ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2021Справа № 910/741/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_11 ) про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову про визнання недійсним протоколу установчих зборів
особи, щодо яких заявники просять вжити заходи забезпечення позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» (03039, м. Київ, вул. В. Забіли, буд. 5) та Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, 25-б, каб.408)
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2), ОСОБА_3 (далі - позивач 3), ОСОБА_4 (далі - позивач 4), ОСОБА_5 (далі - позивач 5), ОСОБА_6 (далі - позивач 6), ОСОБА_7 (далі - позивач 7), ОСОБА_8 (далі - позивач 8), ОСОБА_9 (далі - позивач 9), ОСОБА_10 (далі - позивач 10), ОСОБА_11 (далі - позивач 11) та ОСОБА_12 (далі - позивач 12) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» (далі - відповідач) про визнання недійсним протоколу установчих зборів щодо створення ОСББ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» створено з порушенням вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», так як ініціативною групою не було дотримано ані порядку повідомлення співвласників будинку про проведення установчих зборів, ані порядку реєстрації ОСББ.
Одночасно з позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просять:
- заборонити членам правління, уповноваженим особам, посадовим особам, голові Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» проводити господарську діяльність на території будинку та підземного паркінгу по вул. Забіли, 5 до вирішення спору по суті;
- заборонити членам правління, уповноваженим особам, посадовим особам, голові Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» нараховувати внески за утримання будинку та прибудинкової території та вживати дії щодо стягнення заборгованості по внескам по утриманню будинку та прибудинкової території до вирішення спору по суті;
- заборонити Комунальному підприємству «Житло-Сервіс» передавати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» в обслуговування будинок та підземний паркінг по вул. Забіли, 5 до вирішення спору по суті;
- заборонити Комунальному підприємству «Житло-Сервіс» передавати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» технічну та іншу документацію на будинок та підземний паркінг по вул. Забіли, 5 до вирішення спору по суті.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що членами правління ОСББ ведуться активні дії щодо самовільного управління майном будинку та нарахування і стягнення внесків з співвласників за кошторисом ОСББ, при цьому протоколом передбачена можливість відключення правлінням ОСББ від електромереж в односторонньому порядку у разу наявної заборгованості, тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що позивачі зазнають фінансових і майнових втрат на підставі протоколу, що оскаржується ними в судовому порядку. А невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству «Житло-сервіс» передавати ОСББ «Голосіївська вежа 5» в обслуговування будинок з підземним паркінгом та технічною документацією на вказаний будинок може мати наслідки залишення будинку без управителя та комунікацій, адже при скасуванні протоколу ОСББ не зможе проводити господарську діяльність, а КП «Житло-сервіс», як колишній балансоутримувач, не зможе прийняти будинок.
Розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19.
За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В свою чергу, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
При цьому, відповідно до частини першої, пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Як встановлено судом, предметом поданого позову є визнання недійсним протоколу №1 установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївська вежа 5» щодо створення ОСББ.
Відтак, оскільки позивачі звернулися до суду з вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі 914/120/19, від 27.05.2019 у справі № 923/65/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 15.01.2021 у справі №914/1939/20
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивачі, серед іншого, повинні обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливості виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Позаяк, заявниками не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони членам правління ОСББ «Голосіївська вежа 5» проводити господарську діяльність на території будинку і підземного паркінгу, нараховувати внески за утримання будинку та прибудинкової території та вживати дії щодо їх стягнення до вирішення спору по суті, а також заборони Комунальному підприємству «Житло-сервіс» передавати ОСББ «Голосіївська вежа 5» в обслуговування будинок з підземним паркінгом та технічною документацією на вказаний будинок, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів (у разі задоволення позову), за захистом яких вони звернулися до суду.
При цьому, суд зауважує, що заходи забезпечення позову, які позивачі просять суд вжити за поданою заявою, не є адекватними заявленому способу захисту (визнання недійсним протоколу установчих зборів щодо створення ОСББ). Так, як вже зазначалося, суд вирішує питання щодо визначення можливих наслідків невжиття заходів забезпечення у формі істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивачів (необхідна умова для застосування заходів забезпечення позову), виключно в межах заявлених позовних вимог, тобто в межах способу захисту (предмета позову), з яким позивачі звернулися до суду, з огляду на приписи статті 5 та частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, зважаючи на предмет позову, з яким звернулися позивачі до суду, суд доходить висновку, що вказані заявниками заходи забезпечення позову не зможуть забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав позивачів в контексті заявленого способу захисту.
Суд також зазначає, що посилання заявників на те, що невжиття, визначених ними заходів забезпечення позову, призведе до негативних наслідків для позивачів не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі за позовом про визнання недійсним протоколу установчих зборів ОСББ «Голосіївська вежа 5» буде ускладнено, або унеможливлено.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору.
В свою чергу, обставини наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову можуть свідчити про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов.
За таких обставин, оцінивши доводи заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявників про забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 21.01.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко