Іменем України
20 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4777/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій неправомірними, стягнення соціальної допомоги та стягнення моральної шкоди,
07.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Станично-Луганської РДА), в якій позивач просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати на користь позивача соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, за період з грудня 2018 року по травень 2019 року включно; стягнути з відповідача на користь позивача соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, за період з грудня 2018 року по травень 2019 року включно; визнати неправомірними дії відповідача щодо незаконного припинення та невиплати на користь позивача соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за серпень, вересень, листопад 2020 року; стягнути з відповідача на користь позивача соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за серпень, вересень, листопад 2020 року; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн; винести окрему ухвалу щодо ігнорування посадовими особами відповідача судових рішень, які набули чинності; зобов'язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування згідно розпорядження від 09.12.2013 № 404. Двічі позивачка зверталася з позовом до відповідача (справи №№360/4477/18 та 360/4259/19).
Як опікун, позивачка не отримала допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування за період з грудня 2018 року по травень 2019 року включно та з серпня 2020 року по вересень 2020 року, та в листопаді 2020 року допомога знов не сплачена.
Позивачка звернулася до відповідача зі скаргою, на яку 04.12.2020 отримала відповідь, згідно з якою допомога з грудня 2018 року по травень 2019 року включно не сплачена через те, що нібито не було звернення за нею. На наступну заяву позивача від 21.06.2019 знов отримана відмова від 25.07.2019 через відсутність довідки про нараховані аліменти.
Щодо припинення виплат за серпень, вересень та листопад 2020 року без прийняття рішення знову було посилання на відсутність довідки про аліменти.
Позивач вважає, що в даному випадку повторна відмова в оформленні допомоги через вимагання документів, які не включені до переліку п. 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми від 27 грудня 2001 року № 1751, призвело до постійного порушення інтересів дитини, нехтування судовими рішеннями, неповаги до суду.
Бездіяльність відповідача та його неправомірні дії призвели до того, що позивач був змушений неодноразово захищати порушене право дитини у судовому порядку, а отже витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Захист цього права вимагав від позивача додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, вона повинна була декілька разів звертатись за кваліфікованою правовою допомогою.
Вказані неправомірні дії відповідача зумовили глибокі душевні страждання, які виразилися у глибокому почутті несправедливості, яке викликане явним, зухвалим умисним нехтуванням законних прав позивача, показуючи свій службовий статус як посадової особи. Усі ці обставини призвели до виникнення у позивача хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані, внаслідок чого йому було завдано моральні страждання. Крім того, дитина була позбавлена фінансової підтримки держави протягом значного часу - з грудня 2017 року по липень 2019 року та з серпня 2019 року по лютий 2020 року.
Згідно розрахунку моральна шкода складається з несплаченої компенсації за періоди: з 01.12.2017 по 10.07.2019, з 11.07.2019 по 06.02.2020, з 06.08.2020 по 06.12.2020, 3% річних цих сум - загальна сума 24222 грн та транспортних витрат позивача (поїздки позивача з місця мешкання протягом трьох років - 30 поїздок загальною вартістю 25х30=750 грн). Загальна сума моральної шкоди - 25000,00 грн.
Ухвалою суду від 10.12.2020 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позов (арк. спр. 44-46), в обґрунтування якого останній послався на таке. ОСОБА_1 в період з грудня 2018 року по червень 2019 року з заявою про призначення допомоги письмово не зверталась.
21.06.2019 позивачка звернулась до Управління з заявою про призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку та піклування. До заяви були додані такі документи: довідка зі школи на ОСОБА_2 , копія паспорту на ОСОБА_1 , витяг з єдиного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання на ОСОБА_1 , довідка про реєстрацію місця проживання, наявності земельних ділянок.
ОСОБА_1 звернулась повторно за призначенням вищевказаного виду допомоги, тому для продовження виплати допомоги вона має надати довідку про місячний розмір аліментів.
Управління вважає, що вже з'явилася можливість одержання довідки про розмір аліментів.
Управлінням згідно з чинним законодавством було встановлено місячний термін на надання довідки про розмір аліментів.
09.09.2019 ОСОБА_1 отримала від районного відділу державної виконавчої служби відповідь з рекомендацією звернутись до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з заявою про прийняття до виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
У встановлений термін документи не були надані. Управлінням було винесено рішення про відмову в призначенні соціальної допомоги.
29.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до Управління з заявою про призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку та піклування.
За рішенням Луганського окружного адміністративного від 28.10.2019 було призначено та виплачено допомогу сім'ям з дітьми за період з червня 2019 року по травень 2020 року.
26.12.2019 управлінням було направлено листа службі у справах дітей Станично-Луганської райдержадміністрації, що заявник не може надати довідку про нараховані та сплачені аліменти.
В серпні, вересні 2020 року було зменшено заявнику фінансування на зарахування допомоги по догляду опіки та піклування, та кошти було повернуто на рахунок Управління.
22.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Управління з заявою про призначення допомоги на дітей, над якими встановлено опіку та піклування та надала документи.
Заявнику було надано роз'яснення щодо призначення державної допомоги та з проханням надати необхідні документи.
Надіслано лист повторно 22.10.2020 у службу у справах дітей Станично-Луганської райдержадміністрації щодо вжиття заходів реагування, отримали відповідь про звернення заявника до Новопсковського райсуду.
В листопаді місяці 2020 року було зменшено заявнику фінансування на зарахування допомоги по догляду опіки та піклування, та кошти було повернуто на рахунок Управління.
На даний час при отриманні довідки про сплату або несплату аліментів буде призначена допомога на дітей, над якими встановлено опіку та піклування.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 09.12.2013 № 404 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 05.09.2013 у справі № 430/1695/13-ц про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_3 (арк. спр. 16 зв.).
Розпорядженням голови Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 09.12.2013 № 405 встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над малолітньою ОСОБА_2 (арк. спр. 16).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 360/4477/18 позовні вимоги ОСОБА_1 до УСЗН Станично-Луганської РДА про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення УСЗН Станично-Луганської РДА № 383 від 26.03.2018 про відмову ОСОБА_1 в призначенні соціальної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; визнано неправомірними дії УСЗН Станично-Луганської РДА щодо вимоги надати для оформлення соціальної допомоги довідки про нараховані аліменти; зобов'язано УСЗН Станично-Луганської РДА нарахувати та сплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку з урахуванням компенсації з 01.12.2017 (арк. спр. 75-77).
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 21.06.2019 звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою про продовження виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування (арк. спр. 47-52).
Дослідженням копії цієї заяви встановлено, що звернення є повторним. На заяві наявні відмітки про прийняття 21.06.2019 заяви та документів, їх реєстрацію за № 1367. Також наявна відмітка, що для розгляду заяви заявнику необхідно додати до 21.07.2019 такі документи: довідку про держзабезпечення, довідку про аліменти (арк. спр. 48).
Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА про відмову в призначенні соціальної допомоги від 25.07.2019 відмовлено позивачу у призначенні соціальної допомоги у зв'язку з закінченням терміну надання документів (довідка з держзабезпечення, довідка про аліменти) (арк. спр. 54).
Вказане рішення відповідач було оскаржено до суду та рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 360/4259/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії УСЗН Станично-Луганської РДА щодо вимоги надати для оформлення соціальної допомоги довідки про нараховані аліменти; визнано протиправним та скасовано рішення УСЗН Станично-Луганської РДА від 25.07.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні соціальної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; зобов'язано УСЗН Станично-Луганської РДА нарахувати та сплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку з урахуванням компенсації з 21.06.2019 (арк. спр. 5-8).
29.11.2019 ОСОБА_1 знову звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою про продовження виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування (арк. спр. 56-58).
Дослідженням копії цієї заяви встановлено, що на заяві наявні відмітки про прийняття 29.11.2019 заяви та документів, їх реєстрацію за № 2860. Також наявна відмітка, що для розгляду заяви заявнику необхідно додати до 29.12.2019 такі документи: довідку про неотримання аліментів (арк. спр. 56).
20.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА з заявою, в якій зазначила, що не може надати довідку про стягнення аліментів. Також зазначила, що її донька ОСОБА_3 знаходиться на території АР Крим, що унеможливлює стягнення з неї аліментів на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходиться під опікою позивача (арк. спр. 59).
Рішенням УСЗН Станично-Луганської РДА від 13.01.2020 про призначення допомоги сім'ям з дітьми ОСОБА_1 призначено допомогу на дітей, які знаходяться під опікою або піклуванням у період з 01.06.2019 по 31.05.2020 (арк. спр. 61).
03.08.2020 та 03.09.2020 відповідачем прийнято розпорядження про зменшення фінансування на зарахування державної допомоги по догляду опіки та піклування ОСОБА_1 . Кошти повернуто на рахунок УСЗН Станично-Луганської РДА (арк. спр. 63-64).
22.09.2020 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Станично-Луганської РДА із заявою про продовження виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування (арк. спр. 65-67).
Дослідженням копії цієї заяви встановлено, що на заяві наявні відмітки про прийняття 22.09.2020 заяви та документів на 1 арк., їх реєстрацію за № 1504. Також наявна відмітка, що для розгляду заяви заявнику необхідно додати до 22.10.2020 такі документи: довідку про неотримання аліментів, довідку про держзабезпечення (арк. спр. 66).
15.10.2020 ОСОБА_1 надала УСЗН Станично-Луганської РДА пояснення, що не може надати довідку про стягнення аліментів. На утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 від ОСОБА_3 , яка мешкає на території АР Крим, аліментів не отримує (арк. спр. 68).
02.11.2020 відповідачем прийнято розпорядження про зменшення фінансування на зарахування державної допомоги по догляду опіки та піклування ОСОБА_1 . Кошти повернуто на рахунок УСЗН Станично-Луганської РДА (арк. спр. 72).
Згідно з довідками УСЗН Станично-Луганської РДА від 29.01.2020 № 59 та № 60 ОСОБА_1 допомогу на дитину, яка перебуває під опікою чи піклуванням у період з 01.12.2018 по 31.05.2019 не отримувала (арк. спр. 10).
Відтак, судом встановлено, що з урахуванням довідок УСЗН Станично-Луганської РДА від 29.01.2020 № 59, № 60 та розпоряджень про зменшення фінансування на зарахування державної допомоги по догляду опіки та піклування від 03.08.2020, від 03.09.2020 та від 02.11.2020 ОСОБА_1 не отримувала допомогу на дитину, яка перебуває під опікою чи піклуванням у період з 01.12.2018 по 31.05.2019, з 01.08.2020 по 30.09.2020 та не отримує вказану допомогу з листопада 2020 по цей час.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
За унормуванням частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначає Закон України 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII), який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
За приписами цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування (пункт 4 частини першої статті 3 Закону № 2811-XII).
Частинами другою, п'ятою статті 6 Закону № 2811-XII визначено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.
Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Статтею 16 Закону № 2811-XII визначено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.
Диспозиція статті 17 Закону № 2811-XII передбачає, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2811-XII допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на дітей з інвалідністю, над якими встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У разі якщо на дитину (на дитину з інвалідністю) виплачуються призначені у встановленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога (крім державної соціальної допомоги, що виплачується на дітей з інвалідністю відповідно до законодавства), розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між 2,5 розміру прожиткового мінімуму (для дитини з інвалідністю, над якою встановлено опіку чи піклування, - 3,5 розміру прожиткового мінімуму) для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.
Вказані норми Закону № 2811-XII кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 (далі - Порядок).
Пунктом 27 Порядку визначено, що для одержання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, подаються такі документи:
1) заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги, яка складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
2) копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
4) довідка про реєстрацію місця проживання опікуна (піклувальника) та дитини (для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і які є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, - видана органом реєстрації довідка, в якій зазначено статус дитячого навчального закладу та за які кошти він фінансується, а також підтверджено факт перебування в ньому дітей);
5) довідки про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує на дитину опікун чи піклувальник (у разі одержання пенсії на дитину органи соціального захисту населення використовують відомості про розмір пенсії, що надійшли від органів Пенсійного фонду України на електронних носіях інформації);
6) медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, виданий в установленому МОЗ порядку.
Абзацом 8 пункту 27 Порядку встановлено, що у разі неможливості одержання довідки про розмір аліментів від органів державної виконавчої служби, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, державна допомога призначається на підставі письмової заяви опікуна чи піклувальника про одержання (неодержання) аліментів.
Відповідальність за достовірність наданої органу соціального захисту населення інформації щодо неодержання аліментів або щодо їх розміру покладається на опікунів чи піклувальників.
У разі поновлення виплати аліментів опікуни чи піклувальники зобов'язані в триденний строк письмово повідомити про це органу соціального захисту населення для проведення відповідного перерахунку розміру раніше призначеної допомоги.
У разі коли батьки, місце перебування яких відоме, не сплачують аліменти, орган соціального захисту населення призначає допомогу без урахування їх суми. При цьому зазначений орган протягом десяти днів після подання опікуном чи піклувальником заяви про призначення допомоги повідомляє службі у справах дітей про неодержання опікуном чи піклувальником аліментів.
Згідно з пунктом 28 Порядку допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на дванадцять місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.
Питання виплати допомоги у разі несвоєчасного звернення опікуна чи піклувальника з поважних причин за продовженням її виплати (поважними причинами є перебування на лікуванні, причини, через які фізично неможливо своєчасно подати заяву, або наявність об'єктивних обставин, коли опікун чи піклувальник не могли звернутися із заявою, та інші причини, визначені комісією з питань захисту прав дитини (далі - комісія) вирішується на підставі рішення органу опіки та піклування з урахуванням рекомендацій комісії. Виплата допомоги за минулий період здійснюється не більш як за 12 місяців з місяця закінчення виплати.
За змістом пункту 29 Порядку допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.
Пунктом 30 Порядку передбачено, що підставою для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є: звільнення від виконання обов'язків опікуна чи піклувальника; працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку; усиновлення дитини, передача дитини батькам; досягнення дитиною 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір'ю або батьком дитини; влаштування дитини на повне державне утримання.
У пункті 43 Порядку окреслено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.
Про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.
У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви (пункт 44 Порядку).
Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства доводить, що є чітко визначений перелік підстав припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. У даному випадку жодна з наведених підстав відсутня.
В матеріалах справи є лист Станично-Луганського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 09.07.2019 № 17.27-34/2055, з якого вбачається, що виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 на виконанні не знаходиться та аліменти не утримуються (арк. спр. 53).
З урахуванням наведеного, у відповідності до абз. 9 п. 27 Порядку відповідач зобов'язаний був беззаперечно прийняти документи від позивача у відсутність довідки про розмір аліментів. І це з урахуванням того, що відповідач в такій ситуації діє у безпосередньому контакті саме з цього питання зі службою у справах дітей.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Керуючись принципом верховенства права, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом під час розгляду справи, позивач має право на отримання державної соціальної допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, з 29.11.2019 по теперішній час, відповідно до поданих заяв від 29.11.2019 (арк. спр. 55-56) та від 22.09.2020 (арк. спр. 65-66).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 , зокрема, не отримувала допомогу на дитину, яка перебуває під опікою чи піклуванням, у період з 01.08.2020 по 30.09.2020 та не отримує вказану допомогу з листопада 2020 по цей час.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за серпень, вересень 2020 року, а також припинення виплати такої допомоги з листопада 2020 року без прийняття обґрунтованого рішення про припинення її виплати, тому належним, ефективним та достатнім способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за період з 01.08.2020 по 30.09.2020 та з 01.11.2020, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити виплатити позивачу соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за період з 01.08.2020 по 30.09.2020 та з 01.11.2020.
Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо невиплати на користь позивача соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за період з грудня 2018 року по травень 2019 року включно, та стягнення з відповідача на користь позивача соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування за період з грудня 2018 року по травень 2019 року включно, суд зазначає таке.
Як зазначалося судом вище, пунктом 28 Порядку визначено, що допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на дванадцять місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.
Питання виплати допомоги у разі несвоєчасного звернення опікуна чи піклувальника з поважних причин за продовженням її виплати (поважними причинами є перебування на лікуванні, причини, через які фізично неможливо своєчасно подати заяву, або наявність об'єктивних обставин, коли опікун чи піклувальник не могли звернутися із заявою, та інші причини, визначені комісією з питань захисту прав дитини (далі - комісія) вирішується на підставі рішення органу опіки та піклування з урахуванням рекомендацій комісії. Виплата допомоги за минулий період здійснюється не більш як за 12 місяців з місяця закінчення виплати.
За змістом пункту 29 Порядку допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.
Як встановлено судом, відповідачем на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 360/4477/18 нараховано та сплачено ОСОБА_1 соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з 01.12.2017 по 30.11.2018.
З огляду на положення пункту 28 Порядку допомога призначається на 12 місяців за відповідною заявою. Питання про продовження виплати допомоги також вирішується за заявою.
Отже, для продовження виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з 01.12.2018 на виконання пункту 28 Порядку необхідно було звернутися до відповідача з відповідною заявою.
Доказів звернення ОСОБА_1 до УСЗН Станично-Луганської РДА з заявою про продовження виплати допомоги у період з грудня 2018 року по травень 2019 року матеріали справи не містять.
Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин покладається на особу, що звертається із таким позовом.
Позивачка зазначила, що неправомірні дії відповідача зумовили глибокі душевні страждання, які виразилися у глибокому почутті несправедливості, яке викликане явним, зухвалим умисним нехтуванням законних прав позивача, показуючи свій службовий статус як посадової особи. Усі ці обставини призвели до виникнення у позивача хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на її психоемоційному стані внаслідок чого їй було завдано моральні страждання. Згідно розрахунку моральна шкода складається з несплаченої компенсації за періоди: з 01.12.2017 по 10.07.2019, з 11.07.2019 по 06.02.2020, з 06.08.2020 по 06.12.2020, 3% річних цих сум - загальна сума 24222 грн та транспортних витрат позивача (поїздки позивача з місця мешкання на протязі трьох років - 30 поїздок загальною вартістю 25х30=750 грн). Загальна сума моральної шкоди - 25000,00 грн.
Суд зауважує, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17.
Позивачкою не надано до суду жодного доказу на підтвердження завдання шкоди її психоемоційному стану, а також причинного зв'язку між діями відповідача та завданням позивачці від цього моральної шкоди (у вигляді душевних чи фізичних страждань тощо). Сам лише факт порушення прав позивачки не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Що стосується клопотання позивача про винесення окремої ухвали щодо ігнорування посадовими особами відповідача судових рішень, які набули чинності, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Як встановлено судом, відповідачем на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 360/4477/18 нараховано та сплачено ОСОБА_1 соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування з 01.12.2017 по 30.11.2018.
У зв'язку з тим, що відповідачем постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі № 360/4477/18 та рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 360/4259/19 було виконано, тому підстави для винесення окремої ухвали щодо їх невиконання відсутні.
Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від їх сплати в установленому законом порядку.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 03197049, місце знаходження: 93600, Луганська область, смт Станиця-Луганська, вул. Центральна, буд. 52) про визнання дій неправомірними, стягнення соціальної допомоги та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, за період з 01.08.2020 по 30.09.2020 та з 01.11.2020.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, за період з 01.08.2020 по 30.09.2020 та з 01.11.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун