20 січня 2021 р. Справа № 400/1782/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер», вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030
до відповідача:Київської митниці Держмитслужби, б-р Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124
про:визнання протиправними та скасування рішення від 04.03.2020 р. № UA 100000/2020/100042/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації від 04.03.2020 р. № UA 100340/2020/00027,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» (далі - позивач, ТОВ «Нибулунгер») звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA100000/2020/100042/2 від 04.03.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2020/00027 від 04.03.2020 року.
Ухвалою від 07.05.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ним до митного оформлення було подано документи, які підтверджують мину вартість товару за першим методом - щодо ціни договору. Надані документи не містять будь-яких розбіжностей, проте Митниця безпідставно здійснила коригування митної вартості товару шляхом його збільшення.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позву просив відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача відповідач зазначив, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумнівів у правильності задекларованої митної вартості. Позивачем на вимогу Митниці необхідні документи надано не було, тому відповідачем самостійно здійснено корегування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.
У відповіді на відзив позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Ухвалою від 10.08.2020 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
01.12.2019 року ТОВ «Нибулунгер» та компанією «NINGBO MELAN FOREIGN TRADE SERVICE CO., LTD» укладено контракт № 0112/19 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець (іноземна компанія) бере на себе зобов'язання передати у власність покупця (ТОВ «Нибулунгер») товар (електрогенераторні установки з поршневим двигуном внутрішнього згорання, з іскровим запалювачем, газові в розібраному стані, автоматичний перемикач, свічки запалювання, фільтри масляні, фільтри повітряні, паперові лійки) у кількості, вартості, в строки і на умовах, зазначених у Контракті, а покупець - зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Контракту.
З метою проходження процедури розмитнення товару позивачем було складено та надано Митниці електронну митну декларацію (далі - ЕМД) типу «ІМ 40 ДЕ» № UА100340/2020/516316 за заявленою митною вартістю 11270,00 доларів США (на підставі вартості, зазначеної в рахунку-фактурі (інвойсі) № MEL10_12/19 від 10.12.2019 року, специфікації до інвойсу № МЕL10_12/19 від 10.12.2019 року).
Митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості позивачем було подано митному органу наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № МЕL10_12/19 від 10.12.2019 року, специфікація до інвойсу №МЕL10_12/19 від 10.12.2019 року, пакувальний аркуш № МЕL10_12/19 від 10.12.2019 року та Контракт.
Розглянув подані документи, Митниця направила позивачу електронне повідомлення, в якому, запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи:
- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третіми особами, на користь продавця;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вказаний запит додаткових документів декларантом надано не було.
Як зазначає позивач, всі документи, що подавались до митного оформлення, повністю підтверджують заявлену митну вартість товару (про що є відповідна заява декларанта до митної декларації).
04.03.2020 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/100042/2. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервним методом, взявши за основу для визначення митної вартості відповідно до митної декларації № UA 100110/2019/145361 від 01.08.2019 року.
04.03.2020 року Митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2020/00027.
З метою розмитнення товару, позивачем були подані до Митниці нову ЕМД № UА 100340/2020/516368 від 06.03.2020 року, в якій на вимогу митного органу вказав метод визначення митної вартості відповідно рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/100042/ від 04.03.2020 року. Одночасно з цим, оскільки позивач не погоджується з коригуванням митної вартості товару, товариство звернулось до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.
Позивач та його контрагент встановили у контракті, що ціна договору зазначається в інвойсах.
Відповідно до положень ст. 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Таким чином суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у т.ч. визначенні ціни договору.
Аналіз норм Митного кодексу України дає підстави зробити висновок, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Позивач на підтвердження заявленої митної вартості надав Митниці всі документи, які були у нього в наявності.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем у оскарженому рішенні та відзиві не конкретизує, які саме документи містять розбіжності та в чому саме полягають такі розбіжності. Також, відповідачем не надано інформації щодо товарів, заявлених у митній декларації № UA100110/2019/145361, згідно до якої було скориговано митну вартість.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 18356,70 грн., який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Одночасно з цим, представник позивача у позовним вимогах просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат до заяви було надано: договір № 01/04/20 від 01.04.2020 року по надання правової допомоги; додаткова угода № 1 до договору про надання правової допомоги № 01/04/20 від 01.04.2020 року; акт наданих послуг від 10.08.2020 року на суму 10000,00 грн.; рахунок-фактура № 29/04/20 від 29.04.2020 року на суму 10000,00 грн.; розрахунок витрат на правову допомогу на підставі договору від 01.04.2020 року № 01/04/20 на суму 10000,00 грн.; виписка за рахунками, що підтверджує сплату коштів у сумі 10000,00 грн. за правничу допомогу за договором № 01/04/20 від 01.04.2020 року.
Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, судовий збір за подання позову склав 18356,70 грн.
Крім того, до матеріалів справи надано докази сплати лише 10000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 194, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» (вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 41791956) до Київської митниці Держмитслужби (б-р Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA100000/2020/100042/2 від 04.03.2020 року
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100340/2020/00027 від 04.03.2020 року
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (б-р Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» (вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 41791956) судові витрати у сумі 18356,70 грн. (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість гривень 70 коп.).
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (б-р Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нибулунгер» (вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 41791956) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.01.2021 року.
Суддя О.В. Малих