12.01.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/973/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В.., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Голубчака Ярослава Дмитровича,
до відповідача: Калуської міської ради,
про визнання незаконним та скасування рішення міської ради
за участю:
від позивача: Булавинець Микола Миколайович - адвокат, (ордер про надання правової допомоги серія ІФ № 072049 від 28.10.2020 ; посвідчення адвоката № 819 від 18.11.2011 )
від відповідача: Бреславська Марія Миколаївна - головний спеціаліст - юрисконсульт управління земельних відносин Калуської міської ради, (витяг з розпорядження міського голови № 90-к/01 від 23.06.2020 ; положення про управління земельних відносин Калуської міської ради від 28.05.2020 ; паспорт серія СЕ № 326782 від 24.03.2005; довіреність №827/02-15/38 від 14.12.2020)
установив: Фізична особа - підприємець Голубчак Ярослав Дмитрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Калуської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Калуської міської ради № 3499 від 24.09.2020 "Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі з підприємцем Голубчаком Я.Д. та припинення терміну дії договору оренди землі".
Позовні вимоги обгрунтовані неправомірним прийняттям Калуською міською радою рішення №3499 від 24.09.2020 "Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі з підприємцем Голубчаком Я.Д. та припинення терміну дії договору оренди землі", оскільки спірне рішення було прийняте на підставі рішення міської ради №1021 від 31.08.2017 , яке не було оприлюднене у засобах масової інформації. Разом з тим, позивач зазначає, що при підготовці проекту оскаржуваного рішення відповідачем порушено також процедуру його підготовки та візування, оскільки проект рішення про відмову у продовженні договору оренди землі ФОП Голубчаку Я.Д. взагалі не готувався та не візувався в порядку, встановленому Регламентом Калуської міської ради та положеннями Типової інструкції.
Відповідача позовні вимоги заперечив у відзиві на позов.Свої заперечення обгрунтовує тим, що твердження позивача викладені у позові є безпідставними та необгрунтованими, зазначає, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Таким чином, відповідач стверджує, що приймаючи рішення №3499 від 24.09.2020 , Калуська міська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.11.2020.
Однак, підготовче судове засідання 17.11.2020 о 10:00 год. не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Фанди О.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2020 підготовче засідання призначено на 07.12.2020 .
В підготовчому судовому засіданні 07.12.2020 судом було оголошено перерву до 15.12.2020.
Ухвалою суду від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021 о 10:00.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві (вх.№ 16554/20 від 28.10.20) та відповіді на відзив (вх.№16381/20 від 25.11.20) і просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№15704/20 від 16.11.20).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, встановив наступне.
13 липня 20006 року між Фізичною особою - підприємцем Голубчаком Ярославом Дмитровичем (по договору - орендар/по справі - позивач) та Калуською міською радою (по договору - орендодавець/ по справі - відповідач) укладено Договір оренди землі, відповідно до якого позивач отримав у користування земельну ділянку площею 0,0122 га, кадастровий номер 2610400000:08:013:0032 яка знаходиться за адресою: вул. Хіміків, м. Калуш для розміщення тимчасових торгівельних павільйонів №29, №32 на строк до 04.07.2009 .
21.07.2006 вказаний договір оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі земель за №040629600208.
Згідно Додаткової угоди від 06.07.2012 Договір оренди землі поновлено з 05.06.2012 до 05.07.2015 Додатковою угод від 28.09.2015 Договір оренди землі поновлено з 06.07.2015 року до 06.07.2020 .
31 серпня 2017 року Калуська міська рада прийняла рішення №1021 "Про об'єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд". Вказане рішення прийняте з метою визначення конструктивних елементів благоустрою міста об'єктами оренди та встановлення порядку оформлення договорів оренди конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд (кіоски, павільйони тощо) для провадження підприємницької діяльності. Цим рішенням № 1021 від 31.08.2017 визначено Фонд комунальної власності територіальної громади м. Калуша як уповноважену особу міської ради для проводження укладення договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; та встановлено для всіх суб'єктів господарювання трирічний строк дії договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
04 травня 2020 року позивач звернувся до Калуської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо продовження (поновлення) договору оренди землі від 13.07.2006 .
05 травня 2020 року Голубчак Я.Д. звернувся до Калуської міської ради із заявою про долучення до поданої 04.05.2020 через ЦНАП заяви трьох примірників підписаних позивачем додаткових угод про продовження договору оренди землі.
Листом №1676/02-15/20 від 08 липня 2020 року відповідач повідомив позивача про те, що питання поновлення Договору оренди землі було подано на розгляд сесії міської ради, засідання якої відбулось 25.06.2020 , однак проект рішення не набрав достатньої кількості голосів та буде повторно подано на розгляд сесії міської ради.
31 серпня 2020 року Калуська міська рада прийняла рішення №1021 від 31.08.2017 "Про об'єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд". Вказане рішення прийняте з метою визначення конструктивних елементів благоустрою міста об'єктами оренди та встановлення порядку оформлення договорів оренди конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд (кіоски, павільйони тощо) для провадження підприємницької діяльності. Цим рішенням № 1021 від 31.08.2017 визначено Фонд комунальної власності територіальної громади м. Калуша як уповноважену особу міської ради для проводження укладення договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; та встановлено для всіх суб'єктів господарювання трирічний строк дії договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до відповіді Калуської міської ради № 2633/02-18/01 від 07.08.2020 на Лист регуляторної служби України від 15.07.2020 №5006/0/20-20, в якому було зазначено про недотримання порядку прийняття рішення Калуської міської ради №1021 від 31.08.2017 "Про об'єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" як регуляторного акту, міська рада визнала порушення процедури прийняття вказаного рішення №1021 від 31.08.2017, що має наслідком його нечинність, та підготувала проект рішення міської ради "Про внесення змін до рішення міської ради від 28.11.2019 №2702 "Про план підготовки проектів регуляторних актів на 2020 рік".
На вісімдесят п'ятій сесії Калуської міської ради, яка мала місце 24.09.2020 , знову виносилось питання поновлення Договору оренди землі, однак замість прийняття рішення про поновлення договору оренди землі міською радою було прийнято оскаржуване рішення про відмову у поновленні договору оренди землі з посиланням на рішення міської ради №1021 від 31.08.2017 та норми статтей 12, 126, 141 Земельного кодексу України та статтей 31, 32 Закону України "Про оренду землі".
Не погоджуючись із прийнятим Калуською міською радою спірного рішення, позивач звернувся із даним позовом до суду.
За наведених обставин, суд виходить з наступного.
Оскаржуване рішення про відмову у поновленні договору оренди землі прийнято із посиланням на рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 . Зазначене рішення за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким встановлені норми права, оскільки воно розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, прийняте з метою визначення конструктивних елементів благоустрою міста об'єктами оренди та встановлення порядку оформлення договорів оренди конструктивних елементів благоустрою міста для розміщення тимчасових споруд (кіоски, павільйони тощо) для провадження підприємницької діяльності.
У відповідності зі статтею 12 Закону № 1160-1V регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
З наведеними вище нормами Основного закону кореспондуються положення ч.5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", в якому зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію.
Отже, законодавство безпосередньо пов'язує набрання чинності актом нормативно-правового характеру органу місцевого самоврядування з моментом його офіційного оприлюднення.
Правові висновки про нечинність регуляторних актів, які прийняті із порушенням передбаченої законом процедури та не були офіційно оприлюднені у встановленому законом порядку, викладено у постановах Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 607/16095/15-а та від 04.05.2020 у справі № 809/276/18.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, як вбачається з відповіді Калуської міської ради від 07.08.2020 № 2633/02-18/01 на лист Державної регуляторної служби України від 15.07.2020 № 5006/0/20-20, в якому було зазначено про недотримання порядку прийняття рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 "Про об'єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" як регуляторного акту, міська рада визнала порушення процедури прийняття вказаного рішення № 1021 від 31.08.2017 , що має наслідком його нечинність, та підготувала проект рішення міської ради "Про внесення змін до рішення міської ради від 28.11.2019 № 2702 "Про план підготовки проектів регуляторних актів на 2020 рік".
Таким чином, враховуючи, що рішення Калуської міської ради № 1021 від 31.08.2017 не було оприлюднено у засобах масової інформації, що підтверджено відповіддю міської ради від 23.07.2020 , суд вважає його нечинним і не може бути правовою підставою для прийняття інших рішень міської ради.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Статтею 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Згідно з ч. 1ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
В спірному випадку відповідач отримав право користування спірною земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі від 13.07.2006 , який неодноразово був пролонгований.
Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Положеннями ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Частина 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у зв'язку з закінченням терміну, на який його укладено.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі"визначено можливість поновлення договору оренди землі. При цьому з аналізу зазначеної статті вбачається, що право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша викладена у ч. ч. 1 - 5 зазначеної статті, друга - у ч. 6 цієї статті (правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 25.02.2015 у справі 6-219цс14).
В спірному випадку ст.33 Закону України "Про оренду землі" застосовується з урахуванням розділу IX "Перехідні положення", тобто поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Так, частинами першою - п'ятою вищезазначеної статті (в редакції, чинній на момент реалізації позивачем свого права на поновлення договору оренди) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Отже, реалізація права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури.
Так, для визнання за орендарем права на поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №3-312гс16 (911/1707/15) та від 10.04.2018 у справі №594/376/17ц (№14-65цс18)).
Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
Тобто, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема, у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач 04.05.2020 звернувся до відповідача Калуської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо продовження (поновлення) договору оренди землі від 13.07.2006 .
05 травня 2020 року Голубчак Я.Д. звернувся до Калуської міської ради із заявою про долучення до поданої 04.05.2020 через ЦНАП заяви трьох примірників підписаних позивачем додаткових угод про продовження договору оренди землі.
Впродовж місяця після подання позивачем заяви відповіді від Калуської міської ради ним не отримано. Лише, Листом №1676/02-15/20 від 08 липня 2020 року (тобто після спливу трьохмісячного терміну після подання позивачем заяви про пролонгацію договору оренди землі) відповідач повідомив позивача про те, що питання поновлення Договору оренди землі було подано на розгляд сесії міської ради, засідання якої відбулось 25.06.2020, однак проект рішення не набрав достатньої кількості голосів та буде повторно подано на розгляд сесії міської ради.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
Проте, як вбачається із наявних доказів у справі позивачем для поновлення договору оренди вживалися дії передбачені ч.1-5 ст. 33 вказаного вище закону. Про вказаний факт свідчить, зокрема долучена до матеріалів справи заява позивача від 04 травня 2020 року про звернення до Калуської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою щодо продовження (поновлення) договору оренди землі від 13.07.2006 , та заява від 05 травня 2020 року Голубчак Я.Д. із зверненням до Калуської міської ради із заявою про долучення до поданої 04.05.2020 через ЦНАП заяви трьох примірників підписаних позивачем додаткових угод про продовження договору оренди землі. Як вбачається вказана заява подана позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства (місячного терміну до закінчення дії договору оренди) про її подання.
За результатом розгляду якого Калуська міська рада прийняла рішення № 3499 від 24.09.2020 "Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі з підприємцем Голубчаком Я.Д. та припинення терміну дії договору оренди землі". Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення слугувало рішення міської ради "Про об'єкти оренди комунальної власності для розміщення тимчасових споруд" №1021 від 31.08.2020 .
Оскаржуване рішення міської ради згідно вимог ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин) повинно було прийматись не пізніше одного місяця з моменту отримання заяви ФОП Голубчака Я.Д. про поновлення Договору оренди землі, а фактично прийнято через три місяці, що свідчить про порушення Відповідачем принципу належного урядування, дотримання якого згідно з практикою Європейського суду з прав людини є обов'язковим для державних органів.
Так, в пунктах 70, 71 рішення ССПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи ооов язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому дооросовісному власникові. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися в першу чергу на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні ЄСПЛ від 01 червня 2006 року в справі "Федоренко проти України" зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
У рішенні ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року в справі "Кривенький проти України" наголошено, що позбавлення особи права на земельну ділянку без будь-якої компенсації є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведеного, судом встановлено, що прийнявши через три місяці оскаржуване рішення, а не в місячний термін як це визначено законом, Калуська міська рада свідомо порушила принцип "належного урядування", оскільки ФОП Голубчак Я.Д. не отримавши впродовж місяця з моменту подання заяви заперечень від міської ради у поновленні договору оренди землі, мав законні сподівання, що міська рада не заперечує у поновленні договору оренди землі та підпише додаткову угоду про його поновлення, що матиме наслідком подальше користування позивачем земельною ділянкою згідно продовженого Договору оренди земельної ділянки.
Разом з тим, відповідно до змісту оспорюваного рішення Калуської міської ради встановлено, що відповідач по справі не вимагає повернення земельної ділянки, не повертає Позивачем сплачену ним орендну плату, а просто пропонує змінити умови використання земельної ділянки з договору оренди землі на договір оренди елементів благоустрою покликаючись при цьому на нечинне рішення № 1021 від 31.08.2017 , що ще раз вказує на незаконність дій відповідача та неправомірність прийняття ним рішення про відмову у продовженні Договору оренди землі ФОП Голубчаку Я.Д. та порушення його прав на подальше вільне користування орендованою земельною ділянкою у порядку встановленому цивільним законодавством.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення також допущено порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та регламенту Калуської міської ради, затверджений рішенням міської ради № 12 від 14.12.2015 у редакції рішення № 625 від 22.12.2016, які полягають в наступному.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
В силу приписів ч.4, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія міської ради (окрім першої сесії) скликається міським головою. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Зі змісту ч. ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" слідує, що рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
На розгляд сесій міської ради, що відбувались 25.06.2020 , 30.07.2020 та 24.09.2020 виносились питання про поновлення договору оренди землі ФОП Голубчаку Я.Д., а не про відмову у поновленні такого договору (це підтверджується змістом протоколів засідань міської ради, що були розміщені (опубліковані) на офіційному веб-сайті відповідача.
Крім того, згідно з ч. ч. 10, 11 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, останні, в свою чергу, підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
Аналогічне положення закріплено в п.9 ст.25 та в п. 1 ст. 26 Регламенту Калуської міської ради, де вказано, що проект рішення повинен бути розглянутий відповідними постійними комісіями, про що складається протокол, а секретар Ради забезпечує попереднє обговорення постійними комісіями, а в разі потреби - науковцями, громадськістю проектів рішень з усіма додатками, що виносяться на розгляд Ради, із обов'язковим виконанням вимог Законів України „Про доступ до публічної інформації ", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Однак, в порушення норм ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту Калуської міської ради, оскаржуване рішення не проходило попереднього розгляду в постійних депутатських комісіях, що свідчить про порушення процедури щодо внесення спірного рішення до порядку денного та порядку розгляду його постійними комісіями міської ради.
Предметом розгляду постійних комісій було рішення про поновлення договору оренди ФОП Голубчаку Я.Д., а не про відмову у поновленні договору оренди землі.
Також, статтею 25 Регламенту Калуської міської ради передбачено, що проект рішення повинен мати погоджувальні підписи (візи). Проект рішення проходить візування в Секретаря Ради, Заступника міського голови, відповідно до розподілу обов'язків, керівника виконавчого органу чи інших посадових осіб, до компетенції яких належить дане питання, юриста відділу організаційно-правової роботи Ради, а в разі відсутності - в юридичному відділі виконкому, виконавця (розробника) проекту.
Візування проекту рішення є обов'язковим. При наявності у того, хто візує, зауважень і пропозицій, вони викладаються на окремому аркуші (або тексті проекту рішення) у формі зауважень до проекту рішення або окремої думки. Суб'єкти внесення проектів рішення зобов'язані подавати проект рішення із погоджувальними підписами (візами), отримання погоджувальних підписів (віз) є обов'язком виконавця проекту. У випадках, коли виконавцями (розробника) проекту рішення є депутати, депутатські фракції (групи) або постійні комісії - отримання погоджувальних підписів (віз) здійснюється відділом організаційно-правової роботи Ради.
Завізований проект рішення виконавець повертає у відділ організаційно-правової роботи Ради не пізніше ніж за сім днів до проведення пленарного засідання ради разом з оригіналами або засвідченими копіями документів, на підставі яких готувався документ, переліком цих документів із зазначенням кількості аркушів, списком запрошених осіб для участі в розгляді цього питання.
Основні положення щодо візування документів зазначені в Типовій інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (далі - Типова інструкція).
Відповідно до пункту 62 Типової інструкції внутрішнє погодження документу оформляється шляхом проставляння візи. Віза згідно вимог вказаного пункту Типової інструкції включає: особистий підпис, ініціали (ініціал імені) і прізвище особи, яка візує документ, дату візування із зазначенням у разі потреби найменування посади цієї особи. Обов'язковому датуванню і підписанню підлягають усі службові відмітки на документах, пов'язані з їх проходженням та виконанням, в тому числі візи.
Віза проставляється як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша проекту документа, якщо місця для візування на лицьовому боці останнього аркуша документа недостатньо. Візи проставляються на примірниках документів, що залишаються в установі.
Вимоги щодо зовнішнього погодження документів викладені в пункті 69 Типової інструкції, а саме, зовнішнє погодження проектів документів оформляється шляхом проставлення на них грифа погодження, який включає в себе слово "ПОГОДЖЕНО", найменування посади особи та установи, з якою погоджується проект документа, особистий підпис, ініціали (ініціал імені), прізвище і дату або назву документа, що підтверджує погодження, його дату і номер (індекс).
Однак, в порушення зазначених вимог, при підготовці проекту оскаржуваного рішення було порушено і процедуру його підготовки та візування, оскільки проект рішення про відмову у продовженні договору оренди землі ФОП Голубчаку Я.Д. взагалі не готувався та не візувався в порядку, встановленому Регламентом Калуської міської ради та положеннями Типової інструкції.
Натомість, як вбачаеться з протоколу засідання калуської міської ради від 25.06.20 саме голова постійної комісії питань будівництва та землеустрою, якії і належало здійснити підготовку рішень щодо земельних правовідносин, запропонував , із посиланням на нечинне рішення № 1021 від 31.08.2017, укладання договору оренди окремих конструктивних елементів благоусторою міста.
Окрім того, відповідно до ч. З ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Як слідує із інформації з офіційного сайту Калуської міської ради, проект рішення про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі з підприємцем Голубчаком Я.Д. та припинення терміну дії договору оренди землі взагалі в порушення вимог ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не оприлюднювався у встановленому законом порядку.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням правових норм та аналізу обставин справи, суд приходить до висновку про необгрунтованість заперечень відповідача та задоволення позову.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
В позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат, які позивач поніс та очікує понести , у зв'язку з розглядом справи - 10 000 грн 00к.
Також позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 2 102 грн 00к.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення позову витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при подані позову до суду не надано суду відповідного договору про надання позивачу професійної правничої допомоги, не представлено доказів понесення відповідних витрат, зокрема не долучено документів в підтвердження фактично виконаних робіт (акта виконаних робіт, який згідно умов договору є підставою для оплати) та їх сплати (платіжного доручення).
Враховуючи вимоги ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18).
Таким чином, за відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача, щодо заявлених до відшкодування витрат на момент прийняття рішення.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
В судовому засіданні з урахуванням вимог приписів ст. 129, зокрема, його п.8 позивачем заявлено усне клопотання про подання позивачем протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення, належних доказів по понесенню витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких зазначався у позовній заяві.
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача , у зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 13, 19 Конституції України, ст. 23, 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 4, 15, 31, 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 21, 792 Цивільного кодексу України, ст. 2, 116, 124 Земельного кодексу України, ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи - підприємця Голубчака Ярослава Дмитровича до Калуської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Калуської міської ради № 3499 від 24.09.2020 "Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі з підприємцем Голубчаком Я.Д. та припинення терміну дії договору оренди землі" задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Калуської міської ради № 3499 від 24.09.2020 "Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі з підприємцем Голубчаком Я.Д. та припинення терміну дії договору оренди землі".
Стягнути з Калуської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Голубчака Ярослава Дмитровича 2102 (дві тисячі сто дві) грн - витрат по сплаті судового збору.
Судове засідання по розгляду витрат на правову допомогу позивача призначити на 18.01.2021 о 11:00 год.
Судове засідання відбудеться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 32, зал судових засідань 2.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 21.01.2021
Суддя Фанда О.М.