Справа № 373/1402/20
Номер провадження 2/373/115/21
(заочне)
21 січня 2021 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояк Д.В.,
за участі секретаря судових засідань Оврашко О.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник АТ «Універсал Банк» Мєшнік К.І. звернувся до суду з позовною заявою та просить стягнути із відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.02.2018 в сумі 76892,73 гривень.
Також просить стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в сумі 2102,00 гривень, сплачений при подачі заяви до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «Універсал Банк» та відповідачем 13.02.2018 в рамках проекту «Monobank» був укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви на отримання кредиту у розмірі 70000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка «Monobank».
Проте, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 24.06.2020 становить 76892,73 гривень, що складається з простроченого тілу кредиту - 76892,73 гривень.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 10.11.2020 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
До позовної заяви додано клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника АТ «Універсал Банк» та про згоду на заочний розгляд справи. Представник позивача копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження отримав. Заяв чи клопотань після цього суду не направив.
Відповідач копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження разом із копією позовної заяви та додатків до неї не отримав. Поштове відправлення надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулось із відміткою про невручення через «не проживає».
Ухвалою суду від 22.12.2020 призначено судове засідання у справі на 21.01.2021 та здійснено виклик відповідача шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України.
Судом встановлено наступні обставини:
До позовної заяви додано копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, де зазначено, що ОСОБА_1 13.02.2018 ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку підписаної ним анкети-заяви, Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які разом складають Договір про надання банківських послуг, та зобов'язався виконувати умови вказаного договору.
До позову додано роздруківку витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, яка не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача з саме цими за змістом Умов обслуговування рахунків фізичної особи.
До позову додано копію витягу з Тарифів за карткою «Monobank». Разом з тим, цей витяг не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме вид тарифу був обраний відповідачем та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст.ст.526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженому постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов'язкові реквізити, визначені цим Положенням.
Пунктом 7 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов'язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 2) ідентифікатор платіжного пристрою; 3) дату та час здійснення операції; 4) суму та валюту операції; 5) суму комісійної винагороди; 6) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 7) вид операції; 8) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка суду аргументів сторін, доказів.
При оцінці доказів та оцінці аргументів суд враховує положення ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо даної категорії справ, викладеній в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»), а оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, доданий до позову, не містить відміток відповідача про його ознайомлення. Зазначення на останній сторінці цього витягу машинописного тексту: «Позичальник. ПІБ споживача, його підпис та його дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису.» з огляду на вищезазначені норми законодавства не свідчать про проставлення такого підпису саме відповідачем саме під цим документом.
Позивачем не надано доказів на підтвердження укладення кредитного договору, а саме видачі Банком коштів (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо), оскільки за нормами п.2 ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладений з моменту передання грошей.
Керуючись засадами змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи приписи ч.ч. 6, 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може враховувати вірогідність подачі позивачем судові після ухвалення цього рішення доказів надання коштів відповідачеві на підтвердження укладення кредитного договору.
Також, судом враховується, що передбачений ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів розповсюджується на сторони лише щодо посилання ними на певні обставини. Закон не покладає на відповідача обов'язку спростування певних тверджень позивача, крім справ щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, до яких ця справа не відноситься. Будь-яких судових рішень на підтвердження обставин, на які посилається позивач, суду не надано.
За таких обставин суд констатує недоведеність позивачем факту укладення із відповідачем договору про надання банківських послуг «Monobank» від 13.02.2018 на умовах, зазначених позивачем.
Розрахунки заборгованості за договором №б/н від 13.02.2018 не є доказами наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, оскільки вони є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та мають інформаційний характер, а також не відповідають вимогам, яким має відповідати доказ здійснення фінансово-господарської операції - документ про здійснення операції з використанням електронних платіжних засобів.
Крім того, із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить, а відтак не можуть бути належним та допустимим доказом у справі.
Матеріали справи не містять доказів згоди відповідача на отримання кредитного ліміту саме в сумі 70000 гривень.
Також з наданих суду доказів незрозумілим є те, що вказана у позові сума заборгованості по «тілу кредиту» є більшою за зазначений у позовній заяві розмір отриманого відповідачем «кредиту» - 70000 грн.
Належних, допустимих та достатніх доказів у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суду не надано.
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Акціонерне товариство «Універсал Банк» - місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352;
ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: Д. В. Свояк