номер провадження справи 5/2/21
21.01.2021 Справа № 908/3090/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву Державного промислового підприємства “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” від 15.01.2021 р. за вих. №16-04-73 про забезпечення позову
За позовом: Державного промислового підприємства
“КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд. 15-а; код ЄДРПОУ 00191017)
До відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20; код ЄДРПОУ 00130872)
про стягнення 5 066 502,63 грн.
Без виклику представників сторін
01.12.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного промислового підприємства “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” від 25.11.2020 р. за вих. №16-04-1466 (вх. №3335/08-07/20 від 01.12.2020 р.) до Акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” про стягнення 11 192 532,48 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 р. справу №908/3090/20 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 04.12.2020 р. вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164, ст.174 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків у термін 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом сплати судового збору в розмірі 167 887,99 грн. на вказані реквізити, оригінал платіжного документа на підтвердження сплати судового збору надати до суду у вказаний строк.
Ухвалою суду від 12.01.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3090/20 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/2/21. Підготовче засідання призначено на 08.02.2021 р. об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
19.01.2021 р. до суду від Державного промислового підприємства “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” надійшла заява від 15.01.2021 р. за вих. №16-04-73 про забезпечення позову.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.01.2021 р. вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на те, що несплата відповідачем заборгованості за спірним договором призвела до виникнення у позивача боргу перед бюджетом, а саме не сплачено податок на додану вартість за листопад 2020 р. Податок на додану вартість за листопад 2020 р. нараховано у сумі 3 181 963 грн. згідно Податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 р. від 17.12.2020 р., реєстраційний номер 9337463111 зі строком сплати 30.12.2020 р. відповідно до п.57.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755, далі ПКУ (платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом) та п.203.2 ПКУ (сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації). Перераховано до бюджету податкове зобов'язання у загальній сумі 1 601 963 грн. (14.12.2020 р. у сумі 1 200 000 грн. та 30.12.2020 р. у сумі 401 963 грн.). Податковий борг з ПДВ станом на 01.01.2021 р. складає 1 580 000 грн. Отже, оскільки п. 4.4. договору передбачена оплата за надані послуги не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, то позивач розраховував на грошові надходження саме від АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО». Відповідач є одним із найбільших Замовників послуг з постачання технічної напірної води. За 2020 рік ДПП «КПВП» поставило 117,5 млн. м3 технічної напірної води, з яких АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» отримав - 19,2 млн. м3, що складає 16,3 % від загального реалізованого обсягу технічної напірної води. Разом з тим, через недобросовісність дій відповідача, позивач має заборгованість з частини чистого прибутку з основного платежу у сумі 3 210 163 грн., яка виникла за III квартал 2020 р. зі строком сплати 19.11.2020 р. та пені у сумі 629 934,89 грн.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором з оплати послуг за період з жовтня по листопад 2020 р., позивач позбавлений можливості своєчасно та у повному обсязі розраховуватися за послугу з електропостачання, яка, в свою чергу, є найбільшою складовою витрат для надання послуг з водопостачання. Так, 04.01.2021р. на адресу підприємства позивача надійшов лист-попередження за №13648 від постачальника електричної енергії ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» про припинення електропостачання на об'єкти ДПП «КПВП» через наявну заборгованість за листопад 2020 року у розмірі понад 7,25 млн. грн. Через невиконання договірних зобов'язань у частині оплати за електричну енергію, електропостачання ДПП «КПВП» буде припинено об 11:00 год. 20.01.2021 р. Отже, такі дії ТОВ «ЕК «ЕНОЛЛ» призведуть до припинення постачання води для КП «Кривбасводоканал», що поставить під загрозу водопостачання населенню та підприємствам м. Кривий Ріг.
Також, на адресу підприємства позивача надходять листи-попередження від оператора системи розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» про припинення електропостачання на об'єкти ДПП «КПВП» через наявну заборгованість у розмірі понад 2,5 млн. грн. У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання договірних зобов'язань, ДПП «КПВП» не може ефективно співпрацювати зі своїми контрагентами та постійно виправдовується та просить відстрочення оплати обов'язкових платежів. Вказані обставини свідчать про навмисне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків перед підприємством позивача зі сплати коштів за послугу з постачання технічної води нашому підприємству.
На підставі викладеного, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошті АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» в сумі 5 066 502,63 грн., які знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах.
Також, на адресу електронної пошти суду від позивача надійшло клопотання від 21.01.2021 р. за вих. №16-04-109, в якому вказано, що 20.01.2021 р. представниками АТ «ДТЕК ДНІПРОВСТКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» проведено відключення від електричної мережі одного з ключових об'єктів ДПП «КПВП» задіяного у перекиданні води до м. Кривого Рогу, а саме насосної станції №1 каналу Дніпро-Кривий Ріг, шляхом опломбування точок з'єднання. Згідно вказаного клопотання, позивач підтримує заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
З позовної заяви вбачається, що підставою позову є договір № 5т/н від 12.12.2019 р. на послуги з постачання технічної води, який укладено між позивачем та відповідачем. Відповідно до п.1.1. зазначеного Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж Сторін, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Згідно укладеного договору позивачем подано відповідачу за період з вересня по жовтень 2020 р. 5 181 728 м3 технічної води на суму 11 192 532,48 грн., з яких було сплачено лише 6 126 029,85 грн., вже після пред'явлення цього позову до суду шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим позивачем було зменшено розмір позовних вимог, які станом на 14.01.2021 р. становлять суму в розмірі 5 066 502,63 грн.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Крім того, заявником не обґрунтовано належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову, запропонований ним, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Посилання позивача на наявність в нього заборгованості з чистого прибутку та ПДВ та те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо оплати послуг за період з жовтня по листопад 2020 р. стало також підставою для неможливості своєчасно та у повному обсязі розраховуватися за послугу з електропостачання у зв'язку з чим електропостачання ДПП «КПВП» буде припинено об 11:00 год. 20.01.2021 р., та як вказано у клопотанні від 21.01.2021 р. за вих. №16-04-109, представниками АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» 20.01.2021 р. проведено відключення від електричної мережі одного з ключових об'єктів ДПП «КПВП», судом до уваги не приймається, оскільки відповідальність за невчасне погашення вказаної заборгованості несе самостійно підприємство позивача та вказані обставини не пов'язані з предметом заявлених позовних вимог у цій справі.
Отже, заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також позивачем не доведено належними засобами доказування, що накладення арешту на грошові кошти відповідача само по собі дозволить здійснити відновлення електропостачання позивача.
Крім того, заходи забезпечення позову мають стосуватися саме можливого невиконання судового рішення, а не самого зобов'язання, невиконання якого стало підставою звернення з відповідним позовом до суду.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Державного промислового підприємства “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” від 15.01.2021 р. за вих. №16-04-73 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Державного промислового підприємства “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” від 15.01.2021 р. за вих. №16-04-73 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.