вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" січня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/2534/20
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Белишевої А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім. Капітал” про стягнення 246 520,76грн, за участю представників від:
позивача - Бас А.М. (довіреність б/н від 27.07.2020) ;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання” (далі - ТОВ “ТД Коростенський завод теплотехнічного обладнання”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім. Капітал” (далі - ТОВ “Торговий дім. Капітал”) про стягнення 246 520,76грн основного боргу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що перерахував відповідачу за договором №11/8 від 19.08.2017 кошти у загальному розмірі 400 000грн, після чого сторонами 01.12.2017 додатковою угодою №1 змінено вартість робіт за договором шляхом її зменшення до 246 520,76грн. Після проведення зарахування, як вказує позивач, здійснено звірку розрахунків, відповідно до якої борг відповідача складає 246 520,76грн, який не повернуто після направлення йому листа-претензії №35 від 19.03.2018. (а.с.1-2).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 10:00 16.10.2020, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.31-32).
Копія відповідної ухвали отримана позивачем - 22.09.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103271190755 (а.с.35).
Поштове відправлення №0103271191930, у якому направлено копію відповідної ухвали відповідачу, повернуто суду з довідкою відділення зв'язку с. Софіївська Борщагівка, у якій причиною повернення відповідного поштового відправлення зазначено: “адресат відсутній за вказаною адресою” (а.с.36-39).
16.10.2020 учасники справи у підготовче засідання не з'явилися.
При цьому, 15.10.2020 на електронну пошту суду представником позивача - адвокатом Басом А.М., повноваження якого підтверджені довіреністю від 27.07.2020 (а.с.42-43), надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із погіршенням ситуації із розповсюдженням коронавірусу. Крім того, позивач просив суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Житомирської області, а, у випадку неможливості проведення у приміщенні вказаного суду, позивач просив доручити проведення відеоконференцї у приміщенні будь-якого з таких судів: Житомирського окружного адміністративного суду, Богунського районного суду м.Житомира, Корольовського районного суду м. Житомира, Житомирського районного суду, Житомирського апеляційного суду. Відповідне клопотання підписано електронним цифровим підписом (а.с.41).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2020 відкладено підготовче засідання на 16:00 16.11.2020 (а.с.51-52).
16.10.2020 відповідач в судове засідання не з'явився; копія ухвали суду від 16.10.2020, що направлена відповідачу поштовим відправленням №0103274856444, повернута відділенням зв'язку з довідкою, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.55-58). Поряд з цим, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.10.2020 (а.с.40), так і на 16.11.2020 (а.с.60).
В силу п.п.3,5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.
Отже, ухвали суду від 17.09.2020, 16.10.2020 вважаються врученими відповідачу з дати складання довідок відділення зв'язку щодо відсутності за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому порядку.
16.11.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, якою:
- зобов'язано позивача надати для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви;
- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12:30 11.12.2020 (а.с.63).
11.12.2020 на електронну пошту суду від представника позивача - адвоката Баса А.М. надійшло клопотання з накладенням електронного цифрового підпису, про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із ускладненням погодних умов та необхідністю добиратись в судове засідання з іншої області (а.с.66).
З урахуванням заявленого клопотання, а також зважаючи на те, що ухвала суду від 16.11.2020, якою суд повідомив відповідача про призначення справи до розгляду по суті, не направлена йому завчасно з причин відсутності фінансування, про що складено довідку від 17.11.2020 (а.с.65), розгляд справи ухвалою від 11.12.2020 відкладено до 16:40 11.01.2021 (а.с.70-71).
В судове засідання 11.01.2021 відповідач не з'явився; про день, час і місце засідання суду повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 11.11.2020. Однак, поштове відправлення №0103276426153, у якому судом направлено відповідну ухвалу, повернуто відділенням зв'язку з довідкою, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.77-80), отже, в силу п.5 ч.6 ст.232 ГПК України така ухвала вважається врученою відповідачу.
Відповідачем відзиву на позов у строк, встановлений судом, не подано; з клопотаннями про продовження або поновлення такого строку (на подання відзиву на позов) відповідач до суду не звертався.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
19.08.2017 між ТОВ “ТД Коростенський завод теплотехнічного обладнання” (замовник) та ТОВ “Торговий дім. Капітал” (виконавець) укладено договір на виконання робіт №11/8 (далі - договір, а.с.6-7), за умовами якого виконавець зобов'язався виконати замовнику роботи, поставити товар згідно договору, а замовник - прийняти їх та оплатити на умовах, вказаних у п. 3 договору.
Згідно п. 1.2 договору виконавець мав виконати наступні роботи: «Комплекс робіт по виготовленню та монтажу теплотехнічної частини теплогенератора модульного ТМ-Т-400 «OVKKZOT”-Г-(БТК-400)-1шт».
Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язувався виконати роботи у строк до 31.12.2017.
Сторонами договору визначено, що датою оплати є дата зарахування коштів від замовника на розрахунковий рахунок виконавця, який вказаний у даному договорі (п. 2.2 договору).
Як погоджено сторонами п. 3.1 договору, загальна вартість робіт складає 400 000,00грн, у т.ч. ПДВ.
Згідно п. 3.2 договору сторонами договору встановлено терміни оплати:
- 70% від загальної вартості робіт - протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця;
- 30% від загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником, оформлюється актом про виконання робіт (п. 3.3 договору).
Вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017 або до повного виконання своїх зобов'язань (п. 8.1 договору).
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем (замовником) сплачено на рахунок відповідача (виконавця) грошові кошти у загальному розмірі 400 000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №1297 від 22.08.2017 на суму 120 000,00грн; №1438 від 11.09.2017 на суму 200 000,00грн; №1540 від 21.09.2017 на суму 80 000,00грн (а.с.24-26).
Відповідачем 08.09.2017 та 16.10.2017 виставлено рахунки на оплату на суми 9 480,00грн та 143 999,24грн відповідно (а.с.8,9).
За видатковою накладною №16 від 01.11.2017 відповідачем передано позивачу товар на суму 9 480,00грн (а.с.8, зворот), а за видатковою накладною №17 від 01.11.2017 - на суму 143 999,24грн (а.с.9, зворот). Всього, відповідачем передано позивачу товар на суму 153 479,24грн.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, переданий товар фактично є матеріалом, які мали бути використані для виконання робіт за договором.
01.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору №11/8 від 19.08.2017 (а.с.10), якою сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1 договору та викласти його в наступній редакції: загальна вартість робіт складає 246 520,76грн в т.ч. ПДВ.
Крім того, 15.12.2017 сторонами складено акт взаємозаліку, згідно якого сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 153479,24грн.
В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідна сума зарахування є сумою, на яку відповідачем передано позивачу товар, яка зарахована з частиною суми за договором, на яку відповідач мав виконати роботи згідно укладеного договору. При цьому, після зарахування відповідач мав виконати роботи, вартість яких становить 246 520,76грн.
19.03.2018 позивачем направлено відповідачу претензію №35 від 19.03.2018, відповідно до якої позивач просив повернути грошові кошти, враховуючи, що дія договору припинена 31.12.2017 (а.с.13).
Відповідний лист направлений відповідачу поштовим відправленням, яке прийнято 15.05.2018 (а.с.13-14).
Як стверджує позивач, грошові кошти у розмірі 246 520,76грн не повернуто.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути 246520,76ггрн.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений сторонами договір є угодою, яка містить у собі елементи як договору підряду, так і договору поставки зважаючи на зобов'язання відповідача поставити позивачу товар, а також виконати роботи з виготовлення та монтажу, а позивача оплатити товар та виконані роботи.
При цьому, в частині виконання робіт з виготовлення та монтажу доказів виконання зобов'язань відповідачем не надано.
Як визначено ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У строк, встановлений п.2.1 договору, відповідні роботи відповідачем не виконані, що ним не спростовано шляхом подання доказів зворотного.
В силу ч.1 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Отже, враховуючи, що відповідач не виконав роботи у встановлений строк, а позивач направив вимогу про повернення сплачених коштів, чим фактично відмовився від договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти, сплачені в рахунок оплати робіт, які не виконані.
Так, в силу ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 відповідної норми визначено, що положення глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як визначено ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Оскільки позивач виконав зобов'язання з оплати робіт, однак, у подальшому відмовився від договору внаслідок прострочення відповідачем та не виконання таких робіт, позивач набув права вимагати повернення виконаного за договором - грошових коштів, які сплачені за роботи, які відповідач мав виконати, оскільки такі кошти відповідачем утримуються без достатньої підстави на даний час.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення 246 520,76грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За вказаних обставин, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 3 697,81грн, сплачений позивачем при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повністю задовольнити позов.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім. Капітал” (ідентифікаційний код 40053640; 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Миру, буд. 46, кв. 190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання” (ідентифікаційний код 38290492; 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Крупської, буд. 8 кімната 7) 246 520,76грн основного боргу, а також 3 697,81грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.01.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова