Дата документу 14.01.2021 Справа № 554/137/21
Провадження № 1-кс/554/1156/2021
14 січня 2021 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим від 10.12.2020 року в рамках кримінального провадження №62020170000001749, -
12.01.2021 року до слідчого судді надійшла скарга адоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим від 10.12.2020 року в рамках кримінального провадження №62020170000001749. Представник прохала суд постанову слідчого Першого СУ ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві ОСОБА_4 від 10.12.2020 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62020170000001749 від 12.11.2020 року за ч.2 ст.162 КК України скасувати. Зобов'язати залучити ОСОБА_3 до кримінального провадження №62020170000001749 від 12.11.2020 року як потерпілого та надати пам'ятку про ознайомлення з правами та обов'язками потерпілого.
Скаргу обґрунтовує тим, що у провадженні СУ ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві перебувають матеріали кримінального провадження №62020170000001749 від 12.11.2020 року. 01.12.2020 року адвокатом ОСОБА_2 було подано в інтересах ОСОБА_3 клопотання про визнання останнього потерпілим у кримінальному провадженні та надання матеріалів для ознайомлення. 10.12.2020 року слідчим Першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві ОСОБА_4 винесено постанову про відмову визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження №62020170000001749 від 12.11.2020 року.
Заявник, вважає вказану постанову від 10.12.2020 року незаконною, необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам ст.55 КК України.
Адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій прохала проводити розгляд скарги за їх відсутності, вимоги підтримала та просила задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився. Відповідно до ст.306 КПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві перебуває кримінальне провадження №62020170000001749 від 12.11.2020 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, відкрите не підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 04.11.2020 року.
01.12.2020 року адвокатом ОСОБА_2 було подано в інтересах ОСОБА_3 клопотання про визнання останнього потерпілим у кримінальному провадженні та надання матеріалів для ознайомлення.
10.12.2020 року слідчим Першого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м.Полтаві ОСОБА_4 винесено постанову винесено постанову про відмову визнанні ОСОБА_3 потерпілим в рамках кримінального провадження №62020170000001749 від 12.11.2020 року.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При винесенні оскаржуваної постанови слідчим вказано, у клопотанні ОСОБА_2 не наведено належним чином обґрунтованого підтвердження спричинення громадянину ОСОБА_3 моральної, фізичної або майнової шкоди, в тому числі спричинення такої шкоди саме в результаті протиправних дій службових осіб шостого СВ РКП СУ ГУ ДФС у м.Києві. У вказаному клопотанні зазначається лише констатація факту щодо «задання шкоди в наслідок кримінального правопорушення».
Також, до клопотання не долучено жодних документів, які б підтверджували факт спричинення будь-якого виду шкоди, а також не вказано джерела отримання доказів на підтвердження спричинення такої шкоди, що не відповідає положенням ст. 55 КПК України.
Разом із тим, ураховуючи наведені скаржником у скарзі обставини, враховуючи її незгоду із рішенням слідчого про відмову у визнанні потерпілою, та аналізуючи на предмет законності оскаржувану постанову, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Частиною 5 ст. 55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, чинний КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч.1 ст.55 КПК України.
«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч.1 ст.55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв'язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Отже, законодавцем чітко визначено статус потерпілого у кримінальному провадженні та визначено момент виникнення прав та обов'язків потерпілого.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, скаржником до скарги не надано будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили, що на момент звернення із заявою про визнання потерпілим ОСОБА_3 йому дійсно завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, як це передбачено ч.1 ст.55 КПК України.
Адвокатом не зазначено, в чому полягає спричинена шкода й не надано до суду жодного підтвердження таких аргументів, що засвідчували б очевидні ознаки спричинення шкоди, імовірних душевних страждань, переживань або фізичних страждань тощо в розумінні положень ч.1 ст.55 КПК України.
Дослідивши оскаржувану постанову, слідчий суддя дійшов до переконання, що вона винесена правомірно із дотриманням положень ст.110 КПК України в частині зазначення змісту обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування, та слідчим прийнято рішення про відмову у залученні як потерпілого з наведенням підстав та мотивів для такого рішення з посиланням на положення КПК України.
Враховуючи наведене, а також обставини, які зазначені щодо залучення ОСОБА_3 до кримінального провадження як потерпілого, останній на даний час в силу положень ст.55 КПК України не є потерпілим у кримінальному провадженні.
Тому слідчий суддя вважає, що слідчий на даному етапі досудового розслідування правомірно прийняв рішення на підставі ч.5 ст.55 КПК України через відсутність очевидних та достатніх даних щодо завдання шкоди особі.
Отже, набуття особою статусу потерпілого за відсутності встановленого обґрунтованого підтвердження завданої шкоди на даному етапі досудового розслідування є необґрунтованим та передчасним. Сама по собі незгода скаржника із процесуальними рішеннями та діями слідчого не свідчить про набуття статусу потерпілого у кримінальному провадженні.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, наразі триває, що передбачає проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, та в подальшому не позбавляє скаржника можливості реалізувати свої права в порядку ст.55 КПК України.
Наведене також свідчить, що скаржником передчасно ініційовано питання про визнання потерпілою в розумінні вимог КПК України, оскільки на даний час за вказаних обставин та здобутих матеріалів виключена можливість однозначно дійти до висновку про заподіяння шкоди особі у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи адвоката щодо допущення слідчим порушень вимог ст.55 КПК України є необґрунтованими, переконливих аргументів для протилежних висновків суду матеріали скарги не містять, твердження заявника протягом розгляду скарги жодними доказами не підтверджені, а тому слідчий суддя дійшов висновку про безпідставність вимог скарги щодо протиправності рішення слідчого та його скасування.
Відповідно до положень ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що у задоволенні скарги потрібно відмовити.
Керуючись ст. 303, 305-307, 309, 55 КПК України, слідчий суддя,
ухвалила,-
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим від 10.12.2020 року в рамках кримінального провадження №62020170000001749 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1