21 січня 2021 року № 320/6849/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006531303 від 13.06.2019 про донарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 157 963,08 грн.;
- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску N20006541303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій в розмірі 17 832,41 грн.;
-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006481303 від 13.06.2019 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 309 436,92 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 887,22 грн.; податкове повідомлення-рішення №20006491303 від13.06.2019 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 278 317,76 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 663,55 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006501303 від 13.06.2019 про донарахування акцизного податку в розмірі 117 653,24 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 530,65 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006511303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій з акцизного податку в розмірі 9 350 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006521303 від 13.06.2019 про донарахування військового збору в розмірі 25 786,35 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 157,27 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006551303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 1 грн.; податкове повідомлення-рішення №20006551303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 2 498 191,82 грн.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставність висновку контролюючого органу щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 положень податкового законодавства, та як наслідок неправомірність прийняття спірних рішень. На переконання позивача, встановлені перевіркою порушення у вигляді заниження позивачем оподатковуваного доходу та, як наслідок, заниження податку з доходів фізичних осіб, а також не оприбуткування та не проведення обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів та витрат вважає такими, що не підтверджені належним та допустимим доказами. Позивач стверджує, що відображені ним у відповідних податкових деклараціях показники загального оподатковуваного доходу, витрат та чистого оподатковуваного доходу підтверджуються наявною первинною документацією, зокрема, платіжними документами, банківськими виписками, видатковими накладними.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що у ході перевірки позивача були виявлені факти, які свідчать про реалізацію ним товарів, що не були обліковані у встановленому законом порядку. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що обґрунтовано збільшив податкові зобов'язання позивача та визначив йому штрафні санкції.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 17.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 13.01.2020.
06.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 13.01.2020 року.
13.01.2020 сторони належним чином повідомлення про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою сторін та клопотанням представника позивача на 23.01.2020.
23.01.2020 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача.
В адміністративній справі оголошено перерву у зв'язку із клопотанням представника позивача до 20.02.2020.
20.02.2020 у судове засідання прибули представники позивача та представник відповідача.
В адміністративній справі продовжено підготовче судове засідання на 30 днів, оголошено перерву 12.03.2020.
12.03.2020 сторони належним чином повідомлення про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою сторін на 07.04.2020.
07.04.2020 в адміністративній справі відкладено розгляд справи у зв'язку із перебуванням судді у відпустці на 05.05.2020.
30.04.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
04.04.2020 від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи про суті.
05.05.2020 сторони належним чином повідомлення про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.
В адміністративній справі оголошено перерву у зв'язку із клопотанням представників позивача та відповідача до 01.06.2020.
01.06.2020 від представника позивача надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
01.06.2020 від представника відповідача надійшла заява у якій просить розглянути клопотання представника позивача про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження на розсуд суду.
01.06.2020 сторони належним чином повідомлення про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не прибули, явку своїх представників не забезпечили.
Зважаючи на відсутність перешкод у розгляді справи за неявки у судове засідання представників сторін, судом на підставі частини дев'ятої статті 205 та ч.3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 26.07.2017, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 2 339 000 0000 020615 (т.2 а.с.1-2).
Видами діяльності позивача за класифікацією видів економічної діяльності є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Згідно витягу №1710134500666 позивач з 01.10.2017 зареєстрований платником податку на додану вартість (т.2 а.с.3).
ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу №695 від 28.03.2019 та письмового повідомлення про проведення перевірки №147/10-36-13-03 від 28.03.2019, проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 26.07.2017 року по 31.12.2018 року.
За наслідками вказаної перевірки, податковим органом складено акт №357/10-36- 13-03/ НОМЕР_1 від 08.05.2019 року (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення наступних вимог:
- пп.2, пп.6, пп.8, пп.9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської діяльності доходу;
- п.167.7 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності;
- п.2 ч.І ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету;
- ст.223 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкових декларацій акцизного податку;.
- п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, що призвело до заниження військового збору;
- п.1 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій із застосування платіжних карток без застосування реєстраторів розрахункових операцій;
- п.12 ст.З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині пересорту товару.
29.05.2019 позивачем подано до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на Акт перевірки (т.1, а.с.65-70).
Листом №14266/ФОП/10-36-13-03 від 13.06.2019 висновки Акту перевірки залишено без змін (т.1, а.с.71-75).
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, рішення та податкову вимогу, а саме:
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006531303 від 13.06.2019 про донарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 157 963,08 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0006541303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій в розмірі 17 832,41 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0006481303 від 13.06.2019 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 309 436,92 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції врозмірі 61 887,22 грн.;
- податкове повідомлення-рішення N20006491303 від 13.06.2019 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 278 317,76 грн. в тоМу числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 663,55 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0006501303 від 13.06.2019 про донарахування акцизного податку в розмірі 117 653,24 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 530,65 грн.;
- податкове повідомлення-рішення N20006511303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій з акцизного податку в розмірі 9 350 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0006521303 від 13.06.201 про донарахування військового збору в розмірі 25 786,35 грн. в тому чйслі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 157,27 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0006551303 від 13.06.201 про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 1 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0006551303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 2 498 191,82 грн.
13.06.2019 позивачем до Державної фіскальної служби України було подано скарги на спірні рішення, що винесені Головним управлінням ДПС у Київській області (т.1, а.с.91-131).
Рішеннями №40498/6/99-99-11-06-01-25 від 22.08.2019, №36054/6/99-99-11-0502-25 від 29.07.2019 про результати розгляду скарги Державна фіскальна служба України скарги залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с.132-141).
Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Форму книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Згідно з пунктом 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку:
1) у графі 1 зазначається дата запису;
2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
3) у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;
4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);
5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;
6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо повязані з отриманням доходу за підсумками дня;
7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;
8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, звязку, орендних та комунальних платежів тощо;
9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Пунктом 9 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат передбачено, що дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Пунктом 16-1підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, починаючи з 01.01.2015, встановлено військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).
Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, особа субєкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів, є платником акцизного податку.
Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є операції з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Підпунктом 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 передбачено, що для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Згідно з пунктом 217.1 статті 217 Податкового кодексу України, суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 223.2 статті 223 Податкового кодексу України, платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; субєкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до статті 3 Закону № 265/95-ВР субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані, зокрема,
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.
Згідно з п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до п.п.14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПК України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.
Згідно з п.п. 212.1.11 п. 212.1, п.п. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212, п. 213.1 ст. 213 ПК України платниками податку є особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів. Такі суб'єкти підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку - контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу підакцизних товарів. Реєстрація здійснюється не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється реалізація підакцизних товарів. Отже, реєстрація контролюючими органами таких платників, як платників акцизного податку здійснюється автоматично при поданні ними декларації з акцизного податку до контролюючих органів, які обслуговують адміністративно-територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.
Відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Згідно з абз. 2 п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Згідно з п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.
Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Згідно з п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.
Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.
VI. Оцінка суду
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що об'єктом оподаткування доходу позивача є його чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі, отримані позивачем) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з його господарською діяльністю.
Для визначення чистого оподатковуваного доходу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Суб'єкти господарювання фізичні особи облік доходів і пов'язаних з ними витрат здійснюють у Книзі обліку доходів і витрат.
Доходи, отримані від здійснення господарської діяльності фізичні особі-підприємці відображають у графі 2 Книги обліку доходів і витрат. Для цілей оподатковування податком на доходи фізичних осіб під доходами розуміється: готівка, що надійшла у касу платника податків або на його банківський рахунок як компенсація за товари/послуги, реалізовані іншим особам, вартість безоплатно отриманих товарів/послуг; заборгованість платника податків, щодо якої минув строк позовної давності, тощо.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 48, записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що у графі 2 книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та /або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 9 визначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Отже, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.
В такому випадку, якщо контролюючий орган стверджує про факти не відображення ФОП ОСОБА_3 протягом 2017-2018 роках та не проведення через реєстратори-розрахункових операцій ТМЦ у контрагентів-постачальників, реалізації ТМЦ, відсутніх у залишках, та про обов'язок платника віднести суми цього доходу до складу валового (загального оподатковуваного), він має навести конкретні, належні, допустимі, достовірні та достатні докази цьому, однак податковим органом не наведено жодного обґрунтування та не подано жодного доказу.
Крім того, зазначенні обґрунтування також не містить і акт перевірки, висновки якого стали підставою для прийняття спірного рішення.
Загальні вимоги до первинного документу, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які полягають в тому, що первинний документ повинен містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013, визначено, що акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Пункт 1.5 Порядку № 395 визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Підпунктом 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку № 395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Втім, посилання на об'єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реалізацію позивачем товарів, дохід від якої не відображено у податковому обліку, в акті перевірки відсутні.
Суд констатує, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні та інші документи фінансово - господарської діяльності позивача, як джерело встановлення та підтвердження дійсності кількісних показників даних, використаних контролюючим органом для аналізу та розрахунків внаслідок яких встановлена розбіжність між даними, наданими до перевірки позивачем та даними розрахованими контролюючим органом.
Акт перевірки також не містить посилань на будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в охоплений перевіркою період позивачем були отримані доходи, облік яких не був здійснений у графі 2 Книги обліку доходів і витрат.
На спростування доводів відповідача, наведених в акті перевірки, позивачем надано до суду Книги обліку доходів і витрат за 2017, 2018, 2019 рр., які досліджено судом, порушень в оформленні та Книг відповідно по порядку їх ведення не виявлено. Разом з цим, вибіркою перевіркою видаткових накладних за перевіряємий період та даними в записах в книгах обліку розрахункових операцій, судом розбіжності у відповідних документах не встановлено, відтак, твердження податкового органу спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами та підтверджують правомірність та правильність ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку, а також правильність і повноту формування показників валового доходу за 2017-2018 роки.
Доводи відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 222654, 21 грн., суд не бере до уваги, оскільки перевіркою не встановлено та в акті перевірки не відображено належним чином, з посиланням на первинні документи, факти реалізації ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, які відсутні в обліку оприбуткування приданого ним товару та податковій декларації.
Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України встановлено, що реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.
Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації, зокрема, алкогольних напоїв кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків. При цьому, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.
Судом встановлено, що в ході проведення перевірки визначення повноти нарахування ФОП ОСОБА_1 акцизного податку з 26.07.2017р. по 31.12.2018р. встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено акцизний податок на загальну суму 27 326,33 грн., в т.ч. за 2017р. в сумі 3 763,90 грн. та за 2018р. в сумі 23 562,43 грн., в результаті роздрібної реалізації алкогольних напоїв та пива за період з 26.07.2017р. по 31.12.2018р. на загальну суму 15 028 794,66 грн. з П/ТВ, в т.ч. за 2017р. в сумі 2 064 867,04 грн. з ПДВ та за 2018р. в сумі 12 963 927,62 грн. з ПДВ, проте ФОП ОСОБА_1 задекларовано в податкових деклараціях з акцизного податку за 2017р. та 2018р. в сумі 14525574,55 грн. з ПДВ. в т.ч. за 2017р. в сумі 1989589.00 грн. з ПДВ та за 2018р. в сумі 12535985.55 грн. з ПДВ. різниця склала 546526.60 грн. з ПДВ. в т.ч. за 2017 р. в сумі 75278.01 грн. з ПДВ та за 2018р. в сумі 471248.59 грн. з ПДВ, чим порушено вимоги пп.214.1.4 п.214.1 ст.214. пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), а саме:
- згідно наданих до перевірки документів та даних виторгів РРО ФОП ОСОБА_1 протягом 2017р. проведено розрахунків з реалізації алкогольних напоїв та пива в сумі 2 064 867,01 грн. з ПДВ (без ПДВ - 1 720 722,51 грн.), проте в податкових деклараціях акцизного податку за 2017р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в том числі у мережі громадського харчування за даними платника в сумі 1 989 589,00 грн. з ПДВ);
- згідно наданих до перевірки документів та даних виторгів РРО ФОП ОСОБА_1 протягом 2018р. проведено розрахунків з реалізації алкогольних напоїв та пива в сумі 12 963 927,62 грн. з ПДВ (без ПДВ - 10 803 273,02 грн.), проте в податкових деклараціях акцизного податку за 2018р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано вартість підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в том числі у мережі громадського харчування за даними платника в сумі 12 535 985,55 грн. з ПДВ).
Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено акцизний податок на загальну суму 66 796,26 грн., в т.ч. за 2017р. в сумі 8 493,45 грн. та за 2018р. в сумі 58 302,82 грн., в результаті не відображення реалізації підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в том числі у мережі громадського харчування без відображення в податковому обліку та не проведені через реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 1 335 925,26 грн. з ПДВ (без ПДВ - 1113271,05 грн.), в т.ч. за 2017р. в сумі 169868,95 грн. з ПДВ (без ПДВ - 141557,46 грн.) та за 2018р. в сумі 1166056,31 грн. з ПДВ (без ПДВ - 971713,59 грн.), чим порушено вимоги пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст. 215 п.217.1 ст.217 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-У1.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_1 були надані до перевірки усі первинні, звітні, облікові та інші документи щодо фінансово-господарської діяльності за період, яких охоплювався перевіркою, а також інші документи, які свідчать про рух ТМЦ, зокрема: - акти про списання товарів, - акти списання на маркетинг, накладні, в т.ч. розрахунки коригування на повернення товару, наказ «Про облікову політику», додаток якого містить таблицю щодо найменувань товарів, що надходять від постачальників та обліковуються у ФОП ОСОБА_1 . Окрім того, на запит ГУ ДПС у Київській області, також були надані документи щодо товарного залишку на 01.01.2018 та 31.12.2018 (т.33 а.с.75-249, т.34 а.с.1-97).
Втім, як слідує з матеріалів перевірки податковим органом під час встановлення дотримання вимог розділу 4 «Акцизний податок» позивачем вказані вище первинні документи взагалі не були взяті до уваги відповідачем, що призвело до не достовірного обчислення та розрахунків ТМЦ. Крім цього, відповідачем в акті перевірки не зазначено в яких же обліках та на підставі яких саме документів контролюючим органом зроблені наведені вище висновки про порушення позивача вимог податкового законодавства.
Надані позивачем накладні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), оформлені з дотриманням вимог бухгалтерського обліку та податкового законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій.
За наведеного, відповідач не довів правомірність нарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з акцизного податку.
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044; яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.
Відповідно до статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
З акта перевірки вбачається, що висновок контролюючого органу про реалізацію позивачем товару по безготівковій формі розрахунків за період з 26.07.2017 по 31.12.2018, який відсутній у обліку оприбуткування придбаного товару, здійснено виходячи з математичного розрахунку різниці між сумою придбаних позивачем протягом 2017, 2018 років товарно-матеріальних цінностей та сумою реалізованих позивачем протягом зазначеного періоду товарно-матеріальних цінностей.
Втім, перевіркою не встановлено та в акті перевірки не відображено належним чином, з посиланням на первинні документи, факти реалізації ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей, які відсутні в обліку оприбуткування приданого ним товару.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, що наведені висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та є непідтвердженими належними та достовірними засобами доказування.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, відповідачем на порушення вимог вищенаведеної процесуальної норми не доведено жодними належними та допустимими доказами фактів продажу позивачем необлікованих у встановленому законодавством порядку товарів, а відтак і факту правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, правильність нарахування позивачем єдиного внеску за період, що перевірявся, також залежить від правильності визначення позивачем суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ґрунтуються на твердженнях про заниження позивачем чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.07.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 1375218, 59 грн. без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 403505. 00 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 971713, 59 грн. без ПДВ (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 721214, 00 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2017 в сумі 03505, 00 грн. та за 2018 в сумі 971713, 59), внаслідок чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок, в сумі 157963, 08 грн. в тому числі за 2017 рік в сумі 20361, 00 грн. та за 2018 рік в сумі 137602, 08 грн., і суд дійшов висновку про правомірність визначення позивачем свого чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки, контролюючим органом неправомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010261303 на суму 30032,01 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №Ф-0006531303 від 13.06.2019, відтак, зазначені вимога та рішення також є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовної вимоги про скасування вимоги про сплату боргу №0006531303 від 13.06.2019, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною четвертою статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. При цьому за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Отже, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Водночас, спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку є Податковий кодекс України.
Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування, а саме: у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (пункт 102.4. статті 102 ПК України).
Відтак, в межах даних спірних правовідносинах норми ПК України є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в даному випадку повинні застосовуватися положення статті 102 ПК України в частині можливості стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, які позивачем не пропущені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.04.2020 (справа №2540/2576/18), де колегія суддів дійшла таких висновків:
«Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України.
Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.
Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (у відповідній редакції), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Натомість, в справі, що розглядається, предметом розгляду є рішення контролюючих органів, які стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а саме податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.06.2017 № 0002221302 та податкове повідомлення-рішення від 07.06.2017 № 0002231302.
Так, різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) впливає та зумовлює різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Суд зазначає, що за таких обставин суди дійшли передчасного висновку щодо пропуску строку звернення до суду».
Враховуючи приписи абз. 2 частини другої статті 122 КАС України, позицію Верховного Суду, та те що, вимога про сплату боргу є похідною від визначення контролюючим органом порушення про заниження чистого оподатковуваного доходу, які були визначені перевіркою, та з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині, є необґрунтованим.
VIII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач на підтвердження правомірності своїх дій не надав суду жодного належного та допустимого доказу.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 9 605 , 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №84672 від 27.11.2019 (т.1 а.с.58).
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006531303 від 13.06.2019 про донарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 157 963,08 грн.
Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №20006541303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій в розмірі 17 832,41 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006481303 від 13.06.2019 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 309 436,92 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61 887,22 грн.; податкове повідомлення-рішення №20006491303 від 13.06.2019 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 278 317,76 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 663,55 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006501303 від 13.06.2019 про донарахування акцизного податку в розмірі 117 653,24 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 530,65 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006511303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій з акцизного податку в розмірі 9 350 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006521303 від 13.06.2019 про донарахування військового збору в розмірі 25 786,35 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 157,27 грн.; податкове повідомлення-рішення №0006551303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 1 грн.; податкове повідомлення-рішення №20006551303 від 13.06.2019 про донарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в розмірі 2 498 191,82 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 9 605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 21 січня 2021 р.