ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
21 січня 2021 року Справа № 923/1001/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж"
до: Фізичної особи- підприємеця Бурлай Геннадій Володимирович
про стягнення 18732грн. 38коп.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.
Приватне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (надалі по тексту рішення - позивач, ПрАТ "Бердянське підприємство теплових мереж") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бурлай Геннадія Володимировича (надалі по тексту рішення - відповідач, ФОП Бурлай Г.В.) 18 732 грн. 38 коп. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.
Позов обґрунтовано наступними обставинами. Відповідач є орендарем нежитлового приміщення на першому поверсі в багатоповерховому будинку за адресою: м. Бердянськ, вул. Італійська, 92/97, до якого позивачем здійснюється постачання теплової енергії. Позивач зазначає про ухилення відповідача від укладення договору на постачання теплової енергії. Позивач стверджує, що ним здійснювалося постачання теплової енергії до приміщення, яке знаходиться в оренді у відповідача, отже він є споживачем теплової енергії, втім оплату еплової енергії не здійснював.
Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави набув майно (теплову енергію), що належало позивачу, а тому, на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, він має повернути набуте майно або відшкодувати його вартість.
Ухвалою суду від 29.10.2020 підготовче засідання було відкладено до 01.12.2020.
Ухвалою суду від 01.12.2020 було про продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 06.01.2021 включно та відкладено підготовче засідання до 24.12.2020.
Ухвалою суду від 24.12.2020 підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні на 21.01.2021.
Представник відповідача у судове засідання 21.01.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Копії ухвал Господарського суду Херсонської області від 08.10.2020, 29.10.2020, 01.12.2020 та 24.12.2020 направлялися на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (Херсонська область, Бериславський район, м.Берислав, вул.Белгородська, 4, кв.26, код ІПН НОМЕР_1 ), однак ухвали суду від 08.10.2020, від 29.10.2020, від 24.12.2020 повернуті відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення "інші причини", ухвала суду від 01.12.2020 повернута відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Окрім того, судом на офіційній сторінці суду у мережі Інтернет було розміщено оголошення для відповідача про час та місце проведення судового засідання (а.с.145).
Згідно ч.ч.3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 991, 992, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку (з посиланням) на відсутність (вибуття адресата), відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштовою відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №916/2349/17 від 21.03.2019р. та по справі №909/359/19 від 24.12.2019р.).
При цьому, суд зазначає, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Приймаючи до уваги, що судові відправлення були направленні відповідачу за адресою вказаною у ЄДР, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Рішення підписано на підставі ч.4 ст.240 ГПК України без його проголошення у зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання.
Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Предметом діяльності ПрАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" є серед іншого, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
У відповідності до ліцензії виданої НКРЕ видом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
В статті 1 Закону України "Про теплопостачання" також надано визначення наступних термінів:
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Таким чином, позивач є теплогенеруючою (теплопостачальною) організацією в розумінні ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарювання діяльності, який має у власності або у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Судом встановлено, що 27.10.2017 між Комунальним підприємством "Міськспецексплуатація" Бердянської міської ради (надалі - Орендодавець), та ФОП Бурлай Г.В. (надалі - Орендар) було укладено Договір №17 оренди комунального майна (надалі - Договір оренди, а.с.24-25).
У відповідності до п. 1.1. вказаного Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення №№1-3, першого поверху шестиповерхового житлового будинку (літ.А, що знаходиться на балансі КП "Міськспецексплуатауія" Бердянської міської ради, загальною площею по внутрішньому обміру 19,5 кв.м згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: м.Бердянськ, вул.Італійська (Дюміна), 92/27.
За умовами пункту 5.7 Договору оренди, орендар зобов'язаний в місячний термін з дати підписання договору укласти договори з відповідними експлуатаційними організаціями та оплачувати витрати за комунальні послуги, а також нести відповідальність по даним обов'язкам.
Згідно з п. 10.1. Договору оренди, договір діє з 27.10.2017 до 26.09.2020 строком на 2 роки та 11 місяців.
Факт прийняття відповідачем в оренду нежитлового приміщення підтверджується актом здачі-приймання нежитлового приміщення у будинку №92/27 по вул. (пр.) Італійський (Дюміна) від 27.10.2017 (а.с.26).
В означеному акті здачі-приймання нежитлового приміщення вказано, що приміщення має інженерне забезпечення, зокрема, теплопостачання.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.09.2005 №546 (а.с. 139-140) ЗАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" ( відповідно до п.1.2 Статуту яке зараз іменується ПрАТ "Бердянське підприємство теплових мереж") було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у комунальному житловому фонді м.Бердянськ з теплопостачання та гарячого водопостачання.
З метою укладення договору на купівлю-продаж теплової енергії позивач направив відповідачу лист №2724 від 27.12.2019 (а.с.16) в якому вказав на необхідності до 15.01.2020 надати для укладання договору купівлі-продажу теплової енергії на адресу позивача документи за переліком.
Листом №1230 від 02.06.2020 позивач надіслав на адресу відповідача два примірники договору №209 від 01.06.2020 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та просив відповідача оформити договір.
Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на названі вище листи позивача.
З огляду на те, що до орендованого відповідачем приміщення, розташованого за адресою: м. Бердянськ, вул. Італійська,92/27, в період з жовтня 2017 по березень 2018, з листопада 2018 по березень 2018 та з листопада 2019 по березень 2020 здійснювалось постачання теплової енергії, вартість спожитої без договору теплової енергії за вказаний період за розрахунком позивача складає18732,38грн. Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
ФОП Бурлай Г.В. є споживачем в розумінні Закону України "Про теплопостачання", оскільки він споживає теплову енергію в орендованому нежитловому приміщенні.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Разом з тим, у відповідності до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198 від 03.10.2007), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
В той же час, в п. 3 Правил № 1198 від 03.10.2007 визначено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
За умовами п. 40 Правил № 1198 від 03.10.2007 споживач теплової енергії зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
З вищевказаних нормативних актів вбачається, що постачання та користування теплової енергії повинно здійснюватись виключно на підставі договору.
У відповідності до п. п. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі укладеного Договору оренди комунального майна №17 від 27.10.2017 орендував нежитлове приміщення площею 19,5 кв.м за адресою: м. Бердянськ, вул. Італійська 92/27.
За умовами пункту 5.7 Договору оренди, орендар зобов'язаний в місячний термін з дати підписання договору укласти договори з відповідними експлуатаційними організаціями та оплачувати витрати за комунальні послуги. Зокрем, позивач є виконавцем послуг з теплопостачання у м.Бердянськ.
Однак, відповідач покладені на нього законом обов'язки не виконав, договір на постачання тепла з теплопостачальною організацією не уклав.
Як зазначає позивач, незважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційних прав громадян, які проживають у будинку, в якому розташований об'єкт, що орендується відповідачем, позивач здійснював постачання теплової енергії до приміщення відповідача, оскільки це приміщення не є відокремленим від централізованої системи опалення (теплопостачання) будинку.
Відповідно до пункту 5 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила від 21.07.2005 № 630), рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.
Факт постачання теплової енергії у період з 24.10.2017 по 01.04.2018; у період з 04.11.2018 по 01.04.2019; у період з 02.11.2019 по 01.04.2020 підтверджується рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області: №349 від 24.10.2017 "Про початок опалювального сезону 2017-2018 рр.", №100 від 30.03.2018 "Про закінчення опалювального сезону 2017-2018 рр.", №376 від 02.11.2018 "Про початок опалювального сезону 2018-2019 рр.", №120 від 29.03.2019 "Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 рр.", №344 від 30.10.2019 "Про початок опалювального сезону 2019-2020 рр." та №123 від 26.03.2020 "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 рр."(а.с.69-74), а також журналом обліку відпуску теплової енергії на теплопостачання та ГВС для житлових будинків та об'єктів соцкультпобуту (а.с. 37-52), в якому зафіксовано дати подачі теплоносія у систему та припинення його подачі, актами зняття показів з прибору обліку теплової енергії в будинку №92 по вул.Італійська за період з жовтня 2017 по березень 2020 (а.с.53-68).
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
З урахуванням умов укладеного відповідачем договору оренди, позивачем здійснено нарахування вартості спожитої без договору теплової енергії за період з з 24 жовтня 2017 (початок опалювального сезону 2017-2018) по 01 квітня 2018 (закінчення опалювального сезону 2017-2018), з 04 листопада 2018 (початок опалювального сезону 2018-2019) по 01 квітня 2019 (закінчення опалювального сезону 2018-2019) та з 02 листопада 2019 (початок опалювального сезону 2019-2020) по 01 квітня 2020 (закінчення опалювального сезону 2019-2020), що використовувалась на опалення нежитлового приміщення на суму 18732,38грн.
Фактично отриману без договору теплову енергію всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не оплачував.
Судом встановлено, що вартість спожитої без договору теплової енергії розрахована відповідачем із застосуванням тарифів на теплову енергію, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).
Відповідно до п. 9.8. (в редакції чинній до 17.01.2020) Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.12.2016 № 2133 "Про затвердження Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр", якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення, про що зазначається в тексті рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття.
Відповідно до п. 8.8. (в редакції чинній на час розгляду справи) Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.12.2016 № 2133 "Про затвердження Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення НКРЕКП, крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті НКРЕКП. Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається НКРЕКП на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Так, з 24.02.2017 встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 1903,22грн. за 1Гкал.
З 23.12.2017 встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 2178,30грн. за 1Гкал.
З 01.02.2019 встановлена плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 1950,90грн. за 1Гкал.
Щодо обсягів теплової енергії та даних, які були взяті для їх визначення (показники навантаження, фактичної температури зовнішнього повітря, покази приладу обліку тощо), суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Окрім того, відповідач, як споживач теплової енергії в розумінні чинного законодавства, мав право за власний рахунок зробити розрахунок теплового навантаження, однак, всупереч норм чинного законодавства, не скористався своїм правом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Загальна вартість безпідставно спожитої відповідачем теплової енергії яку постачало Приватне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" у нежитлове приміщення, яке орендує відповідач, за період з 24.10.2017 по 31.03.2020 за розрахунками позивача складає 18732,38грн
Суд перевіривши розрахунок позивача вважає його арифметично вірним.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано до суду доказів на спростування позовних вимог та на спростування суми заявленої до стягнення з відповідача.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню та з Фізичної особи-підприємця Бурлай Геннадія Володимировича на користь Приватного акціонерного товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" слід стягнути вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 18732,38грн.
Розподіл судових витрат.
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2102 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити .
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурлай Геннадія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.Морська, 65/97, код ЄДР 05541120) вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 18732грн. 38коп. та 2102грн. компенсації по сплаті судового збору.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2021.
Суддя Н.А. Павленко