м. Чернівці
16 грудня 2020 року Справа № 727/8819/16-а
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд", м. Хмельницький
до відповідачів:
1) Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради;
2) Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", м. Чернівці;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чернівецька міська рада;
про визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень,
представники:
від позивача - Стороженко Ю.В.
від відповідача 1 - Юзьків М.І.
від відповідача 2 - Шевченко М.М.
від третьої особи - Юзьків М.І.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» звернулося до Шевченківського районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання протиправними і скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 15 квітня 2016 року № 1226/16 щодо будівництва господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки за адресою: м. Чернівці, просп. Незалежності, 131, виданих ОК ЖБК Проспект заступником директора, начальником управління містобудування та архітектури Департаменту, головним архітектором міста Чернівці Хілько Н. (далі - містобудівні умови та обмеження).
Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 18 червня 2020 року позивач просить визнати незаконним та скасувати містобудівні умови та обмеження № 1226/16 від 15.04.2016 забудови земельної ділянки по проспекту Незалежності, 131.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що попереднім орендарем даної земельної ділянки та забудовником об'єкта, що побудований на даній земельній ділянці є вони - ТзОВ «Гіпербуд», згідно Дозволу на виконання будівельних робіт.
Відповідно до п. 5 оспорюваних Містобудівних умов та обмежень від 15.04.2016 року документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, є договір оренди землі від 01.04.2016 року № 10020.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03 червня 2016 року у справі № 926/403/16, що набрало законної сили (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року), визнано недійсним договір оренди землі №10020 від 01 квітня 2016 року, укладений між Чернівецькою міською радою та обслуговуючим кооперативом житлово-будівельним кооперативом «Проспект».
Факт порушення ґрунтується на відсутності у обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив «Проспект» права на землю, так як договір оренди №10020 від 01 квітня 2016 р. визнаний недійсним.
Тобто, станом на даний час, при чинності оспорюваних Містобудівних умов та обмежень, у ОК ЖБК «ПРОСПЕКТ» відсутній документ, який підтверджував право користування земельною ділянкою, наданою для забудови по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, з урахуванням судового рішення про визнання недійсним такого договору оренди.
Попередньо дана земельна ділянка була надана для забудови в оренду ТОВ «Хмельницькбудінвест», правонаступником якого є ТОВ «Гіпербуд» (договір оренди землі від 12.03.2008 року, укладений між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Хмельницькбудівнвест»). Згодом, дана земельна ділянка була надана ТОВ «Гіпербуд» для продовження будівництва згідно договору оренди землі № 7800 від 04.05.2012 року.
Існування (чинність) оспорюваних Містобудівних умов і обмежень забудови вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючого документа на право користування даною земельною ділянкою порушує правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, спрямовані на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що в цілому, суперечить державній політиці в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави та територіальної громади м. Чернівці.
Відповідно до Договору оренди землі від 01.04.2016 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК «ЖБК «ПРОСПЕКТ»» земельна ділянка була надана в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п. 1.1 Договору). Натомість оспорювані Містобудівні умови та обмеження були надані для будівництва господарських споруд (будівель охорони) з облаштування відкритої автостоянки (п.1 Містобудівних умов і обмежень), що було підставою з самого початку для відмови у видачі ОК ЖБК «ПРОСПЕКТ» містобудівних умов та обмежень.
Відповідач-1 у письмових поясненнях на адміністративний позов позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що проектування об'єкта будівництва, на який видано містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, закінчено, а тому їх скасування не призведе до відновлення прав позивача, останнім обрано неправильний спосіб захисту прав.
Відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Чернівецька міська рада своїм правом на подання письмових пояснень по суті справи не скористалась, втім її представник у судовому засіданні 16.12.2020 проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених відповідачем-1.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Шевченківської районного суду м. Чернівці від 25.11.2016 прийнято вказаний адміністративний позов та відкрито провадження у справі № 727/8819/16-а. Крім того, названий місцевий загальний суд ухвалою від 13.03.2017 залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Проспект".
Постановою Шевченківського районного суд м. Чернівці від 27 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, позов задоволено.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду постановою від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та Чернівецької міської ради задовольнила частково: постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасувала, провадження у справі закрила на підставі частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Водночас ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу №727/8819/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гіпербуд” до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, третя особа - Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Проспект” про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень передано до Господарського суду Чернівецької області.
19 травня 2020 року матеріали справи № 727/8819/16-а надійшли до Господарського суду Чернівецької області та в автоматизованому порядку передані до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 20.05.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у господарській справі № 727/8819/16-а, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чернівецьку міську раду, призначено підготовче засідання на 16.06.2020, зобов'язано позивача надати суду докази надіслання копії позовної заяви з додатками Чернівецькій міській раді та запропоновано учасникам справи подати заяви по суті справи з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2020.
Надалі ухвалою від 16.06.2020 суд відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 07.07.2020.
18 червня 2020 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить розглядати позовні вимоги у наступній редакції: визнати незаконним та скасувати містобудівні умови та обмеження № 1226/16 від 15.04.2016 забудови земельної ділянки по проспекту Незалежності, 131. Одночасно позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до справи співвідповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив «Проспект».
Ухвалою суду від 07.07.2020 (1) залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", (2) виключено останнього з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у даній справі, (3) прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, (4) відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 22 липня 2020 року та встановлено учасникам справи додатковий строк для подання заяв по суті справи з урахуванням уточненої редакції позовних вимог.
Ухвалою суду від 22.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 07.09.2020.
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 07.09.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.09.2020.
Ухвалою від 23.09.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.10.2020.
Судове засідання 21.10.2020 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Марущака І.В., про що учасники справи були сповіщені повідомленням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання. Надалі суддя перебував у відпустці.
Ухвалою суду від 02.11.2020 призначено розгляд справи по суті на 26.11.2020.
В судовому засіданні 26.11.2020 суд з'ясував наявність клопотань та заслухав вступне слово позивача та відповідача 2.
Востаннє, ухвалою від 26.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 16.12.2020.
Ухвалою суду від 09.12.2020 постановлено провести судове засідання, призначене на 16.12.2020 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Судове засідання 16.12.2020 проводилось в режимі відеоконференції.
Суд заслухав вступне слово відповідача 1 та третьої особи. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.
По суті позовних вимог представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Натомість представники відповідачів та третьої особи проти позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні.
Крім того, представником відповідача-2 Шевченком М.М. подано письмову заяву про застосування позовної давності, обґрунтовуючи тим, що 12 червня 2020 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично заявлено нові позовні вимоги, а тому вважає їх заявленими після спливу 4 років, як позивач дізнався про оскаржуване рішення.
У свою чергу представник відповідача-1 Юзьків М.І. заявив усне клопотання про застосування позовної давності з підстав, викладених вище.
Представник позивача проти вказаного клопотання заперечив, оскільки вважає, що уточнені позовні вимоги не є новим позовом, а застосування позовної давності до таких вимог не узгоджується з вимогами законодавства.
Заслухавши пояснення та думки представників учасників справи, суд констатує, що відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України: «Головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.»
Посилання представників відповідачів на ч. 3 ст. 267 ЦК України, згідно якої суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення, судом відхиляється з огляду на наступне. Цивільний кодекс України регулює матеріальне право, процесуальне право регулюється в даному випадку Господарський процесуальним кодексом, який регулює порядок строки та наслідки вчинення (не вчинення) процесуальних дій.
Господарський процесуальний кодекс (в чинній редакції) прийнятий пізніше Цивільного кодексу України. Нова редакція Господарського процесуального кодексу передбачає для цього в загальному позовному провадженні підготовче засідання та розгляд справи по суті. Застосування строку позовної давності відповідачами повинно заявлятися в заявах по суті спору в підготовчому засіданні. Звернення із такими заявами при розгляді справи по суті на стадії вступного слова в свою чергу позбавляє позивача можливості подання доказів в підтвердження того, що позовна давність не порушена, доказів поновлення строку позовної давності чи доказів поважності причини пропущення позовної давності.
Проте представники відповідачів не повідомили та не надали доказів на підтвердження причин неможливості звернення з указаними клопотаннями до закінчення підготовчого провадження у даній справі.
За таких обставин суд вирішив клопотання представників відповідачів про застосування строків позовної давності залишити без розгляду.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
15 квітня 2016 року Департамент видав ОК «ЖБК «Проспект» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 1226/16, щодо будівництва господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності, 131.
Відповідно до пункту 5 цих містобудівних умов та обмежень документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою є договір оренди землі від 1 квітня 2016 року.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 3 червня 2016 року у справі №926/403/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2016 року № 10020, укладений між Міськрадою та ОК «ЖБК «Проспект».
Зазначеному передували такі обставини.
У 2007 році Міськрада своїм рішенням визнала переможцем інвестиційного конкурсу будівництва житлового кварталу на просп. Незалежності, 131 - ТОВ «Хмельницькбудінвест».
12 березня 2008 року між Міськрадою та ТОВ «Хмельницькбудінвест» укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, просп. Незалежності, 131, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями.
25 серпня 2010 року рішенням виконавчого комітету Міськради № 559/15 ТОВ «Хмельницькбудінвест» видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: просп. Незалежності, 131.
26 листопада 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області ТОВ «Хмельницькбудінвест» видано дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом.
У подальшому на підставі рішення засновника ТОВ «Хмельницькбудінвест» від 7 лютого 2011 року шляхом виділу з цього товариства було створено ТОВ «Гіпербуд», яке є правонаступником ТОВ «Хмельницькбудінвест».
Рішенням 22-ї сесії Міськради VI скликання від 29 березня 2012 року № 457 договір оренди землі з ТОВ «Хмельницькбудінвест» припинено, а ТОВ «Гіпербуд» надано в оренду на 10 років земельну ділянку площею 1,3 га на просп. Незалежності, 131 у м. Чернівці для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями.
4 травня 2012 року між позивачем (орендарем) та Міськрадою (орендодавцем) на підставі вказаного рішення міської ради укладено договір оренди землі № 7800, який зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Чернівці за номером 731010004001004 від 14 червня 2012 року.
Згідно з пунктом 5.1. договору оренди землі № 7800 цільове призначення даної земельної ділянки, з яким вона була надана позивачу в оренду під будівництво, - землі для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.14). Мета використання земельної ділянки - для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями.
29 серпня 2012 року ТОВ «Гіпербуд» видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ 11412152339 для будівництва будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга - будівництво торгового центру).
У подальшому, 27 серпня 2015 року, Міськрада прийняла рішення № 1692, пунктом 1 якого розірвано договір оренди землі від 4 травня 2012 року № 7800 в односторонньому порядку. При цьому пунктом 4 цього рішення вирішено надати дозвіл на складання проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:001:0022 загальною площею 1,3 га (підпункт 4.1 рішення), яка розташована на просп. Незалежності, 131 у м. Чернівці. Замовником при цьому визначено ОК «ЖБК «Проспект».
Однак, як убачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року (справа № 926/1470/15), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року, скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2015 року в частині відмови у визнанні недійсним рішення сесії Міськради від 27 серпня 2015 року № 1692 «Про припинення договору оренди землі від 4 травня 2012 року № 7800, укладеного між Міськрадою та ТОВ «Гіпербуд» та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним зазначене рішення.
Рішенням 4-ї сесії Міськради VII скликання від 25 лютого 2016 року № 107 «Про розгляд звернень юридичних осіб і підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів з цих питань» вирішено:
- припинити договір оренди землі від 4 травня 2012 року № 7800, укладений між Міськрадою та ТОВ «Гіпербуд» (пункт 24);
- затвердити Міськраді проект відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,3 га за адресою: проспект Незалежності, 131, м. Чернівці (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) за рахунок земельної ділянки, наданої для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями (пункт 24.1);
- надати ОК «ЖБК «Проспект» земельну ділянку площею 1,3 га за адресою: м. Чернівці, просп. Незалежності, 131 (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) в оренду на З (три) роки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (пункт 24.2).
На підставі цього рішення між Міськрадою та ОК «ЖБК «Проспект» укладено 1 квітня 2016 року договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: просп. Незалежності, 131, м. Чернівці.
Суд установив, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 3 червня 2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2016 року та зміненим у частині постановою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2016 року, визнано недійсним та скасовано рішення № 107 Міськради 4-ї сесії VII скликання від 25 лютого 2016 року в частині пунктів 24, 24.1, 24.2, а також визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2016 року № 10020.
На підставі договору оренди земельної ділянки від 1 квітня 2016 року ОК «ЖБК «Проспект» було видано містобудівні умови та обмеження від 15 квітня 2016 року, які є предметом оскарження.
У подальшому ОК «ЖБК «Проспект» учинялися дії щодо укладення договору оренди земельної ділянки, розташованої у м. Чернівці на просп. Незалежності, 131. Так, рішенням 10-ї сесії VII скликання від 28 липня 2016 року № 317 «Про припинення договору оренди землі № 7800 від 4 травня 2012 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Гіпербуд» у зв'язку з порушенням статті 25 Закону України «Про оренду землі» вирішено припинити договір оренди № 7800 в односторонньому порядку на підставі пункту 9.5.2 цього договору.
24 жовтня 2016 року між Міськрадою та ОК «ЖБК «Проспект» на підставі рішення 10 -ї сесії VII скликання № 317 від 28 липня 2016 року укладено договір оренди землі № 10303, яким передано в строкове платне користування ОК «ЖБК «Проспект» земельну ділянку з кадастровим номером 7310136300:11:001:0022, площею 1,3 га за адресою: просп. Незалежності, 131, м. Чернівці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
При цьому рішенням Господарського суду Чернівецької області від 6 лютого 2017 року (справа №926/4124/16) визнано недійсним та скасовано рішення Міськради 10-ї сесії VII скликання від 28 липня 2016 року № 317 «Про припинення договору оренди землі № 7800 від 4 травня 2012 року», укладеного між Міськрадою та ТОВ «Гіпербуд»; визнано недійсним договір оренди землі № 10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між Міськрадою та ОК «ЖБК «Проспект». Вказане рішення Господарського суду Чернівецької області залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 4 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2017 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 18.07.2017 р. №92208932, право приватної власності на будівлю, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 2725,3 кв.м, який знаходиться за адресою проспект Незалежності, 131, м. Чернівці, будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом (І черга - будівництво торгового центру) торговий центр, яке було зареєстроване за ОК "ЖБК Проспект" скасовано Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 14.06.2017 р. на підставі рішення №35661325.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 18.07.2017 р. №92208932, право приватної власності на незавершена будівництвом будівля охорони літ.Б, відсоток готовності 18%, який знаходиться за адресою проспект Незалежності, 131, м. Чернівці, незавершене будівництво, господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки, об'єкт житлової нерухомості, яке було зареєстроване за ОК "ЖБК Проспект" скасовано Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України 14.06.2017 р. на підставі рішення №35660717.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 18.07.2017 р. №92208932, 28.10.2016 р. державний реєстратор Чернівецької міської ради зареєстрував за ОК "ЖБК Проспект" право оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131, строком до 24.10.2019 р., загальною площею 1,3 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 18.07.2017 р. №92208932, на підставі рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.02.2017 р. у справі №926/4124/16, 20.04.2017 р. державним реєстратором Чернівецької міської ради внесено запис про припинення речового права за обслуговуючим кооперативом житлово-будівельний кооператив "Проспект", а саме припинено право оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131, строком до 24.10.2019 р., загальною площею 1,3 га, кадастровий номер 7310136300:11:001:0022, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.
Аналізуючи вищевикладене, суд констатує, що за результатами перегляду судами скасовані рішення Міськради від 27 серпня 2015 року № 1692, від 25 лютого 2016 року № 107 та від 28 липня 2016 року № 317; визнані недійсними договори оренди земельної ділянки з ОК «ЖБК «Проспект», укладені на підставі скасованих рішень органу місцевого самоврядування, у зв'язку із чим фактично чинними на час розгляду справи є рішення 22-ї сесії Міськради VI скликання від 29 березня 2012 року № 457, яким ТОВ «Гіпербуд» надано в оренду земельну ділянку площею 1,3 га за адресою: м. Чернівці, просп. Незалежності, 131 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, та укладений на підставі цього рішення договір оренди землі від 4 травня 2012 року № 7800.
Предметом спору є визнання незаконними та скасування виданих Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради ОК ЖБК Проспект містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, яка належить ТОВ "Гіпербуд" на праві користування.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно зі статтею 29 цього Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
У відповідності до п.1.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 року (далі - Порядок №109), в редакції на час видачі документа, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Згідно п. 1.5 Порядку №109 завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень. Складання завдання на проектування з відхиленням від містобудівних умов та обмежень не допускається.
Пунктом 2.2 Порядку № 109 передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа при право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі): викопіювання з топографо-геодезичного плану Л/ 1:2000; кадастрова довідка і містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням): містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
Також, пунктом 2.4 Порядку № 109 встановлено, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до п. 5 оскаржуваних містобудівних умов та обмежень документом, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою є договір оренди землі №10020 від 01 квітня 2016 року, а пунктом 7 визначено цільове призначення земельної ділянки - «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
Крім того, п. 3 оспорюваних Містобудівних умов та обмежень зазначено, що намір забудови - «будівництво господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки».
Одним із основних принципів Земельного кодексу України є принцип раціонального використання та охорони земель.
Стаття 19 ЗК України закріплює такі категорії земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі по тексту - Класифікатор).
У відповідності до п. 1.4. Класифікатора, останній (КВЦПЗ) визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Відповідно до роз'яснення Держземагентства від 30.11.2011 року № 18525/21/7-11, - Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) зіставлена з КВЕД ДК 009:2005 (наказ Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року № 375), що дає змогу використовувати її для цілей визначення основного виду цільового призначення земельної ділянки, тому визначення видів цільового призначення земельних ділянок здійснюється відповідно до видів економічної діяльності, зазначених в довідках, що надають юридичним особам державні органи статистики.
Згідно ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ст.21 ЗК України встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, наслідком порушення якого є скасування таких рішень.
З матеріалів справи судом встановлено, що документом, який підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою ОК "ЖБК "Проспект" (при отриманні містобудівних умов третьою особою) було зазначено договір оренди землі від 01.04.2016 року № 10020.
В пункті 1.1 Договору оренди землі №10020 від 01 квітня 2016 року орендодавець (Чернівецька міська рада) надав, а орендар (ОК ЖБК «ПРОСПЕКТ») прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, основний вид цільового призначення якої: «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», що має код виду класифікації - 03.07, в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, в розумінні ч. 5 ст. 20 ЗК України.
В договорі оренди земельної ділянки від 12 березня 2008 року, укладено між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Хмельницькбудінвест» та договорі оренди землі №10020 від 01 квітня 2016 року укладеного між Чернівецькою міською радою та ОК ЖБК «ПРОСПЕКТ» предметом оренди є одна й таж сама земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, просп. Незалежності, 131, що визнається та не заперечується сторонами.
Пункти 24, 24.1, 24.2 рішення Чернівецької міської ради від 25.02.2016 року № 107 та договір оренди землі №10020 від 01.04.2016 року визнані недійсними та скасовані рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.06.2016 року у справі №926/403/16, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 року та постановою Вищого господарського суду України 09.11.2016 року
Абзацом 3 частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.
Суд вважає, що на даний момент, намір будівництва, який зазначений в п.3 оспорюваних містобудівних умов та обмежень, «будівництво господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки» не відповідає виду цільового використання земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022). Однак на момент видачі оспорюваних містобудівних умов та обмежень було змінено цільове призначення земельної ділянки, підстави зміни скасовані пізніше.
Тобто на момент видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень від 15 квітня 2016 року № 1226/16, щодо будівництва господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності, 131 були подані всі необхідні документи.
Однак протиправність дій відповідачів полягає в тому, що на момент видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень від 15 квітня 2016 року, набрала законної сили постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року по справі №926/1470/15, якою визнано недійсним рішення сесії Міськради від 27 серпня 2015 року № 1692 «Про припинення договору оренди землі від 4 травня 2012 року № 7800, укладеного між Міськрадою та ТОВ «Гіпербуд». Відповідно на момент видачі були чинні два правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою (позивача та у відповідача 2), чому не надано оцінки відповідачем 1.
Щодо чинності містобудівних умов сторін суд зазначає наступне.
Системний аналіз норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є виконаними (реалізованими) з моменту закінчення проектування об'єкта будівництва, а саме затвердження замовником проектної документації, а в послідуючому видачі дозвільного документу на виконання будівельних робіт.
Правопопереднику позивача 25 серпня 2010 року видано містобудівні умови та обмеження забудови багатоквартирним житловим будинком з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом земельної ділянки за адресою: просп. Незалежності, 131.
Згідно пункту 5 прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Даний закон набрав чинність 12.03.2011 р.
Суд відхиляє посилання відповідачів та третьої особи на пункт 5 прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", як підставу втрати чинності містобудівних умов та обмежень, оскільки приходить до висновку, що вихідні дані для проектування (містобудівні умови та обмеження), згідно даного пункту втрачають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, якщо вони не реалізовані протягом даного строку, тобто не затверджено замовником проектної документації, а в послідуючому не видано дозвільного документу.
Що підтверджується також пунктом 8 прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якого дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.
26 листопада 2010 року ТОВ «Хмельницькбудінвест» видано дозвіл на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом, а пізніше позивачу ТОВ «Гіпербуд» 29 серпня 2012 року видано дозвіл на будівництво. В послідуючому в даному дозволі замінено замовника будівництва позивача на відповідача 2 (дані дії оскаржуються в справі №926/2143/20).
Відповідно до суд зазначає, що видані позивачу містобудівні умови та обмеження забудови багатоквартирним житловим будинком з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом земельної ділянки за адресою: просп. Незалежності, 131, від 25 серпня 2010 року реалізовані та вичерпали свою дію внаслідок їх виконання (закінчення проектування об'єкта будівництва)
До такої ж самої позиції приходить суд і щодо оскаржуваних містобудівних умов та обмежень від 15 квітня 2016 року № 1226/16, щодо будівництва господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки за адресою: місто Чернівці, проспект Незалежності, 131.
Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акту виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
Суд зазначає, що спірні містобудівні умови та обмеження є ненормативним актом суб'єкта владних повноважень, який реалізований та вичерпав свою дію внаслідок його виконання (закінчення проектування об'єкта будівництва). Скасування цих містобудівних умов та обмежень не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у зв'язку з укладенням договору оренди земельної ділянки виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією права користування земельною ділянкою.
В підтвердження даної позиції суд також зазначає, що наявність оспорюваних позивачем містобудівних умов та обмежень не стало перешкодою для звернення 28 січня 2020 року до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими торгово - офісними приміщеннями та паркінгом по проспекту Незалежності, 131 в м. Чернівці, 2; 3 (коригування); 4 та 5 черги будівництва" за формою, визначеною в Додатку 10 до Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 в редакції від 01.07.2019.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України у визначений законом період часу (10 робочих днів) жодних відомостей щодо розгляду такого звернення позивачу не надала, що стало підставою для пред'явлення ТОВ «Гіпербуд» позову до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Проспект", Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року вказаний позов задоволено (рішення наявне в матеріалах справи, не набрало законної сили).
Відповідно суд прийшов до висновку, що оспорювані містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, яка належить позивачу на праві користування, жодним чином не впливають на обсяг прав чи інтересів, за захистом яких звернувся позивач, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
V. Належний спосіб захисту порушеного права.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відзначалося, що «суди не покликані вирішувати будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин (наприклад, з політичних правовідносин). Функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто юридичних спорів».
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.
Зазначений висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19).
У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування містобудівних умов та обмежень від 15 квітня 2016 року №1226/16, виданих для будівництва, господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки за адресою проспект Незалежності, 131, м. Чернівці, на даний момент не зареєстроване право власності на незавершене будівництво, господарських споруд (будівель охорони) з облаштуванням відкритої автостоянки, об'єкт житлової нерухомості.
Таким чином, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування виданих Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, проектування об'єкта будівництва на якій закінчено та видано дозвіл на виконання будівельних робіт, не може бути задоволено з огляду на те, що вказане рішення органу місцевого самоврядування реалізовано та вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для користувача земельної ділянки.
При цьому зазначені позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Пунктом 10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 квітня 2020 року в даній справі дійшла висновку: «Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.».
Правомірність землекористування земельною ділянкою позивачем встановлено у справах №926/403/16, №926/1989/20.
Глава 23 «Захист прав на землю» Земельного кодексу України включає норми, які визначають способи захисту прав на земельні ділянки, гарантії права власності на земельну ділянку, а також відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю та за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.
Статтею 152 Земельного кодексу України визначений перелік способів захисту земельних прав, який не є вичерпним. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав (у разі, коли право власності або право користування на землю оспорюється іншими особами або виникла неможливість реалізації особою свого права власності чи користування земельною ділянкою, наприклад при втраті належних правовстановлюючих документів на земельну ділянку);
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, засмічення промисловими або іншими відходами, та в інших випадках. коли виникає необхідність відновлення стану таких земель до того, який існував до порушення прав землевласників та землекористувачів);
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ст. 212 Земельного кодексу України
1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як випливає із вищезазначеного між сторонами існує велика кількість спорів, вирішення яких в свою чергу породжує нові спори, які зводяться до неможливості користування позивачем земельною ділянкою для її забудови у зв'язку із позбавленням його в тому числі володіння даною земельною ділянкою.
Важливо, щоб кожен власник чи землекористувач був обізнаний з нормами чинного законодавства, які захищають його права на землю та визначають найефективніші способи захисту, в тому числі у разі звернення до суду.
При умові позбавлення землекористувача права володіння земельною ділянкою (як в даній ситуації, що також не заперечується сторонами), суд вважає, що належним способом захисту прав позивача як користувача земельної ділянки є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її звільнення та повернення землекористувачу або при відсутності у землекористувача бажання подальшого користування земельною ділянкою, стягнення збитків.
Посилання представника позивача на ч.2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, судом відхиляються оскільки закон в даному випадку визначає ефективний спосіб захисту порушеного права, а в силу вимог ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Так суд прийшов до висновку, що обраний ним спосіб захисту не є ефективним, тобто таким, що не відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення.
З огляду на викладені обставини та мотиви суду у зв'язку із відсутністю порушеного права позивача та не вірно обраним способом захисту порушеного права, суд вирішив відмовити в задоволенні позову.
VІ. Розподіл судових витрат.
У судових дебатах представником відповідача 2 Шевченком М.М. заявлено, що з огляду на неможливість з поважних причин надати повний перелік доказів, які підтверджують несення ним витрат на правову допомогу, звернеться до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення протягом 5 днів з моменту прийняття рішення.
Згідно частини 1 та частини 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України: «Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.».
Відповідно суд вирішив призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10:30 « 30» грудня 2020 р.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10:30 « 30» грудня 2020 р. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 14, зал судових засідань № 3 (другий поверх).
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повне рішення у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марущака І.В. з 21.12.2020 по 09.01.2021 складено та підписано 20.01.2021 року.
Суддя І.В. Марущак