20 січня 2021 р. Справа № 400/3029/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168
про:визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, ненадання довідки з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення яку ОСОБА_1 отримував у 2020 році;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, надати довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року та виплатити різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував у 2020 році.
Ухвалою від 31.07.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно невиплатив йому у повному обсязі не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, не врахував індексацію грошового забезпечення, яку він отрмав у 2020 році, при виплаті одноразової допомоги при звільненні з військової служби, а також не надав довідку про нарахування індексації за вказаний період.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просить відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що виплата сум індексації грошового забезпечення позивачу не здійснювалась через складу фінансово-економічну ситуацію, яка склалась у державі. Крім того, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовців має тимчасовий характер, а тому вона не може бути підставою для нарахування та перерахуванку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач до 12.02.2020 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.01.2020 року № 18 року позивача було звільнено з військової служби у запас. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2020 року № 31 позивача з 12.02.2020 року виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх вмдів забезпечення. Також, згідно даного наказу постановлено виплатити позивачу одноразову грошовоу допомогу при звільненні зі служби.
При звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України.
27.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року та видати довідку про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року.
Листом від 26.06.2020 року № 305/1213 відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що у 2016 та 2017 роках фінансовий ресурс для здійснення виплат грошового забезпечення не дозволяв здійснювати його індексацію. У 2018 році, після виплати всіх належних видів грошвоого забезпечення, позивачу було виплачено індексацію у розмірі 658,55 грн.
Довідку на запит позивача відповічем надано не було.
Також, на день звільнення позивача йому було здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення, яку він отримав у 2020 році.
У зв'язку з зазначеним вище позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон України № 2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1191 року № 1282-XII (далі Закон України № 1282), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ст. 4 Закону України № 1282).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується з 01.12.2015 року).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Нормами Закону України № 1282 та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Як вбачається з відзиву відповідача, з січня 2016 року нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення ним не проводилась.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011 премія відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що входять до складу грошового забезпечення військовослужбовця. Тобто, додаткова премія, виплачена позивачу, до індексації не відноситься.
Таким чином, відповідач не довів відсутність у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача та не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).
Відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, на яку в своєму відзиві посилається представник відповідача, на обов'язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року є порушенням вимог Закону України № 1282 та Порядку № 1078 та порушує права позивача.
Отже, в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України № 1282).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19, від 03.04.2019 року у справі № 638/9697/17.
Оскільки індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, що відповідачем зроблено не було.
За таких осбтавин, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
При цьому, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в повному обсязі суд вважає передчасними, оскільки відповідачем нарахування та виплата індексації невиплаченої частини грошового забезпечення здійснено не було, та конкретні грошові зобов'язання ще не виникли.
Отже, такі вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача надати довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року суд зазначає наступне:
У своїй заяві від 27.05.2020 року позивач просив видати йому довідку про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року.
Між тим, така довідка позивачу не була надана та у відповіді не було пояснено, з яких підстав відповідач не може надати таку довідку, що суперечить вимогам Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII (далі - Закон України № 2657) та Закону України «звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України № 393/96-ВР).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України № 2657, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ч. 2. ст. 6 Закону України № 2657).
Частинами 1 та 2 ст. 7 Закону України № 2657 визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Відповідно до ст. 10 Закону України № 2657, інформація поділяється на види за змістом, в тому числі, інформація про фізичну особу.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України № 2657, інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Частиною 2 вказаної статті Закону передбачено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач просив надати інформацію, що безпосередньо стосується його грошового забезпечення.
Згідно ст. 15 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону України № 393/96-ВР).
Відповідачем не надана позивачу запитувана ним інформація.
Одночасно з цим, позивач у своїй заяві до відповідача від 27.05.2020 року просив надати довідку про грошове заьезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року, а не довідку з помісячним розрахунком індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
За атких обставин суд задовольняє дані вимоги позивача частково - в межах запитуваної у заяві від 27.05.2020 року інформації.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, ненадання довідки про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року та щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення яку ОСОБА_1 отримував у 2020 році.
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
4. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) довідку про виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 29.02.2018 року.
5. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, індексації грошового забезпечення, яку ОСОБА_1 отримував у 2020 році.
6. В решті позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22990368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.01.2021 року.
Суддя О.В. Малих