Справа № 560/2083/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
20 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький про стягнення податкового боргу,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2020 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 19 490 168,96 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року позов задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року прийняте з повним з'ясуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив суд апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року - без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року витребувано з Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №560/2083/20.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 вирішено судове засідання, призначене на 20 січня 2021 о 10:40 год., проводити в режимі відеоконференції.
Позивач в судове засідання повноважних представників не направив, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім на судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому засіданні.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку із наведеним вище колегія суддів вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справ, а судовий розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Так, судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький з 01.04.2018 року зареєстрований державною установою Міністерства оборони України, є неприбутковою організацією, фінансується якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, є платником податків та перебуває на податковому обліку Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Станом на 30.03.2020 року за відповідачем рахується податковий борг в сумі 19 490 168,96 грн. по земельному податку з юридичних осіб, який виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій з плати за землю, а також у зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій та пені.
Зазначений податковий борг відповідача в сумі 19 490 168,96 грн. складається з основного боргу в сумі 17 824 523,64 грн. (з врахуванням часткової сплати в сумі 901 092,39 грн.), штрафних санкцій в розмірі 2 200 537,18 грн., нарахованих на підставі п. п. 126.1 ст.126 ПК України відповідно до податкових повідомлень-рішень форми «Ш», прийнятих у 2018-2019 роках, які на даний час є чинними і не скасовані, а також пені в сумі 366 200,53 грн., нарахованої на підставі п.п. 129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України та відображеної у картці особового рахунку платника податків.
Вказаний податковий борг згідно з іншими судовими рішеннями не стягувався та підтверджується поданими відповідачем податковими деклараціями з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності): №9024735513 від 19.02.2018 р., №9024849877 від 18.02.2019 р., №9024845605 від 18.02.2019 р., №9024846499 від 18.02.2019 р., №9071989838 від 12.04.2019 р., №9024952813 від 19.02.2018 р., №9024841461 від 18.02.2019 р., №9073809096 від 15.04.2019 р.
Оскільки самостійно податковий борг відповідачем своєчасно не сплачений, а вжиті позивачем заходи не призвели до повного його погашення, податковий орган звернувся з позовом до суду.
Мотивувальна частина
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Так, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до абз. 1 п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відтак, податкова декларація чи розрахунок, які самостійно подані контролюючому органу, є податковим зобов'язанням, яке самостійно визначене платником податків, що згідно з п.56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню. Сума, зазначена боржником у податкових деклараціях та розрахунках, є узгодженим податковим зобов'язанням.
Пунктом 287.3. статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства слідує висновок, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом І інстанції, податковим органом вживались заходи щодо погашення боргу відповідно до вимог ст. 59 ПК України, зокрема на адресу КЕВ м. Хмельницький була направлена податкова вимога про сплату податкового боргу форми «Ю» №347-22 від 26.03.2015р. Однак, у зв'язку з постійним нарощуванням податкового боргу відповідача подальші податкові вимоги повторно не надсилались.
Пунктом 126.1. ст.129 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до п. п. 129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Судом І інстанції встановлено, відповідачем самостійно задекларовано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 17 824523,64 грн., що доводиться поданими суду копіями податкових декларацій з плати за землю ( з податковими розрахунками) №9024735513 від 19.02.2018 р., №9024849877 від 18.02.2019 р., №9024845605 від 18.02.2019р., №9024846499 від 18.02.2019 р., №9071989838 від 12.04.2019 р., №9024952813 від 19.02.2018 р., №9024841461 від 18.02.2019 р. та №9073809096 від 15.04.2019 р.
Штрафні санкції в сумі 2 200537,18 грн. нараховані на підставі п. п. 126.1 ст. 126 ПК України згідно з податковими повідомленнями-рішеннями (форма «Ш») № 0005745605 від 31.10.2018р., № 0023455605 від 19.12.2018р., №0011745605 від 28.02.2019р., №0005725605 від 31.10.2018 р., №0005665605 від 31.10.2018р., №0011735605 від 28.02.2019р., №0030605605 від 23.04.2019р., № 0005715605 від 31.10.2018р., №0005795605 від 31.10.2018р., №0027085605 від 19.12.2018р., №0021185605 від 28.02.2019р., №0030565605 від 23.04.2019р. Пеня в сумі 366 200,53 грн. нарахована на підставі п. п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України та підтверджується даними облікової картки платника податків та розрахунком суми позовних вимог.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача становить 19 490168,96 грн., що складається з основного боргу в сумі 17 824523,64 грн. (з врахуванням часткової сплати в сумі 901092,39 грн.), штрафних санкцій в розмірі 2 200537,18 грн. та пені в сумі 366 200,53 грн.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості не надано. Окрім того, відповідачем не спростовано правильність нарахування пені, яка відображена у картці особового рахунку платника податків та у детальному розрахунку.
Разом з тим, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що ним у 2019 році сплачувались кошти в сумі 14 193755,91 грн. в рахунок погашення боргу по земельному податку, оскільки з наявних у матеріалах справи платіжних доручень встановлено, що плату відповідачем здійснено за листопад - грудень 2019 року, проте, в розрахунку суми позовних вимог вказана заборгованість за період жовтень 2018 року - травень 2019 року, яка виникла за рахунок несплати грошових зобов'язань по податкових деклараціях з плати за землю самостійно задекларованих та узгоджених сум штрафних санкцій та пені. При цьому, в зазначеному розрахунку суми позовних вимог не міститься суми до стягнення за період листопад - грудень 2019 року.
Відтак, зазначений період не охоплюється предметом цієї справи, а тому платіжні доручення №1419 від 27.12.2019 р. на суму 1866,72 грн., №1420 від 27.12.2019р. на суму 5562,09 грн., №1421 від 27.12.2019 на суму 9168467,73 грн., №1255 від 10.10.2019 року на суму 4040267 грн., №1290 від 13.12.2019 року на суму 830000,18 грн. не є доказом погашення відповідної частини заявленого податкового боргу.
При цьому, відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу, який виник саме на підставі представлених податковим органом документів у цій справі (нарахування за період жовтень 2018 року - травень 2019 року) та з урахуванням штрафних санкцій, які нараховані згідно з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, а також пені.
З огляду на наведене, та враховуючи те, що відповідачем заборгованість в добровільному порядку не сплачена, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У той же час, судова колегія вважає безпідставними доводи відповідача, що саме Міністерство оборони України несе відповідальність за податковими зобов'язаннями Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, оскільки відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Зазначене підтверджується Положенням Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького від 17 грудня 2019 року №278, пунктом 12 якого визначено, що відповідач є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки, необхідні для забезпечення діяльності установи та самостійно несе відповідальність за свою діяльність.
Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, який подав декларацію з плати за землю, а тому і платником цього податку.
Щодо посилань апелянта на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звільнений від сплати земельного податку відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (підпункт 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Статтею 282 Податкового кодексу України, були передбачені пільги щодо сплати податку для юридичних осіб, зокрема, від сплати податку звільнялись військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
З 01 січня 2015 року законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, стаття 282 Податкового кодексу України викладена у новій редакції, що не передбачає вказаних пільг.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
До місцевих податків належить, зокрема, податок на майно (стаття 10 Податкового кодексу України), що згідно статті 265 Податкового кодексу України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав відповідного рішення, яким встановлена податкова пільга зі сплати земельного податку, що поширює свою дію на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький.
А тому, з урахуванням наведеного вище, відповідач відповідно до вимог Податкового кодексу України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не звільнений від обов'язку сплати земельного податку та не має відповідних пільг щодо його сплати.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, є платоспроможною юридичною особою, а тому зобов'язаний виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.
Водночас, недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення відповідача від сплати податків.
Безпідставними є й твердження апелянта з посиланням на частину 8 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами ПК України.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 822/2990/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3645/17.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.