05 січня 2021 рокуСправа № 921/734/20
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.
при секретарі судового засідання Шмир А.І.
розглянув матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства “Науково-виробниче агропромислове підприємство “Ель Гаучо”, 48630, Тернопільська обл., Заліщицький район, смт.Товсте, вул.С.Наливайка, буд.33А
до відповідача: Фермерського господарства “Відродження”, 48650, Тернопільська обл., Заліщицький район, с.Дзвиняч
про стягнення 384 664,94 грн.
За участі представників:
Позивача: Трохановський Т.Я. - адвокат
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Приватне підприємство “Науково-виробниче агропромислове підприємство “Ель Гаучо”, 48630, Тернопільська обл., Заліщицький район, смт.Товсте, вул.С.Наливайка, буд.33А звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Відродження”, 48650, Тернопільська обл., Заліщицький район, с. Дзвиняч про стягнення 464 664,94 грн., із них 299 750,00 грн заборгованості; 14 135,57 грн що становить 3% річних та 150 779,37 грн відсотків за неправомірне користування коштами.
Підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою позивачем визначено неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 24.04.19/ЕГ/В/СНD від 24 квітня 2019 року щодо оплати вартості за одержаний товар.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 22 грудня 2020 року.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22 грудня 2020 відкладено на 05 січня 2021 року.
05 січня 2021 року на адресу суду від представника ПП "НВАП "Ель Гаучо" надійшла заява № 04.01.21/1 від 04.01.2021 року про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), до заяви позивачем долучено докази сплати відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 80 000,00грн.
В судовому засіданні 05 січня 2021 року представник позивача підтримав позовні вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши в судовому засіданні докази у справі, господарський суд встановив:
Матеріали справи свідчать, що 24 квітня 2019 року, між Приватним підприємством “Науково-виробниче агропромислове підприємство “Ель Гаучо” (надалі-Продавець) та Фермерським господарством “Відродження” (надалі-Покупець), було укладено Договір купівлі-продажу 24.04.19/ЕГ/В/СНП (надалі-Договір).
Згідно п.1.1. зазначеного договору, Продавець зобов'язувався продати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах даного Договору та специфікації (Додатку), який є невід'ємною частиною цього Договору.
У відповідності до п.п. 1.2., 2.1. Договору, Сторонами за Договором, було узгоджено в Специфікації №1 від 24.04.2019 року, яка є невід'ємною частиною цього Договору, асортимент, кількість, вартість та графік оплати Товару, що постачається згідно умов Договору, а саме:
ПП “НВАП “Ель Гаучо” взяті на себе зобов'язання виконало в повному обсязі, відвантаживши Товар Покупцю, підтвердженням чому є видаткова накладна №1 від 28.05.2019 року, а також Акт приймання-передачі від 30.05.2019 року. Товар отриманий Покупцем згідно Довіреності №8 від 28.05.2019 року.
ФГ “Відродження” здійснювало оплату за поставлений Товар з порушенням вищезазначених умов та строків оплати, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наступним чином:
- 27.05.2019 року Відповідачем в рамках Договору було здійснено платіж в сумі 50 000,00 гри., що підтверджується платіжним дорученням №473 від 27.05.2019 року;
- 18.09.2020 року Відповідачем в рамках Договору було здійснено платіж в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №699 від 18.09.2020 року;
- 04.11.2020 року Відповідачем в рамках Договору було здійснено платіж в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №727 від 04.11.2020 року.
Покупцем здійснено лише часткову оплату за поставлений Товар в сумі 100 000,00 грн., а решту зобов'язання по оплаті Товару Покупцем залишено без виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2020 року, з метою досудового врегулювання спору, за місцезнаходженням Відповідача, було направлено досудове попередження вих. №528 від 19.08.2020 року, з вимогою негайно погасити існуючу заборгованість. Згідно інформації пошукової системи відстеження поштових відправлень, яка міститься на офіційному сайті AT “Укрпошта”, поштове відправлення за №4863000251910 вручене Відповідачу 21.08.2020 року. Однак, Відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого Товару не виконано належним чином та залишено без виконання.
Таким чином, заборгованість ФГ “Відродження” перед ПП “НВАП “Ель Гаучо” на дату звернення до суду становила 299 750,00 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).
Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 299 750,00 грн.
05 січня 2021 року на адресу суду від представника ПП "НВАП "Ель Гаучо" надійшла заява № 04.01.21/1 від 04.01.2021 року про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), до заяви позивачем долучено докази сплати відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 80 000,00грн.
З врахування наведеного, розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог.
Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача 219 750,00 грн. основного боргу, 14 135,57грн - 3% річних та 150 779,37грн - відсотків за неправомірне користування коштами підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2019 року, між Приватним підприємством “Науково-виробниче агропромислове підприємство “Ель Гаучо” та Фермерським господарством “Відродження”, було укладено Договір купівлі-продажу 24.04.19/ЕГ/В/СНП, за змістом якого продавець зобов'язується продати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах даного Договору та специфікації (Додатку), який є невід'ємною частиною цього Договору./обприскувач, CHD 2724, 2012 року випуску в кількості 1 шт. загальною вартістю 399 750,00грн.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На виконання договору купівлі-продажу № 24.04.19/ЕГ/В/СНП від 24.04.2019р. ПП “НВАП “Ель Гаучо” взяті на себе зобов'язання виконало в повному обсязі, відвантаживши Товар Покупцю, що підтверджується видатковою накладною №1 від 28.05.2019 року, а також Акт приймання-передачі від 30.05.2019 року. Товар отриманий Покупцем згідно Довіреності №8 від 28.05.2019 року.
ФГ “Відродження” здійснювало часткову оплату за поставлений товар: 27.05.2019 року в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №473 від 27.05.2019 року; 18.09.2020 року в сумі 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №699 від 18.09.2020 року; 04.11.2020 року в сумі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №727 від 04.11.2020 року; 19.11.2020 в сумі 50 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 749 від 19.11.2020 року; 04.12.2020 року в сумі 20 000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 771 від 04.12.2020 року; 30.12.2020 в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 805 від 30.12.2020 року.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Сума трьох процентів річних становить 14 135,57 гри. (чотирнадцять тисяч сто тридцять п'ять гривень 57 кой.).
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до п. 6.4. Договору Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару, сплачує на користь Продавця відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 (тридцять два) відсотка річних з простроченої суми.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання й одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені в ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, у тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 908/639/18
Положення ж ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Таким чином, сума відсотків за неправомірне користування грошовими коштами становить 150 779,37 грн (сто п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 37 коп).
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.129 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123,126,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Відродження”, 48650, Тернопільська обл., Заліщицький район, с.Дзвиняч, ідентифікаційний код 37399700 на користь Приватного підприємства “Науково-виробниче агропромислове підприємство “Ель Гаучо”, 48630, Тернопільська обл., Заліщицький район, смт.Товсте, вул.С.Наливайка, буд.33А, ідентифікаційний код 35955369 - 219 750,00 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) грн. боргу; 14 135,57 (чотирнадцять тисяч сто тридцять п'ять гривень 57 копійок) - 3% річних; 150 779,37 (сто п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят дев'ять 37 копійок) грн - відсотків за неправомірне користування коштами та 5 769,97 (п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 97 копійок) грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 21.01.2021.
Суддя А.М. Сидорук