Іменем України
21 січня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1115/20
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА»,
вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, м. Київ, 03050
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гришанової Ксенії Анатоліївни,
АДРЕСА_1
про стягнення 27219,31грн
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХНОВА» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гришанової Ксенії Анатоліївни 27219,31 грн заборгованості, в тому числі 25175,82 грн боргу, 1469,27 грн пені, 348,75 грн 3% річних та 225,47 грн інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 2199 від 15.04.2020.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.12.2020 №1400050212957.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 01.12.2020, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві (вул. Красносільського, 71, кв.59, м. Чернігів, 14000), повернута відділенням зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяви про зміну місцезнаходження від відповідача до суду не надходило.
Судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача, у зв'язку з чим отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 04.01.2020, відповідно до якого місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Гришанової Ксенії Анатоліївни: АДРЕСА_2 .
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив наступне.
01.11.2017 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (Орендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Гришановою Ксенією Анатоліївною (Орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №604 (далі - Договір оренди), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення, розташоване на цокольному поверсі чотириповерхового житлового будинку (з літ. « 51-001» по літ. « 51-005», крім того площі спільного користування літ. «І»), згідно з інвентаризаційною справою №4366) далі - Майно, що належить територіальній громаді м. Чернігова. Місцезнаходження Майна: м. Чернігів, пр. Миру, 27; загальна площа 40,0 кв.м, крім того площі спільного користування 11,6 кв.м., з яких частина орендаря для розрахунку орендної плати 5,8 кв.м; вартість Майна площею 40,0 кв.м, крім того площі спільного користування 11,6 кв.м згідно з висновком про вартість майна станом на 12.05.2017 становить 299380,00 грн; знаходиться в оперативному управлінні Орендодавця (а.с.14-16).
Відповідно до акту приймання-передавання майна, що надається в оренду від 01.11.2017, підписаного сторонами, Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення, площею 40,0 кв.м, крім того в спільному користуванні - 11,6 кв.м, з яких частина орендаря для розрахунку орендної плати становить 5,8 кв.м, що знаходиться за адресою:1 м. Чернігів, проспект Миру, 27 (а.с17).
Згідно з п. 5.8. Договору оренди орендар зобов'язався сплачувати фактичні витрати за одержання послуг електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення (за наявності) для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами.
У порушення умов п. 5.8. Договору оренди, щодо обов'язку укладення договору на теплопостачання за вищезазначеною адресою, Фізична особа-підприємець Гришанова Ксенія Анатоліївна лише 28.04.2020 звернулась до КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ Фірма «ТЕХНОВА» з заявою щодо укладення договору купівлі-продажу теплової енергії на нежитлове приміщення перукарні з 01.11.2017 (а.с.40).
15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою "ТЕХНОВА" (Постачальником) та фізичною особою-підприємцем Гришановою Ксеніею Анатоліївною (Споживачем) укладено договір №2199 купівлі-продажу теплової енергії (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах згідно Додатку № 1 до цього Договору, а Споживач зобов'язався сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок Постачальника за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку, передбачених Договором.
Теплова енергія надається Споживачу для об'єктів та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону (п.2.1 Договору).
Відповідно до розділу 3 Договору Споживач зобов'язався, зокрема: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термінах, які передбачені Договором; щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно тарифів п. 6.1 Договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату; підписувати акти приймання-передачі теплової енергії. Один примірник підписаного акту приймання-передачі Споживач зобов'язався повернути Постачальнику у 5-денний термін з моменту його пред'явлення Споживачу. У випаду незгоди Споживача з виставленим актом приймання-передачі теплової енергії Споживач в 5-денний термін зобов'язався повідомити про це Постачальника в письмовому вигляді з обґрунтуванням причин такої незгоди. В разі неповідомлення Постачальника про обґрунтовану відмову, неповернення або не підписання акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт вважається прийнятим Сторонами в повному обсязі.
Відповідно до п.4.2.1. Договору Постачальник зобов'язався відпускати теплову енергію для об'єктів, перерахованих в додатку № 1 Договору, і в кількості згідно з Договором.
Облік спожитої Споживачем теплової енергії (Гкал) здійснюється відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, а за його відсутності розрахунковим способом згідно з тепловими навантаженнями, визначеними у цьому Договорі (п. 5.1. Договору).
Згідно з п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається Споживачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок Постачальника по тарифах, які затверджені в установленому законом порядку, і які можуть змінюватися згідно Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» і постанов Кабінету Міністрів України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями:
за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал - згідно з його показниками;
за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових' одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях Сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 гДж = 0,2388459 Гкал; 1 МВт/ч = 0,859845 Гкал, тощо;
за 1 Гкал - за відсутністю приладів обліку - обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п.6.2.1. Договору).
Розрахунки Споживача з Постачальником за відпущену теплову енергію виконуються згідно діючого законодавства згідно рахунків Постачальника щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за теплову енергію та послуги вносяться не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.6.5 Договору).
Відповідно до п.6.5. Договору Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 50% вартості зазначеної в Договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
У випадку несплати Споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця нараховується пеня у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня (п.6.8. Договору).
Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.09.2020р.
Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов'язків повної сплати спожитої теплової енергії 9п.10.3. Договору).
У п.10.6. Договору сторони дійшли згоди, що відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України умови даного Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли з 01.11.2017р.
Додатками Договору є:
Перелік об'єктів Споживача та максимальні теплові навантаження - додаток № 1;
Умови припинення подачі теплової енергії - додаток № 2.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту №2794 прийняття вузла обліку теплової енергії інспектором Теплозбуту КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТЕХНОВА» Левчиновою С.П., метрологом ОСОБА_1 та представником цеху теплових мереж Томилец С.М. 26.09.2018 прийнято в експлуатацію вузол обліку теплової енергії за адресою: проспект Миру, 27.
Службовими особами КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ Фірми «ТЕХНОВА» у період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року складено акти зняття показників приладів обліку теплової енергії, а саме від: 31.10.2018, 28.11.2018, 27.12.2018, 30.01.2019, 27.02.2019, 29.03.2019, 15.04.2019, 01.11.2019, 28.11,2019, 30.12.2019, 30.01.2020, 29.02.2020, 30.03.2020, 14.04.2020 (а.с.24-37).
Згідно з довідкою Комунального енергогенеруючого підрозділу «Чернігівська теплоелектроцентраль» ТОВ Фірми «ТЕХНОВА» про нарахування за опалення Фізичній особі-підприємцю Гришановій Ксенії Анатоліївні по договору №2199 від 15.04.2020 по нежитловому приміщенню (перукарня) за адресою м. Чернігів, проспект Миру, буд. 27 за період з листопада 2017 року по квітень 2020 року відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 20979,85 грн без ПДВ.
Помісячний розрахунок тепла за опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року проводився згідно КТМ 204 Україна 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» на температуру зовнішнього повітря середньомісячну за опалювальний період по тепловому навантаженню вказаному в додатку №1 договору 2199 від 15.04.2020.
Помісячний розрахунок тепла за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року проводився згідно показників загальнобудинкового приладу обліку та «Методики розрахунку у кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визнання плати за їх опалення», затвердженої наказом Мінбуду України від 31.10.2006 №359.
Кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії за Договором підтверджується Актом прийому-передачі від 30.04.2020 (а.с.23).
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 30.04.2020 на суму 25175,82 грн з ПДВ та направлено разом з актом прийому-передачі від 30.04.2020 на адресу відповідача 14.05.2020 рекомендованим листом № 1400047938440 (а.с.63), який було отримано відповідачем 15.05.2020 (а.с.38).
У порушення п. 3.2.24 Договору відповідач акт приймання-передачі теплової енергії не підписав та у 5-ти денний термін позивачу не повернув. Проте, враховуючи умови Договору (п. 3.2.24) акт є таким, що прийнятий відповідачем в повному обсязі.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у порушення взятих на себе зобов'язань за поставлену позивачем у період з листопада 2017 року по квітень 2020 року теплову енергію на загальну суму 25175,82 грн (з ПДВ) відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №2199 від 15.04.2020, який за своє природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Сторони у п.10.6. договору дійшли згоди, що відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України умови даного Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.11.2017р.
На виконання умов цього договору, позивач у період з листопада 2017 року по квітень 2020 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 20979,85 грн без ПДВ, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку теплової енергії від 31.10.2018, 28.11.2018, 27.12.2018, 30.01.2019, 27.02.2019, 29.03.2019, 15.04.2019, 01.11.2019, 28.11,2019, 30.12.2019, 30.01.2020, 29.02.2020, 30.03.2020, 14.04.2020 та актом прийому-передачі від 30.04.2020.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу теплової енергії, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу у період з листопада 2017 року по квітень 2020 року теплової енергії на виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії №2199 від 15.04.2020 на загальну суму 25175,82 грн з ПДВ.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Оскільки, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки теплової енергії, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання розрахуватись за отриману енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.
Таким чином, за поставку теплової енергії за договором купівлі-продажу теплової енергії №2199 від 15.04.2020, відповідач зобов'язаний був розрахуватись у строки, встановлені п.6.4.,6.5. Договору.
У порушення взятих на себе зобов'язань за поставлену позивачем теплову енергію на загальну суму 25175,82 грн (з ПДВ) відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії №2199 від 15.05.2020 становить 25175,82 грн.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлену теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 25175,82 грн основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 348,75 грн за період з 16.05.2020 по 31.10.2020 та інфляційних у сумі 225,47 грн за період червень-жовтень 2020 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем теплової енергії на суму 25175,82 грн, а тому, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 348,75 грн за період з 16.05.2020 по 31.10.2020 та інфляційних у сумі 225,47 грн за період червень-жовтень 2020 року.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 348,75 грн та інфляційних у сумі 225,47 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач просить стягнути з відповідача також 1469,27 грн пені за період з 16.05.2020 по 31.10.2020.
Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6.8. договору купівлі-продажу теплової енергії №2199 від 15.04.2020 позивачем нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 1469,27 грн пені за 169 днів прострочення. Періодом нарахування позивачем визначено - 16.05.2020 по 31.10.2020.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, враховуючи матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем теплової енергії на суму 25175,82 грн, суд встановив, що пеня, яка є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1469,27 грн за період з 16.05.2020 по 31.10.2020.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 1469,27 грн пені за період з 16.05.2020 по 31.10.2020 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
У порушення вищевказаного, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлену за договором купівлі-продажу теплової енергії №2199 від 15.04.2020 теплову енергію, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлену теплову енергію є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2102,00грн.
Керуючись ст.129, 231-233, 236-239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕХНОВА» (03050, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, код ЄДРПОУ 24100060) до Фізичної особи-підприємця Гришанової Ксенії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 27219,31 грн, задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гришанової Ксенії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТЕХНОВА» (03050, м. Київ, вул. Предславинська, 31/11, офіс 87, код ЄДРПОУ 24100060) 25175,82 грн боргу, 1469,27 грн пені, 348,75 грн 3% річних та 225,47 грн інфляційних та 2102,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор