ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/13859/17
провадження № 2/753/116/20
"18" грудня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Лаптєвій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Дельта Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним, скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна,
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. від 02.03.2016 року, індексний номер 28561554 про державну реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ПАТ «Дельта Банк», мотивуючи вимоги тим, що 25.04.2013 року між ним та ПАТ «АСТРА БАНК» був укладений кредитний договір №150102044841023 на підставі якого позивач отримав кредитну лінію з кредитним лімітом в розмірі 115 000 грн. в строки та на умовах, передбачених договором, строк повного виконання кредитних зобов'язань наступає 25.04.2018 року. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань, між сторонами кредитного договору був укладений іпотечний договір від 25.04.2013 року, який був посвідчений нотаріусом за №946, відповідно до якого в іпотеку була надана належна позивачу квартира АДРЕСА_1 . В грудні 2013 року позивач отримав поштою повідомлення кредитора ПАТ «АСТРА БАНК» про відступлення прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь нового кредитора - ПАТ «Дельта Банк». Позивач стверджує, що виконував умови укладеного кредитного договору належним чином, однак 27.07.2017 року йому стало відомо, що рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А.В. від 02.03.2016 року, індексний номер 28561554, була проведена державна реєстрація права власності на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк». Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, крім того, надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржуване рішення приватного нотаріуса було винесено цілком правомірно, а звернення стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 відбулось через неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим за позивачем станом на 04.06.2015 року була наявна заборгованість в сумі 123 004,60 грн.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов А.В. в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, з заявами, клопотаннями до суду не звертався, відзиву не надав.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши представників позивавча та відповідача ПАТ «Дельта Банк», тертю особу, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заперечень відповідача, пояснень третьої особи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 25.04.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №150102044841023, за умовами якого останній отримав кредитну лінію з кредитним лімітом в розмірі 115 000 грн. в строки та на умовах, визначених договором, строк повного виконання кредитних зобов'язань наступає 25.04.2018 року (а.с.10-15).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, між сторонами кредитного договору було укладено іпотечний договір від 25.04.2013 року, який було посвідчено нотаріусом за №946, предметом якого є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , належна ОСОБА_3 на праві власності (а.с.72-77).
Відповідно до п.5.7, 7.5 договору іпотеки позивач добровільно (без будь-якого примусу) передбачив в момент його укладання можливі наслідки невиконання умов кредитного договору, зокрема надавши іпотекодержателю право позасудового звернення стягнення на заставне майно, в порядку, визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».
02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Астра Банк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Астра Банк'як кредитора (стає новим кредитором)у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Астра Банк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступаться) право вимагати (замість АТ «Астра Банк» від боржників повного, належного та реального виконання за кредитними та забезпечувальними договорами.
В грудні 2013 року позивачем від банку було отримано повідомлення про відступлення права вимоги за описаним кредитним договором та іпотечним договором на користь нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» (а.с.16).
Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов'язань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору №150102044841023 від 25.04.2013 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором кредиту, через неналежне виконання позивачем своїх обов'язком за договором кредиту, за ним утворилась заборгованість, яка станом на 04.06.2015 року становила 123 004,60 грн. Отже твердження позивача про регулярність оплати боргу, спростовуються наданим банком розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку, довідкою про розмір заборгованості по кредиту. Крім того, позивачем не надано належних доказів виконання умов кредитного договору.
Пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУК від 25.12.2015 року №1127, визначено перелік необхідних для державної реєстрації:1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Банком на адресу позивача була направлена вимога про виконання своїх зобов'язань у строк, що не перевищує 30 робочих днів з моменту її отримання (а.с.56), яку позивач отримав (а.с.58), однак виконана вона не була.
Надання, визначених п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документів приватному нотаріусу Літвінову А.В. під час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії також підтверджується матеріалами реєстраційної справи №28396080000, наданої на запит суду Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради КМДА (а.с.199-218).
Отже твердження позивача про неотримання жодних повідомлень з боку банку також спростовується матеріалами справи.
Твердження позивача щодо перевірки факту виконання умов правочину, а саме порушення приватним нотаріусом вимог абз. 6 п. 1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не можуть бути покеладені в основу рішення, оскільки, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі №306/2053/16-ц визначено необхідність перевірки виконання умов правочину, однак у випадку справи 306/2053/16-ц необхідність такої перевірки була обумовлена особливими умовами договору іпотеки, про що і зазначив Верховний Суд, натомість іпотечний договір від 25.04.2013 року, а саме п. 5.2, не містить особливих умов повідомлення іпотекодавця про початок процедури позасудового врегулювання, а вказані вимоги договору іпотеки було дотримано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Сулу від 30.03.2020 року, прийнятої за результатами розгляду справи № 643/15938/! 7-ц: «...на переконання касаційного суду, ухвалення зазначеного рішення без його виконання не припиняє дію договору іпотеки, а застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленою боржником належним чином права не є подвійним стягненням та спрямоване па захист прав та інтересів кредитора.». Тобто Верховний Суд визначив можливість поєднання двох способів стягнення майна, оскільки вони спрямовані на захист прав кредитора.
Однак, у справі, яка розглядалась Верховним Судом, іпотекодержатель при наявності судовою рішення про звернення стягнення на заставне майно звернувся до державного реєстратора в порядку, визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Натомість справа 753/12350/15-п за позовом AT «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, була залишена без розгляду на момент звернення банку до державного реєстратора.
Законність такого способу звернення стягнення на майно, серед іншого, підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2018 р. (справа № 363/3578/16-ц), тим більше, що відповідачем у справі є AT «Дельта Банк», третьою особою приватний нотаріус Літвінов А.В., крім того, у справі досліджується питання законності реєстрації за Банком права власності на житлову квартиру.
Наявність судового провадження 753/12350/15-ц, розгляд якого розпочато ще 10.08.2015 року, навпаки свідчить про відношення позичальника до обов'язку повернення боргу. Оскільки, знаючи про судовий процес, не вчинив жодних дій для виконання простроченого зобов'язання та уникнення процедури звернення стягнення на майно.
Відповідно до умов договору іпотеки від 25.04.2013 р. а саме п. 1.1., розмір кредитних коштів, отриманих позивачем (іпотекодавцем), складав 115 000,00 грн. А відповідно до п. 1.3. договору іпотеки, оціночна вартість квартири станом на 24.04.2013 р. складала 474 329 грн. Отже, ще на час укладання вказаних договорів позивач чудово розумів співвідношення боргу до оціночної вартості майна. І, беручи на себе дані зобов'язання, повинен був передбачати можливі наслідки їх невиконання.
Крім того, саме з цією метою законодавець передбачив норму, викладену в ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», відповідно якій іпотекодавщо відшкодовується різниця вартості іпотеки над розміром заборгованості, на яку серед іншого посилається позивач у позові. Тобто, позивач не позбавлений можливості звернутись з відповідною вимогою до AT «Дельта Банк» у передбачений законом спосіб. А враховуючи вчинення реє дії в березні 2016 p.. позивач володіє таким правом вже чотири роки.
Згідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року (справа №? 450/2216/15-ц): «законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов 'язанням і вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.». Отже, не зважаючи на розмір заборгованості іпотека є дійсною до повного її виконання, а іпотекодержатель через розмір боргу не позбавляється права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Таким чином, враховуючи, що банк отримав право вимоги за кредитним договором №150102044841023 від 25.04.2013 року, зі сторони позивача було недотримано належного виконання умов кредитного договору, в результаті чого банк звернувся до нотаріуса для реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, тим самим обравши правомірний спосіб захисту своїх порушених прав, при цьому нотаріусом було дотримано процедуру такої реєстрації, тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Літвінова А.В. від 02.03.2016 року за номером 28561554, тим самим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 4,7, 9, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, Закон України «Про іпотеку», Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ „Дельта Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним, скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 13534278 від 25.02.2016 року відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :