18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 січня 2021 року Справа № 925/24/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Козоріз О.І.,
за участі представників сторін:
від Черкаської обласної прокуратури - Тищенко О.В. - прокурор,
від позивача - Кирман В.О. - представник за довіреністю,
від відповідача - Грищенко О.М. - адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах
держави в особі Черкаської міської ради, м. Черкаси
до товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79”,
м. Черкаси
про стягнення 820 956 грн. 23 коп.
До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79” про стягнення з відповідача 820 956 грн. 23 коп. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 лютого 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20 лютого 2020 року провадження у справі №925/24/20 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області 14 серпня 2020 року провадження у справі №925/24/20 поновлено. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання суду призначено на 10 год. 00 хв. 06 жовтня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06 жовтня 2020 року відкладено розгляд справи на 11 год. 30 хв. 21 жовтня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 19 листопада 2020 року.
Проте судове засідання призначене на 19 листопада 2020 року не відбулося, у зв'язку з відпусткою головуючого судді.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 листопада 2020 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 14 січня 2021 року.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.
Згідно наказу Офісу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року №410 “Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур” перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема прокуратуру Черкаської області перейменовано у Черкаську обласну прокуратуру.
Оскільки відбулося лише перейменування державного органу, а не його реорганізація, то підстав для ухвалення судом рішення в порядку ст. 52 ГПК України про заміну учасника справи не вбачається.
Таким чином, після відповідної зміни в найменуванні прокуратури судом розглядається позов заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що в розрахунку суми позову не наведений обґрунтований розрахунок орендної плати по земельній ділянці, а наведено розмір збитків.
При цьому прокурором та позивачем безпідставно в розрахунку збитків додатково нараховано суми подвійної облікової ставки НБУ.
Документ про затвердження розміру саме орендної плати (а не збитків) за період з 24 вересня 2015 року до моменту прийняття рішення Черкаською міською радою від 19 квітня 2017 року №2-1884 про надання відповідачу в оренду земельної ділянки площею 6,0225 га з кадастровим номером 7110136400:05:006:0022 позивачем не складався та не затверджувався.
Крім того відповідач вважає, що в позивача відсутні підстави для нарахування суми орендної плати відповідачу за період з 24 вересня 2015 року по 18 квітня 2017 року за умови, що право користування земельною ділянкою за адресою м. Черкаси, проспект Хіміків, 74 площею 57,9670 га, площею 66,0589 га, площею 44,3898 га (із складу яких була виділена земельна ділянка площею 6,0225 га, що надана в оренду відповідачу) було припинено ПАТ “Черкаське Хімволокно” рішенням Черкаської міської ради від 04 лютого 2016 року №2-260.
Згідно п. 2 цього рішення вищевказані земельні ділянки віднесені до земель не наданих у власність чи користування.
Право комунальної власності на земельну ділянку площею 6,0225 га з кадастровим номером 7110136400:05:006:0022 зареєстровано за територіальною громадою м. Черкаси лише 19 квітня 2017 року (згідно з п.1 рішення Черкаської міської ради від 19 квітня 2017 року №2-1884). Доручено управлінню Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області внести відповідні зміни до земельних облікових документів.
В 2016 році відповідач звернувся до позивача з листом-зверненням на розробку та погодження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки.
Рішення №2-751 Черкаської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було прийнято лише 24 червня 2016 року.
Спеціалізована землевпорядна організація ПП “Геотоп-сервіс” за замовленням відповідача розробила та надала на погодження структурним підрозділам позивача проект землеустрою земельної ділянки загальною площею 6,0225 га.
Протягом 2016-2017 років проект землеустрою земельної ділянки проходив процедуру погодження в Державному земельному кадастрі та в структурних підрозділах позивача, а 30 січня 2017 року був наданий в повному комплекті з відповідними погодженнями відповідачу для ухвалення рішення про затвердження проекту землеустрою та укладення договору оренди.
Крім того відповідач зазначив у своєму відзиві про пропуск строку звернення до суду (позовної давності) за 2015-2017 роки, про що також було надано суду 14 січня 2021 року заяву про застосування строку позовної давності.
В зв'язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні, яке відбулося 14 січня 2021 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/24/20.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) у розмірі 820 956 грн. 23 коп. внаслідок безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою, прокурор в обґрунтування своїх вимог посилався на приписи ст. 1212 ЦК України та зазначав, що земельна ділянка площею 6,0225 га по просп. Хіміків, 74, м. Черкаси використовувалася відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства.
Документи, що посвідчують право власності або право користування земельної ділянки за період з 24 вересня 2015 року (дата набуття права власності на нерухоме майно) до 18 квітня 2017 року (дата, що передує часу прийняття Черкаською міською радою рішення від 19 квітня 2017 року №2-1884) у відповідача були відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.18-19) та було встановлено господарським судом під час її розгляду, згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна установлено, що товариство з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79” з 24 вересня 2015 року є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, до складу якої входить станція зливу сірковуглецю літ. Р, Р', склад сірковуглецю літ.Ч, прохідна під склад сірковуглецю літ. G, прохідна літ. Z, склад хлору літ. L, L', гараж літ. S, будка для залізних вагів транспортного цеху літ. Д2, розміщеної за адресою: просп. Хіміків, 74, м. Черкаси.
Вказане право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу від 24 вересня 2015 року №3857, зареєстрованого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О.
Рішенням Черкаської міської ради від 19 квітня 2017 року №2-1884 надано товариству з обмеженою відповідальністю “Пролісок-79” в оренду на 49 років земельну ділянку, площею 6,0255 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0022) по просп. Хіміків, 74, м. Черкаси, яка за цільовим призначенням віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення під нежитлові будівлі за рахунок земель Черкаської міської ради.
Також п. 4.1 даного рішення зобов'язано відповідача укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правовстановлюючих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) в установленому законом порядку.
Договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за період використання відповідачем землі без правовстановлюючих документів між сторонами укладено не було (а.с.27).
На підставі вищезазначеного рішення, 14 червня 2017 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Пролісок-79” (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16 червня 2017 року за №21144858.
Згідно п. 1. та п. 2. договору орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,0255 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0022) по просп. Хіміків, 74, м. Черкаси під нежитлові будівлі.
Прокурор просив суд стягнути з відповідача 820 956 грн. 23 коп. як безпідставно збережених коштів із розрахунку трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі та з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 24 вересня 2015 року (дата набуття права власності на нерухоме майно) до 18 квітня 2017 року (дата, що передує часу прийняття Черкаською міською радою рішення від 19 квітня 2017 року № 2-1884), тобто за час фактичного користування земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04 квітня 2017 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2017 році площею 60255 кв.м., що розташована в м. Черкаси по просп. Хіміків, 74, кадастровий номер 7110136400:05:006:0022 становить 14 600 991 грн. 60 коп.
За своїм змістом даний документ фактично є довідкою про нормативно грошову оцінку землі станом на 2017 рік.
В розрахунку (а.с. 32) зазначено, що нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки у 2016 році становила 13 774 520 грн. 37 коп., а у 2015 році відповідно 9 612 365 грн. 93 коп.
Тобто, з урахуванням відповідного коефіцієнту індексації відбувалося збільшення нормативної грошової оцінки землі за цей період.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно зі ст. 80 ЗК України суб'єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності.
Частиною 2 ст. 83 ЗК України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно з п.п.1 п. “б” ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Судом враховано, що регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів (неодержаного доходу) за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості відповідача.
Відтак суд вважає, що до моменту належного оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об'єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому судом враховано відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року зі справи №922/3412/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України під час розгляду справи не було доведено факту належного оформлення права користування земельною ділянкою на якій розташовані його об'єкти нерухомості з моменту придбання майна.
Доказів, що підтверджують сплату коштів за користування землею з 24 вересня 2015 року по 18 квітня 2017 року матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції чинній станом на 24 вересня 2015 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.120 ЗК України (в редакції чинній станом на 24 вересня 2015 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Тобто, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.
При цьому, особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості розташованого на ній.
Отже, у попереднього власника нерухомого майна право користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону, в зв'язку з чим доводи відповідача стосовно того, що право користування земельною ділянкою за адресою м. Черкаси, проспект Хіміків, 74 було припинено у колишнього землекористувача - ПАТ “Черкаське Хімволокно” лише 04 лютого 2016 року на підставі рішення Черкаської міської ради за №2-260 є помилковими.
Матеріали справи не містять договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24 вересня 2015 року укладеного між ПАТ “Черкаське Хімволокно” та відповідачем, водночас, відповідач не спростував доводи прокурора, що з моменту придбання об'єктів нерухомості він використовував земельну ділянку площею 60255 кв.м., яку в подальшому (саме в таких розмірах) отримав в оренду.
Тобто, новий власник нерухомого майна в подальшому вимагав оформлення права користування земельною ділянкою в обсязі необхідному для обслуговування об'єктів нерухомості, а саме: 60255 кв.м.
З рішення Черкаської міської ради за №2-260 від 04 лютого 2016 року вбачається, що земля у попереднього власника нерухомого майна - ПАТ “Черкаське Хімволокно” була саме в користуванні, а не у власності, оскільки даним рішенням було припинено право користування.
Водночас слід вказати, що прокурором безпідставно застосовано подвійну облікову ставку НБУ до заявлених вимог про стягнення безпідставно збережених коштів.
Судом враховано, що за спірний період з 24 вересня 2015 року по 18 квітня 2017 року відповідач мав сплатити міській раді за користування землею 622 344 грн. 49 коп., а саме:
З 24 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року розмір орендної плати (3% від нормативної грошової оцінки землі) складає 77 699 грн. 94 коп., зокрема:
288 370 грн. 97 коп. (орендна плата за 2015 рік) /12 міс. = 24 030 грн. 91 коп. - орендна плата за 1 місяць;
Розмір орендної плати за 7 днів вересня складає 5 607 грн. 21 коп. (801 грн. 03 коп. (розмір орендної плати за один день) *7).
За три місяці розмір орендної плати складає 72 092 грн. 73 коп.
За 2016 рік розмір орендної плати складає 413 235 грн. 61 коп.
З 01 січня 2017 року по 18 квітня 2017 року розмір орендної плати складає 131 408 грн. 94 коп., а саме:
438 029 грн. 74 коп. (орендна плата за 2017 рік) /12 міс. = 36 502 грн. 48 коп. - орендна плата за 1 місяць;
За три місяці розмір орендної плати складає 109 507 грн. 44 коп.
Розмір орендної плати за 18 днів квітня складає 21 901 грн. 50 коп. (1 216 грн. 75 коп. (розмір орендної плати за один день) *18).
Таким чином з урахуванням вищенаведеного з 24 вересня 2015 року по 18 квітня 2017 року розмір безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача складає 622 344 грн. 49 коп.
Проте, відповідачем під час розгляду справи було заявлено про пропуск прокурором позовної давності.
Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача 820 956 грн. 23 коп. безпідставно збережених грошових коштів на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 24 вересня 2015 року по 18 квітня 2017 року.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (постанова ВП ВС від 19 листопада 2019 року по справі №911/13680/17).
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи, що прокурор звернувся до суду з позовом 28 грудня 2019 року (про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті), строк позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів сплинув за період, який передує 28 грудня 2016 року.
При цьому судом було також враховано, що відомості про нового власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з 24 вересня 2015 року відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, міська рада могла довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушує саме з 24 вересня 2015 року.
Звернення міської ради до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79” 193 927 грн. 11 коп. збитків і прийняття місцевим господарським судом за результатами розгляду рішення зі справи №925/126/19 про відмову в позові, не є підставою для переривання строку позовної давності в даному випадку, оскільки предмети цих позовів є різними.
Оскільки строк позовної давності щодо стягнення 486 492 грн. 15 коп. за період з 24 вересня 2015 року по 27 грудня 2016 року сплив, та враховуючи заяву відповідача, суд вважає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 135 852 грн. 34 коп. безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу) за період з 28 грудня 2016 року по 18 квітня 2017 року.
В решті вимог про стягнення 198 611 грн. 74 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням (подвійна облікова ставка НБУ).
Щодо питання представництва прокурором інтересів держави в суді слід зазначити, що стаття 23 Закону України “Про прокуратуру” визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 звернула увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався листом від 11 вересня 2019 року №05/1-738 вих. -19 до Черкаської міської ради, в якому просив позивача проінформувати прокурора про заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79” перед міським бюджетом за фактичне використання земельної ділянки та чи пред'являвся міською радою відповідний позов до підприємства про стягнення коштів та чи відшкодовувалися відповідачем грошові кошти за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
В листі від 10 жовтня 2019 року №20017-01-21 Черкаська міська рада повідомила прокуратуру, що остання зверталася до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79” 193 927 грн. 11 коп. на виконання рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02 жовтня 2018 року №899.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23 травня 2019 року зі справи №925/126/19 в позові Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок-79” про стягнення 193 927 грн. 11 коп. збитків - відмовлено повністю.
Предметом розгляду спору зі справи №925/126/19 було стягнення з відповідача 193 927 грн. 11 коп. збитків спричинених фактичним користуванням земельною ділянкою по проспекту Хіміків, 74 м. Черкаси без належного оформлення права користування, з підстав визначених ст. 22 ЦК України, ст. 157 ЗК України та ст. 224 ГК України.
З позовом про стягнення з відповідача 820 956 грн. 23 коп. безпідставно збережених грошових коштів на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 24 вересня 2015 року по 18 квітня 2017 року міська рада не зверталася з 2015 року.
Отже, враховуючи нездійснення Черкаською міською радою в розумні строки заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді, а тому підстав для залишення позову без розгляду не вбачається.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79”, проспект Хіміків, 74, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39734857 на користь Черкаської міської ради, вул. Байди Вишневецього, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542 безпідставно утримані кошти (орендну плату) в розмірі 135 852 грн. 34 коп.
3. В решті вимог - в позові відмовити.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Пролісок - 79”, проспект Хіміків, 74, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39734857 на користь Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 - 2 038 грн. 02 коп. судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 21 січня 2021 року.
Суддя А.В. Васянович