ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2021Справа № 910/17947/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Дупляченко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Пиво-Безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, 71)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб.33)
про стягнення 1 457 939,06 грн.
за участю представників
від позивача: Дашенкова Д.А.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 20.01.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство "Пиво-Безалкогольний комбінат "Радомишль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення заборгованості у розмірі 1 457 939,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №141218-12/1г від 14.12.2018, а саме в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 396 876,56 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення 3% річних у розмірі 11 706,37 грн та пеню у розмірі 49 356,13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/17947/20 та постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 16.12.2020.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476043154 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 30.11.2020, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
14.12.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява позивача про долучення документів до справи.
У судовому засіданні 16.12.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 20.01.2020.
У судовому засіданні 20.01.2020 представник позивача повідомила про подання нею заяви про забезпечення позову та просила її розглянути у відповідності до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судове засідання явку уповноваженого представника повторно не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477046262, з якого вбачається, що ухвалу суду від 16.12.2020 відповідач отримав 24.12.2020.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 20.01.2021 суд заслухав представника позивача, яка підтримала позовні вимоги та надала пояснення по суті спору.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
14 грудня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІППО» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №141218-12/1 г (надалі - договір) з протоколом узгодження розбіжностей від 14.12.2018.
Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до погоджених замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, погодженого постачальником, яка (і) є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості та ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із погодженням замовлення покупця.
Згідно з п. 5.4. договору покупець зобов'язаний повністю розрахуватися за поставлений товар постачальника не пізніше 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п. 9.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє по 31 грудня 2019 року включно, але в будь - якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.
На виконання умов договору позивач в період з 01.02.2020 по 09.07.2020 здійснював відвантаження відповідачу товар, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №№5155; 5332; 5422; 5871; 5887; 6023; 7257; 7415; 7483; 8649; 10330; 10714; 10717; 10799; 11775; 12439; 12521; 13438; 13838; 14317; 15355; 15287; 15298; 16322; 16350; 16411; 18138; 18905; 19466; 19415; 20687; 20689; 21570; 22564; 24620; 25844; 29530.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором та наданого ним гарантійного листа від 12.02.2020 не здійснив повної оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованість перед позивачем у розмірі 1 396 876,56 грн та підставою для нарахування 3% річних 11 706,37 грн, а також пені у розмірі 49 356,13 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які були підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень, позивачем в період з 01.02.2020 по 09.07.2020 було поставлено відповідачу товар, який був залишений останнім без повної оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був повністю розрахуватися за поставлений товар не пізніше 70 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.
Доказів оплати товару на всю суму здійсненої позивачем поставки товару сторонами до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 396 876,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11 706,37 грн за період прострочення з 12.04.2020 по 24.09.2020.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на суму 11 706,37 грн, суд встановив, що розмір 3% річних становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума у заявленому позивачем розмірі.
Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 49 356,13 грн за період з 12.04.2020 по 24.09.2020.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що у п. 8.2.1. договору сторони встановили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. договору відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є більшим, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає сума пені у заявленому позивачем розмірі 49 356,13 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Поляна" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Приватного акціонерного товариства "Пиво-Безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, 71, ідентифікаційний код 05418365) основний борг у розмірі 1 396 876 (один мільйон триста дев'яносто шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 56 коп., 3% річних у розмірі 11 706 (одинадцять тисяч сімсот шість) грн 37 коп. пеню у розмірі 49 356 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 21 869 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) грн 09 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.01.2021
Суддя Л. Г. Пукшин