61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
19.01.2021 Справа № 905/1796/20
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ вул. Єжи Гендройця, б.5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ: 40081237, адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, б.108),
до відповідача: Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (код ЄДРПОУ 34032208; адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4),
про: стягнення 45475,00 грн.
суддя Величко Н.В.
без виклику сторін, -
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" про стягнення 45475,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в травні 2020 року відповідачем за залізничною накладною №48897912 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці було відправлено вантаж на станцію Світлодарське Донецької залізниці. На станції Пологи Придніпровської залізниці під час перевірки маси вантажу вагона №68724616 було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній №48897912 у графі “маса вантажу в кг, визначена відправником” - 69300 кг, не відповідає фактичній масі вантажу - 70260 кг., у зв'язку з чим відповідно до ст.129 Статуту залізниць та п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт №463003/36 від 24.05.2020. Посилаючись на ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, позивач вказує, що неправильне зазначення у накладній маси вантажу є підставою для стягнення з відповідача штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
На підтвердження позовних вимог надано суду такі документи: залізничні накладні №48897912, №45523313, комерційний акт №463003/36 від 24.05.2020, акт загальної форми АРМ ПКО №21635 від 23.05.2020, технічний паспорт на ваги №089 ст. Пологи Придніпровської залізниці, протокол зважування вагонів від 24.05.2020, від 27.05.2020, наказ №21 від 11.02.2020, робочі інструкції працівників станції Пологи Придніпровської залізниці, витяг з книги зважування на вагонних вагах (форма ГУ-78) ст. Пологи, витяг з книги повідомлень, телеграми №1669 від 24.05.2020, №1682 від 24.05.2020, 1680 від 24.05.2020, №395 від 25.05.2020, копії яких долучено до матеріалів справи.
Матеріалам позовної заяви присвоєно єдиний унікальний номер 905/1796/20, за наслідками автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали справи передано судді Величко Н.В.
Ухвалою від 29.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1796/20; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позов; запропоновано позивачу у строк до п'яти днів з дня отримання відзиву надати суду відповідь на відзив (за наявності).
Така ухвала отримана позивачем - 03.11.2020, відповідачем - 04.11.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
12.11.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну №2257 від 06.11.2020 (вх.№21543/20), в якому Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" позовні вимоги вважає необґрунтованим, просить прийняти рішення згідно наданих пояснень та зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.
В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що при завантажені вугілля у вагон зважування здійснювалося на 200 тонних вагонних вагах, справних і належним чином повірених, а переваження на станції Пологи здійснювалося на 150 тонних вагах без урахування похибки та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі виведена в результаті простих арифметичних дій. Також, позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час, як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах.
Зі змісту відзиву вбачається клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати, в обґрунтування чого відповідач зазначає, що фінансовий стан підприємства нестабільний, фінансово залежний від бюджетного фінансування; кредиторська заборгованість перевищує над дебіторською заборгованістю, наявна заборгованість з оплати заробітної плати перед працівниками, а з грудня 2019 року підприємство знаходилось у цілозмінному простої.
До відзиву додано: статутні документи відповідача, довідку підприємства про заборгованість з заробітної плати з нарахуваннями станом на 06.11.2020р., акти від 08.12.2019, від 02.01.2020, від 03.02.2020, від 19.03.2020, від 02.04.2020, від 25.06.2020, від 01.07.2020, від 19.10.2020 про початок та продовження цілозмінних простоїв по ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 0361, висновок технічного обстеження металоконструкції рами платформи та фундаментних конструкцій ваг вагонних від 06.02.2018, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2020р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2020р., копії яких долучено до матеріалів справи.
24.11.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№22351/20), за змістом якої позивач відхиляє доводи відповідача, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, а також просить поновити йому строк для надання відповіді на відзив.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає про те, що строк вчинення відповідних процесуальних дій порушено з поважних причин, а саме: у зв'язку з введенням на території України карантину, що є загальновідомим фактом, з 18.03.2020 по 31.12.2020 у Регіональній філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” встановлено період простою для працівників, та з 01.07.2020 діє чотирьох денний робочий тиждень.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення розміру штрафу, просить суд задовольнити позовні вимоги, в обґрунтування чого зазначає про те, що інформація, викладена у комерційному акті №463003/36 від 24.05.2020, є достовірною, повною та підтверджується іншими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, зважування під час перевірки маси вантажу залізницею відбувалось тим же способом, який використовував вантажовідправник - зважування на вагах.
Відповідно до частин 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Судом встановлено, що відзив отриманий Регіональною філією “Придніпровська залізниця” 12.11.2020.
Врахувавши, наявність обставин, на які посилається останній у своїй заяві, суд задовольняє клопотання про поновлення строку для надання відповіді на відзив, визнає причини його пропуску поважними. Відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.
Суд враховує, що згідно Указу Президента України від 13.03.2020 № 87/2020 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року “Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 N 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”, що набрав чинності 02.04.2020, доповнено Розділ X ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 наступного змісту:
“Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).”.
При цьому суд також враховує, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19”, яким внесено зміни зокрема до пункту 4 розділу Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України та викладено його в такій редакції:
“4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом) поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином”.
Станом на 19.01.2021 дію карантину не скасовано. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19” перебіг процесуальних строків не ставить у залежність від скасування карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 10 частини 3 статті 2 цього Кодексу серед основних засад (принципів) господарського судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
22.05.2020 згідно залізничної накладної №48897912 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Світлодарське Донецької залізниці було відправлено вагон №68724616 з вантажем - вугілля кам'яне, не поіменовано в алфавіті, поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону, маркування - смугою жовтого кольору 200мм по усій довжині вагону. Виходячи зі змісту накладної №48897912 від 22.05.2020 маса вантажу у вагоні №68724616 становить 69300 кг.
На станції Пологи Придніпровської залізниці вагон №68724616 відчеплено та відправлено на станцію призначення за досильною накладною №45523313.
24.05.2020 року на ст. Пологи Придніпровської залізниці на підставі акта загальної форми №1272/1П від 23.05.2020, було проведено контрольне зважування вагона №68724616 на справних електронних вагонних вагах, прийнятих до обліку СП “Запорізька дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Придніпровська залізниця” АТ “Укрзалізниця” під №089, повірка 04.12.2019.
Під час комісійного зважування виявилось, що у вагоні №68724616 фактична маса брутто вагону склала 92260 кг., тара вагона 22000 кг., нетто 70260 кг., що більше вказаного в документі на 960 кг.
Під час комерційного огляду вагону №68724616 виявлено: навантаження нижче рівня бортів 500-600мм навалом маються технічні скоси, з 1-7 мм люка в глибину вагона 400 мм, до торця вагону. Вантаж слабо маркований подовжньою смугою жовтого кольору. Згідно документа в графі 20 зазначено поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою жовтого 200мм по усій довжині вагону. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. Перекосу кузова немає, люка закриті. Вагон у технічному стані справний.
В зв'язку з вищезазначеним у відповідності з ст. 1,29 Статуту та п. 4 „Правил складання актів”, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт № 463003/36 від 24.05.2020 року, який підписаний начальником станції Чистовим В.Є., агентом з розшуку Лимарчуком О.А., приймальником поїздів Де-Гранлі Т.М.
На станції призначення Світлодарське Донецької залізниці, при перевірці вантажу у вказаному вагоні №68724616 який прибув з комерційним актом попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №46003/36 від 24.05.2020 року, не було виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції і фактичною наявністю та станом вантажу.
Комерційний акт попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/36 від 24.05.2020 було зареєстровано на станції призначення Світлодарське Донецької залізниці під №463003/36/82, відповідно до п. 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц.
Станцією призначення Світлодарське Донецької залізниці у розділі “Є” комерційного акту №463003/36/82 від 24.05.2020 року було зроблено відмітку “Під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено”, як передбачено п.12 „Правил складання актів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.
Вказана правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17.
Як встановлено судом, комерційний акт №463003/36 від 24.05.2020 підписаний начальником станції Чистовим В.Є., агентом з розшуку Лимарчуком О.А., приймальником поїздів Де-Гранлі Т.М.
Наказом №21 від 11.02.2020 щодо призначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів, затверджено перелік працівників які здійснюють контрольне зважування вантажів у вагонах, та уповноважені на підписання від імені залізниці комерційних актів згідно з п.10 Правил складання актів (ст. 129 Статуту залізниць України).
Зі змісту цього наказу вбачається. що агент з розшуку ОСОБА_1 та приймальник поїздів Де-Гранлі Т.М. призначені бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів на станції Пологи.
За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17.
Таким чином, вказані акти підписані належними особами (трьома особами працівниками станції) у відповідності до п. 10 Правил складання актів, отже, невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у накладній, підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до сплати штрафу, нарахованого позивачем у зв'язку з невірним зазначенням відповідачем маси вантажу у перевізному документі.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частиною ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З огляду на вищевикладене, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належними та допустимими доказами, а саме комерційними актами №№463003/36, 463003/36/82 від 24.05.2020, які є підставою для покладання відповідальності на відправника передбаченої ст. 122 Статуту.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.
Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, навантаження нижче рівня бортів 500-600мм навалом, маються технічні скоси з 1-7 мм люка в глибину вагона 400 мм до торця вагону. Вантаж слабо маркований подовжньою смугою жовтого кольору. Згідно документа в графі 20 зазначено поверхня вантажу нижча рівня бортів вагону. Вантаж маркований однією поздовжньою смугою жовтого 200мм по усій довжині вагону. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень. Перекосу кузова немає, люка закриті. Вагон у технічному стані справний.
Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст. 118, 122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Згідно із п. 24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті. Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, аргументуючи це тим, що зважування відповідачем та переважування позивачем відбувалось на різних вагах (200 тонних та 150 тонних відповідно). В матеріалах справи наявні технічні паспорти обох ваг, згідно яких, ваги відповідача та позивача перебувають у справному технічному стані. Крім того, суд зауважує, що технічні характеристики ваг не можуть вливати на результати зважування, у випадку, коли ваги пристосовані для зважування вантажів відповідної маси та знаходяться у справному стані.
Також згідно з контекстним змістом статей 118 та 122 Статуту штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, тому суд не приймає до уваги даний аргумент відповідача.
Як зазначено у накладній, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №68724616 складає 9095,00 грн., штраф складає 9095,00 грн. х 5 = 45457,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.
Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
У зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Тому штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Крім того, можливості зменшення накладеного на порушника штрафу Статутом не передбачено.
Близька за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі №914/2339/17.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов'язок позивачем виконаний. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводи позивача.
Враховуючи вищенаведене, за відсутності доказів сплати відповідачем пред'явленого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та стягнення з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" штрафу у розмірі 45475,00 грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73 - 80, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (код ЄДРПОУ 34032208; адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (код ЄДРПОУ 40081237, адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108) штраф у розмірі 45475,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Повний текст рішення підписано 19.01.2021.
Суддя Н.В. Величко