08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/178/21
381/2856/20
21 січня 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Соловей Г.В.,
з участю секретаря - Момот Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
05.11.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що він є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою, крім позивача зареєстрована його дочка - відповідач у справі, проте вона в будинку не проживає з 2004 року, її особистих речей в будинку немає. Позивач вказує, що реєстрація відповідача у належному йому будинку ставить його в скрутне матеріальне становище, так як він не може оформити субсидію на зменшення оплати за комунальні послуги.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.
В судове засідання відповідач повторно не з'явилася, повідомлялася належним чином про час і місце розгляду справи, в тому числі шляхом публікування оголошення про її виклик на офіційному сайті Фастівського міськрайонного суду Київської області, причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду не надходило. У встановлений строк відзиву від відповідача на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 17.08.1987 року, виданого Веприцькою сільською радою народних депутатів ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виданої Веприцькою сільською радою 23.10.2020 року № 468, в належному позивачу будинку крім нього, зареєстрована його донька - відповідач ОСОБА_2 .
З довідки Веприцької сільської ради від 23.10.2020 року № 467 вбачається, що ОСОБА_2 по місцю реєстрації з 2004 року не проживає.
Згідно актів обстеження факту проживання ОСОБА_2 від 01.10.2020 року та від 26.10.2020 року за підписами сільського голови ОСОБА_5., секретаря ОСОБА_3 , соц.працівника ОСОБА_4 , ОСОБА_2 по місцю реєстрації: АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована з 20.09.2003 року відсутня, її особистих речей в будинку немає. Зі свідчень сусідів, ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає протягом 15 років.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовуватися житлом для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або для відмови їй у цьому.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 перешкоджає проживанню відповідача в спірному будинку, а також будь-якої домовленості між сторонами щодо користування вказаним житлом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Статтею 6 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість доказів окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а тому, враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 57, 81, 89, 141, 265, 268, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 15, 16, 29, 317, 321,405 ЦК України, ст.150, 168 ЖК УРСР, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 , на користь держави 840,80 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Г.В. Соловей