13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2254/20 пров. № А/857/12420/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (суддя - Мірінович У.А., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 24.09.2020 року),
в адміністративній справі №500/2254/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради,
про визнання протиправними та скасування повідомлень,
встановив:
У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, в якому просила визнати нечинними та скасувати повідомлення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради за номерами 52 та 52/1 від 11.03.2020 року про припинення надання позивачу субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та стягнення з позивача коштів наданих для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг відповідно на суму 12090,29 грн. та 3060,28 грн..
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.
З цим рішенням суду першої інстанції від 24.09.2020 року не погодилась позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є незаконним, таким, що суперечить засадам судочинства України, у зв'язку з розглядом справи у спрощеному порядку, судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для справи, суд в обґрунтування рішення посилався на обставини та дії позивача, які є недостовірними, а тому рішення суду повинне бути скасоване.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що рішення суду ухвалене всупереч ст.262 КАС України, при тому, що позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з допитом свідка. Покликається також апелянт на те, що ОСОБА_2 особисто не зверталася до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із заявою про призначення субсидії, оскільки являється лежачою хворою. Для надання соціальної допомоги Управлінням соціальної політики було призначено їй соціального працівника ОСОБА_3 , яка і заповняла бланк заяви і декларацію про доходи для призначення субсидії. На підставі цих документів і було призначено позивачці субсидію. Вини позивача ОСОБА_1 у поданні соціальним працівником документів до Управління соціальної політики немає.
За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_2 просить оскаржене рішення суду від 24.09.2020р. скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідач Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на апеляційну скаргу позивача подав відзив, у якому висловив незгоду з доводами апелянта, вважаючи їх необґрунтованими. Зазначає, що суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального і процесуального права й ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 24.09.2020 року без змін. У відзиві відповідач одночасно зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без участі його представника у зв'язку з неможливістю направлення такого на судове засідання.
Представник позивача подав суду апеляційної інстанції відповідь на відзив відповідача, в якому просить вважати доводи відповідача необґрунтованими і їх відхилити.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу позивача слід часткового задовольнити, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 являється пенсіонером та особою з інвалідністю першої групи, підгрупа А, загальне захворювання (по зору) (а.с. 5-7, 9).
29.05.2018 року від імені ОСОБА_1 в орган соціального захисту населення Тернопільської міської ради подано заяву №367 про призначення житлової субсидії, а також декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с. 24, 25).
На підставі цієї заяви та доданих документів Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 на період з травня 2018 року по вересень 2018 року включно, а надалі згідно поданих довідок про склад сім'ї та розмір платежів за комунальні послуги було пролонговано дію призначеної субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року включно (а.с. 27-43).
11 березня 2020 року посадовими особами Управління соціальної політики Тернопільської міської ради складено акти №№ 63, 64, 65 про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що подається заявниками для призначення житлових субсидій ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , згідно яких виявлено, що особи, зареєстровані на зазначеній житловій площі, надали неповну/невірну інформацію про сімейний стан, внаслідок чого було виявлено надмірно виплачені кошти за періоди, а саме: з 01.05.2018 по 30.09.2018 переплачену суму - 112,95 грн., за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 переплачену суму - 8575,58 грн., за період з 01.05.2019 по 29.02.2020 переплачену суму - 7014,04 грн. (а.с. 46, 47, 50).
12.03.2020 року начальник відділу соціальних інспекторів Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернувся до начальника Управління з поданням №14/13.1-Пр про припинення надання житлової субсидії, зокрема, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , справа №11373 (а.с. 45).
Рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №11373 від 19.03.2020 року, за результатами розгляду поданих документів на призначення житлової субсидії ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , вирішено передати справу на розгляд Комісії з питань надання громадянам житлових субсидій відповідно до п.119 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 27.04.2018 №329 - припинення згідно верифікації (а.с. 52).
Згідно витягу з протоколу №5 засідання Комісії від 10.04.2020р. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , припинено з березня (через неподання невірних даних) (а.с. 53).
Також судом встановлено, що відповідач Управління соціальної політики Тернопільської міської ради повідомленнями №52 та №52/1 від 11.03.2020 року повідомив позивача ОСОБА_1 , що виплата житлової субсидії припиняється з 01.03.2020 та зобов'язав ОСОБА_1 повернути переплачену суму житлової субсидії у розмірах 12090,29 грн. та 3612,28 грн. (а.с. 3, 4, 48, 49).
Не погодившись із вказаними повідомленнями від 11.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась в адміністративний суд із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач при зверненні із заявою про призначення субсидії у декларації зазначила недостовірні дані про сімейний стан, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржені повідомлення від 11.03.2020 року на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується із висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» затверджено «Положення про порядок призначення житлових субсидій» (далі - Положення №848, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807 та на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Положення №848, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком. Суми призначеної, але не виплаченої у зв'язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія.
Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках) (пункт 4 Положення №848).
Згідно з пунктом 9 Положення №848, призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Пунктом 119 Положення №848 передбачено, що за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об'єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли: - домогосподарству припинено надання житлово-комунальної послуги (послуг) внаслідок того, що громадянин має заборгованість за житлово-комунальні послуги; - громадянин не виконує зобов'язання за договором про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг; - у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; - громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення; - під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; - виникнення обставин, зазначених у пункті 18 цього Положення.
Пунктом 120 Положення №848 передбачено, що надання субсидії припиняється також за рішенням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у разі, коли: - виникли обставини, що унеможливлюють надання житлової субсидії, зокрема у разі переїзду домогосподарства в інше житлове приміщення (будинок), іншу місцевість, у разі смерті одинокої особи; - громадянин, якому призначено житлову субсидію, звернувся із заявою про припинення її надання.
Надання житлової субсидії у випадках, зазначених у пунктах 119 і 120 цього Положення, припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому їх виявлено (якщо інше не передбачено заявою) (пункт 121 Положення №848).
У випадках, зазначених в абзацах четвертому - сьомому пункту 119 цього Положення, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об'єднанням, виконавцем комунальних послуг шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії. У разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період структурний підрозділ з питань соціального захисту населення може утримувати суму надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків (пункт 125 Положення №848).
У випадках, зазначених в абзацах четвертому - шостому пункту 119 цього Положення, житлову субсидію після подання нових заяви та декларації може бути поновлено протягом сезону її призначення за рішенням комісії (пункт 126 Положення №848).
Згідно пункту 127 Положення №848, у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується органом, який призначив житлову субсидію, у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується і було зазначено судом вище, що Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради на підставі заяви від 29.05.2018 року та доданих документів було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 субсидії на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 на період з травня 2018 року.
11 березня 2020 року посадовими особами Управління соціальної політики Тернопільської міської ради складено акти №№ 63, 64, 65 про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що подається заявниками для призначення житлових субсидій ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , згідно яких виявлено, що особи, зареєстровані на зазначеній житловій площі, надали неповну/невірну інформацію про сімейний стан, внаслідок чого було виявлено надмірно виплачені кошти за періоди, а саме: з 01.05.2018 по 30.09.2018 переплачену суму - 112,95 грн., за період з 01.10.2018 по 30.04.2019 переплачену суму - 8575,58 грн., за період з 01.05.2019 по 29.02.2020 переплачену суму - 7014,04 грн..
Спірні повідомлення №52 та №52/1 від 11.03.2020 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про припинення виплати ОСОБА_1 житлової субсидії та необхідність повернення переплаченої суму житлової субсидії у розмірах 12090,29 грн. та 3612,28 грн. було винесено на підставі вказаних вище Актів перевірок від 11.03.2020 року.
У подальшому, а саме 12.03.2020 року було сформовано подання №14/13.1-Пр про припинення надання ОСОБА_1 житлової субсидії. Рішенням Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №11373 від 19.03.2020 року передано справу на розгляд Комісії. Рішенням Комісії (протокол №5 засідання Комісії від 10.04.2020р.) припинено з березня 2020 року виплату житлової субсидії ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (через неподання невірних даних).
Не погодившись із вказаними Повідомленнями від 11.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась в адміністративний суд із даним позовом.
Тобто, предметом судового спору у даній адміністративній справі являється правомірність вказаних вище Повідомлень №52 та №52/1 від 11.03.2020 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про припинення виплати ОСОБА_1 житлової субсидії та необхідність повернення переплаченої суми житлової субсидії.
Суд апеляційної інстанції також зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 4 КАС України визначено: - публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; - суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; - позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; - відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; - індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Право особи на звернення до суду, в тому числі до адміністративного суду, із вимогами про захист порушених прав, гарантовано статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України.
Згідно статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Із аналізу наведених норм КАС видно, що право на судовий захист має особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Згідно ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень у сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону. Однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень.
Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.
При цьому, оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і чи це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Вирішуючи спір, суд зобов'язаний, зокрема, надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав та законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскаржені позивачем Повідомлення відповідача №52 та №52/1 від 11.03.2020 року про припинення виплати житлової субсидії та необхідність повернення переплаченої суми житлової субсидії були сформовані ще до вирішення питання (прийняття рішення) Управлінням про припинення виплати житлової субсидії ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
Вказані повідомлення №52 та №52/1 від 11.03.2020 року, відповідно до приписів Положення №848, носять інформаційний характер.
При цьому, такі Повідомлення не мають зобов'язального характеру в частині щодо повернення суми житлової субсидії, оскільки згідно пункту 127 Положення №848 питання про примусове стягнення (повернення) житлової субсидії вирішується у судовому порядку.
Тобто, питання обґрунтованості вимог Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про повернення ОСОБА_1 житлової субсидії може вирішуватись у судовій справі за відповідним позовом про стягнення суми коштів отриманої житлової субсидії.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що спірні Повідомлення №52 та №52/1 від 11.03.2020 року не являються рішеннями відповідача Управління соціальної політики Тернопільської міської ради як суб'єкта владних повноважень, у розумінні положень КАС України.
Самостійна наявність цих Повідомлень не доводить факту порушеного права чи законного інтересу позивача. Їх скасування в окремому судовому порядку не може призвести до ефективного відновлення порушеного права чи інтересу позивача, не відповідає завданню адміністративного судочинства.
Наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував, і прийняв судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших, помилкових мотивів про те, що позивач безпідставно отримала житлові субсидії і повинна їх повернути.
Таким чином, рішення суду першої інстанції від 24.09.2020 року, згідно статті 317 КАС України, підлягає зміні в частині мотивів судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, наведених колегією суддів вище.
Отже, апеляційну скаргу позивача необхідно задоволити частково.
В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, і не являються підставою для направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в адміністративній справі №500/2254/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування повідомлень - змінити, в частині мотивів судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В решта частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в адміністративній справі №500/2254/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді О. М. Довгополов
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 21.01.2021 року