Іменем України
21 січня 2021 р. № 400/4241/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; скасування рішення про відмову в призначені пенсії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами про: визнання протиправними дії Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років; скасування рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління ПФУ в Миколаївській області прийняти рішення про призначення з 11.08.2020 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що відповідно п. "е" ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у неї виникло право на пенсію за вислугу років, в зв'язку із чим у серпні 2020 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак Головне управління ПФУ в Миколаївській області листом повідомило про відсутність підстав для призначення пенсії, спираючись на те, що спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років становить 26 років 1 місяць 27 днів, що не відповідає вимогам ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Разом з цим, пунктом "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", в редакції до внесення змін законами № 213-VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015, які рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років. Відтак, відмова відповідача у призначенні пенсії за вислугу років є протиправною, оскільки позивачка на час звернення до Пенсійного фонду мала спеціальний стаж роботи більше 25 років, а тому має право на призначення пенсії.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В письмовому відзиві зазначив, що згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію з вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 01.04.2020 по 31.03.2021 не менше 28 років. Крім того, позивачка звернулась до відповідача зі зверненням складеним у довільній формі відповідно до Закону України "Про звернення громадян" , а не за формою, визначеною Додатком 2 до Порядку 22-1, тому відповідачем надано відповідь у формі листа. Відтак, лист відповідача від 03.09.2020 №5108-4733/Ж-02/8-1400/20 не є рішенням суб'єкта владних повноважень про призначення чи відмову в призначенні пенсії та не містить відомостей щодо призначення чи відмови в призначення пенсії.
В свою чергу, у відповіді на відзив вказала про безпідставність доводів відповідача. Також позивач зазначив, що її заява відповідає вимогам Порядку та безпідставно не була розглянута відповідачем по суті. Крім того, важливим є те, що до заяви долучено ряд документів.
Ухвалою суду від 30.11.2020 судом витребувано у ОСОБА_1 та Головного управління ПФУ в Миколаївській області належним чином завірену копію звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про призначенні їй пенсії за вислугу років від 11.08.2020.
05.01.2021 ухвалою суду призначено розгляд справи 21.01.2021 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Суд розглянув справу 21.01.2021 в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в порядку, передбаченому ст.263 КАС України, на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у серпні 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсійного забезпечення за вислугою років.
Листом від 03.09.2020 № 5108-4733/Ж-02/8-1400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило позивачку, що за наданими документами спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років становить 26 років 1 місяць 27 днів, що не відповідає вимогам ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стаття 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції від 09.12.2012) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VII, внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення", зокрема, п. "д" ст. 55 викладено в такій редакції :
плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення) - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України встановлено, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, втратили чинність 04.06.2019.
Оскільки, зміни до ст.55 Закону, внесені законами № 213-VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015 визнані неконституційними та втратили чинність, у такому випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати попередню редакцію ст.55 Закону, яка діяла до внесення неконституційних змін.
За таких обставин, станом на час звернення позивачки до Головного управління ПФУ в Миколаївській області пункт "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" діяв в редакції до внесення змін законами № 213-VIII від 02.03.2015 та №911-VIII від 24.12.2015, за яким передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.
За таких обставин, Головне управління ПФУ у Миколаївській області, розглядаючи заяву ОСОБА_1 безпідставно застосовує положення п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", що передбачає наявність з 1.04.2020 по 31.03.2021 28 років страхового стажу , в редакції зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, які втратили чинність 04.06.2019.
Як вбачається з листа Головного управління ПФУ в Миколаївській області, станом на день звернення у ОСОБА_1 був наявний спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, 26 років 1 місяць 27 днів, що визнається сторонами.
Отже, станом на 11.08.2020 у позивача був наявний спеціальний стаж більше 25 років, що цілком відповідає умовами призначення пенсії відповідно до вимог п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Що стосується не відповідність заяви ОСОБА_1 . Порядку №22-1 та розгляд її відповідно до Закону України "Про звернення громадян", то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1), особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.7 цього розділу.
Згідно з п. 1.7 Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до п. 4.1. Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Згідно з п. 4.2. Порядку, принаймні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до п. 4.3. Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, підставою для повідомлення про відмову у призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали від 30.11.2020, відповідачем надано копію заяви ОСОБА_1 від 11.08.2020, у якій вона просить визначити її право на призначення пенсії за вислугу років і додає відповідні документи.
Зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір позивачки, та більш того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
Також слід наголосити, що у вказаній заяві позивачка не висловлює наміру отримати інформацію відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Не розглядаючи заяву позивачки по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про допущення бездіяльності відповідачем щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення їй пенсії за вислугою років.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять,
Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином, суд з урахуванням наведеного, з метою ефективного способу захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 11.08.2020, а також зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2020 щодо призначення їй пенсії за вислугою років, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Позов задовольнити частково.
Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 588,56 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно частині задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо неприйняття рішення з розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 11.08.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2020 щодо призначення їй пенсії за вислугою років, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 588,56 гривень (п'ятсот вісімдесят вісім грн п'ятдесят шість коп.).
5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя В. В. Біоносенко