12 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/1308/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Каркач Євгенії Юріївни
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 (суддя Буракова А. М.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 (головуючий суддя Сіверін В. І., судді Терещенко О. І., Слободін М. М.)
у справі № 922/1308/20
за позовом фізичної особи-підприємця Каркач Євгенії Юріївни
до 1) фізичної особи - підприємця Колеснікова Льва Миколайовича і 2) ОСОБА_1
про переведення прав і обов'язків покупця
(у судове засідання з'явився представник позивача - Павловський Р. О.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець Каркач Євгенія Юріївна (далі - позивач, ФОП Каркач Є. Ю.) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою від 27.04.2020 до Фізичної особи - підприємця Колєснікова Льва Миколайовича (далі - вмідповідач-1, ФОП Колєсніков Л. М.) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1 ), у якій просила суд перевести на ФОП Каркач Є. Ю. права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна укладеного між Колєсніковим Л. М. і ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А. П. 10.04.2020, серія та номер: 428 (далі - договір купівлі-продажу).
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.
3. Відповідач-2 20.05.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що 04.05.2020 між Колєсніковим Л. М. і ОСОБА_1 укладено договір, яким розірвано договір купівлі-продажу. Посилаючись на дані обставини, відповідач-2 просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. ФОП Каркач Є. Ю. 23.06.2020 подала заяву вх.№ 14369 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, зокрема, просила суд:
- перевести на ФОП Каркач Є. Ю. права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу;
- визнати недійсним з моменту укладення договір від 04.05.2020 про розірвання договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А. П., реєстровий № 446;
- визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 04.05.2020, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковим С. О., серія та номер: 451.
Короткий зміст судових рішень
5. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 у прийнятті до розгляду заяви позивача від 23.06.2020 вх.№ 14369 відмовлено, клопотання відповідачів про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі № 922/1308/20 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
6. Ухвалу обґрунтовано тим, що позивач у заяві про збільшення позовних вимог фактично заявив дві нові (додаткові) позовні вимоги, які не були викладені у первісному позові, а сама заява за своєю суттю не є заявою про збільшення позовних вимог. Позивач одночасно змінює предмет і підстави позову, що суперечить приписам ГПК України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу відсутній предмет спору в справі № 922/1308/20.
7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 залишено без змін.
8. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо одночасної зміни позивачем підстав і предмету позову, а також про відсутність предмету спору в справі, а відтак визнав обґрунтованою ухвалу суду про закриття провадження у справі.
9. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що ним було змінено предмет позову та доповнено його новими обставинами при збереженні первісних обставин, що не є одночасною зміною підстав і предмету позову. А також, відхилив доводи позивача стосовно того, що правовідносини за договором купівлі-продажу припинилися на майбутнє та зазначив, що це не спростовує того факту, що на момент відкриття провадження у справі спірного договору юридично вже не існувало і відповідно припинилися права і обов'язки покупця, перевести які на себе просить позивач; визнав необґрунтованими посилання позивача на постанови Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/5349/18, від 22.05.2019 у справі № 201/10030/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 922/1308/20; прийняти до розгляду заяву позивача від 23.06.2020 вх. № 14369; направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що ним обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, що підтверджується, зокрема, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 і зазначає, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили яким чином розірвання договору купівлі-продажу відповідачами відновило порушене переважне право позивача та у який спосіб воно є у такому випадку відновленим.
12. Скаржник посилається на неврахуванні висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.05.2019 у справі № 201/10030/17, від 08.10.2019 у справі № 910/5349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/9673/17, Верховного Суду України, викладених у постанові від 23.04.2012 у справі № 6-108цс12.
13. Скаржник зазначає, що договір купівлі-продажу передбачав можливість розірвання у разі його порушення сторонами, а повернення сторін у первісний стан у разі його розірвання ним не передбачено взагалі; такі дії відповідачів, на переконання позивача, свідчать про те, що розірвання договору купівлі-продажу відбулося саме з метою ухилення від відповідальності перед позивачем та можливості втрати спірних приміщень.
14. Також скаржник зазначає про те, що при поданні заяви від 23.06.2020 фактично предмет спору було змінено, заявлено вимоги про визнання недійсними договорів про розірвання та передачу нерухомого майна в іпотеку, укладених після подачі позовної заяви та доповнено правові підстави для задоволення позовних вимог; зазначає про необхідність застосування приписів частини третьої статті 237 ГПК України.
15. Окрім того, скаржник на підставі приписів частини п'ятої статті 302 ГПК України просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми щодо того: "чи унеможливлює задоволення позову про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна та чи зумовлює закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у разі розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачами до відкриття провадження у справі, але після подачі позову до суду (тобто вже після заявлення позивачем вимоги щодо реалізації переважного права на придбання майна) за яким позивач (орендар) просить суд перевести права і обов'язки покупця".
Позиція інших учасників справи
16. ОСОБА_1 подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зокрема, відповідач-2 вважає безпідставними посилання позивача на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 201/10030/17, оскільки: (1) висновки Верховного Суду стосуються розгляду апеляційною інстанцією доказів і обставин справи, що не були досліджені судом першої інстанції, (2) такі докази і обставини виникли після прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору, так як розірвання оскаржуваного договору купівлі-продажу відбулося після прийняття рішення судом першої інстанції та було направлено саме на зміну наслідків, передбачених судовим рішенням; постанову Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/5349/18, оскільки: (1) справа стосується спору щодо договору купівлі-продажу акцій, що крім Цивільного кодексу України врегульовано Законом України "Про акціонерні товариства" і Законом України "Про депозитарну систему України", статутом акціонерного товариства, де чітко визначено порядок продажу акцій товариства та наслідки недодержання такого порядку, (2) розірвання договору купівлі-продажу акцій відбулося після декількох судових засідань, а також під час розгляду справи по суті в матеріалах справи були відсутні докази настання реальних правових наслідків та повернення спірних акцій на рахунок продавця (первісного власника).
Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій
17. Предметом розгляду цієї страви є вимоги позивача перевести на ФОП Каркач Є. Ю. права і обов'язки покупця за договором купівлі-продажу.
18. Суди встановили, що до відкриття провадження у справі 04.05.2020 між Колєсніковим Л. М. і ОСОБА_1 укладено договір, яким розірвано договір купівлі-продажу.
19. За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу, відсутній сам договір, права та обов'язки покупця по якому просить перевести на себе позивач, отже відсутній предмет спору в справі № 922/1308/20, а отже є підстави для закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України.
20. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
21. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
22. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
23. Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
24. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
25. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
26. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
27. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
28. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
29. У відповідності до норми 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
30. Згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
31. Відповідно до статті 13 Конвенції особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
32. Як убачається з позовної заяви, позивач заявив вимогу до відповідачів про переведення на ФОП Каркач Є. Ю. прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, оскільки відповідачами було порушено переважне право позивача як орендаря на придбання спірного нерухомого майна у власність.
33. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що укладення договору про розірвання договору купівлі-продажу свідчить про відсутність самого договору, права і обов'язки по якому просить перевести на себе позивач, що свідчить про відсутність предмета спору. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі переважне право позивача бути покупцем за спірним договором вже не існувало, так як юридично не існував сам договір.
34. Відповідно до частин третьої - четвертої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
35. За загальним правилом, визначеним частинами третьою та четвертою статті 653 ЦК України, розірвання договору його сторонами припиняє зобов'язання саме для цих сторін, і загалом припиняє такі зобов'язання на майбутнє, якщо інше не буде встановлено договором. При цьому розірвання договору не спричиняє його недійсність, а тому наслідки виконання зобов'язань за договором, які настали до його розірвання, мають юридичну значимість і зберігають її й після розірвання договору (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 201/10030/17).
36. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій не зазначили, яким чином укладення між відповідачами договору про розірвання договору купівлі-продажу вичерпало предмет спору в цій справі, позовні вимоги у якій заявлені у зв'язку з порушенням переважного права позивача на придбання спірного нерухомого майна, а обставини щодо перереєстрації за віповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно взагалі не досліджувалися судами під час розгляду справи, в зв'язку з чим та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України доводи відповідача-2 в цій частині не приймаються судом касаційної інстанції до уваги.
37. Суд звертається до власних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/5349/18.
38. За таких обставин, оскільки закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору можливе у разі, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, враховуючи, що предметом розгляду цього спору є позовні вимоги щодо переведення на позивача прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, обґрунтовані порушенням переважного права позивача як орендаря на придбання спірного нерухомого майна, а дії відповідачів щодо передачі / набуття у власність спірного нерухомого майна без відмови позивача від свого права оспорені з точки зору їх законності, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності предмета спору в зв'язку з укладенням між відповідачами договору про розірвання договору купівлі-продажу не свідчать про відсутність між сторонами спору неврегульованих питань та про припинення існування предмета спору в розумінні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
39. Стосовно заперечень відповідача-2, викладених у відзиві на касаційну скаргу, щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду у справі № 201/10030/17 Суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно обставини справи № 201/10030/17 і справи, яка переглядається, не є аналогічними і у справі № 201/10030/17 договір купівлі-продажу, права і обов'язки за яким просив перевести на себе позивач, було розірвано після ухвалення рішення у справі по суті, разом з тим, висновок суду касаційної інстанції стосовно застосування приписів статті 653 ЦК України в контексті наслідків розірвання договору його сторонами є загальним (безвідносно до моменту (стадії розгляду справи), в який відповідний договір розривається, що вбачається з судових рішень, посилання на які містяться у касаційній скарзі) та таким, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
40. Щодо заперечень відповідача стосовно можливості врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/5349/18, то вони спростовуються наведеним вище (пункт 36 цієї Постанови).
41. Інші доводи відповідача-2 пов'язані зі встановленням судом касаційної інстанції обставин справи, що не були встановлені в оскаржуваних ухвалі і постанові (зокрема щодо правомірності / неправомірності укладення між відповідачами договору про розірвання договору купівлі-продажу) та не входять до предмета розгляду під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
42. Враховуючи викладені вище висновки щодо помилковості / передчасності закриття провадження у цій справі, положення статті 300 ГПК України, ненадання судами попередніх інстанцій оцінки заяві скаржника від 23.06.2020 за вх. № 14369 в контексті положень статті 237 ГПК України (зокрема, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/9673/17 (посилання на яку міститься у касаційній скарзі)), Верховний Суд вважає передчасними і висновки судів щодо відповідної заяви. Проте, оскільки оскаржувані судові рішення не містять висновків щодо пов'язаності / непов'язаності вказаних правочинів з предметом спору, підстав виникнення та обґрунтування заявлених позивачем вимог, вказані недоліки не можуть бути самостійно усунуті судом касаційної інстанції.
43. Доводи позивача щодо наявності виключної правової проблеми та необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не обґрунтовані належним чином в розумінні приписів частини п'ятої статті 302 ГПК України. Окрім того, посилання позивача на необхідність передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду питання з приводу того, чи унеможливлює задоволення позову про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна розірвання такого договору є передчасними з урахуванням того, що вказаний спір не вирішений по суті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
45. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
46. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
47. Доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала і постанова підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.
Розподіл судових витрат
48. Оскільки справа передається для продовження розгляду, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Каркач Євгенії Юріївни задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 25.06.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 922/1308/20 скасувати.
3. Справу № 922/1308/20 направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил