18 січня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/2107/20
м. Чернівці
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція”, м. Чернівці
до Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуенерго”, м. Чернівці
про стягнення заборгованості у сумі 106906,41грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)
Представники сторін:
від позивача - Свереда Д.Г.
від відповідача - Ткач Ф.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція”(далі - позивач, Підрядник) звернулося з позовом до Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуенерго” (далі - відповідач, Замовник) про стягнення заборгованості у сумі 219225,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція” та Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуенерго” укладено договір підряду №ТП0207/8. Згідно умов Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по встановленню індивідуальних теплових пунктів (ІТП) в будівлях мікрорайону Салтикова-Щедріна, згідно переліку наведеному у додатку № 1 до договору, і здати закінчені роботи в порядку і строки, встановлені цим договором та державними будівельними нормами України, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх. Проте, відповідач (замовник) здійснив лише часткову оплату виконаних позивачем (підрядником) робіт за договором, тому позивач просить стягнути з відповідача 219225,59 грн, з яких 42000,00 грн основна заборгованість, 76700,85 грн пені, 61671,74 грн інфляційних втрат, 38883,00 грн відсоток за користування коштами.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2020 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція”, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 16 вересня 2020 року за вх. № 2107, залишено без руху. Також даною ухвалою суд встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25 вересня 2020 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 19.10.2020 року.
19.10.2020 року позивач через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду надав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
09.11.2020 року представник позивача надала до суду позовну заяву в новій редакції, в якій просить стягнути з відповідача 106906,41 грн, з яких: 68867,23 грн. інфляційних втрат, 38039,18 грн 3% річних.
09.11.2020 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судовому засіданні 09.11.2020 року було оголошено перерву до 25.11.2020 року.
25.11.2020 року до суду позивачем надано відповідь на відзив.
Також 25.11.2020 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву в новій редакції, в якому останній зазначає, що МКП “Чернівцітеплокомуенерго” частково визнає позовні вимоги позивача, а саме на 785,03 грн. з яких 639,63 грн 3% річних та 145,40 грн інфляційних втрат, в решті позовних вимог просить відмовити.
У судовому засіданні 25.11.2020 року було оголошено перерву до 04.12.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.12.2020 року прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.01.2021 року.
У судовому засіданні 11.01.2021 року оголошено перерву до 18.01.2021 року
На день розгляду справи 18.01.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача позовні вимоги позивача визнав частково з мотивів викладених у відзивах на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області, -
04.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція” та Міським комунальним підприємством “Чернівцітеплокомуенерго” укладено договір підряду №ТП0207/8 за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по встановленню індивідуальних теплових пунктів (ІТП) в будівлях мікрорайону Салтикова-Щедріна, згідно переліку наведеному у додатку № 1 до договору, і здати закінчені роботи в порядку і строки, встановлені цим договором та державними будівельними нормами України, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх (п.1.1. договору).
Згідно пунктів 1.3. - 1.5. договору перелік та обсяги Робіт, що виконуються за Договором, визначаються договірною ціною, роботи проводяться в рамках проекту «Demo UkrainaDH в м. Чернівцях», обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Пунктами 3.1., 4.4. договору сторони визначили, що ціна договору становить 1268120,00 грн. Оплата Робіт здійснюється за фактично виконані роботи протягом 7 (семи) банківських днів на підставі належно оформлених, затверджених та підписаних Сторонами актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (далі по тексту - КБ-2в, КБ-3) згідно Календарного плану та оформленої у повному обсязі виконавчої документації.
Відповідно до пунктів 5.1. (в редакції додаткової угоди №1 від 17.09.2018 року), 17.1. договору роботи за цим договором розпочинаються через два дні після підписання договору. Роботи повинні бути виконані до 30.10.2018 року. Договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє до 31.12.2018 та в будь якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
На виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 856552,03 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) та підтверджується представником відповідача у судовому засіданні і відзиві на позов.
У свою чергу відповідач перерахував на розрахункові рахунки позивача 856552,03 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень:
- №15 від 23.04.2020 р. на суму 774552,03 грн.;
- №29 від 16.06.2020 р. на суму 40000,00 грн.;
- №27 від 15.09.2020 р. на суму 13000,00 грн.;
- №000-005531 від 16.09.2020 р. на суму 5000,00 грн.;
- №000-005558 від 17.09.2020 р. на суму 5000,00 грн.;
- №000-005596 від 21.09.2020 р. на суму 5000,00 грн.;
- №000-005616 від 22.09.2020 р. на суму 5000,00 грн.;
- №000-005661 від 23.09.2020 р. на суму 4500,00 грн.;
- №000-005700 від 24.09.2020 р. на суму 4500,00 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 68867,23 грн. інфляційних втрат та 38039,18 грн 3% річних за загальний період з 09.11.2018 року по 16.09.2020 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
За твердженням позивача прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача слід відраховувати починаючи з 09.11.2018 року оскільки, роботи по договору повинні були бути виконані в строк до 30.10.2018 року (п. 5.1. (в редакції додаткової угоди №1 від 17.09.2018 року) до якого додається сім банківських днів (п. 4.4. договору).
Однак з даним твердженням суд не погоджується, оскільки з наявних в матеріалах справи документів встановлено, що станом на 30.10.2018 року всі роботи виконані не були, що підтверджується: копіями листа від 19.01.2019 року №1901/19 (Т.2, а.с. 19), листа №511 від 20.03.2019 року (Т.2, а.с. 20).
Крім того, відповідно до пункту 4.4. договору оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи протягом 7 (семи) банківських днів на підставі належно оформлених, затверджених та підписаних Сторонами актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (далі по тексту - КБ-2в, КБ-3) згідно Календарного плану та оформленої у повному обсязі виконавчої документації, а не з 30.10.2018 року як то передбачено пунктом 5.1. договору.
До позовної заяви позивачем додано копії акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (Т.1 а.с. 70-146) без зазначення будь-якої дати її складання чи підписання сторонами, в той же час дані акти підписані належними представниками сторін і скріпленні їхніми печатками. В своїх поясненнях представник позивача посилається на те, що сторонами після підписання вищевказаних документів дати не зазначались і слід виходити з фактичної дати виконання робіт.
Однак, представником відповідача долучено до матеріалів справи копії акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 (Т.2 а.с. 21-97) із зазначеною датою 23.04.2020 року.
Крім того, із наданої представником відповідача копії податкової накладної від 23.04.2020 року №4 (Т.2, а.с. 131) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція” саме 23.04.2020 року зареєстровано загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в сумі 856552,03 грн. із зазначенням опису товарів/послуг продавця: Роботи по встановленню індивідуальних теплових пунктів (ІТП) в будівлях мікрорайону Салтикова-Щедріна.
Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Суд звертає увагу, що сума коштів по акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, по довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 та по податковій накладній збігається та становить 856552,03 грн., в той час як оплата, яка була здійснена відповідачем по платіжному дорученню №15 від 23.04.2020 р. складає лише 774552,03 грн.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що єдиною датою, яку можливо встановити з матеріалів справи, як дату виникнення зобов'язання, є 23.04.2020 року.
Враховуючи пункт 4.4. договору (+7 банківських днів) відповідач прострочив виконання зобов'язання починаючи з 05.05.2020 року.
Здійснивши перевірку доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат та 3%річних за загальний період з 08.03.2019 по 16.09.2020 (а.с. 7-8, Т.2), судом встановлено, що розрахунок є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок строку нарахування, тому судом був здійснений власний розрахунок 3% річних та інфляційних.
Розрахунок 3% річних
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 05/05/2020 до 15/06/2020 82 000,00 x 3 % x 42 : 366 : 10042282,30 грн.
з 16/06/2020 до 14/09/2020 42 000,00 x 3 % x 91 : 366 : 10091313,28 грн.
з 15/09/2020 до 15/09/2020 29 000,00 x 3 % x 1 : 366 : 10012,38 грн.
з 16/09/2020 до 16/09/2020 24 000,00 x 3 % x 1 : 366 : 10011,97 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 599,92 грн. В частині стягнення 3 % річних в сумі 37439,26 грн. суд відмовляє у задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю.
Розрахунок інфляційні втрат
Період 1 (05/05/2020 - 15/06/2020)Індекс інфляції
травень 2020100,30
Період 2 (16/06/2020 - 14/09/2020)Індекс інфляції
липень 202099,40
серпень 202099,80
Період 3 (15/09/2020 - 15/09/2020)Індекс інфляції
--
Період 4 (16/09/2020 - 16/09/2020)Індекс інфляції
--
Період 1 IIc (100,30 : 100) = 1.00300000
Інфляційне збільшення: 82000,00 x 1.00300000 - 82000,00 = 246,00 грн.
Період 2 IIc (99,40 : 100) x (99,80 : 100) = 0.99201200
Інфляційне збільшення: 42000,00 x 0.99201200 - 42000,00 = -335,50 грн.
Період 3 IIc= 1.00000000
Інфляційне збільшення: 29000,00 x 1.00000000 - 29000,00 = 0,00 грн.
Період 4 IIc= 1.00000000
Інфляційне збільшення: 24000,00 x 1.00000000 - 24000,00 = 0,00 грн.
Всього інфляційних втрат: - 89,50 грн., тобто значення інфляційних втрат є від'ємним.
Таким чином суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 68867,23 грн. у зв'язку із необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 599,92 грн. В решті позову - відмовити.
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно заяви позивача про повернення частини надмірно сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку зі зменшенням позивачем позовних вимог до суми 106906,41 грн., надмірно сплаченим є судовий збір в сумі 1186,39 грн.
Враховуючи подану заяву позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд дійшов висновку про необхідність повернення останньому надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1186,39 грн з Державного бюджету України сплаченого згідно платіжного доручення №349 від 11.09.2020 року.
Крім того, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 11,79 грн. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 129, 226, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуенерго” (58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-а, код 34519280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція” (58013, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 3, кв. 168, код 32929776) 3% річних у сумі 599,92 грн. та 11,79 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Технопропозиція” (58013, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 3, кв. 168, код 32929776) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1186,39 грн., що був сплачений згідно платіжного доручення №349 від 11.09.2020 року.
5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складання повного судового рішення).
Повне рішення складено 22.01.2020.
Суддя М.О. Гурин