19 січня 2021 року № 320/6386/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Київській області від 05.11.2019 №Ф-14462-51 в сумі 10719,72 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-14462-51.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 повернуто Головному управлінню ДПС у Київській області касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020.
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 повернуто Головному управлінню ДПС у Київській області касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020.
30.12.2020 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №320/6386/19.
Так, позивач стверджує, що Головним управлінням ДПС у Київській області не було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-14462-51 в сумі 10719,72 грн. та продовжується нарахування позивачу як фізичній особи-підприємцю єдиного соціального внеску.
Вказана заява 14.01.2021 була передана судді ОСОБА_2 для розгляду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Шаренок проти України» (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 589498/0).
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.
Однак, суд звертає увагу заявника на те, що у цій справі рішення суду не покладало на відповідача обов'язок вчинити будь-які дії, оскільки судовим рішенням було визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-14462-51, внаслідок чого ця вимога втратила юридичну силу після набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, оскільки рішення у цій справі не містить зобов'язальних вимог щодо відповідача, правові підстави для встановлення судового контролю у цій справі відсутні, внаслідок чого заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 248, 382 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.