Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"12" січня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1221/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бодрягов В.С. - ордер ВК № 1012679 від 11.11.2020;
від відповідача: не прибули;
від третьої особи: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро"
до 1) ОСОБА_1
2) ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелик"
про стягнення 486256,08 грн
22.07.2020 ТОВ "Арсенал-Агро" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою № 37 від 20.07.2020 про стягнення боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором поставки № 41-190218/ззр від 19.02.2018, виконання за яким забезпечено порукою за договорами № 1 від 19.03.2019 з ОСОБА_2 та № 1/1 від 19.03.2019 з ОСОБА_1 .
Ухвалами від 08.10.2020, враховуючи вимоги ч.6 ст.176 ГПК України, судом направлені запити до Сквирівської міської ради, Центру надання адміністративних послуг Сквирівської РДА та Сквирівському районному відділу Державної міграційної служби України про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) або зняття з реєстрації з місця проживання фізичної особи ОСОБА_2 .
Ухвалою від 15.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 12.11.2020 та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метелик".
Справа №906/1221/20 в судове засідання 12.11.2020 не вносилась, у зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному.
Ухвалою від 24.11.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 15.12.2020 о 10:30.
Ухвалою від 15.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021.
04.01.2021 на адресу суду від директора позивача надійшла заява №76 від 28.12.2020 про відмову від частини позовних вимог, згідно якої останній просить суд прийняти відмову в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки 341-190218/ззр від 19.02.2018, виконання за яким забезпечено порукою за договором №1/1 від 19.03.2019 та закрити провадження у справі в цій частині. Також в заяві вказано, що позивачу відомі процесуальні наслідки відмови від частини позовних вимог, передбачені ч. 3 ст. 231 ГПК України.
У судовому засіданні 14.01.2021 представник позивача заяву про відмову від частини позовних вимог підтримав. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачам та третій особі заяви про відмову від частини позовних вимог від 28.12.2020. Позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 486256,76грн боргу за договором поставки № 41-190218/ззр від 19.02.2018, виконання за яким забезпечено порукою за договором № 1 від 19.03.2019, підтримав.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь - якій стадії судового процесу.
За ч.1, 2, 3 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Судом встановлено, що заява про відмову від позову підписана директором ТОВ "Арсенал Агро" - Саміленко Є.Є., документи які підтверджують повноваження директора, наявні в матеріалах справи, дана відмова від позову не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів, тому суд ухвалив прийняти відмову позивача в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки 341-190218/ззр від 19.02.2018, виконання за яким забезпечено порукою за договором №1/1 від 19.03.2019.
Спір розглядається в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 486256,76грн боргу за договором поставки № 41-190218/ззр від 19.02.2018, виконання за яким забезпечено порукою за договором № 1 від 19.03.2019.
Під час розгляду справи судом було встановлено та враховано, що при зверненні до суду позивач невірно визначив ціну позову, вказавши 486256,76грн, замість вірних 486256,08грн.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 12.01.2020 не прибули, про причини неявки суд не повідомили.
30.12.2020 на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 15.12.2020, направлена на адресу третьої особи - ТОВ "Метелик", з відміткою відділення поштового зв'язку "За закінченням терміну зберігання". При цьому ухвала суду від 24.11.2020 була вручена представнику ТОВ "Метелик", доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 113), що свідчить про обізнаність останнього про розгляд справи в суді. Що стосується повернення, направленої на адресу третьої особи - ТОВ "Метелик" копії ухвали від 15.12.2020, з відміткою відділення поштового зв'язку "За закінченням терміну зберігання", суд розцінює його як добровільну відмову від отримання кореспонденції, враховуючи, що саме на третю особу покладаються належний контроль за кореспонденцією, яка надходить на її юридичну адресу та наслідки відсутності такого контролю.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що станом на 15.10.2020 відповіді на запити, направлені судом в порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України, про надання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) або зняття з реєстрації з місця проживання фізичної особи ОСОБА_2 не надійшли, суд, при відкритті провадження у справі здійснив виклик відповідача - ОСОБА_2 у підготовче засідання, засідання, призначене на 12.11.2020 о 12:00 шляхом розміщення повідомлення через опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 84-85). Оскільки 02.11.2020 на адресу суду від Сквирівської міської ради надійшла відповідь, що відомості про реєстрацію місця проживання та зняття з місця реєстрації ОСОБА_2 відсутні (а.с. 100-102), останній повідомлявся про розгляд справи шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.109-110, 119-120).
15.12.2020 через канцелярію суду від представника ОСОБА_2 (за нотаріально посвідченою довіреністю) надійшли заяви (а.с. 119-122), згідно яких представник просив суд надсилати поштову кореспонденцію, призначену для ОСОБА_2 у справі №906/1221/20 на зазначену ним електронну адресу та просив суд надати матеріали справи для ознайомлення. 15.12.2020 представник ОСОБА_2 був ознайомлений з матеріалами справи (а.с. 121). Вказане, на думку суду свідчить про обізнаність відповідача - ОСОБА_2 про судовий розгляд справи №906/1221/20.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1221/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому відповідач та третя особа могли ознайомитися з текстом останніх.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи про час і місце розгляду справи та забезпечення явки їх представників у судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки явка відповідача ОСОБА_2 та третьої особи в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а надання письмового відзиву та письмових пояснень є їх правом, а не обов'язком, суд вважає, що неявка останніх та неподання відзиву і пояснень не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд
19.02.2018 року між ТОВ "Арсенал Агро" (позивач,постачальник) в особі директора Саміленко Є.Є. та ТОВ "Івниця" (перейменовано на ТОВ "Метелик" (покупець, боржник, третя особа) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір поставки № 41-190218/ззр з додатками (а.с. 24-29), відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію для сільськогосподарського виробництва, а покупець зобов'язався прийняти продукцію (товар) та сплатити його вартість.
19.03.2019 між ТОВ "Арсенал Агро" (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель, відповідач2) укладено Договір поруки №1 (далі - Договір №1 (а.с. 16-17)).
Крім того, 19.03.2019 між ТОВ "Арсенал Агро" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач1) укладено Договір поруки №1/1 (далі - Договір №1/1 (а.с. 16-17)). У зв'язку з тим, що позивач відмовився від позовних вимог до ОСОБА_1 , і таку відмову прийнято судом, правовідносини між останніми судом не досліджуються.
Оскільки ТОВ "Арсенал Агро" не виконало зобов'язання за договором поставки № 41-190218/ззр від 19.02.2018 на суму 97171,00грн, що підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2019 у справі №906/770/19, яким стягнуто з ТОВ "Івниця" 97171,00грн боргу, 68573,81грн пені, 92008,40грн штрафу, 221316,81грн 39% річних, 7186,06грн судового збору, при цьому рішення суду не виконано, враховуючи умови договорів поруки, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зсилається на ст. 546, 553-554 ЦКУ, ст. 199 ГКУ та правовий висновок Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц.
Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорили, доказів проведення розрахунків з позивачем не надали.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на договорі поставки №41-190218/ззр від 19.02.2018 та договорі поруки від 19.03.2019 (а.с. 16-17, 21-22).
Зважаючи, що позовні вимоги позивач заявив до ОСОБА_2 , суд враховує, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України).
Отже, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
Суд відзначає, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-Ц.
Оскільки до стягнення заявлено заборгованість, яка виникла з Договору поставки №41-190218/33р від 19.02.2018, сторонами якого є юридичні особи, а у забезпечення виконання Договору укладений Договір поруки між ТОВ "Арсенал Агро" та ОСОБА_2 , тобто фізичною особою, то даний позов підлягає вирішенню господарським судом.
За ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
За умовами Договору №1, основний договір: договір поставки №41-190218/ззр від 19.02.2018, укладений між кредитором та боржником, товариством з обмеженою відповідальністю "Івниця"; боргові зобов'язання: всі та кожен із зобов'язань боржника (покупець по договору поставки) перед кредитором по сплаті останньому будь-яких сум, що належать (витікають) згідно з положеннями Основного договору, як це ним визначено та описано в цьому договорі. Під борговими зобов'язаннями розуміється належна до сплати вся їх сума, так і будь-яка частина, визначена кредитором у вимозі про оплату, направленій поручителю та/або покупцеві.
Відповідно до п. 1.1. Договору №1, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, для чого зобов'язався відповідати за порушення (невиконання, неналежне виконання) боржником його боргових зобов'язань перед кредитором, які існують за основним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.
За п. 1.2. Договору №1, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань окремо як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
У п. 2.1. Договору визначено, що порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за основним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у основному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо:
- оплати вартості товару у встановлений договором поставки строк, чи в інший строк, визначений в основному договорі. Порядок визначення вартості (ціни) товару, який підлягає оплаті, визначається відповідно до умов основного договору;
- сплата відсотків за користування товарним кредитом в порядку та сумі, передбаченій основним договором та за ставкою, ним визначеною. Кількість днів (строк нарахування) - відповідно до умов основного договору. Термін сплати - відповідно до умов основного договору. При повній та своєчасній оплаті вартості товару, відсотки нараховуються та сплачуються одночасно з останнім платежем по договору;
- сплата неустойки (пеня, штраф) за прострочення з оплатою вартості товару. Розмір неустойки та строки її виплати - відповідно до умов Основного договору;
- повернення заборгованості боржника по Основному договору в разі неправоздатності боржника - якщо боржник обмежений в правоздатності укласти основний договір (включаючи повноваження представників), то вартість товару, отриманого ним по основному договору, належать до повернення кредитору протягом п'яти банківських днів з дня отримання вимоги Кредитора.
- сплата процентів за неправомірне користування коштами Кредитора у випадку прострочення з оплатою вартості товару. Розмір процентів - відповідно до умов Основного договору;
- відшкодування збитків та витрат, викликаних, порушенням основного договору. В сумі заподіяних збитків та витрат.
Застереження: порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань також в разі їх дострокового виконання, як це передбачено в Основному Договорі.
У п. 2.2. Договору №1 поручитель підтвердив, що він ознайомлений зі змістом договору поставки, усі без винятку положення основного договору (зокрема, щодо зобов'язань боржника, їх розміру, строків та порядку виконання)) їм зрозумілі; поручитель цілком розуміє зміст (права та обов'язки) договору поруки, його волевиявлення на укладення цього договору є вільним та відповідає його внутрішній волі; він згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями боржника; відсутні будь-які обтяжливі обставини, які впливають чи можуть вплинути на укладення поручителем цього договору. Порука зберігається і в тому разі, якщо в майбутньому будуть змінені умови основного договору (в т.ч. зросте обсяг відповідальності боржника). Будь - яке посилання в тексті цього Договору на положення основного договору є достатнім для виявлення волі кожної Сторони щодо змісту такого посилання.
Відповідно до п. 3.1. Договору №1, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за основним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
Згідно п. 3.2. Договору №1, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за основним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому у вимозі кредитора, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги. Виконання здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, вказаний в цьому договорі, або інший рахунок, якщо такий буде вказаний у вимозі.
Подання Кредитором вимоги щодо виконання частини Боргових зобов'язань, не позбавляє Кредитора права подати вимогу щодо погашення іншої їх частини (п. 3.3. Договору).
За п. 3.4. Договору №1, обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає негайно в момент отримання від кредитора відповідної вимоги. Вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому договорі, по факсу за номером , вказаний в цьому договорі, або на адресу його електронної пошти. Для дійсності вимоги, кредитор не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником. Застереження: При зміні своєї адреси, факсу, інших реквізитів, вказаних в цьому договорі. Поручитель зобов'язаний письмово повідомити про це кредитора. До отримання такого повідомлення, вимога кредитора належить до подання за вказаними в цьому Договорі реквізитами.
Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, Договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Порука припиняється після закінчення трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання боржником. Відповідальність поручителя припиняється також після виконання боржником боргових зобов'язань в повному обсязі.
Згідно приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2019 у справі №906/770/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" 97171,00грн боргу за поставлений товар по договору поставки №41-190218/ззр від 19.02.2018, 68573,81 грн пені, 92008,40 грн штрафу, 221316,81грн 39% річних, 7186,06 грн судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, станом на час розгляду справи в суді, доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять. Відсутність погашення заявлених до стягнення сум основним боржником та поручителем не спростовано.
Враховуючи, що правильність нарахування позивачем основному боржнику 97171,00грн боргу за поставлений товар по договору поставки №41-190218/ззр від 19.02.2018, 68573,81грн пені, 92008,40грн штрафу та 221316,81грн 39% річних встановлено у рішенні господарського суду Житомирської області від 19.09.2019 у справі №906/770/19, а солідарне зобов'язання встановлено вищевказаними Договорами поруки, суд вважає вищевказані нарахування обґрунтованими та вірними у заявлених до стягнення сумах.
Матеріали справи містять вимогу від 09.08.2019 №36, направлену 09.08.2019 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-19) про необхідність в троьохденний строк з дня її отримання виконати зобов'язання поручителя та сплатити за договором №41-190218/ззр 68573,81грн пені, 92008,40грн штрафу, 221316,81грн відсотків річних та 97171,00грн заборгованості за товар.
Суд також враховує, що у Договорі поруки №1 відповідач зазначив адресу АДРЕСА_1 (а.с. 17). У копії нотаріально-засвідченої довіреності, виданої ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 також вказана ця ж адреса (а.с. 120). Як зазначалось вище, у п. 3.4. Договору №1 сторони визначили, що при зміні своєї адреси, факсу, інших реквізитів, вказаних в цьому договорі, поручитель зобов'язаний письмово повідомити про це кредитора. До отримання такого повідомлення, вимога кредитора належить до подання за вказаними в цьому Договорі реквізитами.
Оскільки матеріали справи не містять доказів зміни адреси відповідачем - ОСОБА_2 , суд вважає, що позивач належним чином повідомив поручителя про необхідність сплатити за договором №41-190218/ззр 68573,81грн пені, 92008,40грн штрафу, 221316,81грн річних та 97171,00грн заборгованості за товар.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин, враховуючи умови Договору поруки та зміст вимоги від 09.08.2019 №36 (а.с.18-19) , суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на суму 479070,02грн, з яких: 97171,00грн основного боргу, 68573,81грн пені, 92008,40грн штрафу та 221316,81грн 39% річних.
У стягненні 7186,06грн судового збору суд відмовляє, оскільки відшкодування вказаної суми випливає з рішення суду від 19.09.2019 у справі №906/770/19, а не з правовідносин сторін у даній справі, тому підлягає стягненню з особи, на яку покладається за рішенням суду у справі №906/770/19.
З огляду на те, що суд прийняв відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 , заявлених за договором поставки 341-190218/ззр від 19.02.2018, виконання за яким забезпечено порукою за договором №1/1 від 19.03.2019 з ОСОБА_1 , суд закриває провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ід.номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 36, офіс 1, ід. код 37546935):
- 97171,00грн основного боргу;
- 68573,81грн пені;
- 92008,40грн штрафу;
- 221316,81грн 39% річних;
- 7186,05 грн судового збору.
3. В частині вимоги про стягнення 7186,06 грн судового збору, згідно з рішенням суду від 19.09.2019 у справі № 906/770/19, відмовити.
4. Закрити провадження у справі в частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ід. номер НОМЕР_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.01.21
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
2,3 - відповідачам (рек.);
4 - третій особі (рек.)