номер провадження справи 33/116/20
19.01.2021 Справа № 908/3197/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3197/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігма-Запоріжжя” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 116-А)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Морозов В.С., довіреність № 630 від 24.12.2020
10.12.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 01/12/20/2 від 01.12.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігма-Запоріжжя” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 54438,80 грн. попередньої оплати за спожиту електроенергію, сплачену споживачем на підставі договору про постачання електричної енергії № 9364 від 12.09.2006.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3197/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі № 908/3197/20 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 18.12.2020 від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.12.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3197/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/116/20. Судове засідання призначено на 19.01.2021 .
У судове засідання 19.01.2021 з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 19.01.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги, згідно з позовною заявою мотивовані тим, що позивачем на виконання договору про постачання електричної енергії № 9364 від 12.09.2006 перераховувались відповідачу грошові кошти у якості попередньої оплати за електричну енергію, що підтверджується платіжними дорученнями. У позивача виникла переплата за електроенергію у сумі 54438,80 грн., оскільки з 01.01.2019 внаслідок зміни постачальника електричної енергії відповідач припинив постачання електроенергії за договором № 9364 від 12.09.2006. Зазначений факт підтверджується підписаним сторонами актом взаємних розрахунків № 9364 від 02.10.2020. 04.02.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути 54438,80 грн. переплати, однак вимога задоволена не була. Позивач просив позов задовольнити. Позов обґрунтований ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 509, 526, 598, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 263, 275, 276 ГК України, постановою НКРЕКП № 1415 від 13.11.2018.
Представник позивача у судове засідання 19.01.2021 не з'явився. 14.01.2021 до суду від позивача надійшла заява вих. № 13/01/21/5 від 12.01.2021, згідно якої просив провести розгляд справи по суті, призначений на 19.01.2021, без участі позивача та його представника.
Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що договір № 9364 від 12.09.2006 у частині відносин сторін щодо переплати діє і по сьогоднішній день. Відповідач отримував оплату від позивача виключно на умовах договору. Позивачем не подано доказів звернення безпосередньо до керівництва товариства з відповідними пропозиціями за договором № 9364 від 12.09.2006. Відтак, позивачем не були вжиті заходи досудового врегулювання спору, не підтверджено, що відповідачем не було виконано вимогу чи претензію щодо повернення коштів, а отже, чи були взагалі порушені відповідачем права та законні інтереси позивача. Наявність підписаного акту звірки не може свідчити про беззаперечне порушення прав позивача з боку відповідача. Відповідач заперечив також проти відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. У випадку задоволення позовних вимог відповідач просив надати розстрочення виконання судового рішення на 6 місяців.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що переплата утворилась за договором на початку 2019 року, про що знав відповідач. Оскільки відповідач, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати її повернення. Позивач заперечив проти розстрочення судового рішення. Стосовно витрат позивача на правничу допомогу зазначив, що докази понесення витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відтак, у позивача ще достатньо часу на підтвердження витрат на правовому допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, оскільки пріоритетом для малозначних справ є їх швидке вирішення, враховуючи заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
12.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”, новим найменуванням якого є Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, (постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сігма-Запоріжжя” (споживач, позивач у справі) укладений договір про постачання електричної енергії № 9364 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу” (розділ 1 договору).
Відповідно до п. 7.4 договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” з урахуванням умов додатка № 7 “Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку”. Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії обумовлюються додатком № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.
У п. 2 додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” (у редакції додаткової угоди від 12.10.2007) сторонами визначено, що споживач має право самостійно зробити до кінця поточного розрахункового періоду попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. Розмір суми попередньої оплати розраховується споживачем самостійно як сума добутків, визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифів відповідного класу, на заявлений обсяг споживання електричної енергії.
Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.4 договору споживач зобов'язався виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2006 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії договору можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін (п. 9.4 договору).
Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 9364 від 12.09.2006 позивач здійснював на рахунок відповідача попередню оплату за електроенергію. Востаннє позивач перерахував відповідачу 42562,41 грн. згідно з платіжним дорученням № 1637 від 06.12.2018 попередньої оплати за електроенергію, що буде використана у січні 2019, 107,44 грн. плати за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у грудні 2018.
Згідно розрахунку позивача, нарахована плата за постачання електроенергії склала 39549,56 грн., сума сальдо звірки взаємних розрахунків - 54438,80 грн.
Позивач 21.10.2020 направив листом з описом вкладення відповідачу (на ім'я заступника директора з енергозбуту ЗМЕМ) письмову заяву від 21.10.2020 вих. № 21/10/20/6, якою просив повернути авансові платежі у розмірі 54438,80 грн. за наведеними реквізитами.
Оскільки переплата відповідачем повернута не була, позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.
Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
11.06.2017 набрав чинності Закон України “Про ринок електричної енергії” № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
У відповідності до ст.ст. 8, 45 даного Закону господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
З 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому, ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована.
Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
У зв'язку з цим ПАТ “Запоріжжяобленерго” не мав можливості виконати свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 9364 від 12.09.2006 по постачанню у січні 2019 попередньо оплаченої позивачем електричної енергії.
10.12.2018 позивач підписав заяву-приєднання, видану ПАТ “Запоріжжяобленерго” (оператор системи розподілу) до умов «Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії», відповідно до якої позивач із 01.01.2019 приєднався до «Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії» на умовах договору про постачання електричної енергії № 9364 від 12.09.2006.
Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ “Запоріжжяобленерго” виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі, як споживачем електричної енергії, у розмірі 54438,80 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.
Як зазначено судом вище, з метою врегулювання ситуації що склалася, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 21.10.2020 щодо повернення 54438,80 грн. внесених авансових платежів (переплати). Вказана заява позивача залишена відповідачем без задоволення.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 54438,80 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.
Між сторонами у справі був підписаний акт звірки взаємних розрахунків № 9364 від 02.10.2020, згідно якого кредиторська заборгованість за активну електроенергію на користь позивача складає 54438,80 грн.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказів оплати відповідачем позивачу суми 54438,80 грн. попередньої оплати станом на час розгляду спору у суді сторонами у справі не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” суми 54438,80 грн. попередньої оплати є такою, що ґрунтується на законі, та заявлена до стягнення правомірно.
Заперечення відповідача спростовуються викладеними вище нормами законодавства.
Позов судом задовольняється у повному обсязі.
Згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на його користь також витрати на правову допомогу.
Позивач у позовній заяві виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються з витрат на оплату судового збору у сумі 2102,00 грн. за подання позовної заяви, та витрат на правову допомогу адвоката, орієнтовний розрахунок яких складає 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Позивач до позовної заяви долучив договір про надання правової допомоги № 1 від 20.03.2020, укладений між ТОВ «Сігма-Запоріжжя» та адвокатом Харцизовою Т.В., предметом якого є зобов'язання адвоката надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені договором (п. 1.1). Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Оскільки позивачем не подано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, наразі у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідачем у відзиві викладено письмове клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців, яке підтримано представником відповідача у судовому засіданні.
Позивач проти надання розстрочки у відповіді на відзив заперечив.
Згідно зі ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилався на те, що знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв'язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної мільярдної заборгованості з податкового боргу, а тому, на його думку, є об'єктивні підстави для розстрочки виконання рішення суду. Зазначає, що така складна ситуація склалася не з вини відповідача. Основною причиною скрутного фінансового становища товариства є значна заборгованість споживачів за надані населенню області послуги з постачання електроенергії, надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також відсутність у товариства можливості отримувати прибуток через встановлення НКРЕКП для відповідача нульового алгоритму та встановлення щодобових багатомільйонних відрахувань протягом кількох років. Станом на 30.11.2020 дебіторська заборгованість споживачі за відпущену до 01.01.2019 електроенергію та послуги з її розподілу склала 1537,70 млн.грн. У відповідача відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення суду у справі єдиним платежем. Станом на 30.11.2020 податковий борг відповідача становить 1130,9 млн.грн. Сума мінімальних необхідних платежів складають 258599 тис.грн. на місяць. Станом на 30.11.2020 кредиторська заборгованість перед ДП «Енергоринок» - 143905,29 тис.грн. Просив взяти до уваги, що відповідач є підприємством державного сектору економіки та включено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності. Вважає, що не застосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та, як наслідок, загрози у функціонуванні об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено довідки ПАТ “Запоріжжяобленерго” щодо: податкового боргу станом на 30.11.2020, кредиторської заборгованості перед ДП «Енергоринок» станом на 30.11.2020, щодо дефіциту обігових коштів станом на 01.11.2020, про дебіторську заборгованість станом на 01.11.2020, про кредиторську заборгованість станом на 01.12.2020, щодо мінімально необхідних платежів, щодо залишків коштів на поточних рахунках відповідача станом на 30.11.2020.
Також відповідачем подано лист Офісу великих платників податків ДПС щодо заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, станом на 26.05.2020 у розмірі 607477980,68 грн.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані відповідачем довідки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, оскільки підписані посадовими особами відповідача, крім того подані станом на листопад 2020.
Відповідна звітна документація, зокрема баланс (звіт про фінансовий стан), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2020 відповідачем не подані.
Відтак, суд позбавлений можливості встановити дійсний фінансовий стан відповідача у 2020, початок 2021 на підставі належних та допустимих доказів.
Таким чином, відповідачем не подані належні та допустимі докази на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача станом на час розгляду справи та ухвалення судом рішення. Крім того, відповідачем не зазначено та не обґрунтовано строк розстрочки рішення суду (6 місяців), не наведено, яким саме чином відповідач буде здійснювати погашення заборгованості кожного місяця (у випадку розстрочення судового рішення).
Суд також враховує, що з 01.01.2019 відповідачем не здійснено жодного платежу на користь позивача у рахунок погашення заборгованості, невиконання грошового зобов'язання відповідачем має тривалий характер (більше одного року).
На підставі наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 6 місяців.
Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігма-Запоріжжя” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 116-А; код ЄДРПОУ 33256394) 54438 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 80 коп. суми попередньої оплати за спожиту електроенергію, сплачену споживачем на підставі договору про постачання електричної енергії № 9364 від 12.09.2006, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 21 січня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко