Справа № 288/1114/20
Провадження № 2-а/288/2/21
21 січня 2021 року смт Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Зайченко Є. О.,
за участю секретаря судового засідання - Костюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зобов'язання державного виконавця Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач) про зобов'язання державного виконавця Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вчинити певні дії.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та обрано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 10200 гривень з позбавленням права цукрування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач 23 травня 2018 року подав апеляційну скаргу.
24 травня 2018 року справу було надіслано до Апеляційного суду Житомирської області.
В судове засідання апеляційної інстанції позивач не з'явився, доручивши ведення справи захиснику.
Про результати розгляду справи в апеляційній інстанції позивач дізнався 27 серпня 2018 року, а наступного дня 28 серпня 2018 року сплатив штраф та надав квитанцію державному виконавцю для закриття виконавчого провадження.
12 серпня 2020 року позивачу стало відомо, що Попільнянським РВ ДВС накладено штраф на усі його рахунки по причині несплати штрафу.
Крім того, державним виконавцем зобов'язано його до сплати штрафу у подвійному розмірі.
З даними рішеннями державного виконавця позивач не погоджується з наступних підстав.
Штраф ним сплачено 28 серпня 2018 року, тобто наступного дня після того як йому стало відомо рішення апеляційного суду. Державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 25 жовтня 2018 року, тобто майже через три місяці після сплати ним штрафу.
З дня відкриття виконавчого провадження (28 жовтня 2018 року) по день звернення позивача до Попільнянського РВ ДВС (12 серпня 2020 року) йому не надходили копії постанов, повісток, інших документів з Попільнянського РВ ДВС, тобто до вказаної дати він вважав, що питання із сплатою штрафу закрито ще у 2018 році.
На підставі вищевикладеного, позивач уточнивши свої позовні вимоги, просить зобов'язати державного виконавця Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зарахувати сплачену ОСОБА_1 суму в розмірі 10200 гривень (меморіальний ордер № N15YG46348 від 28 серпня 2018 року) в рахунок добровільного виконання постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в справі № 288/429/18 -3/288/170/18.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, розгляд справи просив проводити без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі.
За змістом ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судових засідань, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали справи про адміністративне правопорушення № 288/429/18 -3/288/170/18, приходить до наступного висновку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами та доповненнями (далі Закон України № 1404).
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В порядку розгляду вказаної справи судом було витребувано матеріали справи № 288/429/18 - 3/288/170/18, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в справі № 288/429/18 - 3/288/170/18, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частино першою статті 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 352 гривень 40 копійок та зарахувати його на розрахунковий рахунок № 31215256700001, отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/ код класифікації доходів бюджету - 22030106, ЄДРПОУ - 37993783, МФО - 820019, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, у резолютивній частині вказаної постанови роз'яснено положення статті 307, 308 КУпАП. /а.с.70-73 справа № 288/429/18 - -3/288/170/18, копію постанови ОСОБА_1 отримав 11 травня 2018 року.
Згідно статті 307 КУпАП , штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Статтею 308 КУпАП визначено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Апеляційного суду Житомирської області від 30 липня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року за ч.1 ст.130 КУпАП щодо нього - залишено без змін.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання, 24 липня 2018 року суддя Бережна С.В. вийшла з нарадчої кімнати без винесення рішення у зв'язку з необхідністю відкрити за допомогою спеціаліста файлів зі звукозаписами судових засідань суду першої інстанції. У зв'язку з вищевикладеним вихід до нарадчої кімнати суддею було перенесено на 27 липня 2018 року на 15.00 годину, який тривав до 09.00 години 30 липня 2018 року.
У вказаній постанові зазначено, що судове засідання відбулось за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Сачка А.В..
Враховуючи довідку секретаря судового засідання оголошення постанови апеляційного суду переносилось на 27 липня 2018 року, а потім на 30 липня 2018 року, проте підтверджень належного повідомлення ОСОБА_1 та адвоката Сачка А.В. про вихід з нарадчої кімнату матеріали справи не містять.
Згідно супровідного листа № 288/429/18-п/7237/18 від 10 серпня 2018 року, Попільнянським районним судом Житомирської області було направлено на адресу Попільнянського РВ ВДВС ГТУЮ у Житомирській області копію постанови відносно ОСОБА_1 - для звернення до виконання в частині стягнення судового збору /а.с.114 справа № 288/429/18 -3/288/170/18/
Як вбачається з супровідного листа № 288/429/18-п/7285/18 від 10 серпня 2018 року, Попільнянським районним судом Житомирської області було направлено на адресу Попільнянським ВП Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області копію постанови відносно ОСОБА_1 - для звернення до виконання в частині стягнення штрафу /а.с.116 справа № 288/429/18 -3/288/170/18/
У разі, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, для рішень місцевих та господарських судів це 3 роки, і цей документ відповідає вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови не пізніше наступного дня надсилаються сторонам виконавчого провадження, тобто, стягувачу та боржнику, а також до суду, що виніс рішення, за яким видано виконавчий документ.
Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
В цій же постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Човган С.В. від 25 жовтня 2018 року серії ВП № 57530208, постановлено відкрити виконавче провадження з виконання постанови № 288/429/18 виданий 11 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 - 20400 гривень штрафу. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 25 жовтня 2018 року зазначено, що документ вступив в законну силу (набрав чинності) 30 липня 2018 року./а.с. 7/
Як вбачається з листа Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Човган С.В. від 25 жовтня 2018 року № 4618, ОСОБА_1 направлено для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик державного виконавця № 4620, в якому зазначено про зобов'язання ОСОБА_1 з'явитися до виконавця, надати пояснення щодо сплати штрафу за вищевказаним виконавчим документом або надати підтверджуючих документів про сплату, повідомити про повне чи часткове самостійне виконання рішення, направлення яких підтверджується копією листа книги вихідної документації та списком вихідних відправлень рекомендованих листів, наданого ПАТ «Укрпошта».
Згідно постанови про арешт коштів боржника, в.о. начальника відділу Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мазуром О.М., встановлено, що борг не сплачено та на підставі статті 56 З. У. «Про виконавче провадження», постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 . /а.с. 8/
Як вбачається з копії меморіального ордеру № N15YG46348 від 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 сплачено суму в розмірі 10200 гривень - отримувач ГУДкСУ у Житомирській області, код 37976485, банк отримувача Казначейство України, код Банку: 899998, рах.: 31111149006001. /а.с. 6/
Позивач, як на обґрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що штраф ним сплачено 28 серпня 2018 року, а постанова винесене державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження 25 жовтня 2018 року, тобто майже через три місяці після сплати ним штрафу, з часу відкриття провадження йому не надходили копії постанов чи інших документів з Попільнянського РВ ДВС.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру, передбачених вказаним Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Розділу ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII однією із засад виконавчого провадження є обов'язковості виконання рішень.
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст.ст.73,76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив штраф 28 серпня 2018 року, а постанови: про відкриття провадження винесена 25 жовтня 2018 року, про арешт коштів боржника 05 серпня 2020 року.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з метою відновлення прав позивача, постанови про відкриття виконавчого провадження № 57530208 від 25 жовтня 2018 року та про арешт коштів боржника від 05 серпня 2020 року, які хоч прийняті державним виконавцем у межах повноважень, у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження", проте на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач добровільно виконав рішення суду і здійснив оплату штрафу в розмірі 10200 гривень, що підтверджено матеріалами справи.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 19 Конституції України; Інструкції з організації примусового виконання рішень; Законом України «Про виконавче провадження»; ст. ст. 307 - 309 КУпАП; ст. ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 229, 241-255, 287 КАС України, суд,
Позову заяву ОСОБА_1 до Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зобов'язання державного виконавця Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати державного виконавця Попільнянського РВ ДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зарахувати сплачену ОСОБА_1 суму в розмірі 10200 гривень (меморіальний ордер № N15YG46348 від 28 серпня 2018 року) в рахунок добровільного виконання постанови Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 травня 2018 року в справі № 288/429/18 -3/288/170/18.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Попільнянського
районного суду Є. О. Зайченко