29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" січня 2021 р. Справа № 924/1000/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Желіхівській О.О., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український аграрний ресурс"
до фермерського господарства "Вероніка 2006"
про стягнення 129559,6 грн. основного боргу, 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. річних відсотків, 30361,09 грн. пені
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
У засіданні 11.01.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до суду із позовом до фермерського господарства "Вероніка 2006", в якому просив суд: стягнути з відповідача 129559,6 грн. основного боргу, 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. річних відсотків, 30361,09 грн. пені на підставі договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказує, зокрема, на те, що підставою звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український аграрний ресурс» до господарського суду із даною позовною заявою стало неналежне виконання фермерським господарством «Вероніка 2006» зобов'язань за договором №140/21/12-18 від 21.12.2018р. на поставку добрив комплексні торгівельної марки «УАРОСТОК».
Як зазначив позивач, 21.12.2018р. між позивачем в особі директора Постернак Світлани Миколаївни, що діє на підставі статуту, з однієї сторони та відповідачем, в особі директора Гриценюка Віктора Анатолійовича, що діє на підставі статуту, з другої сторони, було укладено договір № 140/21/12-18, у п. 1.1. якого встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві добрива комплексні торгівельної марки «УАРОСТОК», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар».
На виконання умов договору між позивачем та відповідачем було погоджено та підписано специфікацію № 1, що є додатком № 1 від 21.12.2018р. та становить невід'ємну частину договору, що прямо передбачено п. 7 специфікації.
При цьому, позивач вказує на те, що специфікацією № 1 на виконання п. 1.2. договору було визначено товар, який було поставлено.
Крім цього, позивач зауважив, що специфікацією відповідно до п. 1.2, 4.1. договору, встановлено наступне: «Оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійсненна покупцем наступним чином: 30% від загальної вартості товару, а саме 59987,88грн. попередньої оплати на розрахункових рахунок постачальника, згідно встановленого рахунку - фактури, решта 70 % від загальної вартості, сплачується покупцем в гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме 5075,12 доларів США (офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання договору становить 27,58 грн.) до 31.05.2019р. відповідно визначеної формули. Постачальник при цьому зобов'язаний надати покупцю відкориговані документи на товар».
В подальшому, як зазначив позивач, 21.12.2018р. позивачем було виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000509.
21.12.2018р. відповідачем не було здійснено попередню оплату у розмірі 30%, що становить 59987,88 грн.
При цьому, звертає увагу на те, що позивач здійснив поставку, визначеного у специфікації № 1 до договору товару, не дивлячись на нездійснення попередньої оплати за товар на виконання умов договору та специфікації № 1.
Як стверджує позивач, 21.12.2018р. позивачем було відвантажено товар, а відповідачем відповідно його прийнято, що підтверджується наступним: видатковою накладною № РН-0000489 від 21.12.2018р. на суму 199959,60 грн.; товарно-транспортною накладною № 000000192 від 21.12. 2018р.; довіреністю № 18 від 21.12.2018р.
Таким чином, як вважає позивач, в розумінні пункту 6.2. договору, товар вважається прийнятим відповідачем.
В подальшому, зазначено, що 22.12.2018р. відповідачем була здійснена часткова оплата згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000509 від 21.12.2018р. за поставний товар, відповідно до специфікації № 1 від 21.12.2018р. та видаткової накладної № РН-0000489 від 21.12.2018р. на суму 50400 грн.
Однак, позивач зауважив, що відповідач в обумовлений порядок та строк, а саме до 31.05.2019р., який визначено специфікацією № 1 від 21.12.2018р., оплату за поставний товар, згідно рахунку-фактури № СФ-0000509 від 21.12.2018р. та видаткової накладної № РН-0000489 від 21.12.2018р. в повному обсягу остаточно не здійснив у зв'язку з чим у останнього виникли боргові зобов'язання.
В подальшому, 14.08.2019р. відповідач здійснив ще одну часткову оплату, згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000509 від 21.12.2018р. за поставний товар, відповідно до специфікації № 1 від 21.12.2018р. та видаткової накладної № РН-0000489 від 21.12.2018р. на суму 20000 грн.
На адресу позивача надійшов гарантійний лист від відповідача, в якому останній взяв на себе зобов'язання у термін до 01.11.2019р. розрахуватися за боргові зобов'язання на суму 129559,60 грн.
Однак, решту боргових зобов'язань у розмірі 129559,60 грн. відповідачем, в обумовлений строк, так і не були виконані на користь позивача, у зв'язку з чим останнім було прийнято рішення про вжиття заходів щодо досудового врегулювання спору.
Так, позивачем було надіслано претензію про сплату заборгованості на суму 129559,60 грн. за № 04/02-20-4 від 04.02.2020р.
Як стверджує позивач, 20.02.2020р. відповідач зазначену вище претензію отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0312609714192, проте на неї не відреагував.
З урахування викладеного, станом на 03.09.2020р. за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за поставлений товар у розмірі 129559,60 грн.
Посилаючись на положення ст. 173, ч.ч. 1, 7 ст. 179, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 626, ст.ст. 655, 712 ЦК України позивач зазначив, що підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін є укладений 21.12.2018р. між позивачем та відповідачем договір № 140/21/12-18, який регулює взаємовідносини сторін, які виникають в процесі поставки товару.
При цьому, вказано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як відзначив позивач, з системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язку позивача щодо поставки товару кореспондує обов'язок відповідача по здійсненні оплати за цей товар.
Позивачем було виконані взяті на себе зобов'язання за зазначеним договором в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000489 від 21.12.2018р. на загальну суму 199959,60 грн.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за умовами договору та специфікації в повному обсязі не виконав, що підтверджується: банківською випискою за період з 22.12.2018р. -22.12.2018р. ; банківською випискою 1608-19VU-1613-2856 від 16.08.2019р.
При цьому, позивач зауважив, що відповідачем частково було виконано зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар, згідно договору та специфікацій, що в свою чергу підтверджується зазначеними банківськими виписками.
Однак, відповідач жодних заходів, необхідних для належного виконання ним зобов'язання, враховуючи інтереси позивача та забезпечення загальногосподарського інтересу, не вчинив.
З урахування викладеного, станом на 03.09.2020р. за відповідачем рахується заборгованість по оплаті за поставлений товар у розмірі 129559,60 грн.
Отже, позивач вважає доведеним те, що відповідачем не були виконанні взяті на себе зобов'язання за договором та специфікаціями за № 1 в повному обсязі, а частково виконанні зобов'язання були виконанні із порушенням строку їх виконання, що призвело до порушення майнових прав позивача та норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 265 ГК України, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 712 ЦК України.
Так, позивач зауважив, що специфікацією № 1 від 21.12.2018р. встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар у строк до 31.05.2019р.
Однак, відповідач в обумовлений строк остаточний розрахунок з позивачем не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача станом на 03.09.2020р. виникла заборгованість перед позивачем за оплату товару на суму 129559,60 грн.
Враховуючи те, що відповідачем на день звернення із цим позовом до суду в частині не виконано основне зобов'язання із оплати за поставлений товар, а також прострочено виконання оплати основного грошового зобов'язання, позивач має підстави для нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та 40% річних за користування коштами.
При цьому, зазначено, що зв'язку з тим, що заходи щодо досудового врегулювання спору були вичерпані, а відповідач по сьогоднішній день, взяті на себе зобов'язання так і не виконав, що призвело до порушення прав та виникнення збитків для позивача, останній вимушений звернутися до суду за захистом свого майнового права.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
У письмових пояснення, поданих 21.12.2020р. позивач, відзначив, що 09.10.2020р. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було сплачено частину суми основного боргу в розмірі 115000 грн. 12.10.2020р. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було сплачено іншу частину суми основного боргу, а саме грошові кошти у сумі 14559,60 грн.
Таким чином, відповідачем станом на 12.10.2020р. було сплачено основний борг у сумі 129559,60 грн.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем не були сплачені інші грошові зобов'язання, а саме 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. відсотків річних від простроченої суми та 30361,09 грн. пені, що виникли внаслідок невиконання та неналежного виконання умов договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р.
Тому, позивач підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. процентів річних від простроченої суми та 30361,09 грн. пені, що виникли внаслідок невиконання та неналежного виконання умов договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р.
Разом з тим, позивач звертає увагу на те, що сплата суми основного боргу відповідачем була здійснена лише після відкриття провадження у справі.
Незважаючи на те, що відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (ухвали у справі було надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), відзив на позов не подав, позовні вимоги не оспорив, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, враховуючи при цьому зміст положень ст. 202 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
21.12.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» в особі директора Постернак Світлани Миколаївни, що діє на підставі статуту (постачальником) та фермерським господарством "Вероніка 2006" в особі директора Гриценюка Віктора Анатолійовича, що діє на підставі статуту укладено договір № 104/21/12-18 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві добрива комплексні торгівельної марки «Росток», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1. договору).
Згідно із п. 1.2 договору кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії товару, що постачається за даним договором, визначається у специфікації до договору і становить його невід'ємну частину.
Як передбачено п. 2.1. договору, постачальник бере на себе зобов'язання після підписання договору в строк не пізніше вказаного в специфікації, передати покупцю товар.
Відповідно до п. 2.2. договору, покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначених у специфікації.
Згідно із п. 4.1. договору умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються даним договором та специфікаціями до нього, які є його невід'ємною частиною.
Як передбачено п. 4.2. договору, оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових кошів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 4.2. договору оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої специфікації до цього договору.
Згідно із п. 4.3. договору зобов'язання з оплати вважаються виконаними з моменту надходження коштів в повному обсязі на рахунок постачальника в строк, визначений сторонами у специфікації.
Як передбачено п. 5.1. договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за кожною позицією остаточно встановлюється та відображається у специфікації на кожну окрему партію товару, яка підписується уповноваженими представниками сторін.
Загальна ціна договору складається з суми всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору (п. 5.4.).
Відповідно до п. 6.1. договору відвантаження товару за договором здійснюється на умовах, вказаних у специфікації до даного договору (згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року).
Згідно із п. 6.2. договору товар вважається прийнятим покупцем по кількості - у відповідності з підписаною покупцем - видатковою накладною, а по якості - на основі відповідних сертифікатів.
Як передбачено п. 6.3. договору для отримання товару покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до п. 6.4. договору одночасно з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю документи, то стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром, а саме: видаткова накладна; рахунок-фактура; сертифікат відповідності.
Згідно із п. 6.5. договору місце поставки товару визначається у специфікації на кожну партію товару.
Як передбачено п. 6.6. договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить за цим договором з моменту передачі товару постачальником.
Розділом 8 договору встановлена відповідальність сторін, де в п.п. 8.1., 8.2. вказано, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, Крім того, винна сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її провині збитки, якщо величина і причина їх виникнення буде підтверджена відповідними документами.
За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару, товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та 40% річних за користування коштами.
Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх закінчення (п. 10.1.).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
До договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р. доданий додаток № 1 від 21.12.2018р. «Специфікація № 1», в якій зазначено найменування товару - добрива комплексні, кількість та одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна суму 199959,60 грн.
Згідно із п. 2 специфікації оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 30% від загальної вартості товару, а саме 59987,88 грн. попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури, решта 70 % від загальної вартості, сплачується покупцем в гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме 5075,12 доларів США, офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання договору становить 27,58 грн., до 31.05.2018р. відповідно до визначеної формули. Постачальник при цьому зобов'язаний надати Покупцю відкориговані документи на товар (акт коригування ціни та розрахунки коригування до податкової накладної).
Згідно із п. 4 специфікації поставка товару здійснюється в термін за домовленістю сторін.
Як передбачено п. 5 договору датою поставки товару є дата відвантаження партії товару у місці призначення, вказаному у п.1 даної специфікації.
Відповідно до п. 7 специфікації дана специфікація є невід'ємною частиною договору № 140/21/12-18 від 21 грудня 2018р. і вступає в силу з моменту підписання сторонами.
Специфікація скріплена підписами та печатками обох сторін.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000509 від 21.12.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» (постачальник) постачає фермерському господарству "Вероніка 2006" (одержувачу) добрива комплексні на загальну суму 199959,60 грн. та зазначено, що рахунок дійсний до 24.12.2018р.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000489 від 21.12.2018р., скріпленої підписами та печатками обох сторін товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» (постачальник) постачає фермерському господарству "Вероніка 2006" (одержувачу) товар, а саме добрива комплексні на загальну суму 199959,60 грн.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 1000000192 від 21.12.2018р. форма №м1-ТН автомобілем - VOLKSWAGEN НОМЕР_1 було здійснено вантажне перевезення товару, а саме добрив комплексних, на загальну суму 199959,60 грн., замовник - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс», вантажовідправник - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс», вантажоодержувач - фермерське господарство "Вероніка 2006".
Дана накладна скріплена підписами відповідальної особи вантажовідправника та відповідальною особою вантажоодержувача.
У гарантійному листі фермерського господарства "Вероніка 2006", адресованого директору товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» фермерське господарство "Вероніка 2006" зобов'язується до 01.11.2019р. розрахуватись за борг перед товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» на загальну суму 129559,60 грн.
У претензії № 04/02-20-4 від 04.02.2020р., адресованій директору фермерського господарства "Вероніка 2006", директор товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» повідомив про те, що станом на 03.02.2020р. покупцем не виконано в повному обсязі умови п. 4.1. договору та п. 2 Специфікації № 1, як наслідок заборгованість за поставлений товар складає 129559,60 грн.
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 174 ГК України та ст. 526 ЦК України просить негайно виконати свої зобов'язання щодо зазначеної грошової вимоги та перерахувати заборгованість на вказаний у претензії рахунок.
Факт надіслання претензії підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.02.2020р.
Відповідно до платіжних доручень № 33 від 09.10.2020р. на суму 115000 грн., № 188 від 12.10.2020р. на суму 14559,60 грн. фермерським господарством "Вероніка 2006" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» 129559,6 грн. згідно рахунку СФ0000509 від 21.12.2018р. за міндобрива.
В матеріалах справи також наявні (в копіях): довіреність № 18 від 21.12.2018р., видана керівником та головним бухгалтером фермерського господарства "Вероніка 2006" Гриценюку Віктору Анатолійовичу на отримання цінностей; відомості про дебетові та кредитні операції по рахунку НОМЕР_2 товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» за період з 22.12.2018р. по 22.12.2018р.; Підсумкова виписка за період з 14.08.2019р. по 14.08.2019р. по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» тощо.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а також те, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони.
Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений двосторонній договір, відповідно до якого у них виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору сторони узгодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, Крім того, винна сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її провині збитки, якщо величина і причина їх виникнення буде підтверджена відповідними документами. За несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати товару, товару, а також інфляційні нарахування на суму боргу та 40% річних за користування коштами (п.п. 8.1., 8.2.).
Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з фермерського господарства "Вероніка 2006" 232091,77 грн. заборгованості, з яких 129559,60 грн. основного боргу, 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. процентів річних від простроченої суми, 30361,09 грн. пені на підставі договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р.
В подальшому, у письмових пояснення, поданих 21.12.2020р. позивач, відзначив, що відповідачем станом на 12.10.2020р. було сплачено основний борг у сумі 129559,60 грн.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень № 33 від 09.10.2020р. на суму 115000 грн., № 188 від 12.10.2020р. на суму 14559,60 грн. фермерським господарством "Вероніка 2006" було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» 129559,6 грн. згідно рахунку СФ0000509 від 21.12.2018р. за міндобрива.
Судом відзначається, що згідно із п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Враховуючи вищевикладені обставини, зміст позовних вимог, пояснення представника позивача та отримання товару покупцем, у зв'язку зі сплатою відповідачем 129559,60 грн. основного боргу по договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р. (що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями № 33 від 09.10.2020р. на суму 115000 грн., № 188 від 12.10.2020р. на суму 14559,60 грн.), суд вважає, що предмет спору у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з фермерського господарства "Вероніка 2006" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український аграрний ресурс" 129559,6 грн. основного боргу відсутній. У зв'язку із цим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
У письмових поясненнях, поданих 21.12.2020р., позивач підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. процентів річних від простроченої суми та 30361,09 грн. пені, що виникли внаслідок невиконання та неналежного виконання умов договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р.
Як встановлено судом, 21.12.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» в особі директора Постернак Світлани Миколаївни, що діє на підставі статуту (постачальником) та фермерським господарством "Вероніка 2006" в особі директора Гриценюка Віктора Анатолійовича, що діє на підставі статуту укладено, скріплено підписами та печатками сторін договір № 104/21/12-18, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність покупцеві добрива комплексні торгівельної марки «Росток», а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.
Відповідно до наявної в матеріалах справи видаткової накладної № РН-0000489 від 21.12.2018р., скріпленої підписами та печатками обох сторін товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український Аграрний Ресурс» (постачальник) постачає фермерському господарству "Вероніка 2006" (одержувачу) товар, а саме добрива комплексні на загальну суму 199959,60 грн.
У позовній заяві позивач зазначив, що специфікацією № 1 від 21.12.2018р. визначено, що відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар у строк до 31.05.2019р.
Однак, судом зауважується, що з матеріалів справи вбачається, що до договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р. доданий додаток № 1 від 21.12.2018р. «Специфікація № 1», згідно із п. 2 якої оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена покупцем наступним чином: 30% від загальної вартості товару, а саме 59987,88 грн. попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку-фактури, решта 70 % від загальної вартості, сплачується покупцем в гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме 5075,12 доларів США, офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання договору становить 27,58 грн., до 31.05.2018р. відповідно до визначеної формули.
Таким чином, судом звертається увага на те, що остаточний строк оплати, визначений у специфікації до договору - до 31.05.2018р. (однак, строк оплати, вказаний у позовній заяві позивачем - до 31.05.2019р.); враховуючи при цьому, що договір № 140/21/12-18 укладено сторонами 21.12.2018р., а строк оплати, визначений у специфікації до договору - до 31.05.2018р., судом констатується, що остаточний строк оплати не визначений.
Відтак, судом відзначається, що в даному випадку підлягає застосуванню ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, граничний строк оплати за договором № 140/21/12-18 від 21.12.2018р. - 22.12.2018р.
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, приписи ч.6 ст.232 ГК України, положення договору № 140/21/12-18 від 21.12.2018р. (зокрема, п.п. 8.1., 8.2.), враховуючи також сплату відповідачем 129559,6 грн. основного боргу після відкриття провадження у справі, суд вважає правомірними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача існуючої станом на час подання позову та на час вирішення спору заборгованості у вигляді 3263,07 грн. інфляційних втрат (за червень 2019р. - квітень 2020р.), 67001,93 грн. річних відсотків (за період з 01.06.2019р. по 03.09.2020р.), 3155,08 грн. пені (за період з 01.06.2019р. по 22.06.2019р.), що виникла внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, визначені умовами вищезазначеного договору, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У решті позовних вимог (щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та пені) суд вважає за необхідне відмовити з огляду на їх необгрунтованість (зокрема, через нарахування пені за договором без урахування приписів ч.6 ст.232 ГК України, а також того, що граничний строк оплати за договором № 140/21/12-18 від 21.12.2018р. - 22.12.2018р.), а також зважаючи на помилкове (зокрема, без урахування дефляційних процесів) обрахування заявлених до стягнення сум інфляційних втрат.
Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості не подано.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український аграрний ресурс" до фермерського господарства "Вероніка 2006" про стягнення 129559,6 грн. основного боргу, 5169,15 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. річних відсотків, 30361,09 грн. пені задовольнити частково.
Стягнути з фермерського господарства "Вероніка 2006" (село Лісова Волиця, Красилівський район, Хмельницька область, вулиця Радгоспна, буд. 14, ідентифікацінйий код 35582704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український аграрний ресурс" (місто Київ, вулиця Автозаводська, буд. 43, кв. 104, ідентифікаційний код 39494459) 3263,07 грн. інфляційних втрат, 67001,93 грн. річних відсотків, 3155,08 грн. пені, 3044,7 грн. відшкодування судового збору.
Видати наказ.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з фермерського господарства "Вероніка 2006" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український аграрний ресурс" 129559,6 грн. основного боргу закрити.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 4 розділу X "Прикінцеві положення", пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.01.2021р.
Суддя М.В. Смаровоз
Віддруков. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу ( АДРЕСА_1 ); 3 - відповідачу (31027, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с. Лісова Волиця, вул. Радгоспна, буд. 14).