про відмову у встановленні порядку виконання рішення суду та відстроченні виконання рішення суду
20 січня 2021 року м.Київ № 320/5386/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., при секретарі судового засідання Дмитренко К.В.,
за участі:
представника позивача - Деркач Т.Є.,
представника відповідача - Мельничук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про встановлення порядку виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльності,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльності.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.09.2019 № 1577-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині пункту 1 - поновити ОСОБА_1 на посаду державної служби заступника директора Департаменту надання адміністративних послуг - начальника управління надання адміністративних послуг на міжнародні автомобільні перевезення з 27.11.2018.
Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з безпеки на транспорті щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 у справі № 320/1943/19 щодо поновлення ОСОБА_1 .
Присуджено стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.08.2019 до оголошення рішення суду у сумі 209252 (двісті дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 82 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в частині стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді з 20.08.2019 року до оголошення рішення суду у сумі 209252 (двісті дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 82 коп. без змін.
На адресу суду 10.12.2020 від представника відповідача надійшла заява про встановлення порядку виконання рішення суду від 11.03.2020 у даній справі та відстрочення виконання зазначеного рішення у частині виплати коефіцієнту підвищення за час затримки виконання судового рішення за період з 20.08.2019 до дня ухвалення рішення суду включно.
Вказана заява обґрунтована тим, що Укртрансбезпека фактично виконала рішення суду у справі №320/1943/19 та виплатила позивачеві суму за вимушений прогул з 27.11.2018 по 08.09.2020, по день фактичного поновлення, що включає в себе період, вказаний у рішенні суду від 11.03.2020 у даній справі №320/5386/19. Відповідач, вважаючи, що в даному випадку йде мова про подвійне стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника, що неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату, просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення.
Також, відповідач просить відстрочити виконання рішення суду через відсутність коштів на рахунках Укртрансбезпеки для списання у порядку виконання рішень суду про стягнення коштів.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги поданої заяви та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти задоволення заяви та зазначила, що рішення суду від 11.03.2020 у повному обсязі не виконано, рішення є чітким та зрозумілим, зміну порядку та способу виконання не потребує. Крім того, за вимогами КАС України, із заявою про зміну способу виконання рішення суду, може звертатися виключно стягувач та виконавець, а не боржник, яким є відповідач. Щодо вимоги про відстрочення виконання рішення суду, позивач зазначив, що відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності коштів на своїх рахунках та відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Розглянувши заяву про встановлення порядку виконання рішення суду та відстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3. ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з наявністю обставин, передбачених ч. 3 ст. 378 КАС України.
У свою чергу, пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, зокрема, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
З наведеного вбачається, що суб'єктами звернення до суду з заявою про встановлення чи зміну способу та порядку виконання судового рішення законодавцем визначено лише стягувача та державного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду від 11.03.2020, 22.10.20 було видано два виконавчі листи (а.с. 31, 32). Згідно яких, Державна інспекція України з безпеки на транспорті є боржником.
Враховуючи, що Державна служба України з безпеки на транспорті є боржником за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 та за приписами ст.378 КАСУ, не наділена правом звертатися до суду із заявою про встановлення порядку виконання рішення суду, в задоволенні заяви відповідача про встановлення порядку виконання рішення суду слід відмовити.
Щодо вимоги відповідача про відстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції") говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є: …9) обов'язковість судового рішення (ст.129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов'язковості виконання судових рішень. Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 8), Загальною декларацією прав людини (ст.13) та Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 2) передбачено право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення основних прав людини, наданих їй конституційними та законодавчими актами. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 3 січня 2003 р. правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, в Рішенні від 09.07.07р. №6-рп/2007 КСУ вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
Важливим є і те, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У рішенні в справі “Шмалько проти України” Суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Отже, невиконання рішення не може бути виправданим внаслідок відсутності бюджетних видатків.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду від 11.03.2020.
Керуючись статтями 243,248,378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845) про встановлення порядку виконання рішення та відстрочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 по справі №320/5386/19, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.