36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.01.2021 Справа № 917/1815/20
Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н. С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030
до Фізичної особи - підприємця Федорченка Олександра Васильовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 5 110,42 грн.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. № 1986/20 від 13.11.2020р.) до Фізичної особи - підприємця Федорченка Олександра Васильовича про стягнення 5 110,42 грн., з яких: 2 967,80 грн. - вартість спожитої теплової енергії, 2 003,75 грн. - пені, 99,49 грн. - інфляційні нарахування та 39,38 грн. - 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.11.2020 р. позовну заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Позивач по справі належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та про покладені на нього обов'язки, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 18.11.2020р. (а.с. 91).
Ухвала суду від 18.11.2020р. надіслана відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві - 36020, м. Полтава, вул. Підмонастирська ( вул. Нариманівська), 26, кв. 3, повернулася до господарського суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 92-95).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 86) відповідач - Фізична особа - підприємець Федорченко Олександр Васильович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.
Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси є днем вручення судового рішення (ухвали). Приймаючи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про наявність іншої адреси, ухвала суду від 18.11.2020р. вважається такою, що вручена відповідачу.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.
Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
26 лютого 2007 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем Федорченком Олександром Васильовичем (Споживач) було укладено Договір №2547 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 10-11) (далі - Договір).
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- "теплопостачальна організація" бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення "споживача" до межі розподілу будівлі по вул. Пролетарська, 31 - майстерня по ремонту взуття (п.1. договору );
- Розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергію. Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість Т/Е (п.14 договору в редакції додаткової угоди №5);
- Всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку, виписаного ТО Споживачу, з обов'язковим застосуванням діючих тарифів (п.14.1 договору в редакції додаткової угоди №5);
- Факт отримання Споживачем Т/Е фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін він, підписаний ТО в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу Т/Е (п.15 договору в редакції додаткової угоди №5);
- Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 15 числа наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів (п. 15.1 договору в редакції додаткової угоди №5);
- у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст.625 ЦК України (п. 16 договору в редакції додаткової угоди №5);
- даний договір заключений на період: а) відповідно ч.3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що "Споживач" бере на себе зобов'язання щодо оплати послуг опалення нежитлового приміщення площею 10,2 кв.м., яке знаходиться в м. Полтаві вулиця Пролетарська, 31 з 27.10.2006р,
б) для опалення - з 01.03.2007р. по 31.12. 2011р.
в) в частині розрахунків до їх повного завершення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 21 Договору).
Між сторонами 10.10.2011р. було укладено Додаткову угоду №4 (а.с.12).
Зміни в Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2547 від 26.02.2007 р. , викладені в редакції Додаткової угоди № 5 з Додатком "Розрахунок обсягу теплової енергії" ( а.с. 15-16) затверджені рішенням господарського суду Полтавської області від 28.09.2017 р. по справі № 917/1283/17 ( розрахунок - а.с.17-18) .
За даними позивача відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії за період з 01.10.2018 р. по 31.07.2020 р. (включно), заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 2 967,80 грн.(розрахунок - а.с.5-6).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 110,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов Договору №2547, укладеного між сторонами 26.02.2007 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 2 967,80 грн. основний борг; 2 003,75 грн. пені, 39,38 грн. - 3% річних, 99,49 грн. - інфляційних нарахувань (розрахунки а.с.5-9).
При винесенні рішення суд виходить з наступного:
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Факт виконання позивачем обов'язку щодо постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення відповідача підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії: №АВ-15616 від 31.10.2018р. на суму 40,13 грн.; №АВ-19099 від 30.11.2018р. на суму 336,79 грн.; №АВ-22242 від 31.12.2018р. на суму 391,75 грн.; №АВ-1978 від 31.01.2019 р. на суму 371,35 грн.; №АВ-5206 від 28.02.2019 р. на суму 271,22 грн.; №АВ-8699 від 31.03.2019 р. на суму 224,56 грн.; №АВ-9359 від 30.04.2019 р. на суму 39,82 грн.; №АВ-12873 від 31.10.2019 р. на суму 26,70 грн.; №АВ-15897 від 30.11.2019 р. на суму 221,6 2 грн.; №АВ-19102 від 31.12.2019 р. на суму 254,87 грн.; №АВ-1623 від 31.01.2020 р. на суму 270,91 грн.;№АВ-5566 від 29.02.2020 р. на суму 225,81 грн.; №АВ-8935 від 31.03.2020 р. на суму 151,03 грн.; №АВ-12452 від 30.04.2020 р. на суму 56,79 грн.; №АВ-15543 від 31.05.2020 р. на суму 28,15 грн.; №АВ-18814 від 30.06.2020 р. на суму 28,15 грн.; №АВ-22050 від 31.07.2020 р. на суму 28,15 грн. (а.с.43-59).
В зазначених актах вказано, що вони укладені відповідно до Договору №2547 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 26.02.2007р.
Факт отримання Споживачем Т/Е фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін він, підписаний ТО в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу Т/Е (п.15 Договору в редакції додаткової угоди №5).
На адресу відповідача були направлені рахунки на оплату №АВ-8719 від 31.10.2018р., №АВ-10496 від 30.11.2018р., №АВ-12151 від 31.12.2018р., №АВ-1016 від 31.01.2019р., №АВ-2719 від 28.02.2019р., №АВ-4520 від 31.03.2019р., №АВ-4841 від 30.04.2019р., №АВ-6636 від 31.10.2019р., №АВ-8161 від 30.11.2019р., №АВ-9829 від 31.12.2019р., №АВ-824 від 31.01.2020р., №АВ-2886 від 29.02.2020р., №АВ-4615 від 31.03.2020р., №АВ-6401 від 30.04.2020р., №АВ-7957 від 31.05.2020р., №АВ-9616 від 30.06.2020р., №АВ-11234 від 31.07.2020р. (а.с.26-42).
Вищевказані акти та рахунки були направлені на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за жовтень-грудень 2018р., січень-квітень 2019р., жовтень-грудень 2019р., січень - липень 2020р. (а.с.60-76).
Відповідно до п. 14.1 Договору, всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку, виписаного ТО Споживачу, з обов'язковим застосуванням діючих тарифів.
Пунктом 14 Договору (в редакції додаткової угоди №5) встановлено, що розрахунки за відпущену Т/Е проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії'.
Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго” встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).
Статтею 19 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За умовами п. 15.1 Договору (в редакції додаткової угоди №5), Споживач зобов'язується сплачувати за Т/Е у строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За даних обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 2 967,80 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
В п. 16 Договору сторони погодили, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги», а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст.625 ЦК України (п. 16 Договору в редакції додаткової угоди №5).
Дана норма договору узгоджується з положенням ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», відповідно до якої суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу та заявлено до стягнення:
- 2 003,75 грн. пені ( розрахунок - а.с. 7) за періоди : з 15.11.2019 р. по 14.05.2020 р. ( за зобов"язаннями жовтня 2019 р. в сумі 48, 59 грн.); з 15.12.2019 р. по 14.06.2020 р. ( за зобов"язаннями листопада 2019 р. в сумі 405, 56 грн.); з 15.01.2020 р. по 14.07.2020 р. ( за зобов"язаннями грудня 2019 р. в сумі 463, 86 грн.); з 15.02.2020 р. по 12.08.2020 р. ( за зобов"язаннями січня 2020 р. в сумі 487, 64 грн.); з 15.03.2020 р. по 12.08.2020 р. ( за зобов"язаннями лютого 2020 р. в сумі 340, 97 грн.); з 15.04.2020 р. по 12.08.2020 р. ( за зобов"язаннями березня 2020 р. в сумі 181, 24 грн.); з 15.05.2020 р. по 12.08.2020 р. (за зобов"язаннями квітня 2020 р. в сумі 51, 11 грн.); з 15.06.2020 р. по 12.08.2020 р.( за зобов"язаннями травня 2020 р. в сумі 16, 61 грн.); з 15.07.2020 р. по 12.08.2020 р. (за зобов"язаннями червня 2020 р. в сумі 8, 16 грн.).
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 99,49 грн. за період з грудня 2018 року по червень 2020 року ( розрахунок - а.с. 9) та 3% річних на суму 39,38 грн. за зобов"язаннями з жовтня 2018 р. по червень 2020р. ( розрахунок - а.с. 8).
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних та пені, суд звертає увагу на наступне.
Позивачем здійснено нарахування пені та 3% річних за прострочення оплати вартості теплової енергії за договором №2547 від 26.02.2007 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за періоди починаючи з 15 числа місяця наступного за розрахунковим (розрахунки - а.с .7-8).
Водночас, відповідно до п. 15.1 Договору в редакції додаткової угоди №5 споживач зобов"язується сплачувати за теплову енергію у строк до 15 числа наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів (п. 15.1 договору в редакції додаткової угоди №5).
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Таким чином, останнім днем для здійснення розрахунку за спожиту теплову енергію є не 14 число місяця наступного за розрахунковим, як зазначає позивач, а 15 число відповідного місяця. При перевірці розрахунку пені судом враховуються положення частини 5 ст. 254 ЦК України.
Також згідно вимог підпункту 4 п. 3 Розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 p., на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено дію карантину до 31.08.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою, зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Згідно із зазначеною постановою карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року.
З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020. Таким чином карантинні обмеження діють на даний час.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України № 2189-VIII від 09.11.2017 року «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 2189-VIII) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно з п. 5 ч.1 статті 1 Закону України № 2189-VIII під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 1 Закону України № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Отже, відповідач за договором Договором №2547 від 26.02.2007 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води є споживачем комунальної послуги.
Таким чином, оскільки відповідач за Договором №2547 від 26.02.2007 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води є споживачем комунальної послуги теплопостачальної організації (позивача), вимоги щодо стягнення з відповідача пені починаючи з моменту введення карантину ( 12.03.2020 р.) задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного за перерахунком , здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ", до стягнення підлягає пеня в сумі 434, 51 грн..
Згідно здійсненого судом перерахунку 3% річних із врахуванням початку прострочки щомісячних платежів з 16 числа наступного за розрахунковим, загальна сума нарахувань має становити 40,40 грн. Перевірка правильності нарахувань позивача здійснена за допомогою калькулятора "Ліга. Закон". Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму 3% річних більшу ніж заявлено позивачем у позові. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 39,38 грн.
Щодо нарахованої та заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних - 99, 49 грн.
(розрахунок - а.с. 9) суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Отже, вимоги в частині стягнення 99, 49 грн. інфляційних, нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача, є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 967, 80 грн. основного боргу, 434, 51 грн. пені, 39, 38 грн. 3% річних, 99, 49 грн. інфляційних, є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 46, 129, 231-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
.
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Федорченка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, п/р НОМЕР_2 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03338030) 2 967,80 грн. основного боргу, 434,51 грн. пені, 39,38 грн. 3 % річних та 99,49 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 456, 55 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення підписано 21.01.2021 р.
Суддя Ореховська О.О.