20 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 906/516/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі
за позовом Житомирської обласної ради
до 1) Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Житомирська обласна державна адміністрація,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Житомирська обласна спілка ветеранів Афганської війни,
про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання повернення майна,
16.11.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 (повний текст складено 16.10.2020) у справі № 906/516/19, надіслана поштою 05.11.2020.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 24.12.2020 вищевказана касаційна скарга була залишена без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду відповідної заяви з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав), доказів сплати судового збору у розмірі 5 748,00 грн та заяви про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням підстави для його поновлення та наданням доказів в підтвердження поважності причин пропуску встановленого строку.
12.01.2021 до Касаційного господарського суду надійшла надіслана поштою 04.01.2021 заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" про усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020, до якої додано докази вручення цієї ухвали скаржнику 28.12.2020 та докази сплати судового збору у розмірі 5 748,00 грн. Крім цього, у поданій заяві скаржник виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначив, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на обставини справи та нормативне обґрунтування.
Вивчивши матеріали касаційної скарги з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про повернення касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-якого із визначених частиною другою статті 287 ГПК України випадку потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 287 ГПК України викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
При цьому лише подібність правовідносин у всіх випадках є підставою касаційного оскарження.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У заяві про усунення недоліків, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження, скаржник посилається на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Проте обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо ототожнення статусу, підстав набуття майна, балансу та правових норм, що регулюють діяльність громадської організації та державної установи, а також щодо обмеження правомочності відповідача-2, яка полягає лише у відображенні спірного майна у фінансових звітах, як активу, переданого у користування.
Вказане обґрунтування скаржник супроводжує описом обставин справи, що колегією суддів не може бути розцінене як конкретизацію правовідносин, в яких відсутній відповідний висновок Верховного Суду. Скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Однак, скаржник жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не вказує у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме відповідні норми права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв'язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення.
Таким чином, у заяві про усунення недоліків не зазначено норми права у сукупному зв'язку із конкретними подібними правовідносинами, до яких відповідна норма має застосовуватися. Сам лише перелік статей із описом обставин справи не має характеру належного, фундаментального обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов'язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження.
Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 ГПК України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.
У свою чергу, без належного зазначення зв'язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.
З наведеного слідує, що вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про усунення недоліків від 24.12.2020 в частині зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченого (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу випадку (випадків) скаржник не виконав, тобто не усунув недоліки касаційної скарги в частині дотримання вимог передбачених пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Не усунення недоліків є підставою для повернення касаційної скарги як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її форми.
Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська генеруюча компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 у справі № 906/516/19 повернути скаржникові.
2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами на 23 (двадцяти трьох) аркушах, у тому числі оригінали квитанцій про сплату судового збору від 09.11.2020 № 0.0.1899650908.1 та від 30.12.2020 № 0.0.1961848943.1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил О. В. Случ