11 січня 2021 року Справа № 915/761/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
позовної заяви: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01301, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (54003, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, код ЄДРПОУ 39589483)
про: стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання,
за участі представників:
від позивача: Пронюк В.Я., згідно довіреності
від відповідача: не з'явився,
04.06.2020 Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/7-3530-20 від 25.05.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” боргу у загальній сумі 20645301,90 грн, у тому числі: пеня у сумі 10743386,87 грн, 3% річних у сумі 2463515,08 грн, інфляційних втрат у сумі 7438399,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого природного газу за договором від 18.04.2017 №17-236-Н постачання природного газу з відповідача підлягає стягненню пеня, нарахована в порядку пункту 7.2 договору, а також 3 % річних та інфляційні втрати на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/761/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 06 липня 2020 року о 11:00, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.
01.07.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача від 30.06.2020 на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, просить у задоволені позову відмовити.
У відзиві від 30.06.2020 відповідач зазначає, що з огляду на те, що основним джерелом надходження коштів на рахунок із спеціальним режимом використання відповідача та оплати позивачу за реалізований природний газ є одержання коштів за поставлений природний газ для потреб населення. У зв'язку з тим, що населення розраховується за спожитий природний газ та послуги з його розподілу переважно пільгами та субсидіями, то здійснювати розрахунки з ПАТ “НАК “Нафтогаз України” можливо лише за рахунок коштів, що надходять із загального фонду Державного бюджету на компенсацію витрат за поставлений природний газ даній категорії споживачів. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, що визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме: витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами. Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів. Зазначений Порядок втратив чинність 01.01.2018 року, та після цієї дати вартість пільг компенсувалася відповідачу згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року. Відповідач зазначає, що розрахунки між сторонами проводилися за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями. Залишок заборгованості, яка виникла у 2017 році по пільгам та субсидіям, компенсувалися сторонам лише у лютому-березні 2018 року. Вочевидь, ці суми повинні бути виключені з розрахунку штрафних санкцій позивача, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання виникало не з вини відповідача. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності між підприємствами ПЕК та законодавчо-обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що проводять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що ТОВ “Миколаївгаз Збут” було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача у прострочені платежів, а відтак в силу ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України, виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
06.07.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на строк дії карантину та відкладення підготовчого засідання у справі на 08 вересня 2020 року о 10:00 год.
13.07.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає, що аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, просить позов задовольнити.
У відповіді на відзив від 08.07.2020 б/н позивач зазначив, що відповідач, у порушення п.6.1. Договору не здійснив оплату за спожитий природній газ у встановлені строки. У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору та несвоєчасно розрахувався за поставлений природний газ, позивач правомірно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних, у зазначених у позовній заяві розмірах. На суми, які були сплаченні на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ (пільги та субсидії), позивачем не нараховувалися штрафні санкції (пеня, 3% річних та інфляційні втрати).
На виконання умов Договору № 17-236-Н купівлі-продажу природного газу від 18.04.2017, відповідачем частково було сплачено 64439272,45 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002 року.
Названий Порядок передбачає існування відносин з відшкодування місцевими бюджетами надавачам послуг вартості спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу за рахунок субвенцій із державного бюджету, які в подальшому мають бути перераховані відповідачем на рахунок НАК "Нафтогаз України".
Постановою КМУ від 04.03.2002. № 256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі -Порядок). Пунктом 4 Порядку передбачено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Відповідно до п.8 Порядку розрахунки за надані пільги та субсидії на оплату природного газу, послуг з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло, водопостачання і водовідведення з підприємствами-надавачами здійснюються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в органах Казначейства, а за електроенергію на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку.
Таким чином, положення постанови КМУ № 256 регламентують виключно порядок розпорядження коштами з цільовим призначенням, що надходять на рахунки газопостачальних та газорозподільних компаній, як реалізація державних соціальних гарантій певним категоріям громадян і не передбачають обов'язку зміни умов договірних зобов'язань сторін.
Договором передбачено, що всі зміни і доповнення до нього повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.
Чинним законодавством та Порядком не передбачено внесення змін до даного виду договорів в інший спосіб.
Таким чином, на думку позивача, підстави звільнення відповідача від обов'язку сплати пені та відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, у випадку здійснення розрахунків в порядку постанови КМУ № 256 можуть бути узгоджені лише сторонами в договорі, а не постановою КМУ №256.
Умови договору між сторонами спору не містять відповідних умов про звільнення від відповідальності.
Заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму боргу, яка виникла у відповідача за кожним з актів приймання-передачі природного газу без урахування розрахунків, проведених на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, здійснених відповідно до постанови «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Отже, предметом розгляду в даній справі є нарахування здійснені позивачем виключно на суми власних грошових коштів, які були несвоєчасно сплачені відповідачем
Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, таких як стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена Відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи.
Підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання в даній справі є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, та яка була несвоєчасно оплачена Відповідачам за рахунок коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання.
Позивач не погоджується з твердженням відповідача про неможливість впливу на своєчасність проведення розрахунків за договором як таким, що протирічить умовам Договору та законодавству. Таким чином, відповідач, уклавши договір, прийняв на себе зобов'язання в будь-якому випадку своєчасно здійснити розрахунок за отриманий природний газ, в даному випадку до 25-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Таким чином, умови договору, а саме п. 6.3. Договору, прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.
Аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, застосування рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритму в сукупності, врегульовують питання розподілу власних коштів відповідача, які вже знаходяться (наявні) на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливають на зобов'язання сторін щодо належної оплати за поставлений природний газ за Договором.
На думку позивача, неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем, за наявності механізму стягнення з кінцевого споживача штрафних санкцій, не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки, а ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, в тому числі й позивача, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.
Клопотанням від 04.09.2020 представник позивача просить суд закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.
Клопотанням вх.№10981/20 від 07.09.2020 представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з карантинними заходами.
08.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення розгляду справи на 19.10.2020 о 09:30 год.
16.10.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з карантинними заходами.
Клопотанням від 16.10.2020 представник позивача просить суд закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті.
Клопотанням від 19.10.2020 представник відповідача просить суд продовжити строк підготовчого провадження у справі.
Клопотання обґрунтовано посиланням на запроваджені карантинні заходи та оголошення, розміщене на сайті Господарського суду Миколаївської області щодо підтвердження захворювання на COVID-19 у працівника суду та наполегливе прохання утримання від відвідування суду з метою убезпечення від розповсюдження хвороби.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що у Господарського суду Миколаївської області є технічна можливість для проведення судових засідань в режимі відеоконференції, суд не вбачає об'єктивних підстав неможливості представника відповідача брати участь у судових засіданнях.
З зазначених підстав, ухвалою від 19.10.2020 судом відмовлено у задоволені клопотань відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадження карантину.
Ухвалою від 19.10.2020 судом відмовлено у задоволені клопотань відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадження карантину. Судом постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 09.11.2020 об 11:00 год.
02.11.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження у справі для встановлення відповідачу строку для подання своїх заперечень на наведені у відповіді на відзив обставини з підстав необхідності проведення перевірки правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості та пов'язаними з розрахунком актами приймання-передачі газу, спільних протокольних рішень та інших документів та обмежений режим роботи працівників відповідача у зв'язку із запровадженими протиепідемічними заходами.
09.11.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набранням законної сили судовим рішенням у справі №826/9665/16.
Клопотання обґрунтовано тим, що результат розгляду справи №826/9665/16 може вплинути на формування ціни за договорами поставки природного газу у період з травня 2016 по листопад 2018 років та відповідно й на формування ціни за Договором №17-236-Н.
09.11.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 16.11.2020 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.12.2020 о 09:40 год.
16.11.2020 представником позивача подано до суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач вважає, що викладені відповідачем обставини є безпідставними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Заперечення позивача обґрунтовано тим, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, виконаний та припинив свою дію в частині поставки газу, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Позивачем також зазначено, що ціна на природний газ для побутових споживачів та період поставки за спірним Договором №17-236-Н є іншою ніж та, яка розглядається в Окружному адміністративному суді міста Києва у справі №826/9665/16.
02.12.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження аналогічне поданому 02.11.2020 та клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16383/20.
Клопотання обґрунтовано тим, що під час розгляду справи №910/16383/20 господарським судом встановлені істотні для розгляду справи №915/761/20 обставини, які не можуть бути встановлені у даній справі, оскільки питання проведення коригувань заборгованості за період дії нечинних постанов КМУ №203 та №237 розглядається в іншій справі.
08.12.2020 представником відповідача подано до суду заяву, якою відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, не доведеними, у зв'язку з чим вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідач зазначає, що однією із складових компенсації, встановленої Законом України «Про ринок природного газу» та Порядком визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки, затвердженого постановою КМУ №1194 від 03.12.2020, АТ «НАК «Нафтогаз» є витрати пов'язані із постачанням газу постачальникам, які закуповували природний газ у позивача для його подальшої реалізації населенню. На думку відповідача, в даному випадку позивач намагаючись стягнути кошти у справі №915/761/20 фактично двічі намагається отримати кошти, компенсацію яких вже передбачено бюджетом.
09.11.2020 представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні через хворобу, спричинену COVID-19.
09.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача та відкладення розгляду справи по суті на 11.01.2021 о 15:00 год.
Ухвалою суду від 11.12.2020 задоволено клопотання представника позивача, доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні, яке відбудеться 11.01.2021 о 15:00 год, в режимі відеоконференції.
22.12.2020 представником позивача подано суду додаткові пояснення на додаткові пояснення відповідача. Позивач зазначає наступне: посилання відповідача на справу №915/1157/18 завідомо безпідставного позову вже після звернення позивача із позовними вимогами у справі №915/761/20 на стадії розгляду справи по суті є зловживанням відповідача згідно п.3 ч. 2 ст. 43 ГПК України; період, на який відповідач посилається у справах №915/1157/18 та №910/16383/20, виходить за межі позовних вимог.
Крім того, позивачем 22.12.2020 подано суду заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Позивач зазначає, що вимога щодо зміни вартості отриманого природного газу, заявлена у іншій справі, не може слугувати належною підставою для зупинення провадження.
Позивач вважає, що суд має всі необхідні докази для належної оцінки спірних правовідносин, що виключає можливість зупинення провадження відповідно до п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Зупинення провадження у справі призведе до порушення права на справедливий, ефективний та швидкий розгляд справи.
06.01.2021 представником відповідача подано до господарського суду заяву, яку останній просить суд залучити до матеріалів справи та відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Заява містить також заяву відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені (неустойки) в сумі 10743386,87 грн.
Відповідачем зазначено, що ця заява про застосування позовної давності не є визнанням позовних вимог, оскільки у їх задоволені, на думку відповідача, слід відмовити, однак, якщо суд вирішить інакше, просить застосувати позовну давність.
11.01.2021 представником відповідача подано суду клопотання про визнання поважними причин пропуску процесуального строку та залучення до матеріалів справи пояснень і документів. Відповідач просить суд поновити строк на залучення додаткових пояснень та заяв ТОВ “Миколаївгаз Збут” від 02.12.2020, 08.12.2020 та 06.01.2021 та врахувати їх під час розгляду справи.
Клопотання обґрунтовано посиланням на ст. 46 та п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та мотивовано тим, що документи та пояснення, надані суду 02.12.2020, 08.12.2020 та 06.01.2021, несвоєчасно подані до суду оскільки майже всі працівники відповідача в період з березня 2020 року по теперішній час не мають можливості знаходитися на своїх робочих місцях та швидко опрацьовувати первісні документи (акти приймання-передачі, спільні протокольні рішення та інш.) у відповідача виникла об'єктивна підстава для продовження процесуального строку.
Відповідачем надано спільні протокольні рішення, укладені між позивачем та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” №2975 від 20.06.2017, № 3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017.
Ухвалою, постановленою в судовому засіданні, господарським судом поновлено строк на подання цих доказів та залучено їх до матеріалів справи.
Надаючи оцінку цим обставинам, господарський суд враховує, що відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує “процесуальну” справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)).
Таким чином, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання формальних обставин щодо розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Представник позивача в судовому засіданні не навів поважних причин, які перешкоджали йому виконати свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 164 ГПК України та не повідомив суду про обставини, через які ці докази були відсутні на час складення позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже, суд вважає, що залучення даних доказів до матеріалів справи в повній мірі відповідає засадам господарського судочинства, зокрема, принципам рівності сторін та диспозитивності, а також компенсує зазначені недоліки процесуальної поведінки позивача, внаслідок чого прийняте в цій справі рішення, відповідатиме завданням господарського судочинства щодо справедливого вирішення спору, передбаченим ч. 2 ст. 2 ГПК України.
11.01.2021 представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуального строку у зв'язку з впровадженням карантину.
Представник відповідача просить суд: відкласти розгляд справи на іншу дату, після зняття посилених карантинних заходів, запроваджених постановою Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 №1236; повернутися на стадію підготовчого провадження для встановлення строку відповідачу для подання своїх заперечень (поновити процесуальний строк); зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі №910/16383/20, яка розглядається у Господарському суді міста Києва.
Клопотання обґрунтовано посиланням на п. 4 Прикінцевих положень ГПК України.
Відповідачем зазначено, що суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином та зазначені норми ГПК України дозволяють задовольнити подану 02.12.2020 заяву ТОВ “Миколаївгаз Збут” про повернення на стадію підготовчого провадження.
Ухвалою від 11.01.2021 судом постановлено: відмовити у задоволені клопотання відповідача (вх. №13844/20 від 02.11.2020) про повернення на етап підготовчого провадження; відмовити у задоволені клопотання відповідача від 02.12.2020 про повернення на стадію підготовчого провадження для встановлення строку відповідачу для подання своїх заперечень; відмовити у задоволені клопотання відповідача від 06.11.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/9665/16; відмовити у задоволені клопотання відповідача від 02.12.2020 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16383/20; відмовити у задоволенні клопотання відповідача від 11.01.2021 про відкладення розгляду справи на іншу дату, повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16383/20.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
У судовому засіданні 11.01.2021 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
11.01.2021 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
18.04.2017 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (далі - покупець) укладено договір №17-236-Н купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцеві у 2017-2018 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1. Договору).
Природний газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п.1.2. Договору).
Відповідно до п 2.1. Договору, продавець передає з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 625400,00 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: квітень 2017 - 28000,00, травень 2017 -15000,00, червень 2017 -11000,00 грн., липень 2017- 11000,00, серпень 2017 - 10000,00, вересень 2017 - 12400,00, жовтень 2017 -52000,00, листопад 2017 - 76000,00, грудень 2017 - 100000,00, січень 2018 - 140000,00, лютий 2018 - 90000,00, березень 2018 року - 80000,00.
Відповідно до п.3.2. Договору, приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 5.1. Договору, з 01 квітня 2017 року ціна на природний газ, який передається за цим договором становить 4942,00 грн. за 1000 куб. м., крім того податок на додану вартість -20%. Всього до сплати за 1000 куб. метрів природного газу -5930,40 грн. з ПДВ.
Відповідно до п 6.1. Договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р. № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактичного переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в томі числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включено) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включено) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включено) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуюся з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі- продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахуванні деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005 року № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Пунктом 6.2. Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.
Відповідно до пункту 6.3. Договору, за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу.
За змістом пункту 6.4. Договору сторони домовились про черговість погашення заборгованості Покупця за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору.
Відповідно до пункту 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до пункту 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Відповідно до пункту 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу (т.1, а.с.20-25), а саме: від 30.04.2017 на суму 144841391,27 грн, від 31.05.2017 на суму 44955972,44 грн, від 30.06.2017 на суму 32353326,85 грн, від 31.07.2017 на суму 31692312,61 грн, від 31.08.2017 на суму 24915009,97 грн, від 30.09.2017 на суму 25807440,29 грн. Всього поставлено природного газу відповідачу на суму 304565453,43 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” від 11.01.2005 №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №3086 від 20.07.2017, № 3357 від 18.08.2017, № 3532 від 20.09.2017, №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017 (т.1, а.с.69-86, т. 2, а.с. 218-237).
Відповідно до розділу 1 «Предмет спільного протокольного рішення» зазначених Спільних протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (далі - постанова Уряду від 11.01.2005 року №20).
Розділом 2 «Порядок проведення взаєморозрахунків» кожного з зазначених Спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами Спільного протокольного рішення.
Відповідно до п. 5.1. зазначених Спільних протокольних рішень, усі спірні питання, пов'язані з виконанням цього Спільного протокольного рішення, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спірні питання неможливо вирішити шляхом переговорів, вони вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.
Відповідно до п.5.2. зазначених Спільних протокольних рішень останні набирають чинності з моменту підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цими Спільними протокольними рішеннями.
Зокрема, у розділі 2 Спільного протокольного рішення №3086 від 20.07.2017 сторони погодили:
- п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 5250596,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 5250596,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-червень 2017 року «п» 1376301,00 грн «с» 3874295,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через міськфінуправління області) кошти за пільги та субвенції у сумі 5250596,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-червень 2017 року «п» 1376301,00 грн «с» 3874295,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 5250596,00 грн, у тому числі ПДВ 875099,33 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: ««Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 5250596,00 грн, у тому числі ПДВ 875099,33 грн»;
- п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 5250596,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.1, а.с.69-71).
У розділі 2 Спільного протокольного рішення №3357 від 18.08.2017 сторони погодили:
- п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 6615601,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 6615601,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-липень 2017 року «п» 1999205,00 грн «с» 4616396,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради та міськфінуправління області) кошти за пільги та субвенції у сумі 6615601,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-липень 2017 року «п» 1999205,00 грн «с» 4616396,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 6615601,00 грн, у тому числі ПДВ 1102600,17 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 6615601,00 грн, у тому числі ПДВ 1102600,17 грн;
- п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 6615601,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.1, а.с.75-80).
У розділі 2 Спільного протокольного рішення №3532 від 20.09.2017 сторони погодили:
- п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 10666874,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 10666874,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за квітень-серпень 2017 року «п» 1303205,00 грн «с» 9363669,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через міськфінуправління області) кошти за пільги та субвенції у сумі 10666874,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за квітень-серпень 2017 року «п» 1303205,00 грн «с» 9363669,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 10666874,00 грн, у тому числі ПДВ 1777812,33 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 10666874,00 грн, у тому числі ПДВ 1777812,33 грн;
- п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 10666874,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.1, а.с.81-86).
У розділі 2 Спільного протокольного рішення №2975 від 20.06.2017 сторони погодили:
- п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 33197007,44 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 33197007,44 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за березень-травень 2017 року «с» 33197007,44 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради) кошти за пільги та субсидії у сумі 33197007,44 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за березень-травень 2017 року «с» 33197007,44 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 33197007,44 грн, у тому числі ПДВ 5532834,57 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 33197007,44 грн, у тому числі ПДВ 5532834,57 грн;
- п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 33197007,44 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.2, а.с.218-223).
У розділі 2 Спільного протокольного рішення №3758 від 20.10.2017 сторони погодили:
- п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 11858654,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 11858654,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-вересень 2017 року «п» 2753562,00 грн «с» 9105092,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради та міськфінуправління області) кошти за пільги та субсидії у сумі 11858654,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-вересень 2017 року «п» 2753562,00 грн «с» 9105092,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 11858654,00 грн, у тому числі ПДВ 1976442,33 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 11858654,00 грн, у тому числі ПДВ 1976442,33 грн;
- п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 11858654,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.2, а.с.224-229).
У розділі 2 Спільного протокольного рішення №4009 від 20.11.2017, з урахуванням Додатку №1 до Спільного протокольного рішення від 20.11.2017 №4009, сторони погодили:
- п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 22202272,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 22202272,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за липень-жовтень 2017 року «п» 2338073,00 грн «с» 19864199,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради та міськфінуправління області) кошти за пільги та субсидії у сумі 22202272,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за липень-жовтень 2017 року «п» 2338073,00 грн «с» 19864199,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»;
- п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 22202272,00 грн, у тому числі ПДВ 3700378,67 грн, із них:
- 19383611,01 грн, у тому числі ПДВ 3230601,84 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н, у тому числі ПДВ 3230601,84 грн;
- 2818660,99 грн, у тому числі ПДВ 469776,83 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 27.09.2017 №17-436-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 27.09.2017 №17-436-Н, у тому числі ПДВ 469776,83 грн;
- п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 22202272,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.2, а.с.230-238).
Згідно із розділом 3 Спільних протокольних рішень з метою їх реалізації сторони зобов'язуються:
- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688;
- перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;
- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;
- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.
Сторони, що підписали Спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за Спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (Розділ 4 Спільних протокольних рішень).
Загальна сума компенсації, на яку було підписано зазначені Спільні протокольні рішення складала 86972343,45 грн.
Розрахунок за даними Спільними протокольними рішеннями відбувся шляхом перерахування грошових коштів:
1) у сумі 5250596,00 грн за платіжним дорученням № 74 від 21.07.2017 (т.1, а.с.87);
2) у сумі 6615601,00 грн за платіжним дорученням № 75 від 19.08.2017 (т.1, а.с.88);
3) у сумі 10666874,00 грн за платіжним дорученням № 76 від 20.09.2017 (т.1, а.с.89);
4) у сумі 64439272,45 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 27.02.2018-23.03.2018 (т. 2, а.с. 239-267).
Так, за змістом Розділу 3 Спільних протокольних рішень сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, що сторони, які підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови № 20 та Порядку проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов'язань за цими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.
Таким чином сторони, в тому числі Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (сторона-учасник Спільних протокольних рішень), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі спірного договору купівлі-продажу природного газу від 18.04.2017 №17-236-Н.
На виконання зазначених протокольних рішень згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та договору купівлі-продажу природного газу від 18.04.2017 №17-236-Н відповідачем проведено розрахунки із позивачем за отриманий природний газ за рахунок наданих державою на погашення заборгованості коштів, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.
Позивач вважає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав, порушивши строки сплати за отриманий природний газ (п.6.1 договору), а тому, на підставі пунктів 7.1, 7.2 договору та керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення із відповідача 20645301,90 грн., з яких: 10743386,87 грн - пеня, 2463515,08 грн - 3% річних, 7438399,95 грн - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції.
З умов договору вбачається, що оплата природного газу здійснюється з двох джерел надходження коштів за газ: за рахунок власних коштів відповідача, отриманих як оплата від споживачів та за рахунок державних компенсацій за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо сплати вартості природного газу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями та, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Пунктом 1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу та поставки ст.ст. 655, 712 ЦК України.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поняття договору визначене у ст.626 ЦК України, відповідно до якого договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п.1 ст.653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Статтею 12 ГК України визначено, що Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі - субвенція) (пункт 1 Порядку).
Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ПАТ “Укртрансгаз”, державне підприємство “Енергоринок”, виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку (пункт 7 Порядку).
Аналіз змісту Постанови № 20 свідчить про те, що Держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, Держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, Держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).
Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, Держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу Держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова №20.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку Держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18).
Підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору.
Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків, а тому на заборгованість, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку зі зміною порядку розрахунків.
При цьому, судом встановлено, що частину коштів відповідач сплатив поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, і ця частина автоматично перераховувалася зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача.
За змістом Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, на відповідача, як на постачальника природного газу, покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.
Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Постановою №792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому, норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком №256 (пункт 4 Постанови №792).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
За змістом пунктів 1-8 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунку здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств.
Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи.
У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються.
У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів.
У постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак, положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Отже, враховуючи вказану правову позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду слід вважати, що приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.
Крім цього, варто зазначити, що у пункті 6.3 договору сторони узгодили, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
За умовами п.7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Умови Договору між сторонами не містять умов про звільнення від відповідальності.
Відповідно до статей 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що сума компенсації в розмірі 5250596,00 грн позивачем включена до періоду квітень 2017 року, хоча у Спільному протокольному рішенні №3086 від 20.07.2017 період, за який перераховувалась компенсація - травень-червень 2017 року.
Сума компенсацій 6615601,00 грн та 10666874,00 грн в розрахунку штрафних санкцій позивачем включена повністю у період липень 2017 року, в той час як вказані суми підлягали компенсації за період з квітня по серпень 2017 року, який визначено Спільними протокольними рішеннями №3357 від 18.08.2017 та №3532 від 20.09.2017.
Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за період квітень-вересень 2017 року позовних вимог без урахування сум, сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017 та №4009 від 20.11.2017.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яку відповідач несвоєчасно сплатив би за рахунок власних коштів; наведений позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.
Враховуючи також те, що позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з помилками та невідповідностями спільним протокольним рішенням, про які зазначено вище, в тому числі без врахування коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем заявлених до стягнення сум.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, в тому числі в частині обставин, які залежать від нерегламентованої в наявних у справі правочинах можливості кредитора, про яку, відповідаючи на запитання суду, зазначено представником позивача в судовому засіданні від 11.01.2021, щодо визначення часу (дати, місяця) для зарахування сплачених за спільними протокольними рішеннями коштів.
При цьому, суд констатує неможливість самостійного здійснення розрахунку суми санкцій, належних до стягнення, виходячи з документів (документальне обґрунтування), які були додані до матеріалів позовної заяви (розрахунок позовних вимог) та положень спільних протокольних рішень, якими, зокрема, не визначено порядку розподілу загальної суми сплачених відповідно до них коштів за періодами, зазначеними в кожному з них, який міг би бути застосований судом у безальтернативний спосіб, у відповідності до взятих сторонами на себе зобов'язань і положеннями статті 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо правомірності відмови місцевим господарським судом в задоволенні аналогічного позову у зв'язку із необґрунтованість поданого позивачем розрахунку міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №915/494/19.
Таким чином, у задоволені позову слід відмовити.
Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01301, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720),
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївгаз Збут” (54003, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, код ЄДРПОУ 39589483).
Повне рішення складено та підписано 21.01.2021 року.
Суддя В.О. Ржепецький