20 січня 2021 року справа № 542/1471/20
провадження № 2/542/122/21
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,
при секретарі - Нестеренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», представника позивача Дашка Володимира Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк» та прохає стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 26.05.2014 року у розмірі 10025,01 грн., судові витрати у справі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 26.05.2014 року, згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору. У зв'язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 05.10.2020 року становить 10025,01 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 5500,83 грн. (в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 5500,83 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту), 1977,24 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, та 2546,96 грн. - нарахованої пені. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, тому просить стягнути з останнього вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання на розгляд справи представник позивача не з'явився, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову у судове засідання не надано.
Давши оцінку матеріалам справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 26.05.2014 між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, за яким відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 11). Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви (а.с. 13), Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» (а.с. 14) та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 15-43). За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Витягу.
З наданої позивачем виписки за період з 26.05.2014 року по 01.03.2020 року (а.с. 53-56) вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів на повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним та штрафних санкцій.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 05.10.2020 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 6-10), утворилась заборгованість в розмірі 10025,01 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 5500,83 грн. (в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 5500,83 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту), 1977,24 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, та 2546,94 грн. - нарахованої пені.
Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення заборгованість за простроченим тілом кредиту, за відсутності заборгованості за поточним тілом кредиту, позивач не розкрив як поняття «прострочене тіло кредиту», так і підстав, за яких останнє підлягає нарахуванню та стягненню з позичальника.
Так, відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 26 травня 2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), отже, строк виконання зобов'язання за змістом частини другої статті 530 ЦК України визначається моментом пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, вимогу до позичальника щодо повернення кредиту АТ КБ «ПриватБанк» пред'явлено із поданням даного позову 18.11.2020 року, тому посилання позивача на факт прострочення боржника по виконанню зобов'язання з повернення тіла кредиту станом на 05.10.2020 року є безпідставним.
З наданих банком Умов та правил надання банківських послуг також не вбачається такого правового поняття як «прострочене тіло кредиту» і підстав, за яких останнє підлягає нарахуванню та стягненню з позичальника.
Одночасно, банком не надано доказів, що саме в тих Умовах та правилах, редакція яких діяла на час підписання кредитного договору в 2014 році, існувало таке поняття як «прострочене тіло кредиту» та були визначені підстави для відповідальності у вигляді нарахування та стягнення простроченого тіла кредиту.
За вказаних обставин, суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов'язку по його поверненню.
У зв'язку з чим не підлягає задоволенню і стягнення з позичальника 1977,24 грн. як заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, та 2546,94 грн. як нарахованої пені, оскільки по справі відсутні будь-які об'єктивні дані про існування самого простроченого кредиту у вигляді заборгованості за простроченим тілом кредиту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованостей, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, зроблено висновок про те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що з огляду на вищевказані обставини та зміст статей 633, 634 ЦК України слід вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою договору, оскільки вони не підписані відповідачем, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, а відтак не можливо зробити однозначний висновок про те, що позичальник, підписуючи анкету-заяву, приєднався саме до тих Умов та правил, посиланням на які обґрунтовані вимоги банку.
Отже, відсутні достатні правові підстави вважати, що сторони дійсно обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, - останнім суду надано не було.
За вказаних обставин, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.05.2014 року шляхом підписання заяви-анкети.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, сама по собі роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Таким чином, суд вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які-б доводили факт приєднання позичальника саме до тих Умов та правил, які приєднані банком до позовної заяви та на підставі яких останнім здійснено розрахунок заборгованості за користування кредитом.
Отже, суд вважає, що позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280,281 ЦПК України, -
В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», представника позивача Дашка Володимира Миколайовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача Дашко Володимир Миколайович, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094;
відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Т.Г. Стрельченко