20.01.2021 Справа№ 914/118/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши
заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»
про: забезпечення позову
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТИК»
про: стягнення 1394934,30грн.,
без виклику сторін,
18.01.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (надалі по тексту - «Заявник») до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДР ЛОГІСТИК» про стягнення 1394934,30грн.
Одночасно із позовною заявою до Господарського суду Львівської області Заявником подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№153/21.
Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову (вх.№153/21 від 18.01.2021р.), суд зазначає наступне:
в обґрунтування поданої заяви Заявник зазначив, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань щодо оплати вартості придбаного ним товару, а саме:
- навіпричіп-цистерни марки MENCI, модель SL 105AV 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (надалі по тексту - «Товар 1»), вартістю 678149,52грн.;
Навіпричіп-цистерну марки MENCI, модель SL 105AV 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 (надалі по тексту - «Товар 2»), вартістю 716784,78грн.
Заявник стверджує, що у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно, разом з тим, відповідач є власником рухомого майна, яке раніше продано Заявником та за яке відповідач повністю оплатив.
Беручи до уваги викладене вище, Заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Товар 1 та Товар 2, а також на грошові кошти відповідача у межах суми стягнення - у розмірі 1394934,30грн., що належать відповідачу та знаходяться на будь-яких рахунках у будь-яких банківських установах (банках), а також на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.2 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.13 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).
Як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020р. у справі №925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) (позиція Верховного Суду викладена в п.29 постанови від 23.12.2020р. у справі №911/949/20).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (позиція Верховного Суду викладена в п.29 постанови від 23.12.2020р. у справі №911/949/20, п.17 постанови від 26.02.2019р. у справі №914/1353/16, в п.6.3. постанови від 25.02.2019р. у справі №924/789/18, в п.14 постанови від 25.02.2019р. у справі №922/2673/18).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (позиція Верховного Суду викладена в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/658/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст. 79 ГПК України).
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що подана позивачем заява про забезпечення позову (вх.№153/21 від 18.01.2021р.) містить лише посилання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, при цьому, Заявником не надано будь-яких доказів, підтверджуючих наявність обставин, з якими пов'язується необхідність застосування заходу забезпечення позову у цій справі.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено, що невжиття обраного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що наявність у відповідача можливості зняття коштів з належних йому поточних банківських рахунків не вказує на те, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. Також позивачем не доведено вчинення відповідачем дій направлених на відчуження його майна або виведення коштів з належних йому рахунків тощо.
Враховуючи наведене вище, а також те, що Заявником не доведено та належним чином не підтверджено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову (вх.№153/21 від 18.01.2021р.) відсутні.
Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» про забезпечення позову (вх.№153/21 від 18.01.2021р.) відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя М.Р. Король