12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/358/19 пров. № А/857/12046/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №300/358/19 (суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ) за позовом відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Калуська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління житлово - комунального господарства Калуської міської ради, про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням,-
У лютому 2019 року відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Калуська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив зобов'язати відповідача знести самочинну прибудовану лоджію до квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням від 27 серпня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що висновок суду першої інстанції про те, що в даній справі судом не встановлено обставин, які передбачені ст. 376 ЦК України для знесення самочинно збудованого об'єкта, в зв'язку з чим підстави для зобов'язання відповідача здійснити знесення такого самочинно збудованого об'єкта відсутні, є необґрунтованим, та таким, що не відповідає обставинам справи.
Так, в даному випадку будівельні роботи з будівництва (реконструкції) квартири АДРЕСА_1 виконувалися без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Крім того, рішенням Калуської міської ради від 26.10.2017 року № 1152 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_5 » відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0035 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , для реконструкції існуючої квартири з добудовою лоджії у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться в межах прибудинкової території багатоквартирного будинку і є власністю територіальної громади.
Відтак, зазначає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
На підставі вищевикладеного, даний об'єкт будівництва (лоджія) підлягає обов'язковому знесенню, оскільки відповідачем прибудована лоджія до квартири на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети і яка не перебуває у власності чи користуванні відповідача, та без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовільнити адміністративний позов.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 04.07.2017 до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради звернулись із письмовою заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо проведення перевірки законності будівництва ОСОБА_1 лоджії, яка прилягає до житлового будинку по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.10).
Аналогічне за змістом звернення ними подано 04.07.2017 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, яке листом від 18.07.2017 надіслано для розгляду до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради (т.1, а.с. 11,12).
Крім того, 10.07.2017 та 10.01.2018 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звертались зі скаргою та колективним зверненням до міського голови м. Калуш щодо вищевказаного будівництва (т.1, а.с.13, 14).
Усі звернення заявники мотивували тим, що вони проживають у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 і будівництвом лоджії порушуються їхні права.
З свідоцтва про право власності від 02.03.2015 вбачається, що ОСОБА_1 є одним із співвласників квартири по АДРЕСА_2 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 35073780) ОСОБА_1 належить на праві власності ј цієї квартири (т.1, а.с.49-51).
На підставі звернень від 04.07.2017 та наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради від 04.07.2017 №01-06/19 видано направлення №01/02-03 для проведення позапланової перевірки реконструкції квартири по АДРЕСА_2 щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (т.1, а.с.15).
За результатами цієї перевірки складений акт №07072017-01, в якому зазначено, що забудовником ОСОБА_1 розпочаті будівельні роботи з будівництва (реконструкції) квартири по АДРЕСА_2 шляхом прибудови лоджії без поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт (незначні наслідки СС1, що є порушенням ч. 2 ст. 36 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” (т.1, а.с.16-24).
Від підписання акта і отримання його копії відповідач відмовився, про що в акті зроблено відповідні записи.
За результатами позапланової перевірки відповідачу винесено припис від 07.07.2017 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким зобов'язано відповідача усунути виявлені порушення шляхом приведення квартири до попереднього стану протягом 10 робочих днів. (т.1, а.с. 25).
Про виконання припису ОСОБА_1 зобов'язаний був повідомити до 21.07.2017.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.01.2018 у справі №345/4216/17 вищевказаний припис скасований в частині зобов'язання ОСОБА_1 усунути виявлені порушення шляхом приведення квартири до попереднього стану (т.1, а.с.76-80).
Крім цього за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва 07.07.2017 щодо відповідача складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 96 КУпАП (т.1, а.с. 26-27).
Від підписання протоколу та надання пояснень відповідач відмовився, про що у протоколі зроблені записи.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення №02-25/01 від 20.07.2017, винесеною виконуючим обов'язки начальника відділу ДАБК Калуської міської ради, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 96 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 10200 грн. (т.1, а.с.28-29).
03.08.2017 ОСОБА_1 штраф в сумі 10200 грн. сплатив (т.1, а.с.30).
Оскільки до 21.07.2017 відповідач про виконання вимог припису не повідомив, то 30.08.2017 виконуючий обов'язки начальника відділу ДАБК Калуської міської ради видав направлення №10/02-03 для проведення позапланової перевірки щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (т.1, а.с. 31).
За результатами цієї перевірки складений акт №14092017007, в якому зазначено, що забудовник ОСОБА_1 не виконав вимоги припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 07.07.2017 (т.1, а.с.32-40).
Від підписання акта та отримання його копії, а також від надання пояснень відповідач відмовився, про що в акті зроблені відповідні записи.
У зв'язку з невиконанням умов припису 14.09.2017 щодо відповідача складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 188-42 КУпАП (т.1, а.с.41-42).
Постановою №02-25/04 від 28.09.2017 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. (т.1, а.с. 43-44).
10.10.2017 ОСОБА_1 штраф в сумі 5100 грн. сплатив (т.1, а.с.45).
Рішенням Калуської міської ради від 26.10.2017 №1152 ,,Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ” відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0035 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , для реконструкції існуючої квартири з добудовою лоджії у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться в межах прибудинкової території багатоквартирного будинку (т.1, а.с.46).
Зважаючи на зазначенні обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просив зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно прибудовану лоджію до квартири АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Крім цього, зазначено, що положенням ч. 1 ст. 38 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” встановлено, що пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 2) визнання такого об'єкта як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановлено строку.
Однак, в даному випадку відсутній чинний припис, як обов'язкова передумова, що виключає можливість контролюючого органу на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” у зв'язку з його невиконанням.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 26 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності”, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності”, проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Статтею 27 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” встановлена ,,альтернатива” для будівництва - забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, за якої замість будівництва у відповідності до проектної документації його можна здійснювати на підставі будівельного паспорту.
Відповідно до ст. 34 Закону ,,Про регулювання містобудівної діяльності” замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком о,'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.
Матеріалами справи підтверджено, що будівельні роботи з будівництва (реконструкції) квартири АДРЕСА_1 виконувалися без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Згідно ч.ч. 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Враховуючи вищенаведені норми судом першої інстанції вірно підмічено те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
В даній справі не встановлено подібних обставин, які передбачені ст. 376 ЦК України для знесення самочинно збудованого об'єкта не встановлено, в зв'язку з чим підстави для зобов'язання відповідача здійснити знесення такого самочинно збудованого об'єкта відсутні.
Поряд з цим, як встановлено під час розгляду справи, позивач при зверненні до суду з позовом про знесення самочинного будівництва не дотримався вимог положення ч. 1 ст. 38 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності”, якою встановлено перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурного-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинного збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Так, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 2) визнання такого об'єкта як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3)внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4)встановлення факту невиконання припису протягом встановлено строку.
Однак, позивачем не спростовано відсутність такого юридичного факту, як внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та встановлення факту невиконання припису протягом встановлено строку.
Як підтверджується матеріалами справи, припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 07.07.2017 скасований рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.01.2018 у справі №345/4216/17, яке набрало законної сили 08.02.2018, в частині зобов'язання ОСОБА_1 усунути виявлені порушення шляхом приведення квартири до попереднього стану.
Відсутність чинного припису, як обов'язкової передумови, виключає можливість контролюючого органу на звернення до суду на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності” у зв'язку з його невиконанням.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10.07.2018, справа № 815/2311/15, провадження №К/9901/13578/18, від 22.08.2018 справа №807/62/16, провадження №К/9901/4180/17, від 22.04.2019 справа №369/3043/17-ц, провадження №14-156цс19, від 27.05.2020 справа №826/4870/14, провадження К/9901/14969/18.
Поряд з цим, подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 лютого 2019 року, справа № 903/922/17, провадження № 12- 229гс18, від 10 квітня 2019 року, справа № 826/8743/15, провадження № 11- 1520апп18, від 22 квітня 2019 року, справа № 369/3043/17-ц, провадження № 14- 156цс19.
Враховуючи встановленні обставини справи колегія суддів прийшла до неспростовного переконання, що у суду першої інстанції були належні підстави для висновку, що заявлений позов є необґрунтований та такий, що задоволенню не підлягає.
Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі №300/358/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 21.01.2021.