Провадження № 2/537/240/2021
Справа № 537/3780/20
21.01.2021 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючої судді Фадєєвої С.О.,
за участі секретаря Посмітної О.М.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Ж.О.,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, де просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 21.01.2012 Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 13; місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити з нею.
На обґрунтування позову зазначила, що 21.01.2021 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. В шлюбі мають малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею. Вказала на те, що починаючи з 2019 року між нею та відповідачем склалися неприязні відносини на ґрунті різних поглядів на життя і з цього часу між ними відсутні будь-які шлюбні стосунки, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. За час їх спільного проживання з'ясувалося, що вони з відповідачем абсолютно різні люди, з різними поглядами з питань сумісного проживання. Примирення між ними неможливе. З урахуванням викладеного просила позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у її відсутність.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Ж.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Вказала, що після розірвання шлюбу позивач бажає залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Зазначив, що вважає неможливим збереження сім'ї. Не заперечує проти визначення місця проживання малолітньої доньки з матір'ю.
Представник третьої особи виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області як органу опіки та піклування у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та при винесенні рішення просив врахувати наданий висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.12.2020 № 172.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований 21.01.2012 у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 13, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбі серії НОМЕР_1 .
В шлюбі сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
В судовому засіданні встановлено, що з 2019 року сторони проживають окремо, у них відсутні спільні інтереси, вони мають різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, спільного господарства вони не ведуть. не підтримують шлюбних відносин. Бажання та намір відновити нормальні сімейні стосунки у сторін відсутні.
Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі статтею 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин.
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із положеннями пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В ході розгляду справи сторонам роз'яснювалося право заявляти клопотання про надання їм часу для примирення, клопотання учасниками не заявлялися.
Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Після розірвання шлюбу позивач ОСОБА_1 бажає залишити прізвище, набуте у шлюбі « ОСОБА_1 ».
За викладених обставин, беручи до уваги ту обставину, що сторони не підтримують шлюбно-сімейних стосунків, наміру поновлювати сімейні стосунки не мають; приймаючи до уваги думку відповідача, який позовні вимоги про розірвання шлюбу визнав в повному обсязі, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.
Щодо позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини з позивачем суд приходить до наступних висновків.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31.12.2020 за № 172 встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1 , у якої наявні всі умови для проживання доньки та її гармонійного розвитку. 01.12.2020 до служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради був запрошений батько дитини ОСОБА_2 , який надав письмове пояснення про те, що він не заперечує щодо визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 . Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення вимог позивача про визначення місця проживання малолітньої доньки з нею.
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин 2, 8, 9 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі ст.8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. В силу ст.141 СК України мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» сказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.
Судом встановлено, що батько та мати малолітньої дитини ОСОБА_3 проживають окремо. Позивач ОСОБА_1 має постійне місце проживання, яке відповідає вимогам до житла дитини, здатна забезпечити рівень життя дитині, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти визначення місця проживання доньки з матір'ю.
Отже, враховуючи вік дитини, задовільний стан її здоров'я, ставлення та участь у вихованні, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у матері, яка має можливість утримувати малолітнього сина та забезпечувати його матеріальні і духовні потреби, відсутність належних заперечень батька щодо місця проживання дитини з матір'ю, прихильність дитини до кожного з батьків, з метою забезпечення інтересів дитини, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини з нею, що, на думку суду, якнайкраще забезпечить інтереси дитини.
Керуючись ст.5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, ч. 3 ст.105, ст.110, 112 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21.01.2012 у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області за актовим записом № 13 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище, набуте у шлюбі « ОСОБА_1 ».
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повний текст рішення складено 22 січня 2021 року