Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"12" січня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/681/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Сніцаренко А.А. - адвокат, довіреність №02-11/20 від 02.11.2020;
від відповідача: Кушніренко А.В. - адвокат, ордер серії АМ №1005876 від 27.10.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС"
до Селянського (фермерського) господарства "Пріоритет"
про стягнення 56686,75 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 42680,00 грн. основного боргу, 6670,23 грн. пені, 6922,46 грн. 30% річних, 414,06 грн. інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не оплатив в повному обсязі поставлений згідно договору №27/09-9 від 27.09.2018 товар.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, зазначених в позові, та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.
Згідно відзиву відповідач відзначив, що придбаний ним товар (насіння кукурудзи) був неякісним та не дав прогнозованого врожаю, про що було повідомлено позивача з метою подальшого коригування умов договору (зміни обсягу оплати). Проте ТОВ "ГРОУ СІДС" належним чином не відреагувало на такі повідомлення.
Разом з тим, відповідач наполягав на тому, що одночасне стягнення пені та 30% річних за своєю правовою суттю є подвійним притягненням до відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (продавець/позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Пріоритет" (покупець/відповідач) укладено договір №27/09-9 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (а.с. 8-9), яким визначено умови купівлі-продажу товару ( насіння) на умовах відстрочення платежу.
Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (п.п. 1.2. договору).
Згідно п.п. 2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних.).
Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною, незалежне від того чи є в них посилання на даний договір.
Загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товарі, (видаткових накладних), які підписані у період дії даного договору (п.п. 2.3. договору).
Відповідно до п.п. 2.4. договору ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у додатках до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривню, а також визначають її еквівалент у доларах США.
Також сторони в п.п. 2.6. договору погодили, що якість товару, який поставляється продавцем, відповідає якості, яка обумовлюється сторонами та може на письмову вимогу покупця бути підтверджена відповідними сертифікатами.
Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 2.7. договору).
Пунктом 4 сторони деталізували порядок приймання товару по кількості та якості, а саме:
4.1. Приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від продавця.
4.2. Покупець повинен перевірити якість товару, а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні терміново повідомити про це продавця.
4.3. У разі виявлення покупцем можливих недоліків, він має скласти відповідний Акт та негайно повідомити про це продавця. Акт складається з обов'язковою присутністю представника продавця.
4.4. Якщо продавцеві на протязі трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлення про недоліки товару, товар вважається прийнятим покупцем, як такий, що відповідає вимогам.
4.5. Претензії покупця розглядаються продавцем і визнаються обґрунтованими тільки за умови дотримання покупцем вищезазначених вимог, а також інструкцій виробника по транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару.
4.6. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про приймач покупцем товару.
Згідно п.п. 5.3. договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 67680,00 грн. оплачується покупцем в строк до «01» жовтня 2019 року.
Даний договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків по договору (п.п. 11.1. договору).
Відповідно до додатку №1 до договору №27/09-9 від 27.09.2018 (а.с. 10) сторони погодили, що предметом договору є насіння кукурудзи Лоренс в кількості 2 міш. загальною вартістю 67680,00 грн.
27.09.2018 позивач виставив відповідачу рахунок (а.с. 11).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу згадане насіння кукурудзи в обумовленій кількості загальною вартістю 67680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №91 від 06.11.2018, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 12).
11.12.2019 відповідач сплатив частину вартості проданого товару в сумі 20000,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 14).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 42680,00 грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 42680,00 грн.
Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 6670,23 пені, 6922,46 30%річних, 414,06 грн. інфляційних.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Також слід відзначити, що ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.п. 8.2. договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення), від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.
Перевіривши розрахунок пені (а.с. 18-19), суд дійшов висновку, що обрахунки є вірними, а вимоги в цій частині обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також сторони в п.п. 8.4 договору передбачили, що в разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.
Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 30% складає 6922,46 грн. (а.с. 20).
Також судом перевірено розрахунок інфляційних, виконаний позивачем (а.с. 20-21). Останній є вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 414,06 грн.
Посилання відповідача на те, що позивачем було продано неякісний товар не підтверджені жодним належним доказом, тому суд оцінює останні критично.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що передбачена ст. 625 ЦК, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки. Беручи до уваги подібність правової природи ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК (щодо сплати трьох процентів річних), передбачена цими статтями відповідальність може застосовуватись незалежно одна від одної. Чинне цивільне законодавство не забороняє визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов'язань. При цьому нарахування та стягнення неустойки (пені) в разі прострочення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК) є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, передбачених законом за порушення зобов'язання (ст. 625 ЦК).
Водночас суд зазначає, що наведена відповідачем постанова ВС від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 не є подібною даній, зокрема, за обставинами справи, а також за умовами застосування правових норм. Так, в справі №922/3578/18 Верховним судом в складі КГС досліджено правову природу 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів продажу неякісної продукції, на що посилався у відзиві (а.с. 34-35).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Селянського (фермерське) господарства "Пріоритет" (12511, Житомирська область, Коростишівський район, с. Кам'яний Брід, ід. код 32505852)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (21036, м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 2 офіс 706, ід. код 40884934) 42680,00 грн. основного боргу, 6670,23 пені, 6922,46 30%річних, 414,06 грн. інфляційних та 2102,00 грн. судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.01.21
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек.)