20 січня 2021 року Справа № 280/7109/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м. Київ, 03135) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов (уточнений) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215011 від 08.09.2020 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17 липня 2020 року об 13-15 год. на автодорозі М-08, Дніпропетровська область 428 км+746 м, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, пересувний пункт габаритно-вагового контролю, ваги № 423, була здійснена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Зокрема, було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - сідельний тягач DAF FT XF 105.410, реєстраційний № НОМЕР_2 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 та напівпричепу - SCHMITZ S01, реєстраційний № НОМЕР_4 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Дані транспортні засоби належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .
Внаслідок проведеного контролю було складено акт № 0015991 перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17 липня 2020 року. Акт підписаний головним спеціалістом Укртрансбезпеки Зінченко О.В.
У ході контролю також було складено довідку № 025228 від 17.07.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю відповідно до якої, об'єкт перевірки являє собою склад транспортних засобів - з двовісного сідельного тягача та напівпричепу із строєною задньою віссю. В результаті зважування транспортних засобів було встановлено, що навантаження на першу вісь складає 6,405т, на другу - 7,305т, на третю - 7,820т, на четверту - 8,010т, на п'яту - 8,310т. Сумарне навантаження на строєну вісь склало 24,140т (7,820+8,010+8,310). Повна маса транспортного засобу складала 37,850т. Довідка підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль ОСОБА_3 та оператором вагового комплексу ОСОБА_4 . Будь-якої печатки довідка не містить.
Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не складався.
08 вересня 2020 року в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Гненним Євгеном Вікторовичем, внаслідок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що 17.07.2020, Дніпропетровська обл., 428км+746м а/д М-08, акт № 217301, допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За таких обставин, постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 грн., про що складена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215011. Дана постанова набрала законної сили 08 вересня 2020 року, строк пред'явлення до виконання 08 грудня 2020 року. Постанова підписана в.о.начальника Є.В.Гненним.
Позивач не погодився із законністю дій посадових осіб Укртрансбезпеки при проведенні перевірки габаритно-вагового контролю, заперечив проти документів, які були складені під час перевірки та стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу вважає незаконною.
У якості допущених порушень позивач послався на те, що: габаритно-ваговий контроль проводився однією особою Укртрансбезпеки; за результатами габаритно-вагового контролю не складався акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було використано акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом із № 217301, про існування якого позивачу нічого не відомо, під час здійснення габаритно-вагового контролю такий акт не складався, водієві на підпис не надавався; повноваженнями на прийняття рішення за наслідком розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт наділений керівник органу Укртрансбезпеки або його заступник. Положенням про Головні управління транспортної безпеки, штатним розписом Головного управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області не передбачено такої штатної посади як «виконуючий обов'язки», винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу виконуючим обов'язки начальника; при проведенні габаритно-вагового контролю, прийнятті рішення за його наслідками, відповідач не визначився відносно кого має здійснюватися провадження у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, вантажоперевізником, відповідно до супровідних документів на вантаж є товариство з обмеженою відповідальністю НС «Логістик»; зі змісту довідки № 025228 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17 липня 2020 року не вбачається яке зважувальне обладнання було використано для здійснення габаритно-вагового контролю, чи проходило воно метрологічну атестацію, чи видано на нього відповідне свідоцтво спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, яка похибка можлива при використанні зважувального обладнання, відсутній відбиток печатки; оглядом Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, який має загальний доступ, у переліку вагів автомобільних відсутнє згадування про обладнання, яке використовувалось під час габаритно-вагового контролю. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.10.2020 позовну заяву у справі № 280/7109/20 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01.12.2020.
Ухвалою від 01.12.2020 розгляд справи відкладено на 12.01.2021.
У судове засідання призначене на 12.01.2021 представник позивача та представник відповідача не з'явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Враховуючи положення ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе справу розглянути без участі сторін у порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
З матеріалів справи Судом встановлено, що 17 липня 2020 року об 13-15 год. на автодорозі М-08, Дніпропетровська область 428 км+746 м, посадовими особами відповідача, було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - сідельний тягач DAF FT XF 105.410, реєстраційний № НОМЕР_2 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3 та напівпричепу - SCHMITZ S01, реєстраційний № НОМЕР_4 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5 . Дані транспортні засоби належать позивачу.
08 вересня 2020 року посадовою особою відповідача, внаслідок вивчення матеріалів про результати габаритно-вагового контролю, прийнято рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу та винесено постанову № 215011.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у редакції, що діяла на час проведення габаритно-вагового контролю, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Тобто, Правилами дорожнього руху заборонено рух транспортних засобів, що здійснюють перевезення подільних вантажів, із перевищенням максимально допустимих вагових параметрів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, застосування адміністративно-господарського штрафу відповідачем обґрунтовано абзацем 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Даною нормою передбачено застосування адміністративно-господарського штрафу до автомобільного перевізника за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», у редакції, що діяла на час проведення габаритно-вагового контролю та прийняття оскаржуваної постанови, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до статті 3 цього Закону, він регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до статті 33 цього Закону, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 60 цього Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 8 листопада 2006 року № 1567, за наявності в діях фізичної особи - суб'єкта господарювання ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається із документів про проведену перевірку габаритно-вагового контролю та прийняте відповідачем рішення, вони складені відносно позивача - суб'єкта господарювання фізичної особи.
Відповідно до статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 1 цієї статті до складу адміністративного правопорушення віднесено порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Частиною 2 цієї статті до складу адміністративного правопорушення віднесено порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Приміткою до цієї статті внесені розмежування у застосуванні наведених складів адміністративних правопорушень. Зокрема, дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.
Суб'єктом правопорушення, передбаченим частиною другою цієї статті є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 141 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Підставою для звільнення від відповідальності є наявність у суб'єкта правопорушення дозволу на проїзд автомобільним дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Статтею 141 КУпАП визначено порядок визначення суб'єкта адміністративного правопорушення у випадку його фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальним технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом із цим, відповідно до статті 143 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 1321 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
З урахуванням наведеного, з умови наявності у діях суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи складу адміністративного правопорушення за перевищення габаритно-вагових показників транспортного засобу, він має притягуватись до відповідальності, у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 29 частини 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 «Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті», Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань у випадках передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до пункту 25 статті 255 КУпАП, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення (частина друга статті 1321).
Тобто, відповідач наділений повноваженнями на складання протоколу по справі про адміністративне правопорушення.
Разом із цим, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд протоколів по справам про адміністративні правопорушення, складені за ознаками частини другої статті 1321, зафіксоване в автоматичному режимі, віднесено до компетенції посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (ст. 2795 КУпАП).
До компетенції інших органів, з урахуванням суб'єктного складу даних відносин, а також відсутності автоматичної фіксації, розгляд протоколів по справам про адміністративні правопорушення, склади яких передбачені частиною другою статті 1321 КУпАП, чинним законодавством не віднесено.
Таким чином, з урахуванням того, що суб'єктом, якого притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності є фізична особа-підприємець, належною юридичною відповідальністю за порушення габаритно-вагових обмежень при перевезенні вантажів транспортним засобом, буде адміністративна відповідальність, а порядок її застосування визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Разом із цим, КУпАП, у редакції чинній на час проведення габаритно-вагового контролю не визначено, у випадку, якщо перевірка габаритно-вагового контролю не зафіксована в автоматичному режимі, орган, до компетенції якого віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за частиною другою статті 1321.
Розглядаючи питання наявності у діях позивача складу правопорушення, як підстави для застосування юридичної відповідальності, оцінюючи нормативне врегулювання порядку проведення габаритно-вагового контролю, Суд зазначає, що Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 207 року № 879.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Постанови № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Вказана методика вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, на дату проведення габаритно-вагового контролю не затверджена.
Єдиною методикою виконання вимірювань по-осьових навантажень вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань по-осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затвердженої заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестованої у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.
При цьому, Харківський національний автомобільно-дорожній університет Державної служби автомобільних доріг України, Національний науковий центр «Інститут Метрології» не є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Таким органом є Міністерство інфраструктури України.
Таким чином, зважування транспортних засобів позивача відбулось за відсутності відповідної методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від № 255 від 28.07.2016 року, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу.
Згідно статті 8 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Відповідно до статей 3, 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та пунктів 2-4 Порядку ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 липня 2016 року № 1161, повірене зважувальне обладнання підлягає внесенню до Реєстру засобів вимірювальної техніки.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Відповідачем не надано доказів на яких вагах (якої марки, моделі, з якими характеристиками, можливими чи допустимими похибками) проводилося зважування.
Відповідно до п.п. 7, 9 Порядку № 879, місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю; пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Відповідно до розділу ІІ Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 «Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво» у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати, окрім іншого рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ? 3 проміле; тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; ширину не менше ніж 7,0 м. Роботу пересувного пункту забезпечує персонал з трьох працівників (начальник пункту, оператор та водій). Пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням: комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту дотримання вимог до місця розташування та технічного оснащення пересувного пункту габаритно-вагового контролю.
Суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень та на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що дійсно було перенавантаження на осі транспортного засобу, а також про те, на якому саме вимірювальному засобі здійснено габаритно-ваговий контроль та він на момент його проведення був справним, відповідав вимогам законодавства щодо його перевірки.
Таким чином, відповідачем не доведено достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги. Що виключає наявність складу правопорушення у діях позивача.
Враховуючи вищевикладене, Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м. Київ, 03135) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215011 від 08 вересня 2020 року, прийняту в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Гненним Євгеном Вікторовичем відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,8 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м. Київ, 03135).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.01.2021.
Суддя А.В. Сіпака