20 січня 2021 року м. Львів справа №380/8595/20
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (пл. Генерала Григоренка, 3 м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ -40108833) у якому просить суд:
- визнати протиправними дії (рішення) Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконання службових обов'язків, оформлену листом ГУНП у Львівській області від 21.09.2020 року за № 501/05/17-2020;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 від 02.07.2020 року щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконання службових обов'язків та збільшенням відсотку втрати працездатності шляхом прийняття рішення у порядку, передбаченому «Порядком та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», затвердженого наказом МВС № 4 від 11.01.2016 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.3 ч.1 ст. 97, п.п. «б» р.3 ч.1 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату прийняття рішення по даній справі, з урахуванням раніше виплаченої суми.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року повернуто представнику заяву про уточнення позовних вимог та заяву про збільшення позовних вимог у справі, які надійшли до суду від 26.11.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 2001 року по 2002 рік проходив службу у Збройних Силах України, з 2003 року по 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Національній поліції України з 07.11.2015 по 22.02.2018. Наказом ГУНП Львівській області від 22.02.2018 № 97 о/с позивач звільнений зі служби за п. 2 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12-ААА № 816283 від 25.04.2018 позивача визнано особою з інвалідністю та встановлено 3-тю групу інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми пов'язаної з виконання службових обов'язків в сумі 480 250, 00 грн., тобто 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату на підставі п.п. «в» пункту 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». 23 квітня 2020 року медико-соціальною експертною комісією Обласної МСЕК №3 позивача визнано особою з інвалідністю II групи, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Позивач як особа з інвалідністю внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, подав заяву (рапорт) до відповідача про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності поліцейського. Однак, відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на п. 8 розділу IV Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС від 11.01.2016 №4, право на виплату ОГД виникає у разі, якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико - соціальної експертної комісії групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, відтак у разі встановлення вищої групи інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не передбачена. З огляду на те, що 25.04.2018 позивачу встановлено інвалідність, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконання службових обов'язків із втратою працездатності у розмірі 65 %, а інвалідність, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов'язків, встановлена з 23.04.2020 року, останній вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п.п. "б" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону № 580, тобто 300 - кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату. Просив позов задовольнити.
Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що позивачу вже проводилася виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, у разі встановлення вищої групи інвалідності повторна виплата одноразової грошової допомоги законодавством не передбачена.
Позивач у встановлений судом строк подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відзив на позов не спростовує доводи позивача наведені у позовній заяві. Вказує, що відповідачем не було враховано що під час повторного огляду позивачу за рішенням медико - соціальної експертної комісії встановлено іншу групу інвалідності, зокрема з «ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків» на «ІІ - гу групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконання службових обов'язків» та встановлено більший відсоток непрацездатності. Звертає увагу суду на те, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги визначено у ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію». Щодо висновку відповідача про призначення одноразової грошової допомоги від 14 вересня 2020 року, який позивачу відмовлено, позивач вказує, що такий був складений лише 14.09.2020 року з порушенням строків визначених розділом ІV «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 року № 4, в редакції чинній на час звернення позивача з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги. Просив позов задовольнити.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2001 року по 2002 рік проходив службу у Збройних Силах України, з 2003 року по 2015 рік проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Національній поліції України з 07.11.2015 по 22.02.2018.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 97 о/с від 22.02.2018 "По особовому складу" згідно із Законом України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) 28 лютого 2018 року.
З 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 вперше встановлено 3-тю групу інвалідності, пов'язану з виконанням службових обов'язків, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12-ААА № 816283.
Головне управління Національної поліції у Львівській області перерахувало позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 480 250, 00 грн.у зв"язку з встановленням 3 групи інвалідності, що підтверджується випискою по картковому рахунку.
23 квітня 2020 року медико-соціальною експертною комісією Обласної МСЕК №3 ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12-ААБ № 330682.
02.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату ОГД у разі втрати працездатності, у якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності від травм, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
До вказаної заяви позивачем було додано:
- довідку МСЕК про втрату працездатності;
- довідку МСЕК про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках;
- свідоцтво про хворобу №25;
- довідку ПАТ «HACK «Оранта»;
- довідку ГУМВС України у Львівській області;
- акт форми Н-1*;
- акт форми Н-5* від 01.09.2011 (щодо подій 15.08.2011):
- висновок службового розслідування від 19.08.2011 року;
- посвідчення серія НОМЕР_2 ;
- копія паспорта та картку платника податків.
21 вересня 2020 Головне управління Національної поліції у Львівській області листом №501/05/17-20 повідомило ОСОБА_1 про те, що при розгляді поданих документів встановлено, що у 2019 році на підставі виписки з акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 816283 від 25.04.2018 р., була здійснена виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності від травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС від 11.01.2016 №4, право на виплату ОГД виникає у разі, якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико - соціальної експертної комісії групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, відтак у разі встановлення вищої групи інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не передбачена.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням 2 групи інвалідності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".
Пунктом 2 частини 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Підпунктом "в" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
За приписами статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Частинами 3, 6 цієї статті визначено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293 (далі - Порядок №4).
Відповідно до п. 1 розділу І Порядку №4 ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).
Підпунктом 2 п. 4 розділу 1 Порядку №4 передбачено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно з п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби) (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу ІІI Порядку №4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи.
Графа "Відмітка кадрового підрозділу" на заяві (рапорті) заповнюється підрозділом кадрового забезпечення органу поліції, навчального закладу засвідчується підписом керівника цього підрозділу та скріплюється відповідною печаткою.
Згідно з п. 1 розділу ІV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2). У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу ІV Порядку №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Згідно з п. 3 розділу IV Порядку № 4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
21 вересня 2020 Головне управління Національної поліції у Львівській області листом №501/05/17-20 повідомило ОСОБА_3 про те, що при розгляді поданих документів встановлено, що у 2019 році на підставі виписки з акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 816283 від 25.04.2018 р., була здійснена виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності від травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом МВС від 11.01.2016 №4, право на виплату ОГД виникає у разі, якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико - соціальної експертної комісії групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми, відтак у разі встановлення вищої групи інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не передбачена.
Згідно висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 14.09.2020, складеного на підставі матеріалів працівника поліції та протоколу №3 від 17.06.2020 вказано, раніше виплачена сума 480250 грн., розмір одноразової грошової допомоги до виплати 0,00 грн.
Згідно з п.8 Розділу 4 Порядку №4 (в редакції до 14.05.2019) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Водночас з 14.05.2019 до Порядку №4 було внесено зміни, зокрема п.8 Розділу 4 в редакції від 14.05.2019 (в редакції що діяла на час звернення із заявою) визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Редакція діє з 14.05.2019 р. згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №414/33385 від 19.04.2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 100 Закону № 580-VІІІ у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Судом встановлено, що позивачу було встановлено 3 групу інвалідності та 65 % втрати працездатності та при повторному огляді 23.04.2020 року встановлено 2 групу інвалідності та 75% втрати професійної працездатності.
З заявою (рапортом) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, позивач звернувся 02.07.2020 року.
Таким чином, встановлення позивачу більшого відсотку втрати працездатності та вищої групи інвалідності, а також звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) відбулося вже після змін внесених до п. 8 розділу IV Порядку № 4 наказом Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019 року.
Отже, на час встановлення позивачу другої групи інвалідності та на час звернення останнього із заявою, право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на встановлення ОСОБА_1 під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК не тільки ступеня втрати працездатності, а і групи інвалідності.
Крім того, суд зазначає, що положеннями Закону № 580-VIII не передбачено право на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності, а визначено лише право особи на отримання одноразової грошової допомоги, у випадках встановлених ст. 97 цього Закону. Позивач реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги, коли йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі № 808/1866/16, від 19.09.2018 у справі №530/1280/17, від 31.01.2019 у справі №822/1883/18, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 12.09.2019 у справі №823/194/16, від 24.10.2019 у справі №817/713/16, від 30.10.2019 у справі №П/811/1416/17 суд вважає необґрунтованими, оскільки в зазначених постановах розглядалось питання невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з підвищенням групи інвалідності на момент чинності Порядку № 4 в редакції до 05.04.2019 року, що не є тотожними правовідносинами з цією справою.
Покликання позивача на висновки Верховного Суду України, що викладені в постанові від 10.03.2015 р. у справі № 21-563а14 та висновки Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 також є безпідставними, оскільки питання застосування норм матеріального права у цих справах пов'язане з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що не є тотожними правовідносинами з цією справою.
Покликання позивача на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 28.02.2018 у справі №806/694/16, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, від 30.09.2019 у справі №825/1380/18 також є безпідставними, оскільки питання застосування норм матеріального права у цих справах пов'язане з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, що не є тотожними правовідносинами з цією справою.
Щодо доводів позивача про те, що внесеними змінами до п.8 Розділу 4 Порядку №4 (згідно наказу №249 від 05.04.2019) звужено право саме осіб з попередньо встановленою інвалідністю на отримання одноразової допомоги в більшому розмірі та наявність певних ознак дискримінації з боку держави відносно осіб, що попередньо отримали інвалідність, суд зазначає про таке.
Згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11 червня 2002 року, заява №36042/97). Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року, заява №20060/92; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року, заява №10441/06).
Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року №14-рп/2004).
Наявність правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, також виключає дискримінацію, що випливає з визначень прямої та непрямої дискримінації, наданих у Законі України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні».
Як випливає з практики ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі «C. Дж. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07, пункт 39, від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 170).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення і застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, пункти 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, пункт 65).
У рішенні Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
З цього приводу необхідно вказати, що відповідно до ч. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та Інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄЄ), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019 року, яким було внесено зміни до Порядку № 4, перед держаною реєстрацією було перевірено на відповідність нормам Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини, й не виявлено тих, чи інших порушень прав людини та громадянина.
Більше того, визначальну роль при формуванні правових засад організації та діяльності Національної поліції України, статусу поліцейських, а також порядку проходження служби в Національній поліції України має Закон України «Про Національну поліцію». Даний закон, у свого чергу, визначає порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (ст.ст. 97-101 Закону). Саме Закон регулює порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Даним Законом визначено право особи на отримання одноразової грошової допомоги, у випадках зазначених у ст. 97 зазначеного закону. Проте, права на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності Закон не містить. Позивач реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги, коли йому було встановлено III групу інвалідності. Водночас Порядок № 4 встановлює чітку послідовність дій при призначені та виплаті ОГД. Можна сказати, що п. 8 Порядку № 4, напроти, збільшує обсяг осіб, які мають право на отримання ОГД у більшій сумі.
Так, заслуговує на увагу позиція Європейського суду з прав людини, викладена у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Враховуючи приписи п. 8 розділу IV Порядку № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019), суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, з огляду на те, що позивачу під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК встановлено групу інвалідності, тоді як вказаною нормою передбачено, що під час первинного огляду рішенням МСЕК має бути встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності взагалі.
Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вимоги статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,- відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20 січня 2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна