21 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/12790/20 пров. № А/857/11/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 140/12790/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про стягнення коштів, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Костюкевичем С.Ф. у м. Луцьк Волинської області 05.11.2020 року в порядку письмового провадження, дата складення повного тексту рішення не зазначена), -
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі також - ГУ НП у Волинській області, відповідач) про стягнення несплаченого грошового забезпечення за серпень 2020 року в розмірі 15892,46 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів, та присудження виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
Керуючись частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) позивач збільшив позовні вимоги: просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Волинській області від 16 вересня 2020 року № 278 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у Волинській області від 16 вересня 2020 року № 278 о/с в частині припинення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за серпень 2020 року. Зобов'язано ГУ НП у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошового забезпечення за серпень 2020 року, з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення судом першої інстанції вимог статті 242 КАС України та принципів адміністративного судочинства, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано те, що передбачена статтею 119 Кодексом законів про працю України (надалі також - КЗпП України) гарантія щодо збереження середнього заробітку поширюється лише на працівників, до категорії яких відповідач не належить. Вказує, що для поліцейських, які проходять службу зі спеціальним званням, такі виплати не передбачені, оскільки вони не є працівниками та отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення.
Також зазначив, що позивач був відсутній на службі у період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року, що підтверджується складеними актами членів комісії про невихід ОСОБА_1 на службу у вказані дні. Пунктом 8 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 (надалі також - Порядок № 260), передбачено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. У зв'язку із надходженням до ГУНП у Волинській області актів про невихід на службу в Нововолинське відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції позивача за період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року ГУ НП у Волинській області було видано наказ від 16 вересня 2020 року № 278 о/с про припинення позивачу виплати, грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю на службі без поважних причин.
Тобто, апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, які наводились у відзиві на адміністративний позов.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, дослідивши обставини справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 16 квітня 2018 року по 22 березня 2019 року ОСОБА_1 проходив службу в Нововолинському відділі поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції.
22 березня 2019 року позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у військову частину № НОМЕР_1 на посаду головного сержанта - командира відділення зенітного ракетного-артилерійського дивізіону.
Наказом ГУ НП у Волинській області від 10 квітня 2019 року № 440 у зв'язку з невиходом ОСОБА_1 на службу в період з 25 березня 2019 року по 04 квітня 2019 року було призначено та проведено службове розслідування.
Відповідно до висновку службового розслідування за порушення службової дисципліни, що виявилося у невиході на службу до Нововолинського відділення поліції, капітан поліції ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби з припиненням виплати грошового забезпечення.
Наказом ГУ НП у Волинській області від 18 квітня 2019 року № 476/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », за порушення службової дисципліни, Присяги працівника поліції, вимог статті 66 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі також - Закон № 580-VIII), підпунктів 1, 2, 4, пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, що виявилось у невиході на службу до Нововолинського відділення поліції, старшого дільничного офіцера поліції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції та припинено йому виплату грошового забезпечення з 25 березня 2019 року.
23 квітня 2019 року наказом ГУ НП у Волинській області № 116 о/с ОСОБА_1 було звільнено зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 140/123/20, яке набрало законної сили 15 вересня 2020 року, визнано протиправними та скасовано накази від 18 квітня 2019 року № 476/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », від 23 квітня 2019 року № 116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області з 24 квітня 2019 року, стягнуто з ГУ НП у Волинській області в користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 160979,12 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
На виконання вищезазначеного судового рішення ГУ НП у Волинській області 28 лютого 2020 року прийнято наказ № 83 о/с, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУ НП у Волинській області, з 24 квітня 2019 року.
Листом від 20 березня 2020 року відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 140/123/20 наказом ГУ НП у Волинській області від 28 лютого 2020 року № 83о/с позивача поновлено на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП в області, а також виплачено грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в сумі 14723,70 грн. шляхом зарахування на картковий рахунок AT КБ «Приватбанк» 26 лютого 2020 року (за вирахуванням військового збору 1,5% зараховано суму 14502,84 грн.). В подальшому нарахування та виплата грошового забезпечення буде здійснюватись у порядку, визначеному наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» (надалі також - Порядок № 260).
Разом з тим, ГУ НП у Волинській області не було нараховано та виплачено позивачу середнє грошове забезпечення за серпень 2020 року, як гарантію, передбачену частиною третьою статті 119 КЗпП.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ГУ НП у Волинській області від 16 вересня 2020 року № 278 о/с капітану поліції ОСОБА_1 , старшому дільничному офіцеру поліції сектору превенції Нововолинського відділення поліції Володимир-Волинського відділу поліції ГУНП, припинено виплату грошового забезпечення у зв'язку із відсутністю на службі без поважних причин з 03 серпня по 31 серпня 2020 року, наказано провести перерахунки грошового забезпечення.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, та останній має право на отримання середнього заробітку за основним місцем роботи протягом всього строку служби. Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів правомірності прийнятого наказу від 16 вересня 2020 року № 278 о/с про припинення виплати позивачу грошового забезпечення у зв'язку із відсутністю на службі без поважних причин з 03 серпня по 31 серпня 2020 року, відтак суд дійшов переконання про наявність підстав для визнання спірного наказу протиправним та його скасування.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» (надалі також - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктами 3, 4 розділу І Порядку № 260 (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
За приписами пунктів 6, 7 розділу І Порядку № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що норми спеціального законодавства, а саме Закон № 580-VIII та Порядок № 260 не регулюють питання виплати грошового забезпечення поліцейським, які прийняті на військову службу за контрактом, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми КЗпП України.
Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно із частиною другою статті 39 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (надалі також - Закон № 2232-XII) «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форми власності, в яких вони працювали на час призову/прийняття на військову службу.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 01.03.2014 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яке введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 № 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Отже, враховуючи те, що позивача прийнято на військову службу за контрактом в умовах кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, тобто, під час дії особливого періоду, на нього поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону № 2232-XII та статтею 119 КЗпП України, зокрема, щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій він працював.
Вказані обставини та висновки викладені також у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 140/123/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Посилання апелянта на те, що позивач проходив службу в органах поліції, тобто не є працівником, а також отримував не заробітну плату, а грошове забезпечення.
Аналіз частини 3 статті 219 КЗпП України свідчить про те, що збереження місця роботи і посади за особою, призваною на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, не залежить від формального визначення місця виконання службових обов'язків. Тобто, те, що позивач перебував на службі в поліції, не позбавляє його передбаченого даною правовою нормою права. Тим більше, що вона передбачає збереження не тільки місця роботи, а і посади, а також грошового забезпечення за місцем роботи (служби), на якому працювала (служила) особа, призвана на військову службу чи прийнята на військову службу за контрактом.
Саме термін «грошове забезпечення», на отримання якого під час служби в поліції позивачем наголошує апелянт, вжитий в частині 3статті 119 КЗпП України.
Посилання апелянта на пункт 8 Порядку 260 також безпідставні через те, що не можна вважати позивача відсутнім на службі без поважних причин з огляду на гарантії, передбачені наведеною вище нормою частини 3 статті 119 КЗпП України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки на позивача поширюються гарантії, передбачені статтею 39 Закону № 2232-XII та статтею 119 КЗпП України (зокрема, щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку в установі, в якій він працював), тому відповідач протиправно, тобто в порушення частини третьої статті 119 КЗпП України, прийняв оскаржуваний наказ від 16.09.2020 № 278 о/с щодо припинення виплати грошового забезпечення позивачу, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного наказу в частині припинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 належить задовольнити.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача недоплаченого грошового забезпечення за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 включно, суд першої інстанції не визначив конкретної суми грошового забезпечення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20 позов задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ від 23.04.2019 № 116 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поновлено позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУ НП у Волинській області з 24.04.2019, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо незарахування позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13 травня 2002 року по 01 липня 2010 року у податковій міліції, зобов'язано відповідача зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 , наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13 травня 2002 року по 01 липня 2010 року у податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції з урахуванням вислуги років з 13 травня 2002 року по 01 липня 2010 року у податковій міліції.
Апеляційний суд звертає увагу, що Закон № 580-VIII та Порядок № 260 не регулюють питання складу, розміру та порядку обчислення грошового забезпечення поліцейським, які прийняті на військову службу за контрактом, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Порядку № 100.
Крім того, колегія суддів враховує положення абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 № 542; надалі також - Порядок № 100), відповідно до яких працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Тобто, положення абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 вказують, що цей Порядок № 100 застосовується для обчислення середньої заробітної плати працівників, призваних для проходження військової служби на особливий період.
Згідно із підпунктом л пункту 1 розділу І Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Згідно із пунктом 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що оскільки контракт про проходження військової служби укладено 22.03.2019, тому грошове забезпечення необхідно обчислювати за період січень - лютий 2019 року, та розмір середньоденного грошового забезпечення у такому випадку складає 490,79 грн., що також встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20.
Відтак, середній заробіток (грошове забезпечення), збереження якого за позивачем передбачене частиною третьою статті 119 КЗпП України, що підлягав виплаті за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, складає 15214,49 грн. (490,79 грн. х 31 дні = 15214,49 грн.).
При вирішенні даного спору в зазначеній частині позовних вимог суд також враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та зобов'язано ГУ НП у Волинській області зарахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції позивача з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції.
Разом з тим, вказане рішення суду від 14.02.2020 набрало законної сили лише 15.09.2020.
Отже, у зв'язку із набранням 15.09.2020 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20, у відповідача виник обов'язок щодо зарахування до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції та обов'язок провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років) за час служби в органах поліції позивача з урахуванням вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції.
На думку колегії суддів, оскільки спір у даній справі виник щодо виплати позивачу грошового забезпечення за серпень 2020 року, а у вказаний період рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20 законної сили не набрало, тому суд вважає безпідставними та передчасними вимоги позивача, викладені у позовній заяві щодо врахування при розрахунку середньоденного грошового забезпечення вислуги років з 13.05.2002 по 01.07.2010. Суд звертає увагу, що рішення суду від 14.02.2020 у справі № 140/123/20 передбачає не лише зарахування до стажу служби в поліції ОСОБА_1 наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 13.05.2002 по 01.07.2010 у податковій міліції, але й здійснення перерахунку усіх раніше виплачених сум, з урахуванням вказаного стажу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції належить змінити, а позовні вимоги задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП у Волинській області від 16 вересня 2020 року № 278 о/с в частині припинення виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, стягнення середнього грошового забезпечення за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 в розмірі 15214,49 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ).
Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Право на вмотивованість судового рішення, яке є складовою права на справедливий суд, не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає частково.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Волинській області задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 140/12790/20 змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за серпень 2020 року в розмірі 15214,49 грн., з урахуванням проведеного перерахунку грошового забезпечення (в частині надбавки за вислугу років).».
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді О. О. Большакова
В. Я. Качмар