12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2116/20 пров. № А/857/14080/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №300/2116/20 (суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з врахуванням надбавки за особливі умови служби в обсязі 15%, надбавки за виконання особливо важливих завдань в обсязі 70% та премії в обсязі 20% посадового окладу.
Рішенням від 19 жовтня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що з урахування змін в грошовому забезпеченні у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 - зміною у бік збільшення розміру грошового забезпечення відповідних категорій посад у розмірах, встановлених законодавством, враховуючи визнання не чинними пунктів 1, 2 Постанови №103, на підставі статей 43,51, 63 Закону №2262-ХІІ та пункту 5 Порядку №45 позивачем набуто право на перерахунок пенсії в частині наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років; надбавка за умови режимних обмежень, надбавка за виконання особливо важливих завдань та премія. Зокрема, в п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 визначено ,,установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення”.
Вважає, що з 05 березня 2019 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, з прийняттям якого втратили чинність пункти Постанови №103 та Порядку №45, які обмежували складові грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, відповідач зобов'язаний реалізувати у повній мірі положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ та здійснити перерахунок з врахуванням надбавки ,,за виконання особливо важливих завдань” та ,,премії”, яка враховується при перерахунку пенсії, передбачена Постановою №704, яка первинно не була включена у довідку про розмір грошового забезпечення через встановлення Постановою №103 обмеження.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 2011 року призначена та виплачується пенсія по інвалідності відповідно до Закону України ,,Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою №0906003069 (Державна прикордонна служба України) від 01.12.2017, грошове забезпечення для обчислення пенсії становило: посадовий оклад - 1 040,00 гривень, оклад за військове звання - 125,00 гривень, процентна надбавка за вислугу років (30%) - 349,50 гривень. При цьому, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням становила 1 232,75 гривень, в тому числі: робота за таємними виробами, носіями, документами 10%, ОУС - 15%, надбавка за особливо важливі завдання 70% і премія 20% (а.с.6)
Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову за №103 ,,Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.
На виконання вимог Постановою №103 та у відповідності до Постанови №704 Адміністрація Державної прикордонної служби України 31.03.2018 видала довідку за №11/1027 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, за змістом якої посадовий оклад позивача становить - 4 930,00 гривень, оклад за військовим званням - 1 340,00 гривень, надбавка за вислугу років (40%) - 2 508,00 гривень (зворотній бік а.с.60).
Головне управлінням ПФУ в області, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 ,,Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, здійснило перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2018, виданої уповноваженим органом - Адміністрацією Державної прикордонної служби України, що підтверджено протоколом за пенсійною справою №0906003069 (Державна прикордонна служба України) від 01.12.2018 (а.с.7).
На звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та з виплатою 100% підвищення пенсії з урахуванням раніше виплачених сум, листом №1753-1777/С-02/8-0900/20 відповідач повідомив позивача, що для проведення перерахунку немає законних підставі, ні відповідних повноважень (а.с.8-10).
Не погоджуючись із проведеним перерахунком пенсії без врахування надбавки за особливі умови служби в обсязі 15%, надбавки за виконання особливо важливих завдань в обсязі 70% та премії в обсязі 20% посадового окладу, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що Порядками №45 та №3-1 встановлюється певна послідовність дій при проведенні перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, яка включає видачу відповідним державним органом, з якого особа була звільнена зі служби довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії такої особи із зазначенням конкретних видів грошового забезпечення за відповідною посадою, або ж формуванням уповноваженим органом зведеного відповідного списку змін розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій. З покликанням на практику Великої Палати Верховного Суду викладену його постанові від 24.06.2020 у зразковій справі №160/8324/19 (адміністративне провадження №11-20заі20) зазначено, що до моменту отримання належної довідки від третьої особи в пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача. В підсумку зазначено, що оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав самостійно за заявою ОСОБА_1 здійснювати перерахунок пенсії позивачу без відповідних і достовірних оновлених відомостей про склад його грошового забезпечення, в тому числі його додаткових видів, відтак заявлена позовна вимога є необґрунтованою.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначається Законом № 2262-ХІІ.
Закон №2262-ХІІ є спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ.
Статтею 63 Закону №2262-XII встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 103, пунктом 1 якої передбачено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.
Згідно пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Абзацом першим пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акту, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Згідно з пунктами 2, 3 Порядку №45, пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Із змісту зазначених правових приписів слідує, що перерахунок пенсії пенсіонерам (звільненим з військової служби), пенсії яких були призначені на підставі Закону №2262-ХІІ, здійснюється пенсійним органом на підставі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, обов'язок по формуванню яких покладається на державний орган, де працювала особа.
Як встановлено судом, на виконання Постанови №103 Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з відповідними розмірами та видами грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.03.2018.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області позивачу перераховано пенсію з 01.04.2018 із врахуванням таких сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років та проведено виплату перерахованої пенсії за період з 01.01.2018.
Разом з тим, абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 в редакції постанови №103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у Додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою №103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Отже, з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що підставою для перерахунку пенсії є рішення Уряду у вигляді Постанови №704.
Визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 рішенням суду не зумовлює необхідності повторного повідомлення Пенсійного фонду України про виникнення підстав для перерахунку пенсії, як і повторного подання відповідних списків. Адже підстава перерахунку пенсії - Постанова №704 з ухваленням даного рішення суду, не змінилася. Відповідно списки осіб, пенсії яких потребують перерахунку, також не змінилися.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 06 серпня 2019 року у зразкові справі №160/3586/19 (провадження № Пз/9901/12/19). Зокрема Верховний Суд в пункті 24 зазначив: “Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1,2 Постанови № 103, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393”. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”.
Таким чином, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні з прийняттям Постанови №704 - зміною у бік збільшення розміру грошового забезпечення відповідних категорій посад у розмірах, встановлених законодавством, враховуючи визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови №103, на підставі статей 43, 51, 63 Закону № 2262-ХІІ та пункту 5 Порядку №45 позивач набув право на перерахунок пенсії в частині наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років; надбавка за умови режимних обмежень, надбавка за виконання особливо важливих завдань та премії.
Тим більше, після втрати чинності з 05 березня 2019 року пунктів Постанови №103 та Порядку № 45, які обмежували складові грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, відповідач зобов'язаний реалізувати у повній мірі положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ та здійснити перерахунок з врахуванням надбавки “за виконання особливо важливих завдань” та “премії”, яка враховується при перерахунку пенсії, передбачена Постановою №704, яка первинно не була включена у довідку про розмір грошового забезпечення через встановлення Постановою №103 обмеження.
Зокрема, Постановою №704 установлено такий додатковий вид грошового забезпечення як надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704).
Однак суд першої інстанції вказані обставини не врахував, прийшовши до помилкового висновку, що прийняте Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі №826/3858/18 рішення не є тим юридичним фактом, який в силу вимог пунктів 1, 2, 3 Порядку №45 (в редакції до 21.02.2018) тягне за собою обов'язок відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням розміру надбавок, доплат, підвищення та премій, які отримував позивач до 01.01.2018, та нових розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, на підставі яких проведено перерахунок пенсії відповідно до Постанови №103.
Таким чином, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки ,,за особливі умови служби”, ,,за виконання особливо важливих завдань” та ,,премії”, оскільки з цієї дати ОСОБА_1 має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ.
Посилання відповідача на неможливість застосування до перерахунку пенсії позивачу наявної у пенсійній справі інформації щодо розміру надбавки за особливі умови служби, за виконання особливо важливих завдань та премії апеляційний суд вважає невірними, оскільки за відсутності інших відомостей відповідач зобов'язаний використати вже наявну в нього інформацію, необхідну для перерахунку пенсії позивачу.
Інший підхід до вирішення даної проблеми є формальним і не відповідає принципам верховенства права, тому що фактично знівельовує передбачене законом право на перерахунок пенсії позивачу з врахуванням зазначеної надбавки.
У випадку сумніву у пенсійного органу щодо розміру надбавки, він не позбавлений права на перевірки такого розміру шляхом направлення відповідних запитів до установ, які володіють відповідними відомостями.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні ,,Великода проти України” від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу ,,належного урядування” Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах ,,Беєлер проти Італії” (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, ,,Онер'їлдіз проти Туреччини” (Oneryэldэz v. Turkey), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, ,,Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і ,,Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах ,,Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і ,,Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі ,,Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні ,,Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, відповідно до якого, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі ,,Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №175/1665/17 (адміністративне провадження № К/9901/9550/18).
Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів позивача, суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії з урахуванням надбавки ,,за особливі умови служби”, ,,за виконання особливо важливих завдань” та ,,премії”,є неправомірними, оскільки у пенсійній справі знаходяться документи, які підтверджують виплату надбавки ,,за особливі умови служби” у розмірі 15 %, ,,за виконання особливо важливих завдань” у розмірі 70% та ,,премії” у розмірі 20% до посадового окладу, що підтверджується протоколом за пенсійною справою - 0906003069 (Державна прикордонна служба України) від 01.12.2017, а тому відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 з року з урахуванням надбавки за особливі умови служби, за виконання особливо важливих завдань та премії.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).
Вирішуючи питання про спосіб захисту порушеного права в частині позовної вимоги зобов'язального характеру, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, відповідач, як орган державної влади, зобов'язаний реалізовувати надані йому повноваження у спосіб, встановлений законом, із застосуванням норм законодавства, чинних на час вирішення відповідного питання. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судом, які свідчать про наявність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що порушене право позивача може бути поновлено шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належної позивачу пенсії за період з 05.03.2019 року з урахуванням надбавки за особливі умови служби у розмірі 15 %, за виконання особливо важливих завдань у розмірі 70% та премії у розмірі 20%.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Окрім того, відносно вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не зазначено, які об'єктивні належні і допустимі докази дають підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Поряд з цим, застосування такої форми контролю є правом суду, а не обов'язком, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення до справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 317, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №300/2116/20 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 пенсії за період з 05.03.2019 року з урахуванням надбавки за особливі умови служби в обсязі 15%, надбавки за виконання особливо важливих завдань в обсязі 70% та премії в обсязі 20%.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 21.01.2021.