21 січня 2021 рокуСправа № 158/1846/20 пров. № А/857/15883/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Михальській М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року (суддя Корецька В.В., м.Ківерці) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі - Митниця) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 8 липня 2020 року №0530/20500/20 (далі - Постанова).
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано Постанову. Провадження у справі про порушення митних правил, передбачених статтею 485 МК відносно ОСОБА_1 - закрито.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги з посиланням на окремі обставини справи вказує, що позивач під час митного оформлення імпортованих товарів вчинив дії спрямовані на неправомірне звільненні від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 34691,16 грн, тобто заявив у митній декларації неправдиві відомості необхідні для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками статті 485 Митного кодексу України (далі - МК) через відсутність у його діях складу зазначеного правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.01.2020 директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Лайт Авто» (далі - ТОВ) ОСОБА_1 виступаючи декларантом, подав посадовій особі митного поста «Ковель» Митниці до митного оформлення митну декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA205050/2020/000953 від 10.01.2020 (далі - МД; а.с.16-17, 106).
Відповідно до цієї МД в митному режимі «імпорт» переміщувався товар 1) Екскаватор, самохідний, колісний, з обертанням верхньої частини на 360 градусів, в комплекті з 4 ковшами та 8 колесами, марка «JCB», модель «JS 130 W», тип двигуна - дизельний (63kW), ідентифікаційний номер (шасі) - НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2001, призначення - для проведення земельних робіт. У графі 33 декларації зазначено код товару згідно УКТ ЗЕД 84295290.
У зв'язку із таким кодом товару Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Митниці у службовій записці від 26.03.2020 визначило, що за задекларований ОСОБА_2 товар необхідно було сплатити митні платежі в загальній сумі 295185,22 грн. Різниця між сплаченими платежами і які підлягають сплаті становить 34691,16 грн.
08.07.2020 Митницею винесено Постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 104073,48 гривень (а.с.11-15).
Підставою для винесення Постанови та оформлення матеріалів справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 було рішення відділу УАМП про визначення коду товару від 16.01.2020 №КТ-UA205000-0004-20120 (далі - Рішення), прийняте за результатами опрацювання запиту щодо вирішення складного випадку класифікації товару (а.с.120-121).
За змістом статей 458, 487 МК, 9-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі, ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони складу правопорушення.
Стаття 485 МК встановлює відповідальність, в тому числі, за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Диспозиція статті 485 МК передбачає наявність спеціальної протиправної мети - неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Відтак, в розумінні статті 485 МК саме по собі самостійне декларування коду товару за УКТ ЗЕД, з яким не погоджується орган доходів і зборів, не є порушенням митних правил.
Статтею 69 МК регламентовано дії декларанта та митного органу при класифікації товару, а також відповідальність за неправильну класифікацію товарів.
Зокрема, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД (частина друга статті 69 МК).
На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них (частина третя статті 69 МК).
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення (частина четверта-шоста статті 69 МК).
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем-апелянтом у спірних відносинах мав місце складний випадок класифікації товару коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Згідно з «Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684) графа 31 МД повинна містити найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТ ЗЕД).
У даному випадку ОСОБА_1 в МД, у графі 31 відобразив опис товару згідно з товаросупровідними документами і розбіжностей між ними проведеним митним оглядом встановлено не було.
Об'єктивна сторона правопорушення, за яким позивача визнано винним, полягає у заявленні в митній декларації недостовірних відомостей щодо коду товару згідно УКТЗЕД, що призвело до недоборів митних платежів.
Однак подання позивачем митному органу недостовірних документів для визначення коду товару, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідної для класифікації товару, відповідачем не доведено і по справі судом не встановлено.
Позивачем були виконані вимоги частини восьмої статті 257, частини першої статті 266 МК та заявлено повні відомості, що давали змогу Митниці ідентифікувати та класифікувати товар, а також були надані усі документи, необхідні для митного оформлення та здійснення митницею контролю правильності класифікації товару.
При прийнятті Рішення були використані саме ті документи, що були надані позивачем та якими він керувався під час самостійного визначення коду товару. При цьому фактів неправдивості чи недостовірності у цих документах митним органом не зафіксовано і не встановлено.
Оскільки визначення позивачем коду товару згідно з УКТ ЗЕД відбулось у складному випадку класифікації товару із направленням запиту до спеціалізованого підрозділу, то відповідно до вимог частини шостої статті 69 МК за вказані дії відповідальність не настає.
За наявності складного випадку, визначення у митній декларації коду товару, який в подальшому не був підтверджений митним органом, може свідчити лише про помилкове визначення декларантом коду товару, однак аж ніяк про наявність у нього умислу на вчинення передбаченого статтею 485 МК правопорушення.
Крім того, позивачем за МД жодні платежі не сплачувались. Товар був випущений у вільний обіг на підставі митної декларації від 18.01.2021 №UA205050/2020/002406 із урахуванням висновків, що зазначенні у Рішенні, а також з оплатою митних платежів розмір яких повністю визначений митним органом (а.с.18-21).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками статті 485 МК, що має наслідком скасування Постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових нори, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний