номер провадження справи 33/106/20
19.01.2021 Справа № 908/2702/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2702/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія-Україна” (84311, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Запорізька, буд. 85)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська ливарна компанія” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 3-З)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: Савченко О.В., ордер серії ДП № 508/000045 від 19.01.2021
від відповідача: не з'явився
22.10.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 20/10-1 від 20.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська ливарна компанія” про стягнення 126640,00 грн. основного боргу, 9882,07 грн. пені, 2127,97 грн. 3% річних, 1266,40 грн. інфляційних збитків.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2702/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.10.2020 у справі № 908/2702/20 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 19.11.2020 від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2702/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/106/20. Судове засідання призначено на 22.12.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 відкладено розгляд справи на 19.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.01.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія-Україна” про участь у судовому засіданні 19.01.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи Еasycon.
У судове засідання 19.01.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 19.01.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 05/03-20 від 05.03.2020 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 126640,00 грн. Також позивач нарахував 9882,07 грн. пені, 1266,40 грн. втрат від інфляції та 2127,97 грн. 3% річних.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав, у судові засідання не з'являвся.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена представнику відповідача за довіреністю 01.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду є врученою відповідачу.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Суд враховує, що ухвалою від 22.12.2020 була задоволена заява відповідача про перенесення судового засідання. Однак, як зазначалося вище, у судове засідання 19.01.2021 представник відповідача не з'явився, письмовий відзив на позов до суду не надійшов. Строк для подання відзиву сплинув 16.12.2020.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, обмежений строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Технологія-Україна” (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Азовська ливарна компанія” (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 05/03-20 від 05.03.2020.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити товар. Найменування, асортимент товару, його кількість, ціна, загальна вартість і строки поставки товару вказуються у специфікаціях (додатках), що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1 ціна товару встановлюється в національній валюті України - гривні і тлумачиться відповідно до умов поставки, зазначених у специфікаціях.
Згідно з п. 3.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку-фактури, отриманого від постачальника (у тому числі по факсу або електронною поштою), шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Умови та строк оплати товару визначаються сторонами у специфікаціях (п. 3.5).
У пункті 4.2 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем відповідно до умов поставки, зазначених в специфікаціях. Поставка товару підтверджується видатковою накладною, яку уповноважені представники сторін зобов'язані підписати в момент поставки, а якщо це неможливо - безпосередньо після поставки товару.
Згідно з п. 9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Сторонами 05.03.2020 до вказаного договору була підписана специфікація № 1 на суму 181200,00 грн. та 24.03.2020 специфікація № 2 на суму 38640,00 грн.
Згідно з п. 2 вказаних специфікацій №№ 1, 2 оплата товару здійснюється покупцем на підставі відповідного рахунку-фактури, отриманого від постачальника, на умовах: 40% передплата за товар, 60% доплата за товар протягом 3-х банківських днів за фактом отримання сповіщення про готовність товару до відвантаження.
Із матеріалів справи слідує, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № 1 від 05.03.2020 на суму 181200,00 грн. (по специфікації № 1) та № 3 від 30.03.2020 (по специфікації № 2).
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 219840,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких містяться у справі:
- № 1 від 16.03.2020 на суму 26640,00 грн. (поставка по специфікації № 1);
- № 2 від 23.03.2020 на суму 154560,00 грн. (поставка по специфікації № 1);
- № 4 від 30.03.2020 на суму 38640,00 грн. (поставка по специфікації № 2).
Прийняття та поставка товару підтверджується також довіреностями № 8 від 16.03.2020, № 10 від 30.03.2020 відповідача щодо отримання ТМЦ, товарно-транспортними накладними № Р1 від 16.03.2020, № Р2 від 23.03.2020, № Р4 від 30.03.2020.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий товар, підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, оригінали яких містяться в матеріалах справи, а саме: 10002,24 грн. 10.03.2020, 20004,48 грн. 11.03.2020, 20004,48 грн. 12.03.2020, 10002,24 грн. 13.03.2020, 20004,48 грн. 23.03.2020, 3182,08 грн. 07.05.2020, 10000,00 грн. 18.06.2020. Усього відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 93200,00 грн. У платіжних дорученнях посилався на здійснення оплати по рахунку № 1 від 05.03.2020.
Між сторонами у справі підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: 05.03.2020 - 28.07.2020 за договором, відповідно до якого заборгованість відповідача на користь позивача склала 126640,00 грн.
У відповіді на претензію позивача, відповідач листом від 18.08.2020 вих. № 209 визнав свою заборгованість за договором поставки № 05/03-20 від 05.03.2020 у сумі 126640,00 грн., яку обіцяв сплатити не пізніше 01.10.2020.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати поставленого товару у повному обсязі позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 126640,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 05/03-20 від 05.03.20209 склала суму 126640,00 грн., що підтверджено матеріалами справи не спростовано відповідачем.
Доказів сплати заборгованості суду не подано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 126640,00 основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 1266,40 грн. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період із квітня по вересень 2020, та 2127,97 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 30.03.2020 по 20.10.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 2127,97 грн. 3% річних.
Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, містить арифметичні помилки. Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», інфляційні втрати у межах заявленого позивачем періоду, становлять 1263,69 грн., які стягуються з відповідача на користь позивача. У стягненні 2,71 грн. інфляційних втрат судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Позивач просив стягнути також із відповідача 9882,07 грн. пені, нарахованої за загальний період із 30.03.2020 по 20.10.2020.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.2 договору закріплено, що за порушення термінів оплати товару, передбачених умовами цього договору, покупець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення оплати, від суми простроченого до оплати платежу за кожен день такого прострочення.
Тобто, сторонами не встановлений інший (більший) строк нарахування пені, ніж визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та вважає його неправильним, виходячи з такого.
Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Позивачем нарахована пеня на загальну суму боргу 126640,00 грн. за загальний період із 30.03.2020 по 20.10.2020, що є неправильним, оскільки пеню за поставкою за видатковою накладною № 2 від 23.03.2020 слід нараховувати, починаючи з 24.03.2020 по 24.09.2020 (6 місяців) на суму боргу за цією накладною - 88000,00 грн.; пеню за поставкою за видатковою накладною № 4 від 30.03.2020 слід нараховувати, починаючи з 31.03.2020 по 01.10.2020 (6 місяців) на суму боргу за цією накладною - 38640,00 грн.
Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, загальна сума пені становить 9158,61 грн.
Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 9158,61 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені у сумі 723,46 грн. судом відмовляється з огляду на необґрунтованість.
Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовська ливарна компанія” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 3-З, код ЄДРПОУ 32273199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Технологія-Україна” (84311, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Запорізька, буд. 85, код ЄДРПОУ 36916949) 126640 (сто двадцять шість тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу по договору № 05/03-20 від 05.03.2020, 9158 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 61 коп. пені, 1263 (одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 69 коп. інфляційних збитків, 2127 (дві тисячі сто двадцять сім) грн. 97 коп. 3% річних, 2091 (дві тисячі дев'яносто одна) грн. 09 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 21 січня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко