ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2021Справа № 910/15146/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"
про стягнення 1 567 667,58 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 1 567 667, 58 грн., з яких: 1 531 602,49 грн. - основний борг, 28 852,07 грн. - пеня, 7 213,02 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 14.12.2018 року між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 141218-11/1г, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар. Проте відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання належним чином не виконав, унаслідок чого за ним утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та компенсаційних виплат. У зв'язку з наведеними обставинами позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
20.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2020 року відкрито провадження у справі № 910/15146/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.11.2020 року.
16.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 13.11.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження повноважень Дашенкової Дар'ї Андріївни на представництво в суді інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!".
Водночас підготовче засідання, призначене на 17.11.2020 року, не відбулося, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Ломакою В.С.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2020 року підготовче засідання у справі № 910/15146/20 призначено на 16.12.2020 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/15146/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 20.01.2021 року.
Сторони про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 20.01.2021 року не забезпечили.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
14.12.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 141218-11/1г (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням підписаного сторонами протоколу узгодження розбіжностей до цієї угоди від 14.12.2018, постачальник зобов'язався передавати товар у власність покупця у відповідності до погоджених замовлень покупця, а останній, у свою чергу, - приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного Договору.
Вказаний правочин, а також протокол розбіжностей до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
За умовами пункту 1.2 Договору (тут і далі, з урахуванням протоколу розбіжностей від 14.12.2018) поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, погодженого постачальником, яка (і) є невід'ємною частиною Договору.
Загальна вартість товару за даним Договором (загальна сума Договору) становить суму вартостей товару по всім накладним на відпуск товару, оформленим належним чином протягом строку дії даного Договору (пункт 1.3 цієї угоди).
Відповідно до пункту 4.3 Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із погодженим замовленням покупця.
За змістом пункту 5.3 Договору постачальник гарантує, що ціни на товари, які будуть поставлятися за даним Договором, не будуть перевищувати цін на такі ж товари, які будуть поставлятися постачальником іншим суб'єктам господарювання, в тому числі, створеним за участю нерезидентів.
У пункті 5.4 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний повністю розрахуватися за поставлений товар постачальника не пізніше 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника.
Згідно з пунктом 9.1 наведеного правочину останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє по 31 грудня 2019 року включно, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними № 6459 від 15.04.2020 на суму 23 214,24 грн., № 6461 від 15.04.2020 на суму 62 690,88 грн., № 6517 від 16.04.2020 на суму 201 369,60 грн., № 6919 від 22.04.2020 на суму 3 756,00 грн., № 6995 від 22.04.2020 на суму 5 216,40 грн., № 7323 від 27.04.2020 на суму 57 193,92 грн., № 7399 від 27.04.2020 на суму 117 135,36 грн., № 7819 від 02.05.2020 на суму 18 110,40 грн., № 7867 від 03.05.2020 на суму 37 356,48 грн., № 8253 від 06.05.2020 на суму 19 434,24 грн., № 8255 від 06.05.2020 на суму 1 126,80 грн., № 8970 від 14.05.2020 на суму 147 067,92 грн., № 8971 від 14.05.2020 на суму 16 531,20 грн., № 8994 від 15.05.2020 на суму 87 849,36 грн., № 9492 від 20.05.2020 на суму 9 399,60 грн., № 9494 від 20.05.2020 на суму 159 131,52 грн., № 9530 від 20.05.2020 на суму 5 935,68 грн., № 10043 від 27.05.2020 на суму 8 643,60 грн., № 10044 від 27.05.2020 на суму 88 877,28 грн., № 10052 від 28.05.2020 на суму 7 350,48 грн., № 11231 від 10.06.2020 на суму 145 003,20 грн., № 12077 від 17.06.2020 на суму 51 217,92 грн., № 12083 від 17.06.2020 на суму 9 717,12 грн., № 12828 від 24.06.2020 на суму 22 458,24 грн., № 12862 від 25.06.2020 на суму 161 303,04 грн., № 13596 від 01.07.2020 на суму 41 535,36 грн. та № 13598 від 01.07.2020 на суму 22 976,64 грн. поставив відповідачу погоджений між сторонами товар на загальну суму 1 531 602,49 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем своїх зобов'язань за Договором.
Проте у порушення вищевказаних умов Договору відповідач отриманий за наведеними накладними товар не оплатив, заборгувавши таким чином позивачу 1 531 602,49 грн.
У зв'язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось судом вище, за змістом положень пункту 5.4 Договору покупець зобов'язаний повністю розрахуватися за поставлений товар постачальника не пізніше 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором поставки № 141218-11/1г від 14.12.2018, яка складає 1 531 602,49 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7 213,02 грн., нарахованих на відповідні суми основного боргу за вищенаведеними накладними та за відповідну кількість днів прострочки згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3 % річних судом було встановлено, що такий розрахунок не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору в силу допущених арифметичних помилок та помилок при визначенні початкових дат періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості товару, поставленого за накладними № 7819 від 02.05.2020 на суму 18 110,40 грн. та № 8994 від 15.05.2020 на суму 87 849,36 грн.
Так, згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою цих 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача протягом дійсного періоду прострочення ним виконання грошового зобов'язання за Договором, а також беручи до увагу зазначену позивачем в його розрахунку кількість днів прострочення за кожною накладною, є сума, яка за розрахунком суду складає 7 177,45 грн., з яких: 173,16 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 6459 від 15.04.2020 на суму 23 214,24 грн. за 91 день прострочення платежу; 467,61 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 6461 від 15.04.2020 на суму 62 690,88 грн. за 91 день прострочення платежу; 1 485,51 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 6517 від 16.04.2020 на суму 201 369,60 грн. за 90 днів прострочення платежу; 25,86 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 6919 від 22.04.2020 на суму 3 756,00 грн. за 84 дні прострочення платежу; 35,92 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 6995 від 22.04.2020 на суму 5 216,40 грн. за 84 дні прострочення платежу; 370,35 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 7323 від 27.04.2020 на суму 57 193,92 грн. за 79 днів прострочення платежу; 758,50 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 7399 від 27.04.2020 на суму 117 135,36 грн. за 79 днів прострочення платежу; 108,37 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 7819 від 02.05.2020 на суму 18 110,40 грн. за 72 дні прострочення платежу (починаючи з 14.07.2020 року); 223,53 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 7867 від 03.05.2020 на суму 37 356,48 грн. за 73 дні прострочення платежу; 111,51 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 8253 від 06.05.2020 на суму 19 434,24 грн. за 70 днів прострочення платежу; 6,47 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 8255 від 06.05.2020 на суму 1 126,80 грн. за 70 днів прострочення платежу; 747,39 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 8970 від 14.05.2020 на суму 147 067,92 грн. за 62 дні прострочення платежу; 84,01 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 8971 від 14.05.2020 на суму 16 531,20 грн. за 62 дні прострочення платежу; 424,85 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 8994 від 15.05.2020 на суму 87 849,36 грн. за 58 днів прострочення платежу (починаючи з 28.07.2020 року); 43,15 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 9492 від 20.05.2020 на суму 9 399,60 грн. за 56 днів прострочення платежу; 730,44 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 9494 від 20.05.2020 на суму 159 131,52 грн. за 56 днів прострочення платежу; 27,25 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 9530 від 20.05.2020 на суму 5 935,68 грн. за 56 днів прострочення платежу; 34,72 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 10043 від 27.05.2020 на суму 8 643,60 грн. за 49 днів прострочення платежу; 356,97 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 10044 від 27.05.2020 на суму 88 877,28 грн. за 49 днів прострочення платежу; 28,92 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 10052 від 28.05.2020 на суму 7 350,48 грн. за 48 днів прострочення платежу; 415,99 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 11231 від 10.06.2020 на суму 145 003,20 грн. за 35 днів прострочення платежу; 117,55 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 12077 від 17.06.2020 на суму 51 217,92 грн. за 28 днів прострочення платежу; 22,30 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 12083 від 17.06.2020 на суму 9 717,12 грн. за 28 днів прострочення платежу; 38,66 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 12828 від 24.06.2020 на суму 22 458,24 грн. за 21 день прострочення платежу; 264,43 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 12862 від 25.06.2020 на суму 161 303,04 грн. за 20 днів прострочення платежу; 47,66 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 13596 від 01.07.2020 на суму 41 535,36 грн. за 14 днів прострочення платежу; 26,37 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за видатковою накладною № 13598 від 01.07.2020 на суму 22 976,64 грн. за 14 днів прострочення платежу.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 7 177,45 грн. 3 % річних, тоді як у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 35,57 грн. 3 % річних слід відмовити.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" 28 852,07 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за вищенаведеними накладними та за відповідну кількість днів прострочки згідно з наданим позивачем розрахунком.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Разом із тим, при дослідженні здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом було встановлено, що такий розрахунок також не у повній мірі відповідає положенням законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору з аналогічних підстав.
Здійснивши власний розрахунок цієї штрафної санкції, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача протягом дійсного періоду прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання за Договором, є сума цієї штрафної санкції у розмірі 28 709,67 грн., з яких: 692,62 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 6459 від 15.04.2020 на суму 23 214,24 грн. за 91 день прострочення платежу; 1 870,45 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 6461 від 15.04.2020 на суму 62 690,88 грн. за 91 день прострочення платежу; 5 942,05 грн. пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 6517 від 16.04.2020 на суму 201 369,60 грн. за 90 днів прострочення платежу; 103,44 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 6919 від 22.04.2020 на суму 3 756,00 грн. за 84 дні прострочення платежу; 143,66 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 6995 від 22.04.2020 на суму 5 216,40 грн. за 84 дні прострочення платежу; 1 481,42 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 7323 від 27.04.2020 на суму 57 193,92 грн. за 79 днів прострочення платежу; 3 034,00 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 7399 від 27.04.2020 на суму 117 135,36 грн. за 79 днів прострочення платежу; 433,46 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 7819 від 02.05.2020 на суму 18 110,40 грн. за 72 дні прострочення платежу (починаючи з 14.07.2020 року); 894,11 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 7867 від 03.05.2020 на суму 37 356,48 грн. за 73 дні прострочення платежу; 446,03 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 8253 від 06.05.2020 на суму 19 434,24 грн. за 70 днів прострочення платежу; 25,86 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 8255 від 06.05.2020 на суму 1 126,80 грн. за 70 днів прострочення платежу; 2 989,58 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 8970 від 14.05.2020 на суму 147 067,92 грн. за 62 дні прострочення платежу; 336,04 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 8971 від 14.05.2020 на суму 16 531,20 грн. за 62 дні прострочення платежу; 1 699,38 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 8994 від 15.05.2020 на суму 87 849,36 грн. за 58 днів прострочення платежу (починаючи з 28.07.2020 року); 172,58 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 9492 від 20.05.2020 на суму 9 399,60 грн. за 56 днів прострочення платежу; 2 921,76 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 9494 від 20.05.2020 на суму 159 131,52 грн. за 56 днів прострочення платежу; 108,98 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 9530 від 20.05.2020 на суму 5 935,68 грн. за 56 днів прострочення платежу; 138,86 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 10043 від 27.05.2020 на суму 8 643,60 грн. за 49 днів прострочення платежу; 1 427,86 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 10044 від 27.05.2020 на суму 88 877,28 грн. за 49 днів прострочення платежу; 115,68 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 10052 від 28.05.2020 на суму 7 350,48 грн. за 48 днів прострочення платежу; 1 663,97 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 11231 від 10.06.2020 на суму 145 003,20 грн. за 35 днів прострочення платежу; 470,20 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 12077 від 17.06.2020 на суму 51 217,92 грн. за 28 днів прострочення платежу; 89,21 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 12083 від 17.06.2020 на суму 9 717,12 грн. за 28 днів прострочення платежу; 154,63 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 12828 від 24.06.2020 на суму 22 458,24 грн. за 21 день прострочення платежу; 1 057,72 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 12862 від 25.06.2020 на суму 161 303,04 грн. за 20 днів прострочення платежу; 190,65 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 13596 від 01.07.2020 на суму 41 535,36 грн. за 14 днів прострочення платежу; 105,47 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за видатковою накладною № 13598 від 01.07.2020 на суму 22 976,64 грн. за 14 днів прострочення платежу.
Відтак, стягненню з відповідача підлягає 28 709,67 грн. пені, у той час як в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 142,40 грн. пені слід відмовити.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків зі своєчасної оплати поставленого товару.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 1 567 667,58 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33; код ЄДРПОУ 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії "Перша приватна броварня "Для людей - як для себе!" (79032, Львівська область, місто Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, будинок 10; код ЄДРПОУ 31978272) 1 531 602 (один мільйон п'ятсот тридцять одну тисячу шістсот дві) грн. 49 коп. основного боргу, 28 709 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'ять) грн. 67 коп. пені, 7 177 (сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 45 коп. 3 % річних та 23 512 (двадцять три тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 34 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 20.01.2021 року.
Суддя В.С. Ломака