12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/10028/20 пров. № А/857/12232/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №161/10028/20 (суддя Димарчук Т.М., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження ВП №61421109 відносно ОСОБА_1 та зобов'язати закінчити виконавче провадження ВП №61421109.
Рішенням від 26 серпня 2020 року Волинський окружний адміністративний суд в задоволені позову відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої при вирішенні даної справи протиправно взяв до уваги те, що 05.06.2020 головний державний виконавець дав запит до Управління Державного казначейства у Волинській області з проханням повідомити чи поступали грошові кошти від ОСОБА_2 у сумі 340 грн. за кодом класифікації доходів бюджетів 22030106, оскільки жодного підтвердження подання такого запиту на адресу Управління Державного казначейства у Волинській області відповідач суду не надав. Більше того, у ході судового засідання 20.08.2020 представник відповідача визнав, що такого підтвердження у Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) немає.
Поряд з цим зазначено, що ні Законом України ,,Про виконавче провадження”, ні жодним іншим нормативним актом не встановлено його, як сторони виконавчого провадження, обов'язку надавати оригінали підтверджуючих документів щодо сплати боргу, а лише законом ставиться вимога невідкладно повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду, що ним і було зроблено.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 11.12.2019 постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень (а.с. 84).
17.01.2020 суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Крупінська С.С. за вих. №161/19091/19/2332/2020 направила начальнику Першого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області для виконання копію постанови про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу (а.с. 83).
11.03.2020 головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Дмитрук В.Д. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61421109 з примусового виконання постанови №161/19091/19 виданої 11.12.2019 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення штрафу з ОСОБА_1 340 грн в користь держави (а.с. 82).
Постанова про відкриття виконавчого провадження 11.03.2020 за вих. № 31068 головним державним виконавцем Дмитрук В.Д. була направлена ОСОБА_1 для виконання та відома (а.с. 81).
11.03.2020 головний державний виконавець Дмитрук В.Д. винесла постанову про арешт коштів боржника (а.с. 78), яка цього ж дня була направлена ОСОБА_1 за вих.№ 31069 (а.с. 77).
ОСОБА_1 01.06.2020 направив лист головному державному виконавцю Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дмитрук В.Д у якому повідомив, що у відповідності до ч.4 ст. 19 Закону України ,,Про виконавче провадження” та отриманої ним 30.05.2020 постанови про відкриття виконавчого провадження № 61421109, 27.12.2019 ним згідно постанови Луцького міськрайонного суду №161/19091/19 від 11.12.2019 сплачено штраф у розмірі 340 грн. У зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, просив відповідача у терміни передбачені ч.2 ст. 39 Закону закінчити виконавче провадження №61421109 на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону про що повідомити його у встановлені строки (а.с. 60).
10.06.2020 за вих. № 555 головний державний виконавець Дмитрук В.Д. повідомила ОСОБА_1 про те, що виконавче провадження про стягнення з позивача штрафу у розмірі 340 грн не підлягає завершенню згідно з п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України ,,Про виконавче провадження”, оскільки не надано підтверджуючих документів щодо сплати боргу (а.с. 59).
05.06.2020 головним державним виконавцем було дано запит на управління Державного казначейства у Волинській області з проханням повідомити чи поступали грошові кошти від ОСОБА_1 у сумі 340 грн за кодом класифікації доходів бюджетів 22030106 (а.с. 58).
Станом на 26.08.2020 матеріали виконавчого провадження не містять відповіді управління Державного казначейства у Волинській області про підтвердження (не підтвердження) сплати коштів позивачем в сумі 340 грн за кодом класифікації доходів бюджетів 22030106.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження ВП №61421109 відносно ОСОБА_1 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції керувався тим, що державним виконавцем при розгляді заяви позивача про закінчення виконавчого провадження не було допущено протиправної бездіяльності. Твердження державного виконавця про неможливість закінчення виконавчого провадження у зв'язку із відсутністю у виконавця підтверджуючих документів є правомірним. При цьому, відповідь позивачу надана у відповідності до статей 2, 13, 18 вказаного Закону. Так, у листі адресованому ОСОБА_1 від 10.06.2020 за вих. № 55 відповідач повідомив позивача, що виконавче провадження не підлягає завершенню згідно п.9 ст. 39 Закону України ,,Про виконавче провадження”, оскільки не надано підтверджуючих документів щодо сплати боргу. Крім цього, державний виконавець користуючись наданими йому правами, вчинив усі дії щодо підтвердження (перевірки) інформації, яка надійшла до нього від позивача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України ,,Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1404-VIII), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною другою статті 18 цього Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний: 1)здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4)заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права.
Згідно пунктів 1-3, 21 частини 3 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до п. 9 ст. 39 Закону 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №161/19091/19 з примусового виконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу у розмірі 340 грн.
01.06.2020 позивачем було повідомлено державного виконавця про те, що виконавче провадження про стягнення з нього штрафу у розмірі 340 грн підлягає завершенню згідно з п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України ,,Про виконавче провадження”, оскільки ним 27.12.2020 сплачено штраф у розмірі 340 грн (а. с. 60).
Однак, слід зазначити, що жодних підтверджуючих документів щодо сплати штрафу позивачем відповідачу не було надано.
Відтак, зазначенні обставини у своїй сукупності беззаперечно підтверджують те, що державний виконавець при розгляді заяви позивача про закінчення виконавчого провадження не допустив протиправної бездіяльності, а покликання на неможливість закінчення виконавчого провадження у зв'язку із відсутністю у виконавця підтверджуючих документів є правомірним.
Крім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідь позивачу надана у відповідності до статей 2, 13, 18 Закону 1404-VIII, оскільки у листі адресованому ОСОБА_1 від 10.06.2020 за вих.№ 55 відповідач повідомив позивача, що виконавче провадження не підлягає завершенню згідно п.9 ст. 39 Закону України ,,Про виконавче провадження” через те, що позивач не надав підтверджуючих документів щодо сплати боргу (а. с. 61-64).
Як уже зазначалось (ч. 4 ст. 19) норми Закону 1404-VIII покладають на боржника обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Водночас, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України ,,Про виконавче провадження”.
Враховуючи відсутність у державного виконавця відповідних документів, що підтверджують сплату боргу позивачем, виконавець не наділений правом закінчувати виконавче провадження. Так, державний виконавець при закінченні виконавчого провадження має право пересвідчитись у тому, що заява позивача про сплату боргу відповідає дійсності, а позивачем дійсно фактично виконане рішення суду в повному обсязі.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
З метою захисту інтересів стягувача виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Так, 05.06.2020 головним державним виконавцем для перевірки повідомлення ОСОБА_1 було дано запит на управління Державного казначейства у Волинській області з проханням повідомити чи поступали грошові кошти від ОСОБА_1 у сумі 340 грн за кодом класифікації доходів бюджетів 22030106 (а.с. 58).
Однак, на час прийняття рішення судом першої інстанції матеріали виконавчого провадження не містили відповіді управління Державного казначейства у Волинській області про підтвердження (не підтвердження) сплати коштів позивачем в сумі 340 грн за кодом класифікації доходів бюджетів 22030106.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що державний виконавець не вчиняв протиправної бездіяльності, оскільки, користуючись наданими йому правами, вчинив дії щодо підтвердження (перевірки) інформації, яка надійшла до нього від позивача, тому позовна вимога визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження 01.06.2020 відносно позивача на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України ,,Про виконавче провадження” не підлягає задоволенню.
Зважаючи на зазначене, що позовні вимоги про зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження не підлягають до задоволення, оскільки підставою для цього є встановлення судом в діях особи протиправності дій чи бездіяльності, чого в даному випадку немає.
Не заслуговують на увагу покликання на те, що за змістом статей 39, 40 Закону № 1404-VIII визначено імперативну норму, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, враховуючи те, що для закінчення виконавчого провадження виконавець повинен переконатися у тому, що позивачем дійсно фактично виконане рішення суду в повному обсязі. За умови не надання позивачем підтверджуючих документів, виконавець вживає інших заходів для підтвердження інформації наданої позивачем і після отримання такого підтвердження ним будуть вчинені відповідні дії.
Крім цього, квитанція №28 від 27.12.2019 (а.с. 11), не надавалась позивачем відповідачу як доказ сплати штрафу у розмірі 340 грн, а з її копії неможливо з достовірністю встановити, що кошти у розмірі 340 грн сплачені позивачем саме на виконання постанови №161/19091/19 виданої Луцьким міськрайонним судом Волинської області.
Враховуючи встановленні обставини справи та те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність своїх дій (бездіяльності) щодо невинесення 01.06.2020 постанови про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що у суду першої інстанції були належні підстави для висновку, що заявлений позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №161/10028/20- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 21.01.2021.