зазначає, що він не був уповноважений з боку ФОП Ковальчук Р. С. представляти його інтереси щодо виконання умов спірного договору та додаткових угод до нього та заперечує проти проставлення ним підписів на актах приймання передачі та прийняття послуг.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 30.08.2018 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Костякова О. В.

У листі від 30.12.2020 Костяков О. В. зазначає, що він не перебував у будь-яких відносинах з ФОП Ковальчук Р. С. та ФОП Айдамировим М. М. в межах виконання спірного договору, а також укладених до нього додаткових угод (замовлень); підписи та печатки на зазначених у адвокатському запиті документах (актах прийому-передачі та виконаних робіт) йому не належать.

Позивач надав повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи, щодо якої вчинено нотаріальну дію) від 16.12.2020 щодо виданих Ковальчуком Р. С. довіреностей, у якому відсутні відомості про їх видачу Юдіну В.В. та Костякову О. В.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) 18.02.2020 до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Айдамирова Мурада Махмудагаєвича (а.с. 44).

Оцінка суду.

Щодо належності спору до господарської юрисдикції.

Як вбачається з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Айдамиров Мурад Махмудагаєвич станом на дату звернення до суду припинив підприємницьку діяльність, про що свідчить запис за № 20640060003028218 від 18.02.2020 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

За положеннями ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев'ята статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 465 820,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №112 від 07.11.2016 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як встановив суд, 07.11.2016 між позивачем та відповідачем було укладено Договір, за умовами якого останній зобов'язався за завданням Покупця виготовити з власних матеріалів, доставити та провести установку корпусних та/або кухонних меблів (Товар) згідно із погодженими Сторонами Замовленнями, передати у власність Покупця Товар.

До Договору між сторонами було укладено низку додаткових угод (замовлень), у яких зазначено, зокрема, Товар, який необхідно виготовити, доставити та установити, а також строки його виготовлення та установки.

Так, відповідач повинен був виготовити та установити Товар у такі строки: за Додатковими угодами №1-7 (Замовлення №1-7) від 07.11.2016 - до 22.12.2016, за Додатковою угодою №10 (Замовлення №10) від 15.03.2017 - до 29.04.2017; за Додатковою угодою №11 (Замовлення №11) від 15.03.2017 - до 29.04.2017; за Додатковою угодою №16 (Замовлення №16) від 27.04.2017 - до 11.06.2017; за Додатковою угодою №18 (Замовлення №18) від 12.06.2017 - до 27.07.2017; за Додатковою угодою №23 (Замовлення №23) від 29.09.2017 - до 13.11.2017; за Додатковою угодою №24 (Замовлення №24) від 09.10.2017 - до 23.11.2017.

На виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу кошти як попередню оплату за вказані вище Замовлення у загальному розмірі 465 820,00 грн, що підтверджується наданими товарними чеками та видатковими касовими ордерами.

Позивач зазначає, що відповідач взагалі не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим ним було направлено відповідачу претензію від 20.03.2020 про повернення отриманих коштів у розмірі 465 820,00 грн та повідомлення від 11.08.2020 про припинення зобов'язань за Договором (розірвання договору) та про припинення зобов'язань (розірвання) щодо укладених до нього додаткових угод.

Відповідач, у свою чергу, стверджує про виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором та додатковими угодами до нього, на підтвердження чого він надав акти виконаних робіт (наданих послуг) та акти прийому-передачі товару.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2017, акти прийому-передачі товару від 04.08.2017 та від 18.12.2017 від імені Продавця містять підписи особи, які скріплені печаткою ФОП Костякова О. В. Також ці акти містять зазначення про те, що роботи здані/товар переданий представнику ФОП Ковальчук Р.С. При цьому підпис з боку Замовника робіт - ФОП Ковальчука Р. С. у таких актах відсутній.

Надані відповідачем акти виконаних робіт (наданих послуг) від 27.04.2017, від 23.03.2017, від 06.06.2017 та акт прийому-передачі товару від 27.11.2017 від імені Продавця містять підписи особи, які скріплені печаткою ФОП Юдіна В.В . Також ці акти містять зазначення про те, що роботи здані/товар переданий представнику ФОП Ковальчук Р.С. При цьому підпис з боку Замовника робіт - ФОП Ковальчука Р. С. у таких актах відсутній.

Разом з тим, ФОП Юдін В.В. і Костяков О. В., які залучені у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у наданих ними заявах по суті і листах від 28.12.2020 та від 30.12.2020 категорично заперечують про здійснення представництва позивача в межах виконання спірного договору та укладених до нього додаткових угод, зазначають про невчинення ними будь-яких дій, які стосуються виконання цього договору і додаткових угод, відсутність трудових відносин з позивачем. Крім того, треті особи заперечують проти підписання ними наданих відповідачем актів виконаних робіт (наданих послуг) та актів прийому-передачі товару.

Позивач також заперечує щодо уповноваження будь-яких осіб на виконання умов спірного договору та укладених до нього додаткових угод, у тому числі ФОП Юдіна В. В. та ФОП Костякова О. В., вказує про відсутність трудових відносин з цими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

Довіреностей, виданих ФОП Ковальчуком фізичним особам-підприємцям Юдіну В.В. та ФОП Костякову О. В. на здійснення представництва позивача у відносинах, що виникають при виконанні спірних договору та додаткових угод, відповідач суду не надав.

У наданому позивачем повному витягу з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи, щодо якої вчинено нотаріальну дію) від 16.12.2020 щодо виданих Ковальчуком Р. С. довіреностей, відсутні відомості про їх видачу Юдіну В.В. та Костякову О. В.

Суб'єкти господарювання - фізичні особі-підприємці, за винятком тих, які є платниками єдиного податку першої групи, можуть наймати працівників для виконання ними певної роботи.

Такі відносини є трудовими та регулюються законодавством про працю.

Так, відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Крім того, фізична особа-підприємець для виконання певної роботи або надання послуг може залучити інших осіб шляхом укладання цивільно-правового або господарського договору.

Такі відносини регулюються цивільним та господарським законодавством.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового або господарського характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З наведеного слідує, що укладаючи трудовий договір з фізичною особою-підприємцем ця особа у трудових відносинах виступає саме як фізична особа, а не суб'єкт господарювання.

При цьому Костяков О.В. та Юдін В.В. на момент існування спірних взаємовідносин були зареєстровані як фізичні особи-підприємці, а проставлення ними своїх печаток "фізичної особи-підприємця" на актах виконаних робіт (наданих послуг), прийому-передачі товару позиціонується із здійсненням цими особами господарської діяльності як самостійними суб'єктами підприємництва, у тому числі у формі представництва.

Таким чином, вказані особи не могли перебувати у трудових відносинах із позивачем.

Доказів, які підтверджують укладення між позивачем та фізичними особами-підприємцями Юдіним В.В. та Костяковим О. В. договорів щодо виконання певних робіт або надання послуг, пов'язаних з виконанням спірного договору та додаткових угод до нього, відповідач суду також не надав.

Таким чином, господарські взаємовідносини відповідача з іншими суб'єктами підприємництва щодо одного й того ж товару (робіт) за відсутності відповідних цивільно-правових підстав не створює жодних юридичних наслідків для позивача.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимоги щодо форми та реквізитів первинних документів визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До первинних документів, зокрема, належить акт приймання виконаних робіт (наданих послуг), який фіксує закінчення виконавцем будь-яких робіт (послуг) та приймання їх замовником.

Враховуючи відсутність підпису позивача на наданих відповідачем актах виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2017, від 27.04.2017, від 23.03.2017, від 06.06.2017 та актах прийому-передачі товару від 04.08.2017, 18.12.2017, 27.11.2017, заперечення позивача та третіх осіб щодо здійснення ФОП Юдіним В.В. та ФОП Костяковим О.В. представництво ФОП Ковальчука Р.С. у спірних правовідносинах та відсутність доказів наявності у цих осіб таких повноважень, суд доходить висновку, що вказані акти не є належними і допустимими доказами, які підтверджують виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором та додатковими угодами до нього перед позивачем.

Надані відповідачем товарні чеки №9 від 09.01.2017, №7 від 27.04.2017, №4 від 23.03.2017, №18 від 04.08.2017 про отримання решти коштів за Договором, що становить 30% від суми Замовлення, також не є такими доказами, оскільки є документами, які може підтверджувати отримання коштів, а не виконання робіт (надання послуг). Таким документом, як вже зазначав суд, є акт приймання виконаних робіт (наданих послуг).

При цьому, суд звертає увагу, що вже у 2017 році усі авансовані кошти позивач передавав відповідачу за видатковими касовими ордерами, які є належними і достатніми первинними документами на підтвердження здійснення операцій з готівкою.

На усіх таких ордерах проставлені підписи обох сторін, відповідач проти обставин їх складення та дійсності також не заперечує.

При цьому незрозумілим та нелогічним є оформлення відповідачем товарних чеків на ці ж готівкові операції, так само як і наявність самих лише товарних чеків про здійснення остаточних розрахунків (30%) без оформлення видаткових касових ордерів, як це вже склалось між сторонами, і саме у той же час, коли залишок за перші замовлення ніби-то сплачувався, як і авансувались роботи за наступні замовлення.

Не відповідає і встановленим правилам оформлення фінансово-господарської документації і нумерація наданих відповідачем товарних чеків у розрізі часу їх складення.

Також суд бере до уваги, що на відміну від видаткових касових ордерів, які містять підписи обох сторін, товарні чеки підписані виключно відповідачем, який у цьому є заінтересованою особою.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наведені обставини у їх сукупності викликають обґрунтований сумнів у достовірності наданих відповідачем доказів.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України).

Відповідач, підписуючи акти виконаних робіт (наданих послуг) від 09.01.2017, від 27.04.2017, від 23.03.2017, від 06.06.2017 та акти прийому-передачі товару від 04.08.2017, 18.12.2017, 27.11.2017, які, як він стверджує, відносяться до спірного договору та додаткових угод, повинен був переконатись стосовно наявності у інших осіб, що його підписали з боку покупця (замовника), повноважень на здійснення представництва позивача у цих договірних відносинах.

Не перевіривши наявності таких повноважень у фізичних осіб-підприємців Юдіна В.В. та Костякова О.В., відповідач діяв на власний ризик.

При цьому суд звертає увагу, що непроведення експертизи та з'ясування обставин щодо проставлення підписів і печаток на актах від імені ФОП Юдіна В. В. та ФОП Костякова О. В. не впливає на вирішення цього спору, оскільки ані підтвердження справжності цих підписів, ані, навпаки, участь у таких відносинах інших, невстановлених осіб, не спростовує висновки суду про відсутність відповідних юридичних наслідків таких взаємовідносин безпосередньо для позивача.

За відповідних обставин, відповідач має захищати свої інтереси в окремому судовому або кримінальному провадженні.

Таким чином, відповідач не довів суду належними і допустимими доказами виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та додатковими угодами до нього щодо виготовлення, доставки та установки меблів.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 4 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи те, що відповідач не приступив до виконання Замовлень, суд доходить висновку про наявність у позивача підстав для односторонньої відмови від спірного договору та додаткових угод відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач як Замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання Договору та додаткових угод до нього в односторонньому порядку шляхом надіслання відповідачу відповідного повідомлення, спірний договір разом з додатковими угодами вважаються розірваними, а зобов'язання сторін припиненими.

Щодо доводів відповідача про неотримання цього повідомлення суд зазначає, що договір вважається розірваним з моменту направлення повідомлення про розірвання договору, яке по суті є одностороннім правочином і не потребує вчинення будь-яких дій (волевиявлення) відповідача, а не з моменту його отримання іншою стороною.

Позивач просить повернути сплачені відповідачу попередню оплату за Договором у розмірі 465 820,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстави, за якими відповідач отримав ці кошти, відпали.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Враховуючи наслідки розірвання Договору та додаткових угод до нього та той факт, що підстава, на якій відповідачем отримано кошти у розмірі 465 820,00 грн наразі відпала, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача коштів у вказаному розмірі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Нереалізація відповідачем своїх процесуальних прав щодо подання заяв, клопотань, збирання та надання доказів тощо у встановлені законом і судом строки та порядку за відсутності поважних і об'єктивних причин може пояснюватись лише суб'єктивною поведінкою відповідача, а отже саме на таку особу покладаються відповідні негативні наслідки.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх можливих заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, а також витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, покладаються на відповідача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із с. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що він поніс витрати на надання правової допомоги у розмірі 12 000,00 грн, а загальний розмір таких витрат, які позивач очікує понести, становить 25 000,00 грн.

У поданій заяві про збільшення фактично понесених витрат на надання правової допомоги зазначено, що розмір понесених позивачем таких витрат становить 22 000,00 грн.

Як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правової допомоги від 30.07.2020 №30/07/2020-2, укладеного з адвокатом Мілетич О. О.; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.09.2020, виданого адвокатом Мілетич О. О.; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 27.03.2014, виданого Мілетич О. О.; копію акту приймання-передачі від 09.09.2020 до договору від 30.07.2020; копії листів-повідомлень від 09.09.2020, від 14.12.2020, від 16.12.2020, копію додаткової угоди від 16.12.2020 до договору від 30.07.2020.

Як вбачається з наданих представником позивача документів, об'єм надання правової допомоги, розмір та порядок оплати гонорару за правову допомогу адвоката встановлені у договорі про надання правової допомоги №30/07/2020-2 від 30.07.2020 (далі - Договір від 30.07.2020), укладеному між ФОП Ковальчуком Р. С. (далі - Клієнт) та адвокатом Мілетич О. О. (далі - Адвокат).

Згідно з п. 1.1 Договору від 30.07.2020 клієнт надає право та доручає адвокату бути представником клієнта, з усіма належними для того повноваженнями (без обмежень у повноваженнях) до будь-яких фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та у всіх зазначених у даному договорі органах державної влади, установах, підприємствах, перед юридичними особами: в Господарському суді міста Києва, в судах всіх інстанцій, будь-якої юрисдикції, підсудності та підвідомчості.

Відповідно до пункту 1.2 Договору від 30.07.2020 для здійснення представництва прав та інтересів клієнта в рамках даного договору адвокату надається право здійснювати представництво клієнта в рамках господарського судочинства з усіма належними процесуальними правами учасника господарського судового процесу щодо захисту та представництва прав та інтересів клієнта, в тому числі з питань стягнення (повернення авансу) за договором купівлі-продажу №112 від 07.11.2016 та інших укладених додаткових угод в рамках виконання вказаного договору з ФОП Айдамировим М. М.

У п. 1.3 Договору від 30.07.2020 сторони погодили безпосередньо об'єм надання правової допомоги адвокатом у справі щодо захисту прав та інтересів клієнта, в тому числі в частині стягнення (повернення авансу) за договором купівлі-продажу №112 від 07.11.2016 та інших укладених додаткових угод в рамках виконання вказаного договору з ФОП Айдамировим М. М., який підлягає обов'язковій сплаті з боку клієнта у вигляді гонорару.

Відповідно до наведеного у п. 1.3 Договору від 30.07.2020 розрахунку загальний розмір гонорару становить 12 000,00 грн, який підлягає сплаті за такі види робіт:

1. Виготовлення розрахунку фактично сплачених коштів клієнтом та невиконаних зобов'язань за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод з боку ФОП Айдамирова М. М. - 2 000,00 грн (витрачено 2 години);

2. Надання правової інформації (консультації) клієнту щодо підстав повернення безпідставно набутого майна (авансу) за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод, укладених з ФОП Айдамировим М. М., та аналіз судової практики щодо вирішення такого спору в судовому порядку - 5 000 грн (5 годин);

3. Складання в інтересах клієнта позовної заяви про стягнення на його користь безпіставно набутого майна (повернення авансу), переданого за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод, укладених із ФОП Айдамировим М. М. - 5000,00 грн (5 годин).

За умовами п. 1.3.3-1.3.6 Договору від 30.07.2020 факт отримання правової допомоги клієнтом та гонорару адвокатом фіксується у відповідному акті приймання-передачі, який підписується сторонами.

Факт отримання гонорару адвокатом підтверджується відповідним листом-повідомленням, який надається адвокатом клієнту безпосередньо у момент отримання гонорару.

Зазначений об'єм (згідно з розрахунком) надання правової допомоги у п. 1.3 не є вичерпним та може бути збільшеним за домовленістю сторін.

Правова допомога, яка надається в рамках даного договору та не включена в перелік розрахунку п. 1.3 даного договору, сплачується клієнтом окремо за домовленістю із адвокатом, про що укладається письмова додаткова угода до даного договору.

Згідно з п. 1.4, 1.4.3 Договору від 30.07.2020 сторони також погодили, що клієнтом адвокату сплачується гонорар у розмірі 7 000,00 грн у строк, що не може перевищувати 30 календарних днів з моменту, коли судом було відкрито відповідне провадження внаслідок подання адвокатом в інтересах клієнта зазначеної позовної заяви у п. 3 п. 1.3 даного договору. Факт отримання гонорару адвокатом підтверджується відповідним листом-повідомленням, який надається адвокатом клієнту безпосередньо у момент отримання гонорару.

09.09.2020 адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі, у якому зазначено, що зобов'язання адвоката за договором про надання правової допомоги №30/07/2020-2 від 30.07.2020 адвокатом виконані у визначеному об'ємі п. 1.3 договору. Клієнт отримав в строк об'єм правової допомоги від адвоката, який зазначений у п. 1.3 зазначеного договору.

У листі-повідомленні від 09.09.2020 адвокат повідомляє позивача про отримання від нього гонорару у розмірі 12 000,00 грн, який був визначений у п. 1.3 Договору від 30.07.2020.

Відповідно до листа-повідомлення від 14.12.2020 адвокат підтверджує сплату позивачем гонорару у розмірі 7 000,00 грн, передбаченого п. 1.4 Договору від 30.07.2020.

16.12.2020 позивачем та адвокатом Мілетич О. О. укладено додаткову угоду №1 до Договору від 30.07.2020, у якій сторони збільшили об'єм надання правової допомоги шляхом складання та подання до суду адвокатом відповіді на відзив та у п. 1.4 встановили розмір гонорару за виконання такої роботи, який становить 5 000,00 грн та сплачується у момент підписання цього договору.

У листі-повідомленні від 16.12.2020 адвокат повідомляє позивача про отримання від нього гонорару у розмірі 5 000,00 грн, який був визначений у додатковій угоді №1 до Договору від 30.07.2020.

Отже, загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 24 000,00 грн.

Відповідач заперечує проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про завищення таких витрат, оскільки до розрахунку, вказаного у п. 1.3 Договору від 30.07.2020, включені витрати у розмірі 2 000,00 грн, які полягають у виготовленні розрахунку фактично сплачених коштів клієнтом та невиконаних зобов'язань за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод з боку ФОП Айдамирова М. М. Відповідач вказує, що цей розрахунок був виконаний 20.03.2020, тобто ще до укладення Договору від 30.07.2020, а тому включення цих витрат до договору є неправомірним.

Також відповідач зазначає про те, що у акті приймання-передачі від 09.09.2020 не зазначено об'єму правової допомоги, детального переліку робіт та їх вартості та вважає, що надані листи-повідомлення не є належними доказами, які підтверджують отримання коштів адвокатом від позивача.

У відповіді на відзив позивач вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу та зазначає, що розрахунок фактично сплачених коштів клієнтом та невиконаних зобов'язань за договором (додаток №1) містить дату складання -14.09.2020, що спростовує доводи відповідача.

Щодо акту приймання-передачі від 09.09.2020 позивач вказує, що він містить посилання на п. 1.3 Договору від 30.07.2020, а отже у ньому чітко зазначено об'єм наданої правової допомоги.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №727/4597/19, позивач зазначає, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Отже, позивач вважає, що надані ним листи-повідомлення є належними доказами понесення позивачем судових витрат.

У п. 1.3 Договору від 30.07.2020 позивач визначив вартість послуги за виготовлення розрахунку фактично сплачених коштів клієнтом та невиконаних зобов'язань за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод з боку ФОП Айдамирова М. М., розмір якої становить 2 000,00 грн, та до позовної заяви додав «Додаток №1. Розрахунок фактично сплачених коштів клієнтом та невиконаних зобов'язань за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод», який датований 14.09.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2020 позивач направив відповідачу претензію від 20.03.2020, додатком до якої є «Додаток №1. Розрахунок фактично сплачених коштів клієнтом та невиконаних зобов'язань за договором №112 від 07.11.2016 та згідно додаткових угод».

Тобто фактично вказаний розрахунок вже був складений позивачем до направлення претензії відповідачу, а проставлення адвокатом дати 14.09.2020 на цьому розрахунку не спростовує його існування ще до 20.03.2020.

Таким чином, суд вважає, що вказані витрати у розмірі 2 000,00 грн не відповідають критерію реальності, а тому стягненню з відповідача не підлягають.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про незазначення у акті приймання-передачі від 09.09.2020 об'єму наданих послуг, оскільки перелік послуг адвоката був визначений у п. 1.3 Договору від 30.07.2020, а сам акт містить посилання на цей пункт договору.

Щодо доводів відповідача про неналежність наданих листів-повідомлень як підтвердження сплати позивачем коштів адвокату, то, як вже зазначав суд, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підтверджений належними доказами та підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 22 000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Айдамирова Мурада Махмудагаєвича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Ковальчука Руслана Степановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) кошти у розмірі 465 820,00 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 987,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун