Справа № 274/1536/19 Провадження № 2/0274/282/21
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
21.01.21 р.м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,
розглянувши цивільну у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якого є ОСОБА_2 ,
доОСОБА_3
провизнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,
ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 01.10.2019 р, яка ухвалою від 08.10.2019 р. було прийнята до розгляду(а. с. 36 - 37, 40), просить визнати нерухоме майно, офіс загальною площею 18,8 кв. м у будинку АДРЕСА_1 його та ОСОБА_3 спільною сумісною власністю, поділити цей офіс та визнати за ним право власності на 1/2 частку офісу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що офіс, який стосується предмета спору, був придбаний під час перебування у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак покупцем за відповідним договором купівлі-продажу було вказано лише ОСОБА_3 . Останнім часом між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали виникати суперечки щодо приналежності цього офісу.
ОСОБА_3 проти позову заперечила та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що за домовленістю з ОСОБА_1 офіс, який стосується предмета спору, був проданий у 2017 р., після цього продажу ОСОБА_1 отримав свою частину грошей у розмірі 1 000,00 доларів США. Крім того, у 2015 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було досягнуто домовленості про те, що усе спільне майно, яке їм належало, розділено у рівних частках та ОСОБА_1 не має претензій до ОСОБА_3 .
Судом з'ясовано, що 18.11.2011 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого переший передав у власність (продав), а друга прийняла у власність (придбала) нерухоме майно, офіс загальною площею 18,8 кв. м у будинку АДРЕСА_1 (а. с. 8 - 9).
Зі змісту позовної заяви та відзиву випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнають, що цей офіс є їхньою спільною сумісною власністю.
Про це вказує також і розписка ОСОБА_1 , у якій не зрозуміло зазначена її повна дата (12.14.2015?), але очевидним є те, що її було складено у 2015 р., де вказано, що, зокрема, майно, яке є в сім'ї ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ), вони поділять пополам, а також офіс, якщо робота не піде (а. с. 58).
З наведеного випливає, що нерухоме майно, офіс загальною площею 18,8 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , було придбано ОСОБА_3 під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 , але без перебування у шлюбі.
Статтею 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином нерухоме майно, офіс загальною площею 18,8 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , після його придбання став спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Разом з тим, нерухоме майно, офіс загальною площею 18,8 кв. м у будинку АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_3 ОСОБА_5 , що підтверджується договором від 25.12.2015 р. купівлі-продажу приміщення офісу (а. с. 76), на підставі цього договору право власності на вказане майно 25.12.2015 р. було зареєстровано за ОСОБА_5 , що підтверджується Інформацією від 21.01.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а. с. 71).
Тобто власником майна, яке стосується предмету спору, є ОСОБА_5 , а відтак задоволення за такої умови позову ОСОБА_1 призведе до порушення її права власності на це майно.
Частинами ж першою та четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Судом було роз'яснено ОСОБА_1 та його представнику право звернутись з позовом при визнання недійсним договору від 25.12.2015 р. купівлі-продажу приміщення офісу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , після відкриття провадження у справі за яким ставити питання про зупинення провадження у справі, до вирішення першої справи, однак докази того, що це право було реалізовано, а й відтак - що існує підстава для зупинення провадження у справі, відсутні.
З урахуванням наведеного Суд виходить з того, що договір від 25.12.2015 р. купівлі-продажу приміщення офісу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , є правомірним (правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - стаття 204 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволенні позов ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Корбут